Ким Дон Кіхот є для вас: мрійником, божевільним, диваком, шляхетною людиною?
На зорі XVII століття у іспанській літературі з’явилася одна досить дивна фігура: незграбний лицар на охлялому коні. Він увійшов у життя людей, щоб надовго стати уособленням людяності, шляхетності і чесності. Це і є Дон Кіхот.
Ідальго постає перед нами людиною, яка абсолютно збожеволіла: «І от коли він остаточно звихнувся, в голову йому прийшла така дивна думка…». Він начитався лицарських романів, і вирішив, що повинен неодмінно стати лицарем. Дон Кіхот дуже відважна людина. Ідальго вважав, що бути справжнім лицарем – це велика честь. Він намагається це всім довести, обирає ім’я собі і своєму коневі, придумує образ своєї коханої, здійснює, за його словами, подвиги: «Підняв спис і так схопив другого помічника, що череп розколовся на чотири частини».
Дон Кіхот не думає про наслідки своїх вчинків. Ідальго вірить, що може перемогти зло, і це зовсім не смішно. Його вражає те, що оточуючі не намагаються боротися зі злом, а сприймають його як належне. Дон Кіхот хоче допомогти всім людям, тому що саме так роблять усі справжні лицарі.
Ідальго – людина слова і справи. Якщо він щось сказав, то обов’язково виконає: «Не торкайся до нього, не то життям поплатишся», а після попередження «Обома руками він підняв спис, … той упав замертво».
Одним словом, Дон Кіхот залишається вірний своїм ідеалам. Він благородний і чесний. Це дві дуже важливих якості. Ідальго швидше віддасть життя, ніж перестане бути чесним і благородним. Усі свої подвиги Дон Кіхот здійснює, як будь-який справжній лицар, в ім’я любові і слави, але ніхто не вважає його лицарем, а його вчинки не можна назвати подвигами, тому люди вважають його простим божевільним.
Особисто я вважаю, що Дон Кіхот, перш за все – шляхетна людина, людина честі і слова, великий мрійник, сподівання якого не змогли зрозуміти сучасники.
Ідальго постає перед нами людиною, яка абсолютно збожеволіла: «І от коли він остаточно звихнувся, в голову йому прийшла така дивна думка…». Він начитався лицарських романів, і вирішив, що повинен неодмінно стати лицарем. Дон Кіхот дуже відважна людина. Ідальго вважав, що бути справжнім лицарем – це велика честь. Він намагається це всім довести, обирає ім’я собі і своєму коневі, придумує образ своєї коханої, здійснює, за його словами, подвиги: «Підняв спис і так схопив другого помічника, що череп розколовся на чотири частини».
Дон Кіхот не думає про наслідки своїх вчинків. Ідальго вірить, що може перемогти зло, і це зовсім не смішно. Його вражає те, що оточуючі не намагаються боротися зі злом, а сприймають його як належне. Дон Кіхот хоче допомогти всім людям, тому що саме так роблять усі справжні лицарі.
Ідальго – людина слова і справи. Якщо він щось сказав, то обов’язково виконає: «Не торкайся до нього, не то життям поплатишся», а після попередження «Обома руками він підняв спис, … той упав замертво».
Одним словом, Дон Кіхот залишається вірний своїм ідеалам. Він благородний і чесний. Це дві дуже важливих якості. Ідальго швидше віддасть життя, ніж перестане бути чесним і благородним. Усі свої подвиги Дон Кіхот здійснює, як будь-який справжній лицар, в ім’я любові і слави, але ніхто не вважає його лицарем, а його вчинки не можна назвати подвигами, тому люди вважають його простим божевільним.
Особисто я вважаю, що Дон Кіхот, перш за все – шляхетна людина, людина честі і слова, великий мрійник, сподівання якого не змогли зрозуміти сучасники.
