Розвиток персько-таджицької поезії

 
Таджицько-перська мініатюра, поезія, рукопис, проза розвивалися протягом багатьох століть. Найбільш прославлений період її розвитку припадає на час становлення феодального суспільства , якому передували завоювання Ірану і Середньої Азії арабами, а також подальша ісламізація цих народів. Ця ідеологічна основа була загальною для ряду народів і територій, що й зумовило спільність розвитку таджицько-перської культури в цілому.

Арабська експансія ( 635 рік – кінець 20-х років) справила дуже великий вплив на долі народів Персії та Середньої Азії. На жаль, були знищені сліди багатої домусульманської культури, валилися палаци з настінним розписом, спалювалися книги, рукописи. Панівною релігією став іслам, панівною мовою стала арабська мова.

Минуло багато часу до настання відродження культури, яке почалося на новій основі і проходило в нових умовах. Формування і розвиток нової літературної мови – форсі (таджицько-перської) припадає на 9-10 століття. Основоположник таджицької літератури, геніальний поет Рудакі удосконалив мову, саме він вперше використав її у світській поезії, саме він заклав основи цілого ряду літературних жанрів.

З цього моменту бере початок блискучий і тривалий розвиток таджицько-перської літератури, розквіт якої привів її до всесвітньої слави.

Наприкінці 10-го століття Фірдоусі створює нині відому у всьому світі героїчну епопею «Шахнаме», яка перевершує за обсягом всі існуючі нині твори. 11-е століття ознаменувалоя виникненням такого жанру поезії, як романтичний епос. В той час з’являється ряд поем, які були написані Унсурі, Айюкі, Гунгурі в цьому стилі, але вінцем краси і закінченості стала «Хамса» («П’ятерика») Нізамі, яку він створив у 12-му столітті.

У 13-му столітті на світ з’являються «Гулістан» і «Бустан» Сааді, в 14-му столітті – твори продовжувачів традицій романічного епосу – Аміра Хусрава Діхлаві і Хаджи Кірмані, Камала Ходжанді і майстра газелі Хафіза. 15 -е століття всі жанри попередньої літератури захопила і підсумувала поезія саме цих авторів.

Персько-таджицька проза і поезія розвивалася на достатньо великій території, поширюючись по ній завдяки мандрівним поетам і вченим, звичайним мандрівникам, купцям і пересиланням ілюстрованих мініатюрами рукописів.
Vchys: ГДЗ, Решебники , Ответы, Реферати, Твори, ПрезентаціїГДЗ, Решебники и Ответы