У 1922 р. Юрій Яновський вступає до Київського політехнічного інституту, бере активну участь у літературному житті міста. У 1925 р. надруковано його першу книжку оповідань «Мамутові бивні». Та навчання в інституті довелося припинити 1924 р., бо треба було заробляти на прожиття. Юрій Яновський працює деякий час у пресі, а в 1925-1927 рр. — головним редактором Одеської кінофабрики. Тут він знайомиться з кінорежисером О. Довженком, пише сценарій за повістю М. Коцюбинського «Fatamorgana», створює серію нарисів про українських кіномитців — «Голлівуд на березі Чорного моря».

Переїхавши до Харкова, Ю. Яновський стає членом ВАПЛІТЕ, згодом переходить до іншої літературної організації — «Пролітфронт».

У 1920-х рр. активно друкується: 1927 р. — повість «Байгород», 1928 р. — збірка поезій «Прекрасна УТ» (Україна трудова) і роман «Майстер корабля».

У 1930 р. Ю. Яновський видає новий роман «Чотири шаблі». Його дія відбувається переважно на степових просторах України у 1920 р. Автор базується на історичній конкретиці і творить текст про національно-визвольні змагання рідного народу та їх крах. Він поетизує дух та атмосферу часу, велич окремих героїв, які, хоч і зазнали поразки, виявилися сильними особистостями.

Письменник один із небагатьох серед своїх сучасників сміливо порушує проблеми відродження української нації. Автор гостро й полемічно розповідає про величність української історії, трагізм якої був зумовлений або продажністю її «пророків», або непослідовністю, безвідповідальністю, м'якістю українського характеру. Герої Ю. Яновського здобувають іще один шанс на будівництво української держави, адже за ними не тільки ганебні, а й величні сторінки минулого, уособлені постатями «лицарів честі» Максима Залізняка, Семена Неживого, Якова Швачки, Івана Бондаренка. Ця думка про особливість української історії, у якій переплелися героїзм і ницість, не раз повторюється на сторінках роману «Чотири шаблі»: «...у нас добре вміють тільки умирати. Англійські журнали сімнадцятого століття виповнено портретами ваших гетьманів і полковників, військові спеціалісти вивчають їхні походи та переможні бої з поляками й турками, все йде до того, що на сторінку історії випливає новий могутній життєздатний народ, та все раптом летить шкереберть: гетьмани зникають, пропивши всі славні діла, полковники розкішно умирають, четвертовані, колесовані, на кіл посаджені, у мідних биках підсмажені, або стають московськими боярами, кличуть до себе воєвод і — ганьба! — стають рабами, не звойовані, неподолані на полі бою, не примушені силою до покори...».

Тому один із головних героїв — Шахай — стверджує, що ненавидить нашу націю за те, що «вона не вміє до краю думати і до краю діяти». За тематикою «Чотири шаблі» не стільки роман про громадянську війну, скільки про ще один крах націєтворчих надій і сподівань, які активно постали до життя, та були знищені більшовицькою доктриною. Ідеали національно-визвольних змагань поглинула інша ідеологія — «червона», і колишні військові ватажки — «чотири шаблі» — набули статусу «втраченого покоління». Роман є спробою змалювати недавні соціальні катаклізми ніби з історичної відстані. Вдумливий і прозірливий письменник зобразив події національно-визвольних змагань як велику катастрофу і в житті країни загалом, і в житті окремої людини.

У 1935 р. прозаїк публікує новий роман — «Вершники». Цей твір Ю. Яновського тривалий час уважався хрестоматійним, найвищим досягненням письменника, бо відповідав вимогам комуністичної ідеології (романтизація національно-визвольних змагань, пафос класової боротьби, згадка імен Леніна, Сталіна, Ворошилова). Талановитий автор, розіп'ятий тогочасною критикою за роман «Чотири шаблі», присвячений тій самій тематиці, пішов на компроміс із самим собою, з власним сумлінням. Це було в страшні для української культури часи — 1933-1935 рр. За свідченням самого Ю. Яновського, «в цій невеликій книжці закладено три роки роботи, три роки всіляких думок і самовідчувань, усіляких життєвих умов».

Однак у кількох новелах роману Ю. Яновський поетизує загальнолюдські цінності, як-от: спадкоємність традицій і звичаїв, вірність, духовну міць. Якщо проаналізувати новели «Дитинство», «Шаланда в морі», то їх єднає прикметна риса — оспівування сімейних взаємин, родинних святинь.

У 1939 р. письменник переїжджає до Києва. Із початком Другої світової війни він евакуюється до Уфи. Редагує журнал «Українська література» («Вітчизна»). Працює військовим кореспондентом.

У 1947 р. Юрій Яновський публікує роман «Жива вода».

Помер письменник 25 лютого 1954 р.

* * *

Голгофою Ю. Яновського стали постійні цькування його критиками за твори «Чотири шаблі» і «Майстер корабля». Це змусило письменника піти на компроміс із власним сумлінням — написати «Вершники». Але й цей твір в Україні опубліковано не одразу, а лише після того, як його було видано в Москві. Доля роману «Чотири шаблі» загалом драматична, бо півстоліття твір зазнавав дошкульної необ'єктивної критики, і тільки в 1983 р. повернувся до читача.

У післявоєнний час цькуванню було піддано роман на колгоспну тему «Жива вода»: автора звинуватили у «спотворенні радянської дійсності». За півроку після розгрому твору Ю. Яновський змушений був виступити з листом, у якому визнав вигадані радянською цензурою помилки. І річ навіть не в тому, що роман не належить до вершинних здобутків письменника, а в тому, що могутня ідеологічна система боролася з талантом, хоч на словах цинічно проповідувала свободу творчості. У новій редакції (автор вніс до 200 виправлень) і з новою назвою «Мир» роман побачив світ уже після смерті письменника.

Ю. Яновський — романтик за світовідчуттям і стилем. Його приваблювали неординарні люди, небуденні, екстремальні ситуації, у яких найвиразніше розкривалися глибинні людські риси. Манера письма цього автора позначена суб'єктивною стихією: вибухом емоцій, патетикою, виведеними назовні авторськими симпатіями та антипатіями. Юрій Яновський був тонким стилістом з особливим чуттям слова, його відтінків. Сам письменник називав себе поетом, який іноді пише прозу.

Творчий доробок письменника різножанровий: новели, оповідання, повісті, романи, поезії, п'єси. Не всі вони витримали випробування часом. Натомість кращі з них — це одкровення, оригінальний погляд на світ. Об'єктивно творчі злети й падіння письменника зумовлені ідеологічним тиском, який супроводжував його протягом життя.

Художні здобутки Ю. Яновського дають право визнати його новатором в українській літературі ХХ ст. В «Чотирьох шаблях»він поетизував могутню стихію національно-визвольного руху в Україні та його трагічні наслідки, розмірковував над долею творчої інтелігенції в романі «Майстер корабля». Створив новий різновид (роман у новелах) в українській літературі, захоплюючися нетрадиційними прийомами сюжетобудування. Це експериментаторство помітне ще в ранній прозі Ю. Яновського. У повісті «Байгород», оспівуючи лицарство, безкорисливість, синівську любов до рідної землі, він ознайомлює читача з фабульним каркасом твору, даючи своєрідні ремарки до творчої лабораторії. Новелістичними мотивами позначені романи «Майстер корабля» та «Чотири шаблі». Кожний із розділів «Чотирьох шабель» має обов'язковий пісенний зачин. У «Майстрі корабля» взаємодіють різні часові площини. Для письменника головним був не перебіг подій, а вир людських емоцій та почуттів.

Наділений неабияким талантом, Ю. Яновський не до кінця реалізував його, та кращі твори письменника завжди хвилювали й досі хвилюють читача.

Ю. Яновський належить до покоління митців, які відкривали нові теми, шукали нові художні форми, йшли незвіданими шляхами. Свіжістю барв, глибиною образів, жанровим розмаїттям, високим духом романтики позначені кращі його здобутки в царині літератури.

Літературознавець Г. Костюк влучно назвав його «лицарем культури нації».

Запитання та завдання

1. У чому полягає трагедія Ю. Яновського як творчої особистості?

2. Яку роль у житті та творчості письменника відіграло кіно?

3. Прокоментуйте думку Ю. Яновського: «Читаю багато. Особливо люблю книжки письменників Р. Кіплінга, Едг. По, Д. Лондона, О. Генрі, Амброза Пірса, Ю. Конрада, М. Твена, Честертона, Теннісона, Вольтера, А. Франса, Гоголя, Бабеля». Чи є серед названих авторів романтики? Що це засвідчує?

4. Поміркуйте, чому в радянські часи роман Ю. Яновського «Вершники» був чи не єдиною візитівкою цього письменника.

Домашнє завдання

• 1. Усно поясніть епіграф до теми — слова Я. Голобородька.
• 2. Прочитайте роман Ю. Яновського «Майстер корабля».

«Майстер корабля» (1928)

Історія створення