Гомер "Одіссея" короткий зміст

Гомер “Одіссея” короткий зміст

Одіссей, син Лаерта, цар острова Ітаки (в Іонійському морі, близько Корінфської затоки), чоловік Пенелопи і батько Телемаха — головний герой «Одіссеї», один із ахейських вождів, які брали участь в облозі Трої. Трою ахейці здобули і зруйнували. Одіссей мав повернутися додому, але він прогнівив спочатку бога морів Посейдона, потім бога сонця Геліоса, і тому довелося йому довго блукати невідомими країнами й багато чудес побачити під час цих мандр. Тим часом у його домі, на Ітаці, бешкетують сусіди, які сватаються до його дружини Пенелопи, і марно намагається впоратися з ними молодий син Одіссея — Телемах.

Дія поеми розпочинається на острові Ітака, батьківщині відсутнього Одіссея: перші чотири пісні оповідають про те, як Телемах вирушає до сусідніх грецьких царів, товаришів Одіссея по війні,— дізнатися про батька. Друга, центральна частина поеми (пісні 5—12),— це епос пригодницько-географічного характеру. Спочатку Одіссея силоміць затримувала на своєму острові Огігії німфа Каліпсо. Боги, як було ухвалено на їхній раді (поки там не було Одіссеєвого переслідувача Посейдона), посилали до неї Гермеса з наказом відпустити героя. Каліпсо дала Одіссеєві все потрібне цля відплиття. Він спорудив собі пліт (примітивний корабель) і вирушив у плавання. На вісімнадцятий день Одіссей був уже неподмік від краю феаків, але його побачив Посейдон і розгнівався ще дужче. Він розбурхав море, випустив усіх вітрів і розбив пліт Одіссея. Мандрівник ледве не втонув, і тоді над ним зглянулася морська богиня Левкотея, яка раніше була смертною Іно. Вона порадила Одіссеєві добиратися до берега вплав і дала чарівну намітку, яка мала допомогти йому в біді. Одіссей мало не розбився об прибережні скелі, та нарешті знайшов спокійнішу затоку, вибрався на берег і заснув у густих кущах.

Афіна тим часом навіяла сон прекрасній Навсікаї, дочці царя феаків Алкіноя, в якому наказала їй поїхати вранці разом зі служницями на річку прати білизну. Голоси дівчат розбудили Одіссея, він вийшов з кущів і попросив Навсікаю дати йому щось із одягу та показати дорогу до міста. Царівна гостинно його зустріла, провела до міста і порадила звернутися за допомогою до своєї матері-цариці. Афіна покрила Одіссея густою хмарою і провела через місто до палацу Алкіноя. Мандрівник дивувався красі та багатству царського дому. Феаки привітно зустріли героя й обіцяли допомогти йому повернутися на батьківщину. Алкіной влаштував на честь гостя пишний бенкет. Туди було запрошено і славетного співця Демодока, який прославляв подвиги Одіссея. Той у цей час не міг стримати сліз. Алкіной помітив печаль незнайомця і попросив його розповісти про причину сліз та назвати своє ім’я.

Одіссей назвав себе і сказав, що волею богів йому довелося зазнати багато лиха. І німфа Каліпсо, і чарівниця Цірцея хотіли залишити його у себе, але для нього немає нічого краще за рідну батьківщину та близьких людей, тому він пішов від них. І герой почав свою розповідь. Від стін Іліону вітер пригнав кораблі ахейців до міста кіконів. Одіссей завоював його, але тут до кіконів надійшла підмога, і грекам довелося тікати, втративши багатьох товаришів. Десять днів носила буря кораблі Одіссея по морю, поки не припливли вони в край лотофагів. Люди там їли лише рослинну їжу. Але той, хто скуштує лотоса, забуває свою батьківщину і не хоче туди повертатись. Товариші Одіссея теж спробували чарівний плід, і їх довелося силоміць вести на корабель. Незабаром мандрівники прибули в країну «гордих і злих» кіклопів, які не знали ні правди, ні закону. Одіссей з товаришами потрапив у печеру Поліфема. Страшний велетень утримував їх і з’їв кількох моряків. Одіссей напоїв людожера вином, осліпив його й хитрістю вибрався з печери, причепившись зі своїми супутниками під животами овець. Далі мандрівники потрапили на острів Еолію.

Бог вітрів Еол гостинно їх приймав цілий місяць, потім дав Одіссеєві міх із зав’язаними вітрами, щоб вони не заважали кораблям, і відправив мандрівників додому. Уже вдалині було видно Ітаку, коли Одіссея зморив сон. Його супутники подумали, що він везе багато золота й срібла в міхові, позаздрили і розв’язали міх, випустивши з нього вітри. Знялася буря і віднесла кораблі знову до Еола, але цього разу він відмовився допомагати Одіссеєві, раз той такий ненависний богам. На сьомий день вони припливли в країну войовничих лестригонів. На щастя, Одіссей не завів свій корабель у гавань, а прив’язав зовні до скелі. Гіганти-лестригони закидали камінням і потопили кораблі ахейців. Одіссеєві вдалося швидко втекти на своєму судні. Запечалені серцем, прибули мандрівники на острів Еею, де жила Цірцея, «богиня жахлива з мовою людською». Цірцея перетворила супутників Одіссея на свиней, а коли герой пішов їх виручати, бог Гермес дав йому зілля проти чар і навчив, як справитися з чарівницею. Цілий рік гостював Одіссей із супутниками, з яких Цірцея зняла чари, на острові, поки не згадав про свою батьківщину і не попросив богиню відправити їх додому. Чарівниця погодилась, але звеліла йому спершу побувати в царстві мертвих і спитати про своє майбутнє у провидця Тіресія. Одіссей вирушив у царство Аїда, зустрівся там із Тіресієм, а також тінню своєї померлої матері, з душами товаришів, які полягли в битвах, дізнався про свою долю і розповів загиблим героям про їхніх нащадків.

Мандрівники попливли далі. Щоб не піддатися солодкоголосим сиренам, Одіссей наказав прив’язати себе до щогли, а товаришам заліпив вуха воском. Щасливо минувши цю небезпеку, герой опинився між Сціллою, яка схопила і з’їла кількох його супутників, і Харибдою, котра то засмоктувала, то вивергала морську воду, утворюючи смертоносний вир. Проминувши страшні скелі, мандрівники прибули на чудовий острів, де паслися череди корів бога сонця Геліоса. Одіссей застеріг своїх супутників, щоб вони не чіпали священну худобу. Але коли на морі знялася буря й закінчилися корабельні запаси, моряки не витримали й почали різати корів та биків. Геліос розгнівався і попросив Зевса покарати зухвальців. Громовержець блискавкою розбив у морі корабель. Один Одіссей врятувався на зв’язаних колодах і, знову вдало проминувши Сціллу з Харибдою, потрапив до німфи Каліпсо.

Феаки гостинно прийняли Одіссея, обдарували його й відправили на батьківщину. Коли вони поверталися назад, мстивий Посейдон перетворив їхній корабель на скелю.

Пісні 13—24 присвячені прибуттю Одіссея додому на острів Ітаку. Там він сховав у печері німф подарунки феаків і під виглядом мандрівника прийшов до свинопаса Евмея, зустрів Телемаха, відкрився йому й розробив план помсти женихам.

Одіссей, перетворений Афіною на старого жебрака, прийшов на бенкет женихів у власному домі, побачив зроблені тими безчинства й остаточно вирішив їх покарати за допомогою вірних слуг. Розмовляючи з Пенелопою, він запевнив її, що її чоловік живий і незабаром повернеться. Стара годувальниця впізнала Одіссея по шраму на нозі, але він примусив її мовчати. Пенелопа, за навіянням Афіни, влаштувала змагання зі стрільби з лука, переможець якого мав стати її чоловіком. Одіссей напере-

додні запасся зброєю і наказав, що їм, вірним слугам, робити. Сам він взяв участь у змаганні й несподівано для женихів переміг, а потім став посилати стріли в непроханих гостей. Усі вони загинули так само, як і зрадливі служниці та козопас. Бенкетну залу швидко прибрали, очистився від бруду і крові сам Одіссей. Богиня Афіна повернула йому колишній вигляд, і він постав перед щасливою Пенелопою.

Але героєві довелося стикнутися з родичами і тільки богиня Афіна врятувала всіх від вила мир на Ітаці.