Іван Франко (1856—1916). «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...»
- 8-12-2022, 08:53
- 260
10 Клас , Українська література 10 клас Пахаренко (профільний рівень)
«Ой ти, дівчино, з горіха зерня...»
У вірші «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» за фольклорною традицією принадна зовнішність коханої протиставляється її характерові. Дівчина гордовита, здобути її прихильність так само важко, як дістати зернятко з твердого горіха. Порівняння серця з «колючим терням», а її слова — з «гострою бритвою» у жодному разі не свідчить про жорстокість дівчини. Причина в іншому: вона не кохає ліричного героя. Але закоханий не звинувачує її за це, він усе одно щиро захоплюється її красою:
Чом твої очі сяють тим чаром,
Що то запалює серце пожаром?
Ох, тії очі темніші ночі,
Хто в них задивиться, й сонця не хоче!
Яскравим художнім засобом — контрастним зіставленням — автор підкреслює внутрішні переживання ліричного героя:
Ой ти, дівчино, ясная зоре!
Ти мої радощі, ти моє горе!
Риторичні запитання й оклики в монолозі героя увиразнюють глибину драматизму його кохання.
Відомий український композитор А. Кос-Анатольський поклав цей твір на музику, і згодом він став популярною народною піснею.
Коментарі (0)