Опрацьовуємо прочитане

• 1. Що вас найбільше зацікавило в біографії письменника? Які факти вразили?
• 2. Розкажіть про походження Остапа Вишні, його родину.
• 3. Яку освіту здобув майбутній письменник?
• 4. Які події відбулись у житті Павла Губенка під час його перебування в Кам'янці-Подільському?
• 5. Схарактеризуйте роль, яку відіграв у житті Остапа Вишні поет В. Еллан-Блакитний.
• 6. Як позначилися на житті та творчості письменника сталінські репресії?
• 7. Про які риси характеру письменника, на вашу думку, свідчить його вислів, поданий у рубриці «Письменник про себе»?

Досліджуємо самостійно

• 8. Перегляньте відеолекцію Ярини Цимбал про Остапа Вишню з курсу «Українська література в іменах» (проект WiseCow). Які факти з біографії письменника, що про них розповіла дослідниця, найбільше вас зацікавили?
• 9. Які явища, яких особистостей зі світу сучасної культури можна порівняти за популярністю з Остапом Вишнею в 1920-х роках? Обговоріть з однокласниками й однокласницями.

Виявляємо обізнаність у сфері культури

• 10. Розгляньте дружній шарж О. Довженка на Остапа Вишню. Які риси письменника відобразив на малюнку художник? Яким, за цим малюнком, уявляли Остапа Вишню читачі? Після прочитання творів Остапа Вишні опишіть, яким ви уявляєте письменника. За бажання намалюйте свій шарж.

Читаємо взірці української художньої літератури

Завітайте до віртуальної бібліотеки в електронному додатку до підручника та знайдіть твори Остапа Вишні «Моя автобіографія», «Письменники», «Сом». Прочитайте їх і порівняйте власні враження з матеріалом, запропонованим у статтях підручника.

• ПРО СЕБЕ, І НЕ ЛИШЕ З ГУМОРОМ

(«МОЯ АВТОБІОГРАФІЯ»)

Не дивно, що справжній гуморист навіть серйозний діловий документ, приміром, автобіографію може перетворити на гумореску. Остап Вишня так і зробив, а щоб ніхто не засумнівався, що пише він про себе, — підкреслив це тавтологічною назвою — «Моя автобіографія».

Твір поширений у двох варіантах. Цікаво, що пізніший варіант має подвійне датування — не лише 1927, а й 1955 роком, коли автор мусив скоротити гумореску на догоду цензурі. Початковий текст був набагато змістовніший. Його й подав Ю. Лавріненко в антології «Розстріляне відродження».

Шарж на Остапа Вишню (Олександр Довженко, 1920-ті)

«У мене немає сумніву в тому, що я народився...», — із першого рядка у творі простежується іронія. В Остапа Вишні вона є ефективним засобом створення легкої ігрової атмосфери. Він іронізує з літературознавчих штампів про «сприятливі обставини», «родинне оточення» й «формування свідомості письменника». Ось хоча б таке: «Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур'яни».

Серед іншого автор пригадав і навчання в Зіньківській школі разом з Миколою Зеровим та «втрачений» тоді шанс теж стати «неокласиком»: «Самі ж знаєте, неокласиком бути — силу треба терпіння. Читай Горація, Вергілія, Овідія та інших Гомерів. А бути сучасним письменником значно легше. Нічого собі не читаєш, тільки пишеш. І всі задоволені».

У «Моїй автобіографії» згадано й про участь в українській революції: «Як ударила революція — завертівся. Будував Україну, бігав з Центральної ради в університет, а з університету в Центральну раду». Саме іронія нерідко дозволяє гумористові приховати й сумні спогади, наприклад, про арешт: «Ну, а потім під'їхала «платформа», мене й посадили. Потім відпустили, але я вже з «платформи» не злазив. Нема дурних». Слід зауважити, що в УРСР могли творити лише ті письменники, які «визнають і підтримують політичну платформу радянської влади». Тож зрозуміло, що означає тут авторське «нема дурних» і в якій емоційній тональності воно звучить.

Остап Вишня зі своїм спаніелем Гаєм (1950-ті)

Остап Вишня пише, що в Харків його «переїхали», натякаючи на арешт і перебування в тюрмі. Вийшовши на волю, працював у газеті, а згодом став літератором, хоч і про це — не без іронії: «Потім купив портфеля — зробився вже справжнім солідним письменником».

Змішування стилів дозволяє йому промовляти «на межі» серйозного й сумного. Участь у революції, арешт, літературні організації, друзі-письменники Хвильовий і Досвітній — і поряд кумедні роздуми про «секрети літературної творчості». А далі таке, що зовсім не годиться для поважної автобіографії, а швидше для приватного альбому: «Із тварин — найбільше люблю кіз. Із комах — осу. Найулюбленіший колір — жовто-бурий. Запах — фіалка. Із квіток найбільше люблю — фуксію. Котів люблю за хвіст тягати. Із страв найсмачніша — смажена картопля, щоб хрумтіла на зубах. Жінок люблю стрижених і голених, і щоб у чоботях».

Дуже легко розгубитись читачеві, котрий збирається враз скласти якісь чіткі визначення «теми» та «ідеї»! Адже автор розповідає про себе в особливий — ігровий спосіб. За смішним приховує сумне, за показною відстороненістю або байдужістю — щирий ліризм. Органічно поєднує автобіографічні факти із суб'єктивними оцінками та виявляє психологію переконаного життєлюба, для якого іронія (подекуди гірка) — то не лише художній засіб, а ще й дієвий складник не надуманого, а вистражданого в нелегких випробуваннях філософського оптимізму.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Про які факти, відображені в гуморесці «Моя автобіографія», ви дізналися під час ознайомлення з біографією письменника?
• 2. У яких двох варіантах існує гумореска «Моя автобіографія»? Що зумовило їх появу?
• 3. Як Остап Вишня у своєму творі використовує іронію? Наведіть приклади.
• 4. Якої тональності додає твору розповідь про смаки автора?

Досліджуємо самостійно

• 5. Доведіть, що назва твору «Моя автобіографія» є тавтологічною. Зробіть висновок: якої мети автор досягає за допомогою цього художнього засобу.

Виявляємо літературну компетентність

• 6. Яке враження справив на вас твір Остапа Вишні «Моя автобіографія»? Чи викликав він у вас сміх? Чому?
• 7. Яку різницю між письменником і звичайною людиною визначає автор? Які засоби допомагають йому комічно відобразити цю різницю?
• 8. Яку роль, за текстом гуморески, відіграла природа у формуванні майбутнього письменника? Що саме автор називає природою в цьому випадку?
• 9. Яка подія в дитинстві героя змусила його замислитися про власне призначення?
• 10. Пригадайте, що вам відомо про неокласиків. Чому Остап Вишня пише, що він міг би «повернути на неокласицизм»? Чому письменник, за його словами, обрав інший шлях? Як Остап Вишня характеризує «неокласиків»?
• 11. Який аргумент герой наводить на користь того, що «фельдшер з нього був непоганий»? Яку форму комічного тут використано?
• 12. Як пише Остап Вишня про свою участь у громадянській війні?
• 13. Пофантазуйте. У школі вам розповідають про відомого письменника і говорять, що його «то тягло вглиб, то поривало у височінь». Що, на вашу думку, це могло б означати? А як реалізовував ці пориви герой гуморески?
• 14. На які компоненти творчого процесу звертає увагу письменник? Що в описі творчого процесу здалося вам найбільш комічним? Чому?
• 15. Як герой відповідає на питання про своє ставлення до сучасних йому літературних організацій? У чому комічність такої відповіді?
• 16. Яких письменників-сучасників найбільше любить герой гуморески? За що він їх любить? У чому парадоксальність такого ставлення?

Виявляємо творчі здібності

• 17. Спробуйте скласти власну автобіографію у стилі Остапа Вишні. За бажання запишіть її або просто перекажіть однокласникам та однокласницям. Проведіть конкурс на найсмішнішу автобіографію.

• ЯК СТАТИ ПИСЬМЕННИКОМ?

(«ПИСЬМЕННИКИ»)

Чим відрізняється справжній письменник від графомана? Для Остапа Вишні все просто: письменник «увесь час пише й нема йому нікоторого впину». А як надрукував своє творіння, то вже точно письменник. Уже за місяць-два упевнено виступає з промовами про літературу: «Маєте письменника кваліфікованого».

Ось так іронічно гуморист висвітлює «літературну кухню» 1920-х років, коли автори-початківці були надміру активні, хоч і малописьменні.

Автор сміливо додає «штрихи до портрета»: обов'язково щоб «платформа радянська» та ще й «світогляд здебільша революційний», а ідеологія «пролетарська або пролетарсько-селянська».

Риси «пролетарського письменника» чи не навмисне передані в канцеляризмах. Мовляв, питання «як писати» вже давно не актуальне, головне, щоб «платформа» була правильна.

Остап Вишня з гусячим пером

На контрасті до «духовних» якостей письменника — ще декілька нових штрихів, які й завершують картину: «Коли до цього ще додати порожній здебільша шлунок, прекрасний апетит, гарячу кров, хоч і без відповідного числа червоних кров'яних кульок, то внутрішній вигляд письменників уже можна собі уявити добре».

Далі все теж не без іронії: поділ на прозаїків, поетів та футуристів. Різниця між прозаїками й поетами — у «довжині рядка» їхніх творів, а от футуристи — то письменники майбутні: «Ще колись писатимуть, а тепер вони тільки бавляться...». А за «незрозумілістю» творів усіх поділяють на символістів, імажиністів, неокласиків, реалістів (та ще «сила різних «істів»).

Усе-таки найважче гумористам: «Нещасний народ усі гумористи, бо, навіть коли зуби болять, мусять писати щось «веселе».

І на завершення: усі письменники талановиті, це навіть не обговорюється; і звичайно, найголовніше для справжнього письменника — гонорар.

Ось така химерна картина літературного середовища, до якого належав і сам автор.

Виявляємо літературну компетентність

• 1. Яке враження справив на вас прочитаний твір? Чи вдалося автору вас розсмішити?
• 2. Що саме здалося вам смішним у творі?
• 3. Про яких письменників розповідає Остап Вишня в усмішці? Із творчістю яких із них ви знайомі? Чи збігається характеристика гумориста з вашими враженнями?
• 4. Простежте за своїми емоціями від твору: смішніше читати про ті явища, які вам знайомі, чи про невідомі?
• 5. Що автор називає найголовнішим у письменника і для письменника?
• 6. Як автор доводить те, що кожен письменник — талановитий? У чому комізм такого пояснення?

Запрошуємо до дискусії

• 7. Перекажіть, як відбувається, за текстом усмішки, виникнення письменника, а потім — перетворення його на письменника кваліфікованого. Які суспільні явища, людські риси, на вашу думку, висміює гуморист? Спробуйте навести приклади вияву таких явищ і рис у сучасності, у різних сферах життя. Подискутуйте про актуальність твору Остапа Вишні в наш час.

• НА РИБОЛОВЛІ

(«СОМ»)

У збірку Остапа Вишні «Мисливські усмішки» увійшли й рибальські оповідки. Вони тематично досить близькі до мисливських, тож і стали частиною гумористичних історій про полювання. Та й не простих історій, а усмішок — так сам автор називав свої твори. І жартома зауважив із цього приводу: «Чого плакати? Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь! Через те й усмішки».

Усмішка — різновид гуморески, що поєднує побутові або пейзажні описи з авторськими відступами. У її основі — комічна ситуація чи комічне зіткнення персонажів, а оповідь завжди дотепна й переважно лаконічна.