Войти
Закрыть

Іван Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім'я» — історія боротьби людини за свій життєвий простір

10 Клас

Шлях до читача. Повість «Кайдашева сім’я» вперше була надрукована 1878 року у львівському журналі «Правда». Автор двічі звертався до царської цензури, та дозволу на друк твору в Росії так і не отримав. Лише 1886 року було дозволено надрукувати «Кайдашеву сім’ю» з низкою обмежень: цензорами вилучено 25 уривків, автор, зокрема, змінив початок і кінець твору. Життєва основа. Події, змальовані в «Кайдашевій сім’ї», пов’язані з реально існуючим селом Семигори (нині Богуславський район Київської області). Прізвище Кайдаш було досить поширене в Стеблеві. Прототипами героїв стали члени родини Мазурів, відомі своїми бійками та колотнечами. їхніми сватами дійсно були Довбуші. Жанрові й стильові особливості твору. За жанром «Кайдашева сім’я» — перша соціально-побутова повість у новій українській літературі. Це повість-хроніка, у якій на матеріалі повсякденного життя селянства розкриваються характерні риси українського народу. В основі конфлікту твору — зіткнення двох життєвих настанов: молоді Кайдашенки прагнуть бути господарями у власній хаті й своему господарстві. Старше покоління, «виховане» на інших традиціях, не в змозі зрозуміти і прийняти таке прагнення. Усіма силами батьки намагаються зберегти патріархальний родинний устрій. Однак у нових суспільних умовах традиційний уклад не сприймається як щось непорушне й обов’язкове, чому треба слідувати. При цьому кожен твердо переконаний у власній правоті й готовий відстоювати її будь-якою ціною, доводячи ситуацію до абсурду. Автор ніби випробовує своїх героїв, а заразом — і читача. Судячи з незмінної популярності твору, навіть «абсурдні» сцени є життєвими й упізнаваними, а значить — типовими....

Іван Нечуй-Левицький. Художній світ прози І. Нечуя-Левицького

10 Клас

Митець, як і кожна людина, сприймає навколишнє відповідно до своїх нахилів, уподобань, цінностей. На цій основі він певним чином трактує події, факти, людські характери, тобто створює художній світ. Саме тому читачеві так важливо зрозуміти, хто і що вплинуло на вибір тих чи інших тем, ідей, образів, засобів. Також необхідно розглядати художній твір крізь призму часу написання й сьогодення. Усе це дасть змогу краще зрозуміти смисли автора, які він заклав у твір і «передав» нам, і зіставити їх із власними. Письменник та його епоха. У 70-х роках XIX століття, всупереч намаганням великодержавних критиків довести, що українська література лише складова великоруської, попри переслідування основи розвитку будь-якої літератури — її мови, питання щодо існування української літератури уже не поставало. Водночас усебічно дослідити навколишній світ і духовні пошуки особистості із застосуванням лише накопиченого досвіду було неможливо. І насамперед таких змін потребувала проза, якій єдиній було під силу глибинне дослідження й узагальнення суспільних змін. Оповідна манера, що домінувала в прозі першої половини XIX століття, — розповідь від першої особи, коли оповідачем був найчастіше представник селянства, — звужувала можливість об’єктивного й поглибленого аналізу. Етнографізм і докладне побутописання, доречні, коли письменник ставив за мету пробудити інтерес і викликати співчуття до життя простого народу, у нових умовах утруднювали досягнення головної мети. Як і замилування селянством та його ідеалізація, що було притаманне попередникам, а почасти й сучасникам І. Нечуя-Левицького....

Іван Нечуй-Левицький. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Потрібна праця, копітка, щоденна. Підготовлений читач не лише любить читати, уміє уявляти й переживати прочитане, здійснювати діалог із текстом, знаходити авторські і творити власні смисли тощо, він керує своєю читацькою діяльністю, читацьким саморозвитком: визначає цілі, планує, організовує й здійснює роботу, оцінює результат. Компетентний читач уміє розробляти індивідуальний навчальний план і працювати за ним. Перелік предметних читацьких і загальнонавчальних знань і вмінь подано на форзаці 2. У «Читацькому путівнику» наведено перелік цілей — знань, умінь і ставлень — щодо конкретної теми. Цілі є орієнтовними. Найбільшою мірою це стосується підрубрики «Ставлення», адже зрозуміло, що кожен читач відкриває власні смисли твору. І все ж автори підручника вирішили зазначити ідеї, які вважають важливими як для осягнення авторського задуму, так і для вироблення морально-етичної позиції сучасного читача. Якщо наші пріоритети різняться, використайте проголошену тезу як привід для самоаналізу, обговорення, диспуту. Визначте, якими знаннями й уміннями ви володієте. Укладіть перелік на наступний місяць (чверть, семестр). Оберіть найбільш значущі для себе цілі і сформулюйте власні. Подумайте, як досягатимете їх. Після завершення визначеного терміну проаналізуйте, наскільки успішним був ваш шлях. Обговоріть результати в класі, порадьтеся з учителем, рідними. Радимо так діяти щоразу, розпочинаючи вивчення нової теми....

Вступ. Українська література другої половини XIX століття в контексті суспільного й культурного розвитку

10 Клас

Суспільно-історичний контекст розвитку української літератури другої половини XIX століття. Це був складний і суперечливий період. Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876) забороняли друк українською мовою релігійних і навчальних книжок, зокрема перекладних художніх творів, текстів для нот. Також заборонялися україномовні театральні вистави, концерти, викладання українською мовою в початковій школі. І все ж в Україні громадське життя розвивалося. Його рушійною силою стали учителі, юристи, письменники, студенти. Громадсько-культурницький рух. Молода українська різночинська інтелігенція створює свої товариства — так звані громади. За прикладом «Київської громади» (1859—1863), біля витоків якої стояли В. Антонович, П. Чубинський, Т. Рильський та інші діячі, такі організації з’являються по всій Україні. Громадівці опікувалися створенням недільних шкіл, виданням підручників, збиранням та публікацією фольклору. Вивчення історії і культури українського народу засвідчувало їх витоки від найдавніших часів, утверджувало достойне місце серед інших європейських культур. Після заборони громад центр культурного життя переноситься на західноукраїнські землі, де діяли, хоча й обмежено, політичні права і свободи....

Арслан-киз (Дівчина-левиця). Образ Гульджемал-ханум

10 Клас

Юна донька шейха змалку відзначилася сильним і рішучим характером. Батько стежив за її вихованням і багато чого навчив. Вона їздила верхи не гірше за хлопців, уміла користуватися компасом і біноклем, добре стріляла з рушниці. А до всього ще й мала добру освіту, знала декілька мов. Дівчина була наділена особливим даром красномовства, умінням переконувати інших. Ось як вона звернулася на нараді до поважного товариства: «Ви хочете ввіритися лютим катам? Певно, ліпше, добродії, рятувати не голову й тіло, а душу й домогтися спокою й слави... Я не з тих, що здаються». Автор у кількох порівняннях дає їй якнайкращу характеристику: «...ця напрочуд метка мисливиця, ця дівчина, спритна, мов канатоходець, освічена, мов який мулла, окрилена, як поет». У Гюльджемал ніколи слова не розходяться з ділом. Тому й вирушила в небезпечну поїздку за підмогою, узявши з собою меч, рушницю та револьвер. Ніщо не змогло її зупинити — навіть двоє китайських дозорців, яких застрелила однією кулею. У Кашгарі Гюльджемал виявила ще й властиві їй хитрість і дипломатичність, винахідливість і рішучість. Вона без страху промовляла перед людьми, що зібралися на майдані: «Слід прогнати ворога. Сьогодні немає жінок і чоловіків, є тільки бійці... Може, хтось з вас і боїться тиранів, але сміливців значно більше»....

Арслан-киз (Дівчина-левиця). Історична основа та жанрові особливості

10 Клас

Письменник звернувся до давніх подій в одному з регіонів Кокандського ханства. Ця держава існувала з 1709 до 1876 року на території сучасних Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану, південного Казахстану та Сіньцзянь-Уйгурського автономного району Китаю. «Час подій нашої оповіді,— зазначив автор,— це час Кокандського ханства, де правили хаджі — праведники, нащадки самого пророка». Мусульманське населення міст Учтурфан та Кашгар організувало збройне протистояння китайському імперському війську. Один з епізодів цього протистояння І. Гаспринський зобразив у «Дівчині-левиці». Цей епічний твір має жанрові ознаки історичного оповідання: невеликий обсяг, однолінійний сюжет на основі давніх подій, різнобічно розкритий образ однієї героїні....

Ісмаїл Гаспринський (1851—1914)

10 Клас

Ісмаїл Гаспринський народився 21 березня в селі Авджикой Ялтинського повіту Таврійської губернії в сім'ї військового. Навчався вдома та в початковій школі мектебе, а згодом — у Сімферопольській гімназії та у військових навчальних закладах Воронежа й Москви. Повернувся до Криму і працював учителем початкової школи. У 70-х роках багато подорожував, побував у Франції, Єгипті, Туреччині. Закордонні подорожі та набутий досвід вплинули на світогляд І. Гагринського. Він визнавав необхідність реформування освіти ісламських народів. Обґрунтовуючи свою позицію, І. Гаспринський писав: «Могутній, кипучий Захід з його мільярдами і широкими знаннями, язичницький Схід, що пробуджується, з його незліченним населенням можуть здавити нас, мов лещата, якщо ми не поквапимося як слід згуртуватися, просвітитися і розвинути на всю широчінь працездатність і продуктивність». Свої ідеї І. Гаспринський намагався втілювати в життя в громадській та просвітницькій праці. Його обирали гласним Бахчисарайської міської думи, а згодом і міським головою Бахчисарая. На цій посаді він дбав про облаштування міста та організацію народної освіти. Також писав і видавав за власною редакцією численні підручники та книжки для кримськотатарської молоді. Його навчальний посібник «Ходжа-і-суб'ян» («Учитель дітей») став найпопулярнішим виданням у тюркомовному світі....

Навігація