Читацький практикум

Інфанта

Різьблю свій сон... От ніби вчора ми

Зійшлись, — і стріча та жива.

На землю тканками прозорими

Лягли осінні дерева.

Акордами проміннострунними

День хвилював і тихо гас.

Над килимами вогнелунними

Венера кинула алмаз.

У завивалі мрійнотканому

Дрімала синя далечінь, —

І от на обрії туманному

Замиготіла ваша тінь.

Дзвінкою чорною сильветою1

Вона упала на емаль,

А поза нею вуалетою

Стелився попелястий жаль.

Ви йшли, як сон, як міф укоханий,

Що виринає з тьми століть.

Вітали вас — мій дух сполоханий,

Рум’яне сяйво і блакить.

Бриніли в серці домінантою

Чуття побожної хвали,

Коли величною інфантою

Ви поуз мене перейшли.

Ви усміхнулись яснозоряно

Холодним полиском очей, —

І я схилився упокорено,

Діткнутий лезом двох мечей.

Освячений, в солодкій муці я

Був по той бік добра і зла...

А наді мною Революція

В червоній заграві пливла.

1922

Виявляємо літературну компетентність

1. До якого поетичного циклу належить вірш «Інфанта»?

2. Якими рисами автор наділив жінку?

3. Чому він згадав про революцію?

4. Які почуття переживає ліричний герой?

1 Сильвета — силует.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно