Філософські роздуми («Моє щастя»)

У творі «Моє щастя» органічно поєдналися філософське, особисте і громадянське переживання. Частково вірш перегукується з філософським роздумом українського мислителя Г. Сковороди «Всякому місту — звичай і права»: мандрівний філософ демонструє байдужість до всіх спокус світу і протиставляє їм чисте сумління як найвищу цінність.

У поезії Б. Грінченка теж осмислюються людські цінності. Три перші строфи стосуються багатства, влади і слави. Вони поєднані за допомогою анафори — кожну строфу розпочинають однакові слова: «Хай люди женуться...».

Ліричний герой цілком байдужий до того, за чим «женуться люди». Для нього багатство, слава і влада — фальшиві цінності. Усе це герой готовий віддати «за милої погляд ласкавий», «за кохання хвилини святі». Здається, це і є справжнє щастя: «Без влади, без слави, без втіх золотих — / Я знаю — в хвилини палкого кохання / Я дужчий, щасливіший буду за всіх».

Можна подумати, що нарешті герой визначив для себе найвищу цінність, однак це не так. У нього є щось набагато важливіше — щастя любові до батьківщини. Саме воно становить ту цінність, «що вище од влади, од слави й кохання...». Навіть обираючи між особистим почуттям і патріотичним обов'язком, ліричний герой віддає перевагу патріотизму: «Але ж я віддав би усе на цім світі / За змогу умерти за рідний свій край!».

Читацький практикум

Прочитайте твір. Виконайте завдання.

Моє щастя

Хай люди женуться за втіхами світу!

Женуться за брязкотом злота дзвінким,

Затоптану душу, багном оповиту,

Востаннє затопчуть нехай перед їм.

Хай люди женуться за владою в світі,

Вганяють за правом веліти страшним,

І хай Рубікони, всі кров’ю политі,

Не страшно для його проходити їм.

Хай люди женуться за славою в світі

І за фіміамом її запашним

І в йому знаходять нехай, немов діти,

Усе, що бажали, що марилось їм, —

Те право веліти і сяйво від слави,

А з їм і ті гори усі золоті

Віддам я за милої погляд ласкавий,

Віддам за кохання хвилини святі.

Віддам я за милої карії очі,

За погляд, за усміх, як щастя ясний,

Віддам за ті райськії місячні ночі

І за поцілунок, як сонце палкий.

Віддам, не жалівши, віддам без вагання:

Без влади, без слави, без втіх золотих —

Я знаю — в хвилини палкого кохання

Я дужчий, щасливіший буду за всіх.

Але ж і ті очі ясні, що кохаю,

Але ж і рожеві ті пишні уста

І те раювання солодке без краю,

Що дасть нам кохання доба золота,

Але ж я усе це віддам без вагання

За те, чого краще ніколи не знав,

Що вище од влади, од слави й кохання,

Що раз тільки й мав би, якби я придбав.

І хоч після того не міг би я жити,

І хоч я на мить тільки й бачив би рай,

Але ж я віддав би усе на цім світі

За змогу умерти за рідний свій край!

1886

Виявляємо літературну компетентність

1. Від яких цінностей відмовляється герой твору?

2. Що в його житті означає кохання?

3. Яка цінність є для нього головною?

4. Поясніть, чому поезію «Моє щастя» вважають зразком філософської лірики поета.

Виявляємо творчі здібності

5. У довільній формі напишіть коротке есе «Моє щастя».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно