«Собака на сіні» головні герої
«Собака на сіні» головні герої та їх характеристика
«Собака на сіні» – комедія в трьох діях іспанського драматурга Лопе де Веги, написана приблизно в 1618 році.
«Собака на сіні» головні герої
- Діана, графиня де Бельфлор – молода вдова
- Теодоро – секретар Діани
- Марсела – служниця Діани
- Доротея – служниця Діани
- Анарда – служниця Діани
- Фабьо – слуга Діани
- Граф Федеріко – шанувальник Діани
- Маркіз Рікардо – прихильник Діани
- Граф Лудовико – невтішний батько, син якого багато років тому потрапив в полон до маврів
- Трістан – слуга
- Отава – дворецький
- Леонідо, Антонело, Сельо – слуги
Діана де Бельфлор — головна героїня комедії. Усі риси характеру героїні чітко нагадують основні міфологічні характеристики богині Діани, ім’ям якої вона не випадково названа. У п’єсі Діана прямо ототожнюється із античною богинею місяця: «она небесная Диана, луна, и женщина, и призрак…». Подібно до міфологічної богині, Діана двоїста: вона закохана і байдужа, хитра та відверта, жорстока та прихильна тощо. Ця подвійна природа Діани символізується подвійним ім’ям героїні: Діана — місяць, Бельфлор — прекрасна квітка. У комедії Діана постійно порівнюється то з місяцем, то із сонцем. З образом Діани пов’язана інтерпретація двох основних тем комедії Лопе де Веги — теми кохання та теми честі. Любовна гра Діани складає основну дію п’єси, її вчинки, сумніви та поривання створюють складні сюжетні перипетії комедії. Кохання всесильне, воно здатне долати будь-які перепони: чи незадоволення суперників, чи станову нерівність закоханих.
Теодоро — один з головних персонажів комедії. За своїми основним характеристикам він цілком відповідає такому типу персонажа іспанської комедії XVII ст., як галан (ісп. galan у перекл. — кавалер). Теодоро молодий і гарний, ввічливий і шляхетний, розумний і освічений, але його спроможність до дії невелика. Він часто буває залежний від дій інших дійових осіб, особливо дам. Лише якось Теодоро приймає самостійного рішення — це його відмова скористатися хитромудрій вигадкою Трістана. Рішення Теодоро виїхати до Іспанії через неможливості бути з коханою і сцена прощання героїв являє собою приклад помилкового фіналу, й виникає перед остаточною щасливою розв’язкою і посилює напругу глядача (читача).
