Войти
Закрыть

Іван Франко. «Гімн» («Замість пролога»)

10 Клас

У суспільстві завжди є і будуть люди, небайдужі до чужого болю й нещастя, непримиренні борці з неправдою, несправедливістю. Вони свідомо обирають шлях боротьби, не бояться переслідувань і покарань, упевнено прямують уперед і ведуть за собою інших. Образ вічного революціонера — це уособлення нездоланного людського духу, який не спинити, не зламати і не знищити. Біль автора від підміни духовних цінностей матеріальними не веде до апатії та зневіри. Франко — оптиміст, він вірить, що новий день настане і «зла руїна» впаде. Але такий поступ сам по собі не здійсниться, для цього потрібно максимально сконцентруватися й докорінно змінити погляди на життя. Не ридать, а добувати Хоч синам, як не собі, Кращу долю в боротьбі... І. Франко вірить у щасливе майбутнє українського народу і прагне пробудити патріотичні почуття читачів, їхнє вільнолюбство, гордість за свою батьківщину, відчуття причетності до її історії, культурних здобутків. Енергійний ритм поезії, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відображали визвольні настрої передової української інтелігенції та поневоленого, але сильного духом народу....

Іван Франко. Збірка «З вершин і низин» (1887, 1893)

10 Клас

Перше видання збірки І. Франка «З вершин і низин», присвячене дружині Ользі Хоружинській, побачило світ у 1887 р. Друге видання, перероблене й доповнене, вийшло у 1893 р. Ідеєю збірки було показати «вершини» і «низини» людського духу — «духу, що тіло рве до бою», у його вічному прагненні перемоги загальнолюдських цінностей — добра, істини, справедливості, чесності, свободи — усього того, що робить людину щасливою і вільною духовно. Композиційно збірка складається з семи розділів: перші три (містять ліричні твори: «De Profundis» («З глибини»), «Профілі і маски», «Сонети»); чотири останні — «оповідна» епічна поезія: «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» та «Легенди». Збірка відкривається поезією «Гімн», що виконує роль своєрідного прологу, створює загальний настрій, налаштовує на емоційно-ціннісний діалог читача з ліричним героєм. Цикл «Веснянки» можна вважати оптимістичним передбаченням автором тих політичних змін, що мають відбутися в українському суспільстві. Весняне пробудження землі перегукується зі сподіваннями ліричного героя на пробудження патріотизму в серцях його співвітчизників, устремління людського духу до нових звершень. У «Веснянках» І. Франко виводить колективний образ інтелігентів-сіячів, образ рідної землі, розмірковує над сенсом і завданнями власної творчості, формулює своє мистецьке кредо....

Іван Франко. Художній світ лірики Івана Франка

10 Клас

Митець і його епоха. «Франкові загалом судилося творити на переломі різних епох (доби романтизму й позитивізму, позитивізму й модернізму), на межі геокультурних просторів (Львів виконував роль культурного мосту між Західною та Східною Європою, до якої належала ціла Україна). Франкові разом з іншими західноукраїнськими митцями випало також виводити українську літературу як активний чинник у центрально- та східноєвропейський контекст... Друкуючись у німецьких, польських, російських, угорських і чеських виданнях, вільно володіючи декількома мовами, Франко забезпечував українській літературі загальнослов’янський і світовий авторитет. Разом зі своїм поколінням він виборював їй, як сам стверджував, «права горожанства серед цивілізованих народів світу» (Т. Гундорова, літературознавець)....

Іван Франко. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Зовнішність. «Невеликий, хоч сильний мужчина. Велике чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергійне, уперте... А заговорить — і вже здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!» (М. Коцюбинський). Вдача. «Франко був дуже точною, старанною людиною. Коли вже щось обіцяв, то виконував сумлінно і вчасно. Працював він багато і плідно, не любив витрачати час на пусті балачки. Якщо брався за якусь роботу, то поринав у неї з головою. У вільний же час був ласкавим порадником, привітним господарем... Він швидко вирішував будь-яку справу, швидко писав. Ця швидкість поєднувалась у нього з високою якістю, бо до слова він ставився надзвичайно вимогливо». Батько «терпіти не міг людей, які не додержували слова, не виконували обіцянок, не приходили в умовлений час...» (Т. Франко, син І. Франка). «...Нерадо робив нові знайомства і неохотно запускався в розмови... був мовчазний і не любив звірятися перед ким-будь» (М. Мочульський, літературознавець). Захоплення. Любив Іван Франко прикрашати подвір’я свого будинку. Кругом хати, як згадує донька поета Анна, росли яблуні, груші, вишні, а обіч стежки — кущі порічок, аґрусу, малини... Письменник дуже любив тварин. Часто їхня оселя нагадувала «звірячу клініку» з покаліченими тваринами, яких Франки підбирали на вулиці й лікували вдома. Франка вважають засновником туристичного руху в Галичині. Ще в студентські роки він організовував піші мандрівки Галичиною і Карпатами. Один із віршів, написаний із цієї нагоди, став спортивним гімном Галичини. Справжньою пристрастю була риболовля: без вудок, голими руками віртуозно ловив форель....

Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля»

10 Клас

  Шлях до читача. Комедія «Мартин Боруля» була надрукована у львівському журналі «Зоря» у 1891 р. Хоча вперше п’єса поставлена в м. Новочеркаську в 1887 р. На сторінках преси згадка про виставу з’являється під час гастролей театру М. Кропивницького в 1887 р. «Мартина Борулю» ставили чотири рази в Москві, шість разів - у Петербурзі. Тодішня московська і петербурзька періодика високо оцінила художні якості комедії й високомистецьке її втілення. 10 листопада 1891 р. прем’єра вистави «Мартин Боруля» відбулася в Коломиї, а згодом у Станіславі та Львові. Життєва основа твору. В основі п’єси - життя однієї селянської родини. Прототипом головного героя можна вважати батька драматурга Карпа Адамовича, який тривалий час намагався довести своє дворянство і бодай дітей вивести із селянського стану. Та всі намагання Карпа Тобілевича були марними. У документах його прізвище фігурувало у двох різновидах: Тобілевич і Тебілевич, тому рішення про дворянський титул виявилося не на користь позивача. Батько, як і головний герой комедії, мало не помер від образи й жалю....

Іван Карпенко-Карий. Художній світ драматургії І. Карпенка-Карого

10 Клас

Творча спадщина Івана Карпенка-Карого включає оповідання «Новобранець»; драматичні твори (18 п’єс: «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн» «Суєта», «Житейське море», «Безталанна», «Наймичка», «Бондарівна», «Сава Чалий» та інші, а також критичні праці, рецензії й переклади. Наскрізно у творчості проходить тема жорстокої і страшної дійсності, яка руйнує людську душу. На прикладі різних героїв (за складом характеру, соціальним становищем, освітою тощо) драматург досліджує процес руйнування духовних основ особистості («Бурлака», «Сто тисяч», «Хазяїн»). Створений драматургом образ «хазяйського колеса» є уособленням жорстокості й нещадності світу, у якому одвічні християнські й загальнолюдські цінності нівелюються. Однак І. Карпенко-Карий — і це одна з найбільших його заслуг — виводить на сцену образи нових людей, які сповідують нові ідеали («Понад Дніпром»). Тему молодої української інтелігенції, проблеми моралі, філософські питання сенсу життя, вагомості непересічного таланту порушено у п’єсах «Суєта», «Житейське море». Пробував себе митець і в історичному жанрі — «Сава Чалий» (1899), «Паливода XVIII століття» (1910)....

Іван Карпенко-Карий. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Корифеєм у давньогрецькому театрі називали керівника хору або заспівувача. У сучасному розумінні корифей — це людина, яка є видатним майстром у певному виді мистецтва. Після виходу в 1901 році в Києві книжки «Корифеи украинской сцены» означення вживається стосовно діячів першого професійного театру — Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марка Кропивницького, Івана Карпенка-Карого, Марії Заньковецької, Марії Садовської-Барілотті та інших. Це були, за висловом І. Франка, «артисти світової слави». Всупереч царським указам, браку коштів, відсутності театральних приміщень, бідному репертуарові їм вдалося створити театр, якому аплодували не лише в Україні, а й у Москві, Петербурзі. У 1882 р. Марко Кропивницький (1840-1910) створює першу українську професійну трупу. До неї були запрошені актори-професіонали й аматори К. Стоян-Максимович, І. Бурлака, М. Садовський, О. Маркова, М. Заньковецька, Л. Манько, О. Вірина, А. Максимович. До репертуару ввійшли «Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, «Чорноморці» Михайла Старицького, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ’яненка. Вистави трупи різко виділялися на тлі тодішнього театру як змістом, так і виконанням. З часом репертуар театру поповниться новими п’єсами: «За двома зайцями», «Утоплена» М. Старицького, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського та ін....

Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» — роман-епопея з народного життя

10 Клас

Історія написання роману. Поштовхом до написання роману стала почута під час подорожі Панаса Мирного від Полтави до Гадяча розповідь про «відомого чи не на всю губернію розбишаку» Василя Гнидку. 1874 року у львівському журналі «Правда» був опублікований нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадяча». «Як такий мирний пахарський побит з його поетичним почуттям, з людяністю викинув з себе такого злющого зарізяку?», - запитував автор. Найбільше ж дивувало Панаса Мирного те, що люди не засуджували вчинків Гнидки, а навпаки, співчували йому, називали нещасним чоловіком. На думку автора, «Гнидка — безталанна дитина свого віку». Робота над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» тривала понад п’ять років — з 1872 до 1877 року. Задум твору, його ідейна спрямованість, основна частина тексту належать Панасу Мирному. У листопаді 1872 р. він закінчив повість «Чіпка», написану на основі нарису. Брат письменника Іван Білик закликав створити «народний роман на основі щирого реалізму». Після перероблення повість стала широкоформатним, панорамним, реалістичним романом, дія в якому відбувається від катерининських часів до пореформених 1860-х років. У романі переплелися два художні підходи — публіцистичний (Іван Білик віддавав перевагу соціальному аспекту) і суто художній (Панас Мирний). Під час доопрацювання задуму автори дедалі більше заглиблювалися в історію, через що роман почав скидатися на будинок «із багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом» (академік О. Білецький)....

Панас Мирний. Художній світ письменника

10 Клас

Його епоха. Час приходу Панаса Мирного в літературу позначився складними й неоднозначними соціально-економічними процесами. Скасування кріпацтва не принесло селянинові справжньої свободи. Це була, за визначенням письменника, «голодна воля». Починається класове розшарування селянства, зароджуються буржуазні відносини, з’являються нові соціальні типи. Зміни в суспільному житті потребували художнього осмислення, що зумовило активний розвиток прози, адже лише в широкому епічному творі автор отримував змогу з належною повнотою відтворити навколишню дійсність. Тематика, проблематика, ідейне спрямування творчості. Перші твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім’ям Опанас Мирний, з’явилися у львівському журналі «Правда» в 1872 р. Одним із поштовхів до творчості був приклад старшого брата Івана, який віршував, збирав зразки фольклору й заохочував до цього Панаса. А ще — любов до рідного краю, яка, за словами самого автора, «оповила... душу чарівними снами і підбурювала думки до роботи». Успіх надихнув на подальшу працю — над драмою «Лимерівна», переспівом українською мовою «Слова про похід Ігорів...». Один за одним з’являються нові твори: понад тридцять художніх полотен за 47 років творчої діяльності....

Панас Мирний. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Панас Мирний — письменник-новатор, який розширив межі й можливості реалістичного методу, тематично й жанрово збагатив українську прозу, поет, фольклорист, драматург, перекладач, громадський і культурний діяч, публіцист. У спадщині митця романи, повісті, оповідання, новели, нарис, казка, драми, комедія, поезії, статті, кореспонденції. І найвище досягнення, яке увічнило його ім’я, — перший в українській прозі соціально-психологічний роман. Знайомство здалеку і зблизька Портрет. «...Був високого росту, голова лиса, з сивою і великою бородою, носив окуляри...» (П. Репетін, товариш Панаса Мирного). «Круглий чорний сукняний бриль навесні та восени, а влітку такого ж фасону солом’яний бриль; чорна смушева шапка взимку, звичайні пальта по сезону (взимку — зі смушевим коміром), а в спеку літню — чорна накидка. Незмінним супутником... був і взимку, і влітку чорний парасоль. Та ще всяк час товаришував йому рудий брезентовий складаний портфель» (М. Корсунський, колега Панаса Мирного). Вдача. «Мирним себе нарік він, і така була його дійсна натура, — надзвичайно лагідна, скромна, тиха, добра» (Г. Коваленко, художник, етнограф). «Найбільший осуд з його боку — це пильний і, можливо, трохи невдоволений погляд темно-карих очей. Про нього в народі говорили, що це людина, яка вміє очима лаятися» (П. Латиш, сусід Панаса Мирного)....

Навігація