Ліна Костенко (нар. 1930 р.)
- 1-12-2022, 10:31
- 528
11 Клас , Українська література 11 клас Слоньовська, Мафтин (профільний рівень)
ЛІНА КОСТЕНКО
(нар. 1930 р.)
Життєвий і творчий шлях
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині. Батьки з ранніх літ прищепили доньці високі моральні, етичні та естетичні цінності. Ліна завжди мала за взірець тата Василя Костенка, поліглота-самородка, педагога від Бога, який міг на найвищому рівні викладати всі без винятку навчальні предмети.
Коли Ліні виповнилося шість, родина перебралася до Києва. Одного страшного дня «воронок»1 забрав із дому батька на довгих 10 років. Дівчинка тоді ще не уявляла, як це - бути дочкою «ворога народу». У горі діти швидко мудрішають. Дорослими очима дивиться на німецьку окупацію мала Ліна, про що розповідають поезії «Мій перший вірш написаний в окопі», «У Корчуватому, під Києвом», «Колись давно, в сумних біженських мандрах».
1 «Воронок» (інша назва - «чорний ворон») - автомобіль міліції, яким перевозили заарештованих.
У повоєнні роки дівчина відвідує літературну студію при Спілці письменників України, у шістнадцять - уже друкується. Згодом вступає до Київського педагогічного інституту, але полишає навчання і подає документи до московського Літературного інституту імені М. Горького. Вступні випробування витримує з гідністю. Збірка громадянської поезії «Проміння землі» стала дипломною роботою поетеси.
Ліна Костенко. Фото (1948)
1956 р. Ліна Костенко отримала диплом із відзнакою, а вже наступного року «Проміння землі» було видано окремою книжкою. За два роки з'явилися «Вітрила» (1958). В обох книжках не було згадок про Леніна й партію та обов'язкових на той час для авторів поезій, присвячених «червоним датам» календаря.
Система пильнувала, щоб молоді українські автори, тим паче - талановиті, не стали відомими, тож поет і літературознавець Є. Маланюк, почувши про Лінині «ходіння видавничими муками», побоювався, що її талант знищать у зав'язі. Збірка «Мандрівки серця» (1961) таки побачила світ.
Із-поміж українських поетів другої половини XX ст. постать Ліни Костенко є однією з найпомітніших. Активна учасниця руху «шістдесятників», вона виважувала високе покликання митця на терезах сумління і ніколи не зраджувала своїх переконань. Продовжуючи втілювати ідеї митців «розстріляного відродження», поетеса плекає любов до України, до забороненої української історії, національної культури.
Атанас Мацурєв. Акварель
1963 р. у поданій до друку четвертій книжці поезій «Зоряний інтеграл» мисткиня задовго до знаменитих виступів І. Дзюби та В. Стуса під час прем'єри «Тіней забутих предків» заявила, що, попри позірне лояльне ставлення, шовінізм тоталітарної системи не дає змоги на повну розвинутися українській мові («матері поезії мого народу») і культурі.
Якби «Зоряний інтеграл» надрукували, він би став найяскравішим явищем у тогочасній українській літературі. Та вихід книжки затримали, авторку спробували вмовити змінити окремі строфи, вилучити надто промовисті вірші, дописати інші. Ліна Василівна категорично відмовилася.
Разом з Аркадієм Добровольським вона створює кіносценарій «Перевірте свої годинники», що на республіканському конкурсі посів друге місце і був надрукований у журналі «Дніпро» за 1963 р. Та цензура заборонила знімати картину.
1972 р. до видавництва потрапляє збірка «Княжа гора». Після рецензування Миколи Бажана і Леоніда Первомайського директор видавництва умовляв Ліну Василівну прибрати вірш про Україну. Вона знову відмовилась.
Після «хрущовської відлиги» настають тріскучі «брежнєвські заморозки». Письменникам ліпше мовчати або заради допуску до друку йти на компроміси. Проте саме в ці роки Л. Костенко почала опрацьовувати трагічну сторінку історії України - поразку під Берестечком. У 1966-1967 рр. вона написала основну частину тексту, а шліфувала і дописувала - на всіх етапах наступних українських трагедій: і після поразки 1960-х рр., і в безвиході 1970-х, і в оманливих пастках 1980-х. Із уст головного героя роману Богдана Хмельницького зривається: «Усе ж було за нас. / Чому ж програли ми?!».
Жодне видавництво не наважилося видати роман у віршах «Берестечко», і він вперше окремою книжкою виходить аж 1999 р. Та це не вбиває бажання поетеси працювати над панорамним історичним полотном: «У мене в роботі був "Володимир Великий”, "Роксолана”, "Графиня Розумовська”... Теми тим важчі, чим ближче до сьогодення».
«Поет повинен викресати вогонь такої віри, щоб втомлена нація воскресла, відродилася в імені Україна».
Тарас Салига
Вислів В. Симоненка «всі ми під пресом» для тих літ - найкращий епіграф: стежили, знищували фізично, ув'язнювали, запроторювали у психоневрологічні лікарні...
Ліна Костенко, знаючи, що будь-якої хвилини її можуть заарештувати або організувати нещасний випадок, відвозить дев'ятилітню доньку до дідуся у Ржищів. А сама повертається до Києва і, незважаючи на загрозу арешту, єдина із членів Спілки письменників уголос протестує проти введення радянських військ до Чехословаччини1. Після публічних проявів громадянської позиції Л. Костенко не друкували до 1977 р.
1 Введення радянських військ до Чехословаччини в серпні 1968 р. було відвертою спробою СРСР збройно утримати соціалістичний табір держав у своєму підпорядкуванні.
Олег Шупляк. Козацькі могили (2016)
Цікаво знати!
Викладач Львівського університету Михайло Осадчий, якого судили разом із братами Богданом і Михайлом Горинями, запам'ятав, як під час судового процесу народ підтримував дисидентів. Серед небагатьох приїжджих із Києва були відчайдушні сміливці - Іван Дзюба й Ліна Костенко. Вона пробилася крізь стрій охоронців і вклала в руки заарештованій працівниці бібліотеки Мирославі Зваричевській, яка виступила проти знищення на «спец-січкарнях» раритетних2 книжок, плитку шоколаду.
2 Раритетні - рідкісні, цінні.
Між «Мандрівками серця» (1961) і збіркою «Над берегами вічної ріки» (1977) - шістнадцять років вимушеного мовчання, хоча воно, вважає літературознавець Володимир Панченко, «буває красномовнішим за слова. Присутність Л. Костенко відчувалася в духовній атмосфері українського суспільства всупереч усьому. Раніше чи пізніше її слово мало прорвати загати і перепони».
«Мама оголошує голодовку... Наш тато каже: "Ліно, у тебе ж діти!”. Мама відповідає: "Діти мені простять”».
Оксана Пахльовська, донька поетеси
Поетеса взялася за найнебезпечнішу з усіх досі розпочатих справ - роман «Маруся Чурай», історичний епос у віршах, який таки видали в серії «Романи й повісті», хоча й на дешевому газетному папері.
Щоб на початку 1980-х побачила світ наступна книжка «Неповторність», авторка оголосила голодування.
1987 р. виходить книжка «Сад нетанучих скульптур», у яку ввійшли й драматичні поеми «Скіфська одіссея», «Дума про братів неазовських», «Сніг у Флоренції». Тоді ж побачила світ книжечка віршів для малят «Бузиновий цар», а 1989 р. - «Вибране».
Представники тоталітарної системи заборонили ставити «Марусю Чурай» у столичній філармонії, натомість запропонували клуб заводу «Арсенал», де були набагато гірші умови і для акторів, і для глядачів.
«У приниженні не можна жити і перемагати. Я думаю, що український народ досі не переміг, бо переживає велике історичне приниження. Всяка наволоч його принижує, а він десь загубив у собі відпорність. Йому кажуть, що він меншовартісний, - він звик... Мій народ, для якого я живу, працюю, - він не спить... У мене є своя Україна, яку я не впізнаю в інтерпретаціях політиків. Я знаю ту Україну, для якої я живу, для якої варто жити».
Ліна Костенко
1987 р. за історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліна Костенко отримала Державну премію України імені Т. Шевченка. Та умови творчості в незалежній Україні не влаштовують поетесу. Вульгарністю, брутальною лайкою зарясніли сторінки книжок багатьох постмодерністів. Спілка письменників не відреагувала на це, і Ліна Костенко демонстративно вийшла з її лав. Збираючи матеріали для своїх прозових творів, вона систематично відвідує майже безлюдні села над Прип'яттю в Чорнобильській зоні. Відтоді її почали називати сталкером1.
1 Сталкер - буквально: провідник, у переносному значенні - людина, яка постійно робить вилазки в небезпечні місця, власне, на територію, де існує значна загроза життю; герой роману братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі» та фільму Андрія Тарковського «Сталкер».
1990 р. у США відбувся Всесвітній конгрес «Ліна Костенко - поет і мислитель», під час якого лекції про літературу читала сама поетеса. Коли 1994 р. побачив світ перекладений професором-славістом Лукою Кальві італійською цикл віршів «Інкрустації», авторку нагородили премією Франческо Петрарки. Також Ліна Василівна - лауреатка премії імені Олени Теліги. Проте до офіційних державних нагород вона ставиться байдуже. Відомий її афоризм: «Гімнів не пишу і орденів не приймаю».
У березні 2010 р. Україна відзначала ювілей Ліни Костенко - авторці виповнилося 80. У видавництві «Либідь» підготували розкішне подарункове видання історичного роману у віршах «Берестечко» з ілюстраціями Сергія Якутовича.
Наприкінці 2010 р. побачив світ прозовий роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого», а 2011 р. - збірка «Річка Геракліта» з аудіодиском, на якому авторка читає власні поезії під акомпанемент скрипки. 2012 р. з'явилася збірка «Мадонна перехресть», присвячена доньці.
Вивчення заслуговують і літературознавча розвідка Ліни Костенко «Поет, що йшов сходами гігантів» про драматичні твори Лесі Українки, філософська праця «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала».
Історичний роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» отримав сценічне втілення в Київському національному академічному театрі оперети, а також з успіхом пройшов на сценах багатьох театрів України. Рівненський академічний український музично-драматичний театр поставив містерію «Берестечко».
Сергій Якутович. Ілюстрації до роману у віршах Ліни Костенко «Берестечко» (2010)
Діалог із текстом
- 1. У яких умовах формувався характер Ліни Костенко? Як Ліна Василівна виховувала доньку в умовах загрози свого ув'язнення?
- 2. Які епізоди з життя Ліни Костенко вам особливо запам'яталися?
- 3. Розкажіть про творчість цієї письменниці за часів тоталітарного режиму.
- 4. Чому саме Ліну Костенко вважають взірцем поетки, яка не схибила, виконуючи свою високу національну місію?
- 5. Самостійно ознайомтеся з віршами Ліни Костенко зі збірок різних років. Проведіть у літературному блозі класу обговорення на тему: «Збірка чи поезія Ліни Костенко, яка мені найближча за духом».
Діалоги текстів
- 1. Прокоментуйте 2-3 цитати, наведені в цьому розділі підручника.
- 2. Назвіть історичні твори Ліни Костенко. Із чиїми романами серед письменників-сучасників вони перегукуються за тематикою та проблематикою? Що світоглядно об'єднує Ліну Костенко з цими письменниками?
Мистецькі діалоги
- 1. Розгляньте репродукції картин, уміщені в підручнику. Опишіть одну з них (на ваш вибір). До якого твору або періоду в житті Ліни Костенко ця картина найбільше підходить як ілюстрація?
- 2. Прослухайте вірші Ліни Костенко у її ж виконанні з компакт-диска до книжки «Річка Геракліта». Зверніть увагу, що фоном для декламації стала гра на скрипці.
Діалог із науковцем
Ліна Костенко
ПОЕТ, ЩО ЙШОВ СХОДАМИ ГІГАНТІВ
Драматичні поеми Лесі Українки - явище феноменальне в українській літературі... І якби свого часу естетичні та громадянські імпульси цієї драматургії були органічно сприйняті і творчо освоєні українським національним театром, то досі б цей театр явив світові своє істинно мистецьке обличчя...
Почала відразу з шедевра - з «Одержимої». Твір вражаючої сили, досконалий за формою, до того ж написаний за одну ніч, - факт нечуваний в історії літератури... 32 сторінки рукопису, почерком стрімким і летючим, твір, що його потім Франко назве шедевром...
Мабуть, на той час тільки М. Зеров по-справжньому глибоко і точно зрозумів: «Це звичайне явище, коли ватажок, поет чи мислитель переростає своє оточення, убоге, безсиле, не розвинене естетично, не піднесене культурно». Це не індивідуалізм. Це бунт пораненої душі. Душа ця поранена фарисейством1. Голос Міріам - це, властиво, голос волаючого в пустелі. Це розпач не від того, що не зрозуміли її, а від того, що вона зрозуміла їх...
Христос - це спокута за людські гріхи перед Богом. Міріам - це спокута за людські гріхи перед Христом. Образом Міріам Леся Українка захистила людство від звинувачення, що воно не варте, щоб за нього йти на Голгофу...
Про Лесю Українку часто можна прочитати, що вона для своїх драматичних поем брала сюжети з Біблії, міфології, грецької та римської історії, що твори її написані «на сюжети Іудеї й Вавилона». Це не зовсім так. Або й зовсім не так. Художник сюжетів не бере. Для художника батьківщина людського духу там, де найбільше болить історія...
У Європі був один час, в Україні - інший... Найсумніше, що вона все це бачила, розуміла, свідомо прийняла свою долю. Вона знала свою безвихідь у ті «глухонімі часи»... Поет прогнозує на віки... На те й поет, щоб чути голос віків.
Народ реалізував себе в трьох геніях, котрі прийшли буквально один за одним, - Шевченко, Франко, Леся Українка - і здійснили титанічну роботу духу, взаємно доповнюючи себе, надолуживши за багато віків і забезпечивши українській літературі майбутнє.
1 Фарисейство - тут: дволичність.
- 1. Що саме запам'яталося вам із цієї літературознавчої праці Ліни Костенко?
- 2. Випишіть афоризми з тексту статті й прокоментуйте їх.
- 3. Які висновки Ліни Костенко вам особливо імпонують?
Лірика Ліни Костенко
«Страшні слова, коли вони мовчать...»
У цьому вірші передано психологічний стан митця, який не може собі дозволити у своїй творчості вживати штампи і буденні фрази. Поза солодкими митями натхнення «слова мовчать», вони «неначе причаїлись», бояться вилитися на папір чужими думками.
Справжній митець повинен мати власний голос, звичайні слова вміти вимовити вперше, щоб, розкриті повною мірою, вони зазвучали незвично і потужно. Лірична героїня розуміє, що в поезії вже розроблено всі можливі теми («Все повторялось: і краса, й потворність. / Усе було: асфальти й спориші»), проте вірш лише тоді стає шедевром, коли він неповторний («Поезія - це завжди неповторність, / якийсь безсмертний дотик до душі»). Афористичність останніх рядків надає цьому творові завершеності.
Сергій Лук'янов. Муза дощу (2013)
Поезія має три строфи-катрени, написана п'ятистопним ямбом; рими у непарних рядках - чоловічі, у парних - жіночі, не в усіх рядках, які римуються між собою, точні, але завжди оригінальні; римування - перехресне. Звучить вона як монолог-роздум авторки, тому має ознаки і філософської, і медитативної інтелектуальної лірики.
«Життя іде і все без коректур...»
Поетеса роздумує над проминальністю життя і пропагує дотримання моральних принципів у творчості. У філософії поняття часу - найскладніша категорія. Єдиний, хто не втомлюється, - це невловимий час, а ось людина мусить поспішати робити добро. Звучить думка «а ми, нічого, - пройдемо, як тіні», у якій - відчуття неможливості протистояти часові. Проте лірична героїня, яку читач сприймає як alter ego авторки, що характерно насамперед для медитативної лірики, не погоджується з тим, що людина цілковито безпомічна.
Ірина Фартух. Ангел життя (2008)
Вічність віднаходимо в природі: «Щоб тільки неба очі голубі / цю землю завжди бачили в цвітінні // Щоб ці ліси не вимерли, як тур, / щоб ці слова не вичахли, як руди». Порівняння глибинних запасів мови з корисними копалинами стає містком до іншої теми - ліричних пророцтв, таємниці образного слова, яке програмує майбутнє. Митець далеко не завжди задоволений написаним уже тому, що остерігається власних передбачень, боїться негативом, уміщеним у слові, порушити космічну рівновагу. Поетеса переконана, що вищий розум за посередництва справжньої поезії спілкується з людством («Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. / Не бійся правди, хоч яка гірка, / не бійся смутків, хоч вони як ріки. // Людині бійся душу ошукать, / бо в цьому схибиш - то уже навіки»).
«Творчість Ліни Костенко - приклад шляхетного служіння поезії. І докір тим, хто свою іскру Божу послідовно глушив марнослів'ям кон'юнктури... Без таких людей усі розмови про високе призначення поета - тільки красиві слова».
Володимир Базилевський
Вірш складається з п'яти чотирирядкових строф (катренів) і однієї дворядкової. Римування - перехресне, рими: у непарних рядках - жіночі, у парних - чоловічі. Написана поезія п'ятистопним ямбом.
«Доля»
Ліричній героїні сниться «чудернацький базар», де продаються різні Долі. Подібний сюжет знаходимо в апокрифічному оповіданні: чоловік просить Бога поміняти йому життєвий хрест, бо він, на його думку, найважчий з усіх. Однак із багатьох запропонованих йому хрестів вибирає саме той, на який нарікав.
У вірші Долі навперебій пропонують себе ліричній героїні, і тільки одна не вірить, що її оберуть («Я глянула їй в обличчя смутне, / душею покликала очі. / - Ти все одно не візьмеш мене, - / сказала вона неохоче»). Ця доля чесно попереджає, що за її унікальність треба платити життям: «Поезія - рідна сестра моя. / Правда людська - наша мати». На рівні підтексту йдеться не просто про долю як життєвий шлях, а й про Божий дар, талант.
Образом базару зумовлена й мова поезії, буденна і проста. Дев'ять катренів зі своєрідним підсумком в останній строфі надають творові рис притчі. Римування поезії - перехресне, у непарних рядках рими жіночі, у парних - дактилічні. Написаний вірш тристопним амфібрахієм.
«Моя любове! Я перед тобою...»
Стосунки поетки зі своїм талантом як реалізацією божественно-духовного начала входять у конфлікт із бажанням людини мати сім'ю, бути щасливою як началом плотським, земним. Лірична героїня боїться, що кохання підріже крила творчості. Образи «гордих прадідів», славних козаків, які ніколи не зраджували обов'язку служити Україні, стають для неї знаковими: «І в них було кохання, як у мене, / і від любові тьмарився їм світ. / І їх жінки хапали за стремена, / та що поробиш, - тільки до воріт. / А там, а там... Жорстокий клекіт бою / і дзвін мечів до третьої весни...». Завдяки такому історичному екскурсу в минуле авторка дає зрозуміти, що головний для неї - Богом даний талант, а коханню як земна людина вона віддає перевагу лише на короткий час.
Ірина Баст. Ти - моє небо (2014)
Вірш можна вважати взірцем філософсько-медитативної інтелектуальної лірики. Графічно він не поділений на строфи. Римування - перехресне, рими в непарних рядках - чоловічі, у парних - жіночі. Найцікавіші тропи: епітет «тополиний шлях», метафора «важкого сонця древня булава», фольклорно-символічний образ «третьої весни» як довгої розлуки.
Діалог із текстом
- 1. Зробіть ідейно-художній аналіз однієї з поезій Ліни Костенко.
- 2. Яке враження у вас виникло після прочитання лірики Ліни Костенко? Чому таку поезію називають інтелектуальною?
- 3. Як саме авторка у своїй ліриці розв'язує проблему служіння митця народові?
- 4. Які афоризми з поезій Ліни Костенко вам запам'яталися і чому саме?
- 5. Проаналізуйте художні тропи віршів Ліни Костенко. Складіть таблицю із 10 найбільш виразних, на ваш погляд, художніх засобів у такій послідовності: цитата (назва вірша), вид тропа, розкриття переносного значення.
Діалоги текстів
- 1. Проведіть «круглий стіл» за драматичною поемою Ліни Костенко «Сніг у Флоренції», самостійно визначте тематику і проблематику цього твору, його художні особливості.
- 2. Об'єднайтеся в чотири творчі групи й попрацюйте над одним із запропонованих проектів кожна група самостійно:
- «Друга світова війна в ліриці Ліни Костенко»;
- «Минуле й сучасне у драматичній поемі Ліни Костенко "Дума про братів Неазовських”»;
- «Скіфія і Греція в поемі-баладі Ліни Костенко "Скіфська одіссея”»;
- «Чорнобильська тема в поетичному циклі Ліни Костенко "Інкрустації”».
На першому етапі уважно прочитайте твори, знайдіть потрібні для аналізу цитати. На другому - доберіть необхідну літературу для аналізу теми. На третьому - підготуйте невеликі реферати й виступіть із ними на останньому уроці з вивчення творчості Ліни Костенко.
Мистецькі діалоги
• Розгляньте репродукції картин, уміщені в цьому розділі підручника. Детально проаналізуйте одну з них як ілюстрацію до певного вірша.
Історичний роман у віршах «Маруся Чурай»
Ліна Костенко намагалася впевнити своїх читачів у минущості важкої доби бездержавності, підтримувала в їхніх душах віру в незнищенність рідного народу, будила національну свідомість.
Михайло Слабошпицький ставить історичний роман Ліни Костенко на перше місце в українській літературі ХХ ст., вважаючи, що це не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст., а й партитура вічних мотивів духовного буття нації.
Довгих шість років у видавництві роман креслили, різали, критикували. А тим часом твір, розповсюджений у рукописі, вже став літературною подією.
Коли роман вийшов друком, у книгарнях шикувалися черги.
Романні ознаки твору
Для героїчного епосу, яким є історичний роман у віршах, характерне панорамне змалювання історичної епохи, щонайменше дві головні сюжетні лінії та нерозривна єдність драматичного, ліричного й епічного. Усі ці риси має роман Ліни Костенко.
Головна сюжетна лінія - реалізація Марусею Чурай свого таланту, її сходження на власну Голгофу; інша важлива сюжетна лінія, що у творі розгортається як тло, - визвольна боротьба українського народу під проводом Богдана Хмельницького, у романі - вдумливого вождя й цінителя Марусиних пісень.
Ліричне переважає над епічним протягом усього твору, що характерно для ліро-епічних жанрів. Надзвичайно вдалі художні засоби, афористичність мови персонажів - справжні знахідки Ліни Костенко. Без них роман перетворився б на прозу, написану віршованим текстом. Драматичне начало в романі виявляється у загостреній напруженості дії, почуттів і вчинків. Перший розділ роману «Якби знайшлась неопалима книга» з його полілогами, монологами і репліками легко надається до інсценування. Більшість літературознавців схиляється до думки, що «Маруся Чурай» - перший в українській літературі історичний роман у віршах.
Роман у віршах - великий ліро-епічний твір, у якому ліризовану розповідь викладено у віршовій формі. У романі у віршах драматичне, ліричне й епічне - нерозривно пов'язані. Для нього характерна ще й історична концепція - цілісне уявлення автора про певну епоху, її історичний колорит, дух часу і своєрідний погляд у майбутнє народу.
Маруся Чурай як легендарна авторка пісень
У 8-му класі ви вже знайомилися з творчістю легендарної народної співачки, якій приписують авторство пісень «Летить галка через балку», «Засвіт встали козаченьки», «Сидить голуб на березі», «Віють вітри, віють буйні». Маруся Чурай мала чудовий голос і ліричну душу (створила понад 20 пісень, що стали народними). Дослідження XVII-XIX ст. дають можливість приблизно визначити рік народження Марусі - 1625-й. Прийнято вважати, що вона народилася в сім'ї урядника полтавського козачого полку. У сварці з лихим шляхтичем батько зарубав нападника і втік на Січ. 1637 р. під час козацько-селянського повстання Гордія Чурая разом із гетьманом Павлюком полонили і стратили у Варшаві.
Фабула роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко належить до так званих мандрівних сюжетів. Найдавнішою вважають біографічну повість російського письменника Олександра Шаховського «Маруся - малоросійська Сафо1». Крім неї, згадаємо твори таких українських митців, як Григорій Бораковський («Маруся Чурай - українська піснетворка»), Марко Кропивницький («Дай серцю волю - заведе в неволю»), Михайло Старицький («Ой не ходи, Грицю»), Левко Боровиковський («Чарівниця»), Степан Руданський («Розмай»), Володимир Самійленко («Чураївна»). Однак у них увагу акцентовано на любовному сюжеті, що зовсім не сприяло показові історичного тла - розореної поляками, але не скореної й готової до боротьби під булавою Б. Хмельницького України.
1 Сафо (Сапфо) - давньогрецька поетеса (друга половина VII ст. до н. е.), яка на острові Лесбос заснувала музично-поетичну школу для дівчат; стала авторкою багатьох любовних поезій.
«"Маруся Чурай” нагадує класичний архітектурний ансамбль, що втілює великий план, велику ідею. Поетичний матеріал розгортається "сам із себе” за законом внутрішньої необхідності і зовнішньої доцільності, а цілість надає кожній частині вищого значення. Він живе наскрізною симфонічною взаємопов'язаністю, взаємопідсиленням».
Іван Дзюба
Ліна Костенко ж, поставивши в центр свого історичного полотна легендарну дівчину, говорить про насущні проблеми свого народу в один із найважливіших періодів виборювання незалежності.
Валентин Задорожний. Маруся Чурай (1976-1977)
Сюжетно-композиційні особливості
Роман складається з дев'яти розділів, кожен із яких має назву і розпочинається з несподіваної та страшної розв'язки. Нехронологічність частин композиції збільшує гостроту проблематики. Художнє полотно роману надзвичайно компактне. Позасюжетний розділ «Дідова Балка» і введення до тканини твору фантастичного образу Хо - теж умотивовані. Розділ «Сповідь» - це екскурс у минуле Марусі. У ньому сконцентровано і зав'язку, і кульмінацію, але не можна вважати його початком твору.
Українська нація напередодні доби Руїни
Роман показує виникнення двох антагоністичних Україн: фантомної держави прирівняних до російського дворянства українських можновладців, тобто України скореної (за Є. Маланюком, «байстрючої матері яничар») - й питомо козацької України-матері. Дід Галерник і мандрівний дяк, із яким Маруся йшла до прощі, постають виразним уособленням батьківського первня української нації. Саме в уста дяка Ліна Костенко вкладає максиму: «Усі віки ми чуєм брязкіт зброї. / Були боги в нас і були герої, який нас ворог тільки не терзав! / Але говорять: "Як руїни Трої". / Про Київ так ніхто ще не сказав...».
Безлюддя, яке спочатку жахає Марусю під час прощі, запустіння («Оце йдемо вже кілька діб, - / Небілені хати і випалений хліб») - виразні ознаки і матеріальної руїни, і руїни метафізичної, яка згодом дала назву цілій епосі в українській історії. Майбутня бездержавність іще не стала зримою: ще існує Січ, Гетьманщина, діють суди, та на українській землі вже наплодилося чимало вдаваних доброзичливців, що вміють нагріти руки на всенародному лихові. Про життєве кредо таких, як Вишняк, у творі сказано афористично: «Хто - за Богдана, хто - за короля. / А він - за тих, которії не проти». І Горбань у часи свого головування потай присвоює громадське добро, під час облоги рідного міста дбає лише про себе. Ці «маленькі батьки» общин, громад, міст, сіл і становлять антинарод, Анти-Україну (за Маланюком), уособлюють собою ті нібито прогресивні сили, які ніколи не долучаться до порятунку свого народу, адже дбають вони лише про хліб насущний.
Микола Івасюк. Іван Богун під Берестечком (1919)
Образ безіменного посланця із Січі в романі епізодичний, однак саме він уособлює ставлення до юридичних норм («Козак сказав: - Замудрувались ви, / Тут треба тільки серця й голови»), до появи «малоросійства». До речі, різноманітність чоловічих типів у романі підтверджує висновок Є. Маланюка: «Козацтво обіймало всіх "ліпших людей” - чи то був нащадок князівського або боярського роду, чи то повноправний "шляхтич Речі Посполитої”, чи відважний міщанин, чи недовчений богослов, чи, врешті, "посполитий” селянин. Козацтво - це було максимальне націєтворче напруження цілого народу, цілої Батьківщини. Це була тотальна мобілізація всіх її духових і матеріальних, моральних і соціальних, культурних і політичних ресурсів».
Іван Іскра багатьма гранями вдачі співрівний і дідові Галернику, й Гордієві Чураю, і навіть Богданові Хмельницькому. Привертають увагу його виважена громадянська позиція на суді, блискуча промова на захист Марусі, дипломатичні здібності.
Іван Іскра боляче переживає трагедію Чураївни, рятує її від самогубства, саме він привозить універсал Хмельницького, що забороняє її страту. Під час облоги Полтави Іскра не перестає піклуватися про Марусю.
Як сильна особистість Іван Іскра не вміє грати вигідних ролей. Він припускає, що сімейне життя в нього може скластися й без Марусі, однак такої рідної душі він уже не знайде. Іван у своєму освідченні намагається переконати кохану, що не має жодних ілюзій: «Як не полюбиш, в мене вистачає / на двох любові. Якось проживем». Таке благородство вражає Марусю, однак дівчина відмовляє йому.
Гриць - Іванова протилежність у творі. Він переконаний, що Маруся завжди готова пробачити його, особливо якщо примирення зробити публічним.
Та насправді Бобренко прийшов не перепрошувати: «Він говорив, і відбувалось диво. / Він зраду якось так перетворив, / так говорив беззахисно й правдиво, - / неначе він про подвиг говорив». Із його уст лунає фраза: «І що найтяжче: мука ж моя марна, / бо зрада - діло темне і брудне. / А ти - це ти. / Ти і в стражданні гарна. / Ти можеш навіть пожаліть мене».
Врода української жінки, що в нещасті немов розквітає, - підтвердження її потенційної сили і внутрішньої духовної краси, яка в моменти страждань стає особливо помітною.
Гриць хоче впевнено себе почувати у ролі глави сім'ї. Звідси й потреба Бобренка у жінці, яка б була «до печі і до городу, до коней і до свиней», а ще - всетерплячою і всепрощаючою, щоб щиро вірила: у неї «на двох глупоти, у нього - розум на двох». Ліна Костенко озвучує головну причину українського гендерного дисбалансу: нікчемність такого «глави родини», ненадійної пари в подружжі й нікудишнього батька, ущербність чоловічого первня, що викликало появу сильної жінки в українському соціумі.
«Гриць Бобренко воістину завис між "небом” і "землею”. Маруся чи Галя - ось його цілком реальний вибір. І, зрештою, "земне” тяжіння бере гору, - перед нами постає драма людини, яка не відбулася».
Володимир Панченко
Гриць навряд чи вірить погрозам Орихни: «Все запишу на церкву й монастир, / - на всю Полтаву будеш багатир!», - та перед Марусею, аби виправдати зраду, посилається на материну волю. Проте не варто думати, що Бобренкові легко дається розрив із коханою.
Герой вважає цей період важчим, ніж пережите під Берестечком: «Щось говорив про долю, про борги. / Що там, під Дубно, він ще був людиною, / а тут він сам з собою вороги».
Він не може збагнути, що сватання до іншої убило кохання Марусі й почуття вже не воскресити.
Гриць відчуває себе і жертвою, і катом власного почуття. Тому виникають думки про самогубство, а після отруєння він не виказує Марусю, що, ймовірно, єдиний чоловічий учинок у його житті.
Опанас Рокачевський. Портрет літньої селянки (1860)
«...Малоросійство - це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція. Капітуляція ще перед боєм».
Євген Маланюк
Орихна Бобренчиха, що постійно дорікає синові Марусиними злиднями («Таж там росте на хаті кропива»), на думку Анатолія Макарова, виступає ідеологом новітнього панства, тієї соціальної групи, яка становитиме основу «малоросійства», зі страху за власні статки проявлятиме чудеса гнучкості хребта й моралі, щоб тільки не втратити їх.
Орихні не подобається й те, що Маруся є носієм яскраво вираженої людської гідності: «В тії Марусі, що не слово - насторч... / Мені таку невістку ані на оч, / ні на оч, сину, поки я жива». Пристосуванці завжди осуджують вольових людей.
А саме винищення населення, причому найкращої його частини, й призвело до проростання перших паростків явища, яке згодом отримало назву «малоросійство».
Образи Івана Іскри й Мартина Пушкаря сьогодні прочитуються по-іншому. Правду кажучи, за часів тоталітарного режиму Ліна Костенко не могла їх вивести зрадниками й користолюбцями, але алюзії про «холодність» Іскри натякають на його майбутню причетність до ганебного доносу на Мазепу («Загине теж, в бою заживши слави, / в недовгім часі після Пушкаря, / вертаючи до попелу Полтави / з посольства до московського царя»). А Мартин Пушкар у погоні за владою й булавою у майбутньому мимоволі сприятиме поглибленню Великої Руїни.
Діалог із текстом
- 1. Назвіть типові риси історичного роману у віршах.
- 2. Проаналізуйте образи Марусі, її матері, Гриця, Орихни Бобренчихи, Галі Вишняківни чи її батька (на ваш вибір).
- 3. Згрупуйте дійових осіб роману. Своє рішення аргументуйте.
- 4. Заповніть таблицю цитатами з твору для зіставлення і порівняння.
- 5. Доведіть, що історичний роман у віршах Ліни Костенко має дві сюжетні лінії. Чому, на вашу думку, історична сюжетна лінія (боротьба українського народу під проводом Б. Хмельницького) весь час «затінюється» любовною?
- 6. Дайте визначення терміна «малоросійство», який уперше запровадив Є. Маланюк? Хто з персонажів роману «Маруся Чурай» уражений бацилою «малоросійства»?
- 7. Створіть словесний психологічний портрет Мартина Пушкаря.
- 8. Порівняйте батьківські сім'ї Марусі Чурай і Галі Вишняківни. Доведіть або спростуйте думку, що Орихна Бобренчиха не відповідає типовому образові української жінки-матері. Випишіть і зачитайте вголос цитати з роману на підтвердження своїх думок.
- 9. Об'єднайтесь у пари і поміркуйте над гендерними стосунками в романі «Маруся Чурай» Ліни Костенко, обравши предметом аналізу взаємини: а) між Гордієм і Ганною Чураями; б) між старими Бобренками, батьками Гриця; в) між Вишняком і Вишнячихою, батьками Галі; в) між Марусею і Грицем; г) між Марусею та Іваном Іскрою; д) між Грицем і Галею Вишняківною.
- 10. Наскільки актуальним є роман «Маруся Чурай» Ліни Костенко для нашого часу?
- 11. У розширеному розділі про Ліну Костенко під QR-кодом прочитайте уривок зі статті І. Дзюби «Маруся Чурай» і скажіть, яким «художнім відкриттям» вважає літературознавець цей роман у віршах. Поясніть, як ви зрозуміли його думку.
Діалоги текстів
• Із якими історичними творами в українському красному письменстві можна порівняти роман Ліни Костенко «Маруся Чурай»?
Мистецькі діалоги
- 1. Розгляньте образ Марусі Чурай, створений на картині В. Задорожного. Чи такою ви собі уявляли цю героїню? Наскільки вона близька до народнопісенного образу?
- 2. Образу матері у романі «Маруся Чурай» Ліна Костенко надає особливого значення. Уважно роздивіться «Портрет літньої селянки» (1860) пензля художника О. Рокачевського. Чи можна саме такою уявити матір Марусі? А матір Грицька? Свої відповіді аргументуйте.
- 3. Користуючись інтернетом, самостійно доберіть репродукції картин, які могли б стати ілюстраціями до роману «Маруся Чурай», продемонструйте їх у класі на медіадошці і поясніть ваш вибір.
Коментарі (0)