Модерна драматургія
- 29-11-2022, 23:15
- 467
11 Клас , Українська література 11 клас Фасоля (рівень стандарту)
Модерна драматургія
Доба модерну перестає задовольнятися класичною мелодрамою, вона звертається до глибинних структур людської психіки, змінених психічних станів людини, міфопоетичного відтворення світу в її свідомості, екзистенціального розуміння буття. Вплив європейської модерної драматургії спонукав українських митців переглянути засади творення драматичного тексту, призначення мистецтва, змінити стильові домінанти, орієнтуючись на інтелектуалізм та нові морально-етичні цінності.
Наталія Дмитренко, науковець
Читацький путівник
Ключові поняття теми: національний театр, сатирична комедія, українізація, Микола Куліш, Лесь Курбас, бездуховність.
Цілі вивчення теми
Знання:
• історія створення модерного театру Леся Курбаса; творча біографія М. Куліша; літературознавче поняття «сатирична комедія»; зміст п’єси «Мина Мазайло».
Уміння:
• висвітлювати особливості розвитку драматургії й театру в 1920-30-х роках; пояснювати сутність політики українізації; розкривати сатиричне спрямування п’єси; характеризувати образи дійових осіб; визначати основні проблеми твору; пояснювати роль художніх деталей; указувати жанрові ознаки; висловлювати власну думку з приводу порушених у п’єсі проблем; проводити аналогії із сучасним життям.
Ставлення:
• усвідомлення своєї національної приналежності; сприйняття мови як ключового чинника самоідентифікації особистості, творення нації; готовність обстоювати національні цінності.
«Служити народові» чи «служити музам»? У XX ст. це питання набуло особливої гостроти. Революційні події зроджували надію на соціальне і національне визволення, сподівання, що тепер митець зможе зосередитися на задоволенні власних естетичних потреб. Оптимізм став могутнім поштовхом до творчих шукань у всіх видах і жанрах мистецтва. Не стали винятком драматургія й театр.
У перші післяреволюційні роки «ентузіазм мас» вилився в так звані агітки — здебільшого одноактні п’єси, прикметними ознаками яких були спрощений сюжет, однотипна тематика, однопланові герої. Це могла бути сценка-епізод про боротьбу героя (бідняка, робітника, солдата) з експлуататорами (поміщиками, куркулями) за соціальну справедливість.
Лесь Курбас
У професійному театрі в цей час творчі шукання йшли у двох напрямах — психологічному (Київський театр імені І. Франка; режисер Гнат Юра) й експериментальному (театр «Березіль»; режисер Лесь Курбас).
Колективу, який очолював Лесь Курбас, удалося подолати традиції побутовизму й етнографізму. Вони поєднали здобутки як вітчизняної («драми ідей» Лесі Українки, символізму Олександра Олеся, психологічної драми В. Винниченка), так і зарубіжної модерної драматургії (Б. Шоу, Г. Гауптман). Першими успішними постановками «Молодого театру», який називали «театром настрою», «театром дії», «естетичним театром», були «Цар Едіп» Софокла (реж. Лесь Курбас) і «Конрад» Б. Шоу (реж. Гнат Юра). Успішними стали новаторські інсценізації творів Т. Шевченка «Ян Гус», «Москалева криниця», «Великий льох», «Не спалося, а ніч, як море», «У неділю поранесенько» та ліричних поезій П. Тичини.
Головним завданням «Молодого театру» проголошувалося не відтворення на сцені картин реального життя, а створення настрою, збудження у глядача певних почуттів. Однак у 1922 р. цей театр розпався, а на його основі під керівництвом Леся Курбаса було створено «Березіль». Новаторство театру виявлялося, перш за все, у запереченні побутовизму, відмові від буквального відтворення тексту п’єси, посиленні ролі режисера в інтерпретації драматичного твору, мінімізації декорацій тощо.
Своїм успіхом «Березіль» значною мірою завдячував М. Кулішеві. Постановки його «Народного Малахія», «Маклени Ґраси» та «Мини Мазайла» стали переконливим свідченням відходу від побутово-етнографічної традиції, утвердженням філософського європейського театру.
Однак у 1933 р. театр «Березіль» було ліквідовано, а вже наступного року створено Харківський театр ім. Тараса Шевченка, який очолив учень Леся Курбаса М. Крушельницький.
Драматургія 20-30-х років уславлена іменами І. Кочерги («Майстри часу», «Ярослав Мудрий»), І. Дніпровського («Яблуневий полон»), Я. Мамонтова («Республіка на колесах»), В. Винниченка («Біла Пантера і Чорний Медвідь»), Ю. Яновського («Дума про Британку»), І. Микитенка («Диктатура», «Кадри») та інших авторів.
В Західній Україні внесок у розвиток драматургії зробив Я. Галан («Вантаж», «Вероніка»); в еміграції — Олександр Олесь, С. Черкасенко та В. Винниченко.
Наприкінці 20-х років в Україні діяли 74 професійні драматичні театри. Однак після 1934 р. всі модерні шукання було штучно перервано. Багатьох митців заарештовано і страчено. Почався етап утвердження методу соціалістичного реалізму.
Запитання і завдання
- 1. Стисло схарактеризуйте особливості розвитку драматургії й театру у 20-30-х роках. Назвіть відомих представників цього виду мистецтва.
- 2. Розкажіть про створення модерного театру Леся Курбаса.
Коментарі (0)