Войти
Закрыть

Панас Мирний: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

10 Клас

Панас Мирний підхопив естафету П. Куліша у створенні великих прозових форм. Якщо автор «Чорної ради» написав історичний роман із романтичними ознаками, то Панас Мирний бачив своїм завданням написати реалістичний роман з народного життя. Проте в 70-ті рр., коли він починав літературну працю, український роман перебував на стадії становлення. Це усвідомлював і М. Старицький, який розумів, з одного боку, важливість роману для розвитку національної літератури, а з іншого, — талант Панаса Мирного як епіка. Тому в листі до прозаїка 1898 р. він писав: «...повістярів на нашій убогій Україні майже нема... я принаймні не відаю, хто б зміг до вас і під ступитись?». Підтримував брата й Іван Білик1, який створення роману з народного життя вважав першочерговим завданням і вирішення його пов’язував із реалізмом: «Минули епічні поеми, нездатні й віршові повісті: настали часи народного роману й повісті на основі щирого реалізму». Отож історія створення роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» почалася зі службового відрядження П. Рудченка до Гадяча. Під час поїздки візник розповів письменникові про місцевого злодія Василя Гнидку, засудженого на каторгу. Почуте настільки вразило Панаса Мирного, що він свої думки оформляє в нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» (1872, надрукований через два роки у львівському журналі «Правда»). 1 Іван Білик (справжнє ім’я Іван Якович Рудченко, 1845-1905) — український фольклорист, етнограф, перекладач, літературний критик, старший брат і співавтор Панаса Мирного («Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)....
0 Переглянути

Панас Мирний: «Перший симфоніст української прози»

10 Клас

Панас Мирний — псевдонім Панаса Яковича Рудченка, талановитого українського прозаїка, письменника-реаліста й демократа. Без перебільшення можна стверджувати, що вже не одне десятиліття його візитівкою як художника слова є майстерно змальований і суперечливий образ Чіпки, героя роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні? ». Цей твір увійшов до скарбниці української літератури, тому вивчається і школярами, і студентами-гуманітаріями, які інші численні тексти автора. А життя Панаса Мирного, сповнене для сучасників письменника таємниць, на думку О. Білецького, — це «тема для авантюрно-психологічного роману». Життєві шляхи Панаса Рудченка пов’язані з мальовничим куточком України — Полтавщиною, яка подарувала нашій культурі багато талантів. Письменник народився в місті Миргороді 13 травня 1849 року в родині дрібного чиновника. За церковним календарем хлопчика нарекли Афанасієм. Спочатку він навчався в парафіяльному училищі Миргорода, а потім — повітовому міста Гадяча, куди переїхали батьки. Здібний хлопець марив про ґрунтовну освіту, але багатодітна сім’я, у якій підростало троє синів і дочка, не мала коштів на навчання дитини (як згадує Панас, якби не шматок власної землі, «доводилося б родині й голодувати...»). Та й батько мріяв про чиновницьку кар’єру для сина, тому вже в чотирнадцятирічному віці, підлітком, він розпочав службу в Гадячі, а продовжив у Прилуках і Миргороді: писарчуком у повітовому суді, помічником бухгалтера. З 1871 р. і до останніх днів життя Панас Якович працює в Полтавському губернському1казначействі. У Полтаві 28 січня 1920 р. і завершився земний шлях письменника....
0 Переглянути

Іван Нечуй-Левицький: «Кайдашева сім’я»

10 Клас

Повість «Кайдашева сім’я» була опублікована в 1879 р. Це хроніка життя типової української селянської родини після скасування кріпацтва. Проте письменник помічає певні зміни в її існуванні. Так, у родині поступово втрачається авторитет батька, а всіма верховодить матір. Сини, одружившись, не хочуть жити під одним дахом із батьками, а прагнуть відділитися, бути самостійними господарями. Такі процеси засвідчують розпад патріархальної української сім’ї. Нагадаємо, що патріархат — це панування чоловіка і в сім’ї, і в суспільних справах. Отож І. Нечуй-Левицький порушує цю проблему з однією метою — зрозуміти, що саме руйнує родину. Письменник переконаний: без поваги і взаєморозуміння сім’я не може існувати. Коли ж втрачаються ці духовні основи, то зникає порозуміння між найближчими людьми: батьками й дітьми, чоловіком і дружиною. Вони забувають про почуття власної гідності, як це трапилося з Кайдашами, і стають на шлях «хатньої» війни. Які ж причини сутичок у цій родині? Вона досить заможна — має чималу хату, землю, господарство, а непорозуміння виникають через убогість духовних запитів — якась дрібниця (яйця, полотно, курка, свиня, груша) спричиняла колотнечу, засліплювала очі й навіть штовхала на жахливі вчинки, які ніколи не схвалювалися в народі. Адже в українців завжди панував культ батьків, шанобливого ставлення до них. Автор бачить причину «хатньої» війни й у недосконалості людини, її жадібності, заздрості, егоїзмі, небажанні потерпіти, поміркувати, як можна мирно вирішити ті непорозуміння, які виникають у родині. Якщо заможні Кайдаші не можуть домовитися між собою, то бідні Балаші понад усе цінують теплоту й щирість стосунків. їхня багатодітна родина ледве зводила кінці з кінцями, але Мелашка «як рожа цвіла», а в свекрухи стала «як квітка в’яла». Письменник стверджує думку про те, що для духовного здоров’я людини дуже важливий мікроклімат у родині. А коли сім’я втрачає духовні орієнтири, закорінені в традиціях, звичаях, моралі народу, то вона вироджується....
0 Переглянути

Іван Нечуй-Левицький: «Всеобіймаюче око України»

10 Клас

Колосальним всеобіймаючим оком України» назвав І. Нечуя-Левицького І. Франко. Він мав на увазі найперше те, що прозаїк створив «зорові» картини народного побуту, мальовничої природи, повнокровно зобразив портрети та характери українців. Він творив як художник-реаліст, але використовував не фарби, а слово — багате, самобутнє, барвисте українське слово. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ Основні віхи життя Іван Семенович Левицький (Нечуй) народився 25 листопада 1838 р. у містечку Стеблеві Київської губернії (нині Черкаська область) у родині священика. Його батько був людиною освіченою, цікавився українською історією, записував фольклорні твори. Тому в родині майбутнього письменника панувала атмосфера любові до народного слова, народних звичаїв, обрядів, музики. Пізніше він згадував: батько «любив говорити проповіді по-українській, часто розказував про право українського народу й славу, дуже був радий, побачивши українську Євангелію Куліша і просив мене достати українську Біблію. В нього була вже українська ідея, що рідко трапляється між українськими священиками». Іван Семенович, як син священика, пройшов повний курс духовної освіти: бурса — семінарія — академія. Після закінчення навчання він відмовився від духовної кар’єри, обрав професію вчителя. Майбутній письменник працював у гімназіях в Україні й Польщі, Молдавії, викладаючи російську мову та літературу, історію, географію, логіку. Його позиція демократа й прихильника української ідеї не подобалася шкільному керівництву, тому І. Нечую-Левицькому часто доводилося змінювати місце роботи. Про такі епізоди він напише в романі «Над Чорним морем». У ньому директор гімназії звертається до вчителя Віктора Комашка з неприхованими погрозами: «Ви прочитали в одній класі уривок з української думи про Хмельницького, ви пишете в галицькі журнали... Ви не на місці в нашій гімназії. Переходьте на Північ, а як ні, то вас силою переведуть на Біле море... Ви чоловік талановитий, ваше слово має вплив, і цим ви найнебезпечні. Якби ви були тупий чоловік, ми б вас ще держали: тупиці не страшні»....
0 Переглянути

Вступ. Українська література другої половини XIX ст.

10 Клас

У 50-60-х рр. XIX ст. спостерігається пожвавлення громадського життя, викликане певним послабленням політичного гніту. Причини цього — підготовка антикріпосницької реформи, наростання настроїв протесту. У Східній Галичині було прийнято нову конституцію Австро-Угорщини, яка частково розширювала права «русинів», тобто українців, які мешкали на цій території. В Україні виникають громади. Громада — це група людей, об’єднаних спільністю становища та інтересів. В Україні до початку XX ст. існували сільські общини, які називали громадами, а сьогодні — у незалежній державі — спостерігаємо їх відродження. Тож національно-культурні осередки української інтелігенції, які виникли в Петербурзі та Києві у 50-х рр. XIX ст., були названі громадами. Перша з них створена в 1859 р. в Петербурзі у зв’язку з необхідністю суспільнихзмін, зумовлених скасуванням кріпацтва, її учасники — М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко. У 70-ті рр. XIX ст. центр українського руху перемістився з Петербурга до Києва. Тут виникла «Стара громада» — організація української інтелігенції, члени якої активно займалися громадською, культурною, просвітницькою діяльністю. Вона проіснувала до 1876 р., до заборони Емським указом. Серед її учасників — відомий історик В. Антонович, батько М. Рильського — Т. Рильський, композитор М. Лисенко, етнограф П. Чубинський та інші. Як правило, громадівці збиралися щотижня по суботах у когось удома для обговорення спільних справ і планів. Поступово склад цього товариства розширювався, зокрема, студентською молоддю. Виникають нові гуртки в інших містах України під назвою «кіш» або «курінь». їх члени — переважно молоді студенти, тому ці організації здобули назву «Молода громада», а київське товариство — «Стара громада»....
0 Переглянути

Узагальнення і систематизація вивченого за рік

10 Клас

Друга половина XIX - початок XX ст. в українському письменстві ознаменувалися успішним освоєнням письменниками вищих орбіт обсервації життя й ширших горизонтів насамперед авторської позиції у творах. Навіть сільська тематика поступово вивільнялася з традиційних просвітницько-народницьких рамок, виходила за межі суто любовної та сімейної проблематики. Хоча проблема землі й господаря-хлібороба на ній залишалася животрепетною й актуальною, такі літературні тексти, як «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного й Івана Білика, «Сто тисяч» і «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого та «Земля» Ольги Кобилянської крокували в ногу з часом, виразно демонстрували ті зміни у світогляді й обставинах життя, які диктували селянам кардинально іншу лінію поведінки. Цікавість до історичної тематики не вгасла, але читацькі вимоги до таких творів зросли. Реципієнтів усе більше цікавили не історичні трагедії, а способи подолання помилок, далекоглядні, сильні духом історичні постаті, які відмовлялися бути жертвами, не капітулювали навіть у найскладніших обставинах, чинили за велінням совісті й розуму навіть тоді, коли оточення їх не розуміло й фізично нищило. Історичні романи «Князь Єремія Вишневецький» і «Гетьман Іван Виговський» Івана Нечуя-Левицького, пенталогія про гетьмана Івана Мазепу Богдана Лепкого суттєво відрізнялися від «Чорної ради» Пантелеймона Куліша. Письменники задавали позитивну програму впливу персонажів на читачів....
0 Переглянути

Оповідання «Арслан-киз» («Дівчина-левиця»)

10 Клас

Історична основа твору. В оповіданні Ісмаїла Гаспринського немає точної вказівки на конкретних історичних осіб, тому цей літературний твір можна вважати умовно історичним (історико-художнім). У його основу лягли події уйгурсько-дунганського повстання 1864-1877 рр., власне, спроба корінних народів Джунгарії й Східного Туркестану (уйгурів, дунганів), які сповідували іслам, визволитися з-під колоніального гніту китайської династії Цін, яка у 1750-х рр. XVIII ст. завоювала сусідні землі. Образ Гульджемал. Головна героїня твору - дочка Іззазет-аги з міста-оазиса Уч-Турфана1. Її ім’я в перекладі з тюркських мов означає «прекрасна квітка». Мусульманська дівчина у творі Ісмаїла Гаспринського справді наділена дивовижною красою. Ага - це військовий офіцерський титул і водночас ознака приналежності до вищої касти, рівної у Європі дворянству. Саме Іззазет-ага - найавторитетніша людина в місті Уч-Турфан, і на ньому лежить відповідальність за долю всіх жителів. Отже, Гульджемал походила зі знатного роду, мала відомого батька. Формування характеру дочки Іззазет-аги відбувалося під безпосереднім контролем розумного батька й прочитаних Гульджемал книг. Дівчина прекрасно знає Коран, розуміє, що в час загрози існуванню народу «немає жінок і чоловіків, а є тільки бійці». Водночас Гульджемал володіє зброєю, не боїться порушити споконвічні правила й навіть обрізати собі волосся чи перевдягтися в чоловічий одяг. Емансипаційна поведінка дівчини - це не демонстративна спроба довести чоловікам, що Гульджемал нічим не гірша від юнаків, а розумне залучення на свій бік насамперед жінок. Нарада в жіночій лазні добре продумана дівчиною-левицею, адже для початку бунту в Кашгарі була потрібна не сила, а високий емоційний сплеск, гарячий порив до волі:...
0 Переглянути

Життєвий і творчий шлях

10 Клас

Стосунки українців і кримських татар мають довгу історію, яка насичена багатьма подіями. Зауважимо, що досвід зв’язків цих двох народів не був виключно негативним, а мав і позитивний відтінок. Зокрема, українці давно відчували історичну спорідненість із кримськими татарами. Пам’ять про це збережена в українській мові, яка наповнена запозиченнями з тюркських мов, та фольклорі. Із цієї причини минуле кримськотатарського народу, його культурна спадщина є невід’ємною складовою української культури. Зі здобуттям Україною незалежності, коли кримські татари стали громадянами України, їхню культуру не можна відкидати з контексту української. Важливим феноменом цієї культури є кримськотатарська література, яка формувалась на межі кількох цивілізаційних осередків та увібрала в себе риси османської, перської та кримської літературних традицій. Цілою когортою відомих письменників може пишатися кримськотатарський народ. Відомий громадський діяч, патріот і письменник Ісмаїл Гаспринський посідає важливе місце в історії кримськотатарського народу. Життєвий і творчий шлях Коран і освіта не заважають одне одному, як думають багато мусульман, а навпаки. Ісмаїл Гаспринський Повне ім’я «дідуся кримськотатарської нації» - Гаспрали Ісмаїл-бей Мустафа-оглу. Народився 21 березня 1851 р. в селі, яке тепер зветься Синапне, неподалік Бахчисарая у дворянській родині прапорщика кримськотатарського походження Мустафи Гаспринського. Мати Ісмаїла Гаспринського - Фатма-Султан (дівоче прізвище Кантакузова). Спадкове російське дворянство по матері Мустафа Гаспринський отримав у квітні 1854 р. Початкову освіту Ісмаїл Гаспринський здобув удома, потім навчався в сільській мусульманській школі при мечеті - мектебе, Сімферопольській чоловічій гімназії, Воронезькому кадетському корпусі, Московській військовій гімназії. Навчання в Росії було можливим, тому що батько Гагринського належав до роду кримських мурз, отримав російське дворянство й перебував на державній службі. У Москві юнак потоваришував із сином видавця «Московських відомостей» Михайла Каткова й навіть деякий час жив у нього....
0 Переглянути

Історична повість «Мотря»

10 Клас

1926 р. вийшли перша і друга частини: «Мотря» і «Не вбивай», 1927 р. - третя «Батурин». Половину четвертої частини епопеї «Орлик» уже після смерті автора під назвою «З-під Полтави до Бендер» видав брат письменника Лев Лепкий. Продовження «Орлика» й остання частина епопеї («Войнаровський») так і залишилися художньо не зреалізованими. Що заохотило Богдана Лепкого звернутися саме до образу Івана Мазепи, постаті у той час не вельми популярної в українській літературі (згадка про гетьмана є в поезіях Тараса Шевченка «Іржавець», «Чернець»; образові Мазепи присвячені поема Степана Руданського «Мазепа - гетьман український» і дилогія Михайла Старицького «Молодість Мазепи», «Руїна»)? Пам’ять про цього українського патріота-державника московські окупанти століттями стирали зі свідомості українців, ім’я гетьмана піддавали анафемі (прокляттю) у церквах, збудованих за його кошти! Не збереглося жодного прижиттєвого портрета цього історичного діяча. Абсолютно негативно, як зрадника змальовували Мазепу російські митці. Виняток становить хіба що поема Кіндрата Рилєєва «Войнаровський», у якій образ гетьмана подано в героїчному світлі. Проте образ Івана Мазепи виявився досить популярним у літературі західноєвропейського романтизму. Прагнення українського гетьмана-державотворця надихнули Джорджа Гордона Байрона, Віктора Гюго. Мазепа став персонажем драм Юліуша Словацького, роману «Мазепа» Адольфа Мютцельбурга. Борцем за свободу рідного краю постає український гетьман у драмах Рудольфа Готтшаля та А. Мая, у критичному історичному етюді француза Ежена-Мельхіора де Вогюе «Мазепа - історична легенда». Мазепі присвячена однойменна симфонічна поема Ференца Ліста, опера Петра Чайковського....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 35 36 37 38 39 40 41 42 43 ... 54
Назад

Навігація