Але річ не тільки в адекватному відтворенні обряду митцем — важливим є філософське наповнення цього обряду. Світосприймання гуцулів передбачало ставлення до життя як до самодостатньої цінності. У карпатських нотатках М. Коцюбинського є така фраза: «Хочу набутися». Письменник записав її під час останніх відвідин Криворівні, маючи, очевидно, намір продовжити свої «Тіні забутих предків». Ці плани, на жаль, не здійснилися. Але ця філософська фраза ввійшла в канву повісті, письменник уклав її в уста Палагни, дружини Івана. Герої М. Коцюбинського сповнені ненаситної жадоби життя — найдивовижнішої загадки людини та всього сущого. З'явився на світ — отже, маєш набутися в ньому, бо сенс і краса життя — у самому акті життя, його неповторності.

Згадані неоромантичні ознаки (життєхвалення й поетизація природи, екзотичний світ, виняткові характери, конфлікт мрії, ідеалу й жорстокої, буденної реальності тощо) підсилені в «Тінях...» яскравими імпресіоністичними малюнками. Автор нерідко вдається до • мови метафор, • несподіваного поєднання звукових і кольорових образів, • принципу переважання враження над вираженням. Що таке, наприклад, «зелений сміх», як не кольорова музика гір? М. Коцюбинський увесь час експериментує, шукає нові можливості слова — через метафору, персоніфікацію, несподівані контексти для епітетів, нюансування барв. «Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві із золотом ризи»; «синє дихання гір»; «зелена кров гір», яку жене Черемош у долину, — ці й інші мікрообрази допомагають побачити світ у його первозданній чистоті й одухотвореності.

Інший аспект: • захоплюючись світом горян, первозданної природи, митець, проте, — за імпресіоністичною логікою — не ідеалізує їх. Життя гуцулів важке, відстале, обтяжене забобонами, не завжди безневинними, аж до безглуздої кровної помсти. Двоїста й природа, її могутня стихія не тільки захищає та надихає героїв, а й здатна вбити, нерідко людина мусить протистояти їй, щоб вижити, тому не лише любить, а й боїться її.

• Письменник простежує долю головного героя від народження до смерті. Проте робить це не в хронологічній послідовності, як практикували реалісти, а висвітлює лише окремі, найяскравіші епізоди з його життя. Увесь сюжет — це довільно згрупований набір вражень з однорідною ліричною тональністю. Це вже прийоми імпресіоністичної новели, які автор досконало опанував у попередніх творах.

• Завдання основного рівня

• Знайдіть у повісті та проаналізуйте згадані й інші ознаки неоромантичної та імпресіоністичної поетики.

Гуцульський світ. Головним об'єктом змалювання імпресіоніст М. Коцюбинський обрав не самі екзотичні вірування й обряди, а психологію гуцулів. Міфологічно-фантастичний світ не безпосередньо постає перед нами в повісті, а через сприймання героїв.

Чому вони таким його бачать? Автор зосереджується передовсім на двох чинниках: • ретельному збереженні прадавніх вірувань і • дії могутньої первозданної природи.

Те, як формувався світогляд гуцулів, прозаїк докладно простежує на прикладах Івана й Марічки.

Не лише для молодого Палійчука, а й для кожного гуцула «світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна». Тому будь-яка важлива справа на полонинах супроводжується відповідними обрядами, ворожіннями, заклинаннями, що надають їй, усьому життєвому укладу ореолу священнодійства й таємничості.

Велич і незвіданість природи страшить, навіває фантасмагорійні видива. Якось Іванові, який пас корів у горах, привидівся щезник в оточенні цапів. Але щойно переляк хлопця минув, «щезник звернувся і пропав раптом у скелі, а цапи обернулися на коріння дерев, повалених вітром».

Але водночас краса, гармонія природи ушляхетнюють людину, надихають на творчість. Саме в лісах, услухаючись у гірські голоси, Іван навчився по-справжньому грати, а Марічка — складати й виконувати коломийки. Це співали їхні душі, дихання яких «в одно зливалось із диханням гір».

Кадр із кінофільму «Тіні забутих предків». У ролі Івана — І. Миколайчук, Марічки — Л. Кадочникова. Режисер С. Параджанов. 1965 р.

Отже, гуцули — це діти природи, які живуть з нею в повній злагоді. Природа входить у їхні душі багатством звуків і барв, казковими химерними образами. А ті душі породжують і повертають природі красу в музиці, пісні, повір'ї, обряді, вишивці, а насамперед — у диві самовідданого кохання.

Філософський зміст. Багато хто з критиків називає головним здобутком «Тіней забутих предків» докладне й достовірне змалювання життя та побуту гуцулів. Протилежну думку висловив Г. Хоткевич — сучасник М. Коцюбинського, відомий письменник та авторитетний знавець етнографії Гуцульщини.

• Судження

Гнат Хоткевич: «Сором заливав мені лице, коли я читав твір Коцюбинського... Коли б написав лише свої враження, напевне, було б прекрасно. Але ні. Узявся писати побут, якого не знав, узявся писати мовою, якої не знав. Браки ті надолужував виписками з єдиної книжки (чийогось етнографічного дослідження. — В. П.), яку мав у руках, і виписками безкритичними. Унаслідок того всі епохи життя народу збилися в одну, усі вірування та звичаї, записані етнографом на протязі цілого краю, зведено в одну хату, і все те на тлі повного невміння зорієнтуватися в навалі вражінь».