«Лист до Дон Кіхоту» за романом М. Д. Сервантеса «Хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський»
Роман Мігеля де Сервантеса «Хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський» письменник створював у в’язниці, будучи на той час одноруким жебраком. За долею іронії цей твір, який Сервантес створював як пародію на життя тогочасного суспільства, пережив усі його серйозні літературні твори . протягом усього роману автор рухається від надії до розпачу, від смирення з дійсністю до надії, а сумний сміх, м’який гумор, трагікомічні ситуації, а разом з тим і несподівана мудрість та серйозність розмірковувань становлять фон, на якому і відображені пригоди головного героя твору – Дон Кіхота Ламанчського.
Мені дуже подобається цей твір, його персонажі, а особливо, головна діюча особа твору – Дон Кіхот. Якщо б у мене була змога звернутися до цього нерівнозначного персонажу, у листі до нього я б написала приблизно так:
«Добрий день, шановний ідальго Дон Кіхот Ламанчський! Я зовсім невідома тобі людина, але я добре знаю твоє життя і твої прагнення, бо з задоволенням прочитала книгу про твої пригоди, написану Сервантесом. З цього роману я дізналася, що справді ти був звичайним бідним дворянином і мав ім’я Алонсо Кехано. Але ти був незвичайним ідеалістом і романтиком. Все життя ти прожив, майже не звертаючи увагу на оточуючий реальний світ, бо реальними для тебе були лише літературні герої прочитаних тобою книг. Більшість цих героїв – безкорисливі і шляхетні лицарі, що боролися з несправедливістю і захищали честь своїх прекрасних дам. Лише на схилі життя ти нібито просинаєшся та загоряєшся ідеєю й самому пройти такий же лицарський шлях, як і твої улюблені книжкові герої.
Якби я була поряд, я б вже тоді тебе попередила та спробувала б тобі розкрити очі на реальний світ. Тебе не оточували щирі душею товариші і прекрасні дами, а поряд були лише обмежені односельці зі своїм практичним примітивізмом і здоровим глуздом. А дебела Альдонса – прекрасна і чиста дама існувала тільки в твоєму, Кехано, уявленні. Та й небезпеки твої надумані, бо замість драконів у твій час були лише вітряні млини, а замість бойового лицарського коня у тебе була тільки безпородна шкапа. Та, незважаючи на це, ти дуже мене приваблюєш, бо твоя відвага, душевна краса, благородство і лицарство є справжніми та йдуть із глибини твого серця і душі.
Я б мабуть згодилася навіть відправитися з тобою у подорож і так точно, як і твій вірний супутник Санчо Панса, тряслася б поряд з тобою на маленькому віслюку. Санчо у своєму житті не прочитав ні одної книжки, а ось мої знання могли б для тебе стати у пригоді. Я впевнена, що я б гармонічно доповнила вашу компанію, у якій твоя висока духовна трагічність і лукавий та веселий народний дух Санчо перетворилися у єдиний, цільний образ.
Хочу тобі сказати, Дон Кіхоте, що вже майже чотири століття з тобою ведуть спори видатні письменники, копіюють твій образ у своїх творах, беруть для героїв своїх романів твої кращі риси. А вислів «Донкіхотство» вже давно став крилатим і позначає найкращі прагнення, витрачені без користі. Я теж у своєму житті буду керуватися чистими помислами і прагненнями, в деяких з них я буду керуватися тим, що і ти. Ти для мене, Дон Кіхот, будеш одним з найулюбленіших літературних героїв і залишишся ним на все життя.
До побачення, Алонсо Кехано, хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський!
Щастя тобі!»
Мені дуже подобається цей твір, його персонажі, а особливо, головна діюча особа твору – Дон Кіхот. Якщо б у мене була змога звернутися до цього нерівнозначного персонажу, у листі до нього я б написала приблизно так:
«Добрий день, шановний ідальго Дон Кіхот Ламанчський! Я зовсім невідома тобі людина, але я добре знаю твоє життя і твої прагнення, бо з задоволенням прочитала книгу про твої пригоди, написану Сервантесом. З цього роману я дізналася, що справді ти був звичайним бідним дворянином і мав ім’я Алонсо Кехано. Але ти був незвичайним ідеалістом і романтиком. Все життя ти прожив, майже не звертаючи увагу на оточуючий реальний світ, бо реальними для тебе були лише літературні герої прочитаних тобою книг. Більшість цих героїв – безкорисливі і шляхетні лицарі, що боролися з несправедливістю і захищали честь своїх прекрасних дам. Лише на схилі життя ти нібито просинаєшся та загоряєшся ідеєю й самому пройти такий же лицарський шлях, як і твої улюблені книжкові герої.
Якби я була поряд, я б вже тоді тебе попередила та спробувала б тобі розкрити очі на реальний світ. Тебе не оточували щирі душею товариші і прекрасні дами, а поряд були лише обмежені односельці зі своїм практичним примітивізмом і здоровим глуздом. А дебела Альдонса – прекрасна і чиста дама існувала тільки в твоєму, Кехано, уявленні. Та й небезпеки твої надумані, бо замість драконів у твій час були лише вітряні млини, а замість бойового лицарського коня у тебе була тільки безпородна шкапа. Та, незважаючи на це, ти дуже мене приваблюєш, бо твоя відвага, душевна краса, благородство і лицарство є справжніми та йдуть із глибини твого серця і душі.
Я б мабуть згодилася навіть відправитися з тобою у подорож і так точно, як і твій вірний супутник Санчо Панса, тряслася б поряд з тобою на маленькому віслюку. Санчо у своєму житті не прочитав ні одної книжки, а ось мої знання могли б для тебе стати у пригоді. Я впевнена, що я б гармонічно доповнила вашу компанію, у якій твоя висока духовна трагічність і лукавий та веселий народний дух Санчо перетворилися у єдиний, цільний образ.
Хочу тобі сказати, Дон Кіхоте, що вже майже чотири століття з тобою ведуть спори видатні письменники, копіюють твій образ у своїх творах, беруть для героїв своїх романів твої кращі риси. А вислів «Донкіхотство» вже давно став крилатим і позначає найкращі прагнення, витрачені без користі. Я теж у своєму житті буду керуватися чистими помислами і прагненнями, в деяких з них я буду керуватися тим, що і ти. Ти для мене, Дон Кіхот, будеш одним з найулюбленіших літературних героїв і залишишся ним на все життя.
До побачення, Алонсо Кехано, хитрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський!
Щастя тобі!»
