Ностальгія («Під чужим небом»)

Польща, Чехословаччина, знову Польща, Німеччина, США. У цьому переліку країн для політичного емігранта Є. Маланюка не було України, точніше, вона являлась йому лиш у снах і спогадах.

Ліричний роздум «Під чужим небом» доволі чітко поділяє простір на «там» і «тут». «Там» рідні херсонські степи, луки, поля, вітряки, річка Синюха, молодість, батьківська хата і старенька мати. А «тут» бруківка й вулиці тісних міст, що ніколи не стануть рідними. Там батьківщина, а тут — чужина.

Символічний образ перекотиполя якнайкраще відображає стан ліричного героя-емігранта: людини з утраченим корінням, залежної від «вітрів» буремної доби. І на чужині він лиш «убогий митар», утомлений кочовим життям.

Біль, розчарування, переживання розлуки — таким є душевне буття вигнанця, який вимушено «спалює роки» свого життя «під чужим небом» далеко від рідної домівки й майже без надії на повернення.

Читацький практикум

Прочитайте поезію. Виконайте завдання.

Під чужим небом

1

Чужі: й земля, і небо тут, і люди,

І місяця золотосрібний ріг.

Життя давно, як божевільне, блудить

По манівцях заплутаних доріг.

Десь кревний край кона в останній муці,

Дикун над ним заносить ятаган,

А він скажений біль терпить, як Муцій*,

І крапле кров росою з чорних ран.

Чому ж я тут? Куди ж іще заблудить

Безглузда путь і хто остереже?

Чужа земля, чужі похмурі люди —

Й саме життя, здається, вже чуже.

2

Не треба ні паризьких бруків,

Ні Праги вулиць прастарих:

Все сняться матернії руки,

Стара солома рідних стріх.

Все сниться гук весни і вітер,

Веселий вітер світлих літ.

А тут — молюсь, убогий митар,

Шукаю Твій вогненний слід...

Ні! Не знайти! Ніхто не знає.

Ніхто не чув Твоїх плачів.

Біля всесвітнього Сінаю,

Як завше — золото й мечі.

3

Десь сіре поле в чорних круках,

Що пророкують: «Кари! кар!»

А я тут, на чужинних бруках,

Чужий — несу чужий тягар.

А я на полум'ї розлуки

Назавше спалюю роки,

І сниться степ Твій, сняться луки

І на узгір'ях — вітряки.

Там свист херсонського простору!

Там вітер з кришталевих хвиль!

А тут: в вікні опустиш штору —

І п'єш, самотній, смертний біль.

4

Несу отут страшний свій іспит

І знаю, що життя мине.

І мати, сидячи на призьбі,

Вже не вичікують мене.

Давно Євгена поминає

За упокій старенький піп,

За весною весна минає

Під запашне зітхання лип.

Все далі висиха Синюха,

Й линя її весела синь,

А вітер заголосить глухо

І пролітає вдалечінь.

Сиріє стріха під дощами,

Вже хата стала нетривка,

І мати слухають ночами

Бронхітне гавкання Бровка.

1924

* Гай Муцій Сцевола — легендарний римський герой, юнак-патрицій.

Ставок під Ейфелевою вежею (Микола Бурачек, 1911)

Виявляємо літературну компетентність

• 1. Яке враження справила на вас поезія? Які емоції викликала?
• 2. Визначте провідний мотив вірша. Схарактеризуйте композицію твору.
• 3. Уважно прочитайте першу частину поезії. Дайте відповіді на запитання.

• Які образи створює поет у першій строфі?

• Які мотиви набувають звучання завдяки цим образам?

• Яка картина зринає у вашій уяві під впливом цих образів? Опишіть її.

• Яким у першій строфі постає ліричний герой? Схарактеризуйте його почуття.

• Які нові мотиви виникають у другій строфі?

• Завдяки яким образам ці мотиви розкриваються?

• Пригадайте легенду про Муція (за потреби скористайтеся додатковою літературою, мережею Інтернет). Чому автор звертається до цього давнього героїчного образу?

• Перша частина вірша починається словом «чужі», закінчується — «чуже». Поміркуйте, як цей художній прийом допомагає поетові розкрити внутрішній світ ліричного героя.

• Чи змінюється емоційний стан ліричного героя впродовж першої частини поезії? Обґрунтуйте свої міркування.

• 4. Прочитайте уважно наступні частини поезії. Проаналізуйте їх за алгоритмом, заданим у таблиці.

Виявляємо творчі здібності

• 5. Напишіть есей на тему «Під чужим небом...»

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)