У вірші постає прекрасний персоніфікований образ дівчини-весни, до ніг якої схиляються і квіти, і живодайні дощі, і громи, і веселки. Цей образ творять вишукані неологізми (самодзвонними, ніжнотонними), метафоричні, синестезійні епітети (золоті, голосні арфи, перламутровий плач), порівняння (поточки, як дзвіночки) та ін. Невичерпну музичну енергійність появи весни передають численні повтори, алітерації, асонанси, чергування довгих і коротких рядків.

Поезія написана під впливом вірша М. Вороного «Блакитна Панна». П. Тичина талановито розвинув і поглибив звуко-зорові експерименти свого вчителя. Легка й граційна ритмомелодика твору нагадує сонячну музику Моцарта.

Уражає асоціативне багатство твору: шум гаїв нагадує ліричному героєві мелодію арф; він просить чи то весну, чи кохану, чи Україну: «Ой одкрий колос вій!» (Уявіть пшеничний колос. Чим він нагадує довгі дівочі вії?). Ця красива метафора — заклик до молодої людини, молодої нації пильно, удумливо й сміливо подивитися в майбутнє й бути готовими не тільки до злетів, а й випробувань: «Сміх буде, плач буде / Перламутровий».

1. Скориставшись сайтом https://www.youtube.com/watch?v=kn0nA5Ip6JQ чи іншими джерелами, послухайте симфонії й концерти для фортепіано з оркестром Моцарта. Ритмомелодика якого з цих творів найбільше нагадує вам мелодику вірша «Арфами, арфами...», чим саме?