Г. Хоткевич, письменник

Ольга Кобилянська та епоха модернізму. Українська література кінця XIX — початку XX ст. перебувала під впливом західноєвропейських літературних тенденцій, однак тривалий час вітчизняне літературознавство намагалося не акцентувати на їх яскравому виявленні у творчості О. Кобилянської. Письменницю особливо цікавили філософські праці Ф. Ніцше, імпонувало його розуміння ідеально-абстрактної, романтичної надлюдини, яка намагається чинити опір обставинам буття й утверджує себе всупереч цим обставинам.

Літературний критик С. Єфремов вважав, що О. Кобилянська з усіх українських письменників початку XX ст. найближча до модерністських європейських напрямів. Герої О. Кобилянської — це «аристократи духа», вони хочуть вживити в собі ідеал «надлюдини». О. Кобилянська, пояснюючи свою світоглядну позицію, у листах до О. Маковея писала: «Відбір і підшукування красивого і благородного, розкривання благородного і героїчного — це й є мистецтво як таке».

Для О. Кобилянської розуміння модернізму як художнього напряму передовсім пов’язувалося з поняттям фемінізму. На формування емансипованих поглядів письменниці мали вплив декілька прогресивних жінок, які здобули європейську освіту та виявляли радикальні переконання щодо ролі жінки в суспільстві. Серед них були Софія Окуневська-Морачевська — доктор медицини Цюріхського університету, яка першою в Австро-Угорській монархії здобула медичну освіту, художниця Августа Кохановська та Наталя Кобринська — письменниця, організатор жіночого руху в Західній Україні.

На зборах Товариства руських жінок на Буковині в 1894 р. О. Кобилянська виступила з промовою «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця відстоювала ставлення до жінки як до особистості, що має право «індивідуальної свободи, поваги людської і справедливості». Розповідаючи про важке життя жінки на Буковині, вона закликала жінок боротися за свою людську гідність, вказувала на їхнє право здобувати освіту, бути здатними працювати за покликанням. Захоплення письменниці жіночим рухом було недовготривалим, однак і в подальшій творчості їй не вдалося позбутися феміністичної ідеології.

Творчий доробок. Твори О. Кобилянської раннього періоду (1880-1887) — це написані німецькою мовою вірші, оповідання «Гортенза, або Картина з життя однієї дівчини», «Доля чи воля?», «Видиво», «Людина з народу» та повість «Вона вийшла заміж» (у другій редакції — «Людина»).

Переїхавши до м. Чернівці у 1891 р., О. Кобилянська пише україномовні повісті та оповідання «Він і вона», «Царівна», «Що я любив», «Ніоба», «Некультурна», «Природа», «Земля», «У неділю рано зілля копала...», «Через кладку», «За ситуаціями», «Апостол черні», у яких виявляється неоромантично-символістська естетика модернізму.

Сповідуючи філософію Ф. Ніцше, письменниця зображувала людину як неповторну особистість — мислячу, горду, відважну, здатну творити добро, відстоювати право на щастя. Для О. Кобилянської такою особистістю є жінка. У її творах зображено жінку з повноцінним особистісним світовідчуттям, із багатим внутрішнім світом, наділену відкритим розумом, щирим серцем, волею та правом на щастя. Неоромантичний ідеал утілено в жіночих образах повістей О. Кобилянської «Людина» (1892), «Царівна» (1895), музичних новел «Impromptu phantasie» (1894) та «Valse melancolique» (1894).

У повісті «Земля» (1901) висвітлено проблеми взаємин батьків і дітей, злочину й кари, людини і землі. У творі на прикладі родини Федорчуків художньо інтерпретовано вічний мотив братовбивства. Повість вирізняється художньою довершеністю, глибоким психологізмом і символізмом у розкритті образів.

Повість «У неділю рано зілля копала...» (1908) — одна із найвидатніших у творчій спадщині письменниці. В основу твору покладено мотив романтичної пісні-балади «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

У творчості письменниці періоду з 1915-1923 рр. домінують мотиви трагічної безвиході, страждання особистості, її душевного болю, обумовлені зокрема й подіями Першої світової війни.

Отже, творчий доробок О. Кобилянської — це новизна проблематики, глибокий психологізм, музичність художньої оповіді.

Запитання і завдання

1. Прослідкуйте вплив філософських концепцій рубежу віків на формування творчої індивідуальності О. Кобилянської.

2. Чому феміністична проблема стала актуальною в неоромантичній творчості авторки?

3. Підготуйте повідомлення на тему: «Ольга Кобилянська і західноєвропейська література».

4. У чому виявляється новаторство творчості письменниці?

Культурно-мистецький контекст

Яскравим представником неоромантизму в українському живописі є Олександр Мурашко.

Картина О. Мурашка «Портрет дівчини у червоному капелюсі» (1902-1903) — ідеалізація позитивного, возвеличення жіночої краси засобами живопису. Червоний колір на полотні передає всепереможну життєствердну енергію.

Олександр Мурашко. «Портрет дівчини у червоному капелюсі» (1903)

Поетика неоромантизму яскраво виражена у творчому доробку композитора Миколи Лисенка. Так, у камерній «опері-хвилинці» «Ноктюрн» виразним є художнє відтворення неоромантичної концепції двох світів — ідеального й реального, мрій та буденності.

Перед слухачем постають барвисто-картинні музичні образи «пісні ночі», що переносять у чисті таїни дитинства та юності.

Запитання і завдання

1. Підготуйте презентацію репродукцій картин художників-неоромантиків. Охарактеризуйте один із їхніх творів у контексті естетики неоромантизму.

2. Прослухайте «Ноктюрн» М. Лисенка та назвіть його неоромантичні ознаки.

Довідник читача

Експромт (від лат. expro(m)tus — готовий) — вчинок, вислів, твір без попередньої підготовки.

Музичний експромт — лірична п’єса для фортепіано або скрипки, створена як імпровізація.

Польський композитор Ф. Шопен написав чотири музичні п’єси в жанрі експромту. Його попередником був австрійський композитор Ф. Шуберт, якого і вважають основоположником музичних експромтів.

Літературний експромт — прозовий або віршований твір, створений миттєво, без попереднього обдумування.