Словник термінів і понять 10 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)
- 7-12-2022, 23:57
- 257
10 Клас , Українська література 10 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)
Словник термінів і понять
Автор — творець книжки, неповторного художнього світу.
Алегорія (інакомовлення) — утілення певної абстрактної ідеї у конкретному образі тварини, рослини або предмета.
Алюзія — натяк, що відсилає до певного сюжету чи образу, культурного явища, історичної події в розрахунку на проникливість читача, який може цей натяк зрозуміти.
Афоризм — лаконічний влучний вислів.
Байка — віршове або прозове алегоричне оповідання повчального змісту.
Балада — ліро-епічний поетичний твір фантастичного, історико-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматичним напруженим сюжетом.
Бароко — література й мистецтво епохи, у якій панували ідеї мінливості світу, декоративна пишність.
Бурлеск — стиль, в основі якого контраст між серйозною темою та комічним характером її трактування.
Вічні образи — літературні образи, до яких у різні часи зверталися представники різних національних літератур. Наприклад, Прометей, Ісус Христос, Богородиця.
Вічні теми — літературні теми загальнолюдського значення (життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, людина і природа).
Гімн — піднесена, урочиста пісня програмового характеру.
Гіпербола — перебільшення якостей людини, явища, предмета.
Громадянська поезія — поетичні твори, у яких розкриваються соціальні й національні мотиви.
Гротеск — літературний прийом, який будується на поєднанні несумісних явищ: фантастичного й реального, прекрасного й потворного, правдоподібності й карикатури.
Гумор — відображення смішного в людині й житті. Гумор частіше висловлює добродушне ставлення, не заперечує об'єкт висміювання.
Діалог — розмова двох осіб у літературному творі.
Домисел (вимисел) — народжена уявою письменника дійсність, додавання з художньою метою того, чого насправді не існувало.
Драма — один із літературних родів, що змальовує дійсність у дії. Драма тісно пов'язана з театром, вона призначена для сценічного втілення.
Драматизм — загострена напруженість дії в художньому творі.
Драматичний етюд — невеликий драматичний твір, що частіше представляє один епізод з одноплановими персонажами, які нерідко сприймаються як образи-символи.
Драма-феєрія (драма-казка) — драматичний твір, якому властиві фантастичний сюжет, казкова умовність персонажів, поглиблений ліризм, широке залучення фольклорної образності.
Дума — ліро-епічний твір, що виконується речитативом народними співцями — бандуристами, кобзарями,лірниками.
Езопівська мова — мова, яка передає думки в замаскованій формі, за допомогою натяків, алегоризму.
Експресіонізм — мистецький напрям перших десятиліть XX століття (назва походить від латинського expressio — вираження). Поширені мотиви — страх, безнадія, біль, страждання, смерть. Експресіонізму властиві загострена емоційність автора й персонажів, фрагментарність оповіді, використання символіки і гротеску.
Елегія — сумна лірична поезія.
Епіграф — цитата, уміщена перед текстом твору або його розділами, яка визначає основну ідею чи тему твору, указує на авторську позицію.
Епізод — відносно самостійний фрагмент сюжету твору.
Епітет — художнє означення.
Епос — рід літератури, організуючою рисою якого виступає оповідь.
Естетика — наука про прекрасне, про загальні закони краси й художньої творчості.
Запозичення — використання автором уже відомих мотивів, образів, ідей, художніх засобів і прийомів.
Ідея — основна думка художнього твору.
Імпресіонізм (від французького impression — враження) — мистецький напрям, що зародився в малярстві й поширився на інші види мистецтва. Розкриваючи внутрішній світ людини, імпресіоністи фіксували психічні стани, почуття й переживання своїх героїв.
Інтер'єр — змалювання з художньою метою внутрішніх приміщень.
Іронія — вид зображення, що виражає глузливо-критичне ставлення до предмета зображення.
Історичний роман — великий епічний твір про минуле, який поєднує історичну правду з художнім вимислом.
Історичні пісні — ліро-епічні фольклорні твори про конкретні історичні події та історичних осіб.
Комедія — драматичний твір, у якому за допомогою гумору та сатири висміюються негативні явища дійсності.
Композиція — побудова твору.
Контраст — різка протилежність, протиставлення.
Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів у художньому творі.
Кульмінації — момент найвищого емоційного напруження, загострення дії.
Куплет — назва строфи в пісні.
Ліризм — піднесено-емоційне переживання події чи явища.
Лірика — рід літератури, в основу якого покладено емоції, переживання людини.
Ліричний відступ — прийом у літературному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої думки й почуття про події чи героїв твору.
Ліричний герой — носій думок, переживань у ліричному творі.
Ліро-епічний твір — літературний твір у якому поєдналися зображально-виражальні засоби лірики й епосу.
Літопис — літературно-історична пам'ятка часів Київської Русі та козацької доби.
Медитація — жанр ліричної поезії, герой якої розмірковує над складними питаннями сенсу життя, власної долі.
Метафора — образний вислів, що розкриває ознаки одного явища чи предмета через перенесення на них ознак іншого предмета чи явища.
Модернізм — комплекс мистецьких напрямів кінця XIX — перших десятиліть XX ст. із загальною орієнтацією на оновлення, або модернізацію.
Монолог — розгорнуте висловлювання, що належить одній людині й виражає її думки та переживання. Від діалогу монолог відрізняється тим, що є самодостатнім висловлюванням, не вимагає відповіді.
Мотив (у ліриці) — це мисленнєва та емоційна спрямованість твору.
Натуралізм — літературна течія реалізму, для якої характерна настанова на фотографічно точне зображення дійсності.
Неореалізм — літературна течія, що виникла завдяки оновленню класичного реалізму. їй властиві пошук людської сутності у внутрішньому світі, а не в соціальному житті, поглиблений психологізм, ліризм і філософічність.
Неоромантизм — напрям модернізму, якому властиві увага до незвичайних особистостей, сильних пристрастей, до всього загадкового й фантастичного.
Новела — невеликий епічний твір про незвичайну подію з несподіваним фіналом.
Оповідання — невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на одному або кількох епізодах із життя небагатьох персонажів.
Паралелізм — художній прийом, що передбачає зіставлення людського життя з описами природи з метою повнішого розкриття психологічного стану героїв.
Пародія — комічне наслідування в художньому творі іншого художнього твору.
Пейзаж — опис природи в літературному творі.
Персонаж — дійова особа літературного твору. Виділяють головних, другорядних, епізодичних персонажів.
Персоніфікація — наділення неживих предметів чи явищ природи людськими якостями.
Підтекст — прихований зміст твору.
Повість — епічний твір частіше з однолінійним сюжетом, який за широтою зображення дійсності посідає проміжне місце між оповіданням і романом.
Поезія в прозі — невеликий прозовий твір близький до вірша за емоційністю й ліризмом.
Поема — ліро-епічний чи епічний твір, у якому зображено значні події та яскраві характери.
Порівняння — пояснення одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою сполучників як, мов, немов, наче, ніби та ін.
Портрет — зображення зовнішності людини в літературному творі.
Послання — ліричний твір, написаний як звернення до певної особи чи багатьох осіб.
Притча — філософсько-алегоричний повчальний твір.
Прототип — реальна особа, життя й діяльність якої покладено в основу створеного письменником образу персонажа.
Псалмі — духовна лірика, пісні релігійного змісту.
Псевдонім — вигадане ім'я та прізвище письменника.
Публіцистика — твори, що висвітлюють актуальні суспільні проблеми.
Реалізм — літературний напрям, який прийшов на зміну романтизму. Письменники-реалісти вважали своїм основним завданням правдиве й точне відтворення дійсності.
Ремарка — авторське пояснення в драматичному творі, яке стосується умов дії, вигляду чи поведінки дійових осіб.
Ренесанс — епоха в європейській культурі, що настала після Середньовіччя. Орієнтувалася на гуманістичні ідеали, відроджувала античний ідеал гармонійної краси.
Рима — співзвучне закінчення рядків у поетичному творі.
Роман — великий складний епічний твір, у якому широко зображено життя багатьох персонажів.
Романс — ліричний твір із наспівною інтонацією, який виконується під музичний акомпанемент.
Романтизм — літературний напрям, у світоглядній основі якого лежить розбіжність між дійсністю і мрією. Він віддзеркалює розчарування людини в щоденних проявах життя й розбудовує сферу фантазії та мрії.
Сатира — гостре викриття негативних явищ.
Сентименталізм — літературна течія, представники якої в осмисленні людини і світу на перше місце ставили почуття.
Символізм — напрям модернізму, що зародився у Франції в останній чверті XIX ст. Особливу роль у пізнанні світу символісти відводили творчій інтуїції. Заслугою символістів стали знахідки у сфері художньої форми, що виявились у створенні оригінальних і яскравих образів-символів.
Синоніми — слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом.
Сонет — лірична поезія, що має чотирнадцять рядків п'ятистопного або шестистопного ямба та чітку строфічну організацію: зазвичай складається з двох катренів (чотирирядкова строфа) та двох терцетів (строфа на три рядки).
Строфа — повторювана сполука рядків у поетичному творі.
Сюжет — подія чи система подій у літературному творі.
Тема — коло подій, явищ, зображених у творі.
Травестія — жартівлива поетична переробка, яка «перелицьовує» оригінал, надає йому іншого історичного, культурного, національного забарвлення.
Трагедія — драматичний твір із гострим непримиренним конфліктом, який завершується загибеллю героя.
Умовність — порушення правдоподібності зображення з художньою метою.
Усна народна творчість — словесна частина мистецьких явищ народної культури.
Характер — образ людини з властивими їй індивідуальними рисами, що зумовлюють її поведінку, ставлення до інших людей.
Хроніка — твір, у якому виклад подій ведеться в хронологічному порядку.
Художні засобі — сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких постає художній світ твору.
Цикл — сукупність творів, об'єднаних автором у художню цілість.
Шкільна драма — п'єси навчального призначення, що складали репертуар давніх українських шкільних театрів.
Коментарі (0)