• Завдання основного рівня

• 1. Подивіться документальні фільми про долю Лесі Українки — Б. Голені (https://www.youtube.com/watch?v=v6mrp1jrGqY), В. Кіпіані (https://www.youtube.com/watch?v=UcbhCVc4FU8), Н. Сопіт та ін. Доповніть біографічні відомості інформацією з цих фільмів, яка вас найбільше вразила чи зацікавила.
• 2. Доберіть у бібліотеках та в Інтернеті матеріали й ознайомте однокласників з життєписами Олени Пчілки, а також брата Лесі Миколи Косача, сестер Оксани, Ольги, Ізидори, чоловіка письменниці Климента Квітки. На які висновки про історичну долю України у ХХ ст. вони наштовхують?

Творчий доробок. Леся Українка збагатила українську поезію новими темами й мотивами, розширила її ритмічний та строфічний діапазон. На межі ХІХ-ХХ ст., використовуючи мандрівні, «вічні» сюжети світової літератури, стала в авангарді творчих сил, що виводили українське письменство на світовий рівень.

Ознаки світосприймання. • Найхарактерніша настанова Лесі Українки, яка вирізняла її серед сучасників, — волюнтаризм. Саме Леся започаткувала в українській літературі цей тип світосприймання. Її ідеал — сильна (емоціями, волею, інтелектом) особистість, яка шукає розв'язання найгостріших духовних проблем життя. Її ідеал — це рух, активність, чин, ризик, порив сягнути недосяжного верхів'я. Цей образ трапляється в багатьох творах («Осіння казка», «Contra spem spero!», цикл «Ритми»).

• Леся Українка також — слідом за Т. Шевченком — утвердила в українському середовищі ідею активного, войовничого націоналізму. Вона розглядала визволення та розквіт нації не як засіб, а як мету. Саме Леся надала націоналістичному світоглядові трагічного забарвлення. Це трагізм непохитної волі, що швидше згине, як зрадить своїм ідеалам, трагізм нації, поставленої перед вибором: перемогти або загинути. Ці ідеї виразно звучать у творах «Бранець», «Бояриня», «Оргія», «В дому роботи, в країні неволі», у драмах єврейського та єгипетського циклів.

Так, драматичним етюдом «В дому роботи, в країні неволі» (1906) Леся Українка відповіла на спроби російських соціалістів на чолі з Леніним підпорядкувати собі всі революційні партії поневолених імперією народів. Символіка твору — прозора. Перед нами панорама будівництва величезного храму в Єгипті (це — картина розбудови Російської імперії). Серцевина твору — діалог двох рабів — єгиптянина та гебрея у хвилину перепочинку. Єгиптянин хоч і раб, але упривілейованіший — заляпаний фарбою, а не брудом, на гебрея дивиться зверхньо. Він також хотів би мати кращу їжу, відпочинок, але самою будівлею захоплений, мріє всьому світові нав'язати свій ідеал — культ пірамід. Між ним, наглядачем, будівничим, тобто між усіма соціальними станами єгиптян, є духовна єдність, спільна мета.

Раб-гебрей на цій будові не тільки матеріально більш пригноблений за єгиптянина, його ідеали інші. Для нього ця піраміда — безглузда «каміння купа величезна», його Бог — у Всесвіті, у людських душах, а не в камені. Тому на запитання єгиптянина, як би він будував цей храм, коли б став вільний, гебрей відповідає чесно: «Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди!» За це розлючений єгиптянин б'є гебрея в обличчя (так, як перед цим робив наглядач).

Провідна ідея твору — у протиставленні двох типів суспільного устрою: імперського та національного, у заклику до поневолених народів, насамперед українського, здобувати свободу й будувати власну, незалежну державу.

• Завдання основного рівня

• Якими історичними фактами ви можете підтвердити чи спростувати цю ідею поетки?

Активну націоналістичну настанову Лесі Українки підхопить у ХХ ст. ціла плеяда видатних українських письменників-патріотів, насамперед М. Хвильовий, Г. Косинка, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Д. Донцов, Є. Маланюк, О. Теліга, О. Ольжич, В. Симоненко, В. Стус та ін.

• Етику письменниці визначають свобода й любов. Її творчість проймає культ героїв і героїзму. Відтак любові пасивної, усепрощальної вона не сприймає, натомість обстоює любов активну, караючу, її «любов ненависти навчила». Своїм словом вона б хотіла «спокійні чола соромом захмарить і нагадать усім, що зброя жде борця». Але щире й трагічне кохання до С. Мержинського, життєва мудрість поступово розтоплюють цю крицевість, войовничість, пробуджують у прометеїстці християнку. І вона вчиться смиренно молитися, каятися та прощати, починає благоговіти перед силою не фізичного, а духовного опору злу. Цю зміну настанов засвідчує вірш, присвячений коханому, «То, може, станеться і друге диво...»

Культ героїзму, жертовного чину не зникає, але стає одухотворенішим. Особливо помітне це наближення до християнських цінностей у «Лісовій пісні».

• У політичному плані Леся сповідувала соціал-демократичні погляди. Цьому сприяли тогочасна західноєвропейська традиція, а надто вплив дядька М. Драгоманова, який був для неї в дитинстві та юності найвищим авторитетом. Проте вона обстоювала єдність соціальних і національних цінностей. Не мислила соціального визволення українців без національного. Рішуче відхиляла пропаговану російськими соціалістами ідею єдиної партії для всіх народів імперії.

Головним рушієм удосконалення суспільного життя Леся Українка вважала критичний творчий розум, освіченість. Наголошувала, що рабство починається з інтелектуального поневолення, нездатності мислити самостійно. Найбільшим ворогом свободи вважала фанатизм, духовне невігластво, що робить маси людей легкою здобиччю користолюбних демагогів. Тому, до речі, попереджала (як і І. Франко) про небезпеку перетворення соціалістичних ідей, марксизму на нову догматичну релігію.

• Завдання основного рівня

• Прочитайте вірші Лесі Українки «Епілог» («Хто не жив посеред бурі»), «Хто вам сказав, що я слабка...», «To, може, станеться і друге диво». Як у мотивах та образах цих творів виявляється світогляд поетки, його еволюція?

Особливості стилю. Леся Українка у творчості поєднала, зблизила два модерністські стилі — неоромантизм і неокласицизм. Окремі її твори виразно неокласицистичні (наприклад, діалог «Три хвилини»), переважна більшість — неоромантичні (лірична поезія, «Бояриня», «Лісова пісня» та ін.). А в деяких текстах переплітаються ознаки обох стилів (уже згадуваний етюд «В дому роботи...»).

Головні ознаки неоромантизму в доробку Лесі Українки.

• Увага до неповторного внутрішнього світу людини, що виявилась у докладному аналізі душевних станів, у настроєвості як загальному тоні твору. • Культ краси, героїзму, активності, боротьби, сильної, вольової особистості. • Ліризм, який панує не тільки в поезії, а й у драматичних творах. • Звернення до фольклору, міфології, біблійної, давньої історії, екзотичних тем. • Емоційно-інтуїтивний пошук істини, основ буття. • Улюблений образотворчий прийом контрасту.

Неокласицистичне у творчості письменниці. • Намагання відшукати душевну рівновагу у відстороненому аналітичному погляді на світ. • Прагнення відродити шляхетні вартості життя греко-римської давнини. • Відродження традицій класичних літератур. • Підкреслена увага до класичних художніх форм.

Поетична спадщина. Як уже мовилося, Леся Українка видала три поетичні збірки — «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902).

Кожна її збірка — чітко продуманий різноплановий настроєвий малюнок, художнє вираження емоційно, духовно багатої, витонченої людської душі. З такою настановою пов'язане, зокрема, тяжіння авторки до групування поезій у цикли за тематично-смисловим принципом. Скажімо, серед кількох циклів першої збірки особливо привертає увагу цикл «Сім струн». Він своєрідний тим, що кожен його вірш — це інша нота й окремий музичний жанр: «Do» (гімн), «Re» (пісня), «Мі» (колискова), «Fa» (сонет), «Sol» (рондо1), «La» (ноктюрн2), «Si» (септима3). Поезії циклу підкреслено музикальні, ритмічні.