Євген Плужник (1898—1936)
- 3-12-2022, 12:51
- 279
11 Клас , Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (рівень стандарту)
Євген Плужник (1898—1936)
Євген Павлович Плужник народився 14 грудня 1898 року в слободі Кантемирівці Богучарського повіту Воронезької губернії (тепер Воронезька область Росії). Закінчив гімназію в місті Боброві. Працював сільським учителем на Полтавщині, пізніше перебрався до Києва. Там вступив до Музично-драматичного інституту, але через хворобу мусив залишити навчання.
Євген Плужник
Поезію почав писати в гімназії — тоді ще російською мовою. А коли жив у Києві, перейшов на українську. Перші вірші опублікував у журналі «Глобус» під псевдонімом Кантемирянин. Входив до київських літературних організацій «Аспис» (Асоціація письменників), «Ланка» і МАРС. За життя поета побачили світ збірки «Дні» й «Рання осінь». Він також підготував до друку поетичну книжку «Рівновага». У доробку Є. Плужника є також роман «Недуга» і три драматичні твори.
1934 року Є. Плужника заарештували і за сфабрикованим обвинуваченням засудили до розстрілу, який згодом замінили десятьма роками ув'язнення. Невдовзі після арешту та слідства хворий на туберкульоз поет потрапив до радянського концентраційного табору на Соловецьких островах, що в Росії. Помер Є. Плужник у тюремній лікарні 2 лютого 1936 року.
Сторінками спогадів
Поет з Євгена Плужника був блискучий: емоційний і розумний, не кажучи вже про досконалу версифікацію. Не знаю, як поезію Плужника судять теперішні читачі й критики, але тоді — не перебільшую — в нашому колі він ішов зразу за Тичиною.
Юрій Смолич, письменник
Коментар фахівця
Усе в постаті Євгена Плужника позначено прикметами трагічної краси. Він був приречений на короткий вік спадковим туберкульозом. Він помер на 38-му році життя. Але большевики ще встигли винести йому смертний вирок, потім замінити 10-річним ув'язненням (зберігся лист про радість поверненого життя), потім завезли його на Соловки, де він помер 2 лютого 1936 року зі словами: «Я вмиюся, згадаю Дніпро і вмру».
Євген Сверстюк, поет і філософ
Опрацьовуємо прочитане
- 1. Які факти з біографії письменника привернули вашу увагу? Про що ви хотіли би дізнатися більше? У який спосіб ви могли б задовольнити свою цікавість?
- 2. У чому полягає трагічність долі Є. Плужника? Поясніть, спираючись на інформацію з його біографії та коментар фахівця.
- 3. Прокоментуйте характеристику, яку дає Ю. Смолич Є. Плужнику як поету.
- 4. Чого ви очікуєте від читання творів Є. Плужника?
Досліджуємо самостійно
- 5. Порівняйте особливості біографій П. Тичини і Є. Плужника. Чому обох авторів можна віднести до митців «розстріляного відродження»?
• ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ
Лірика — це особливий і найбільш суб'єктивний рід літератури. Враження від дійсності постають у ній через емоції, роздуми, вольові імпульси, відчуття та прагнення людини. Уся система художніх засобів у ліричному творі підкоряється розкриттю цілісного руху людської душі.
Лірика — рід літератури, в основу якого покладено емоції, переживання людини.
Та при цьому лірика не замикається у сфері внутрішнього життя. Вона виявляє душевні стани, емоції, що постали внаслідок зосередження особистості на «зовнішній» реальності. Лірична поезія художньо відтворює й навколишню дійсність, наприклад у філософських, пейзажних та громадянських творах.
У ліриці носієм переживання виступає ліричний герой. Це немовби художній двійник поета. Автор-поет і його ліричний герой співвідносяться між собою як прототип і художній образ: дійсні життєві факти зазнають естетичного перетворення й узагальнення. Адже лірика не лише фіксує почуття людини, а й збагачує, трансформує їх — створює заново в новому художньому світі. Сформовані авторською уявою психологічні ситуації можуть народитись із реальних або вигаданих джерел. тому й не слід ототожнювати поета і його ліричного героя: вони дуже схожі, але не ідентичні.
Ліричний герой — носій думок, переживань у ліричному творі.
Чому почуття, емоції ліричного героя твору ми, читачі, здатні пережити як щось своє, особисте? Можливо, тому, що поет наділяє ліричного героя власним духовним досвідом, який, як і емоційний досвід кожного з нас, ґрунтується на духовній свідомості народу, культурній традиції людства.
Опрацьовуємо прочитане
- 1. Визначте основні особливості лірики. Складіть «хмарину тегів» до теми «Лірика».
- 2. Як ви зрозуміли поняття «автор», «ліричний герой»? Відобразіть на схемі.
- 3. Об'єднайтеся в малі групи, висуньте гіпотези, обґрунтуйте їх і презентуйте однокласникам та однокласницям.
• Чому лірику називають найбільш суб'єктивним родом літератури?
Ділимося читацьким досвідом
- 4. Наведіть приклади ліричних творів, які ви читали на уроках української та зарубіжної літератури або самостійно. Поділіться своїми враженнями від них. Що вказує на наявність у цих творах ліричних героїв? Які риси мають ці герої?
• ЗАХОПЛЕНИЙ СВІТОМ
(«НІЧ... А ЧОВЕН — ЯК СРІБНИЙ ПТАХ!..»)
Лірична поезія «Ніч... а човен — як срібний птах!..» належить до збірки «Рівновага», що її автор не встиг видати, бо був заарештований. У невеличкому вірші лише декілька образів: ніч, човен, місяць, у світлі якого силует човна нагадує срібного птаха. Які найперші асоціації може викликати ця картина? Які спогади вона навіює?
Близькими до цього твору за тематикою та образною системою є лірична пісня «Місяць на небі, зіроньки сяють...», вірш Михайла Старицького «Виклик» («Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна...»). А ще відомі рядки з «Причинної» Тараса Шевченка: «І блідий місяць на ту пору / Із хмари де-де виглядав, / Неначе човен в синім морі, / То виринав, то потопав».
Квіткові хмари (Оділон Редон, 1903)
Звичайно, Євген Плужник, пишучи твір, спирався на культурний досвід українського народу. Це зробило твір близьким і зрозумілим для читачів і читачок. Але поет вийшов за межі традиції, розвинув її, ускладнив і збагатив. Це надало твору філософської місткості й глибини.
Традиційний образ човна набуває символічного значення й уподібнюється до особистості, що перебуває в стихійному світовому русі. А ліричний герой поезії постає як вдумливий спостерігач, котрий немовби відкриває в собі доти незнану рису — здатність інтуїтивно проникати в сутність буття. Це окрилений, охоплений радісним передчуттям дива оптиміст зі щирим серцем, що сповнене світлих емоцій.
Жар-птиці (Петро Нілус, 1930-ті)
Коментарі (0)