Микола Хвильовий (1893—1933). Між фанатизмом і людяністю («Я (Романтика)»)
- 2-12-2022, 11:48
- 301
11 Клас , Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)
Між фанатизмом і людяністю («Я (Романтика)»)
Жанр і присвята
Новела — малий епічний жанр, за обсягом подібний до оповідання, що вирізняється змістовою парадоксальністю, драматизмом та наявністю незвичайного, нерідко непередбачуваного фіналу. Новела М. Хвильового психологічна. Вона підпорядкована авторській настанові на виділення гіпертрофованого «Я» головного героя.
Сюжетний складник твору відсувається на задній план, натомість основну увагу зосереджено на розкритті психічних станів розколотої особистості («я чекіст, але я і людина»). Дійсність показано через внутрішній світ персонажа — активного учасника революційних подій — у момент його найвищого психологічного напруження («мої мислі — до неможливості натягнутий дріт»). Почасти цим пояснюється уривчастість викладу та певна хаотичність у відтворенні думок та емоцій.
При розкритті внутрішнього світу героя автор застосував виражальні можливості імпресіонізму. Представники цього напряму прагнули не просто зобразити реальність, а передати суб'єктивні враження від неї. Із цією метою й розробили особливу художню техніку: внутрішнє життя людини подавали як своєрідний «потік свідомості».
Не випадково «Я (Романтика)» має присвяту «Цвітові яблуні». Таку назву («Цвіт яблуні») імпресіоніст М. Коцюбинський дав одній зі своїх новел: побудував її майже цілком на основі драматичних переживань головного героя. За допомогою цієї присвяти М. Хвильовий вказав на особливості власної манери, так само заснованої на відображенні «внутрішнього життя» персонажа.
Читаємо взірці української художньої літератури
Прочитайте новелу Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Порівняйте власні враження від твору з матеріалом, запропонованим у статтях підручника. В електронному додатку до підручника ви знайдете повний текст твору.
Заувага. Фрагменти твору, які знадобляться вам для роботи в класі, виконання завдань, ви знайдете в рубриці «Читацький практикум».
Основний конфлікт
Хвильовий — письменник-модерніст, тому й зосередився не на соціальних обставинах, як робили реалісти, а на людській особистості, узятій на тлі жорстокої епохи. Для нього революція — це не лише досягнення, а й численні жертви. Вона хоч і вивільнила потужний людський потенціал, однак показала, що на ділі побудова бажаного світу дається ціною непоправних утрат. Звідси парадокс: аби реалізувати мрії одних людей, треба знехтувати іншими, зробити їх витратним матеріалом у творенні ідеального майбутнього.
Розкриття гуманітарної кризи є ознакою експресіонізму, а новела якраз і наголошує на знеціненні людини, адже йдеться про вбивство сином рідної матері та розстріли багатьох невинних, здійснені «чорним трибуналом». У пошуках ідеального світу забули про реальну живу людину — у цьому й полягає трагізм революційної епохи. Експресіоністичні елементи пов'язані у Хвильового й з романтикою вітаїзму, що виражалась у втіленні ідеалу людини активної, сильної, здатної до боротьби за ідеали (навіть, якщо вони міфічні).
Демонстрація на підтримку «червоного терору»
В основі — гострий конфлікт між загальнолюдськими цінностями й комуністичним фанатизмом. А ще автор відсилає до складнішої, філософської суперечності між прагненням до ідеалу й тією ціною, яку доводиться за нього платити. Герой вірить, що своїми вчинками наближає новий прекрасний світ «загірної комуни», однак до кінця не розуміє, що при цьому руйнує в собі людину.
Важливо зважати на мотиви його вчинків: герой убиває не тому, що є «природженим» убивцею, а заради вищої мети. Убиває живих заради появи абстрактної людини майбутнього. Поставлений у ситуацію морального вибору: мати чи «загірна комуна», він, зрештою, здійснює свій вибір.
Герой перед вибором
Уже на початку твору зустрічаємо важливі, знакові образи. Це «загірна комуна» — ідеал, до якого прагне герой. Перед його внутрішнім зором з'являється Марія, а далі — мати, «наївність, тиха жура і добрість безмежна». І є ще «лампада фанатизму».
У творі зливаються реальне й уявне, дійсність і марення. Виклад уривчастий і нервовий, ведеться від імені героя. Навколо запеклі бої, а в палаці розстріляного шляхтича засідає «чорний трибунал комуни». Тут чи не кожна деталь символічна. Портрети «княжої фамілії» зливаються в загальний образ старої доби. Усе, що відбувається навколо, — запекла боротьба.
І в цій боротьбі герой уже не належить собі. Він не звичайний повстанець, а ще й чекіст, представник карального органу революції. Його місія жорстока й кривава — нещадно нести смерть усьому, що належить до старого світу.
У трибуналі ще двоє: бездушний фанатик доктор Тагабат («з холодним розумом і з каменем замість серця») та безвольний хлопчина Андрюша з «розгубленим обличчям». А за всім цим наглядає вартовий-дегенерат — садист, завжди готовий убивати. Вони привласнили право позбавляти життя. Тагабат робить це рішуче й без жодних вагань, натомість Андрюша лише покірно схвалює рішення трибуналу.
Герой переживає хвилини розпачу, бо розуміє: доктор Тагабат «мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт». Натомість мати уособлює людське, і голова трибуналу гостро усвідомлює це, лишившись на самоті: «Тут, в тихій кімнаті моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного "я”, якому я даю волю. Тут, в глухому закутку, на краю города, я ховаю від гільйотини один кінець своєї душі».
Психологічний сюжет твору — історія про смерть людини й народження фанатика, який зрікається себе. А «зовнішній» сюжет поступово веде від драматичних вагань до остаточного вибору. Чергова справа: чоловік падає на коліна й просить зберегти йому життя, жінка згадує про трьох своїх дітей. Та голова трибуналу невблаганний: «Розстрілять!». І його охоплює збочене піднесення: «Туман стояв перед очима, і я був у тім стані, який можна кваліфікувати як надзвичайний екстаз».
Ще одна справа про черниць, які вели контрреволюційну агітацію. І тут несподіванка: «Але я повертаюсь і бачу — прямо переді мною стоїть моя мати, моя печальна мати, з очима Марії».
Наступ ворогів змушує «чорний трибунал» тікати. Але є ще остання партія засуджених, яку треба «ліквідувати». Серед в'язнів — мати. Нарешті, настає жахлива кульмінація й разом із нею розв'язка, коли відбувається остаточна метаморфоза героя — перетворення на фанатичного слугу «загірної комуни»: «...Тоді я у млості, охоплений пожаром якоїсь неможливої радості, закинув руки на шию своєї матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав спуск на скроню».
Коментар фахівця
У непримиренній суперечності зіткнулися найсвятіші для героя почуття: синівська любов, синівський обов'язок перед матір'ю — і революційний обов'язок, служіння найдорожчій ідеї. Він ще пробує якось відстрочити фатальне рішення («я чекіст, але я і людина»), та весь попередній шлях моральних компромісів робить розв'язку неминучою. Герой перестає бути особистістю, яка сама розпоряджається власним життям і власними рішеннями, він стає гвинтиком і заложником могутньої системи.
Віра Агеєва, дослідниця літератури
Виявляємо літературну компетентність
- 1. Яке враження справив на вас твір Миколи Хвильового «Я (Романтика)»? Які почуття, роздуми він викликав? Які запитання у вас виникли? У який спосіб ви могли б знайти на них відповіді? Які з них ви хотіли б обговорити з однокласниками, однокласницями й учителями?
- 2. Дайте характеристику жанру новели. На якій підставі твір «Я (Романтика)» визначають як новелу? Обґрунтуйте свої міркування.
- 3. Які характеристики доктора Тагабата, Андрюші й Дегенерата наведено в статті підручника? Наведіть інші характеристики — цитати з новели. Поясніть, чому саме ці уривки, на вашу думку, найвиразніше характеризують героїв.
- 4. Прокоментуйте слова головного героя «я — чекіст, але і людина». Які внутрішні суперечності персонажа вони відображають?
- 5. Виділіть у творі епізоди, у яких, на вашу думку, показано визначальні етапи в розвитку головного героя — переходу від «особистості, яка сама розпоряджається власним життям і власними рішеннями», до «гвинтика і заложника могутньої системи» (за В. Агеєвою).
- 6. Поясніть значення назви твору — «Я (Романтика)».
Читацький практикум
Прочитайте уривки з художнього твору. Виконайте завдання.
Я (Романтика)
Новела
(Уривки)
«Цвітові яблуні»
З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. Я виходжу на безгранні поля, проходжу перевали і там, де жевріють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю. Я дивлюсь в даль. — Тоді дума за думою, як амазонянки, джигітують навколо мене. Тоді все пропадає... Таємні вершники летять, ритмічно похитуючись, до отрогів, і гасне день; біжить у могилах дорога, а за нею — мовчазний степ... Я одкидаю вії і згадую... воістину моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом.
Мати каже, що я (її м'ятежний син) зовсім замучив себе... Тоді я беру її милу голову з нальотом сріблястої сивини і тихо кладу на свої груди... За вікном ішли росяні ранки і падали перламутри. Проходили неможливі дні. В далі з темного лісу брели подорожники й біля синьої криниці, де розлетілись дороги, де розбійний хрест, зупинялись. То — молоде загір'я.
— Але минають ночі, шелестять вечори біля тополь, тополі відходять у шосейну безвість, а за ними — літа, роки і моя буйна юність. Тоді дні перед грозою. Там, за отрогами сизого боку, спалахують блискавиці і накипають, і піняться гори. Важкий душний грім ніяк не прорветься з Індії, зі сходу. І томиться природа в передгроззі. А втім, за хмарним накипом чути й інший гул — ...глуха канонада. Насуваються дві грози.
— Тривога! — Мати каже, що вона поливала сьогодні м'яту, м'ята вмирає в тузі. Мати каже: «Надходить гроза!» І я бачу: в її очах стоять дві хрустальні росинки.
Урожай (Михайло Бойчук, 1910)
Виявляємо літературну компетентність
- 1. Яке враження справив на вас прочитаний уривок? Яку роль він виконує в композиції, сюжеті новели?
- 2. Які зорові образи створює письменник? Які картини виникли у вашій уяві під час читання? Які художні засоби автор використав для створення пейзажів?
- 3. Прослідкуйте, у яких сполученнях ужито в уривку слово неможливий. Спробуйте сформулювати, що означає це слово в першому і в другому випадку. Поміркуйте, якими словами його можна було б замінити. Яке із цих поєднань є незвичним для вас? Які відчуття воно у вас викликає?
- 4. Які асоціації викликає у вас згадана в тексті м'ята? Яких деталей додає ця згадка до загальної атмосфери твору?
- 5. Яким у цьому уривку постає образ матері? Яке значення у світовій культурі має ім'я Марія? З якими образами воно пов'язане? Якої мети досягає автор, пов'язуючи це ім'я з образом матері головного героя новели?
День і ніч я пропадаю в «чека».
Помешкання наше — фантастичний палац: це будинок розстріляного шляхтича. Химерні портьєри, древні візерунки, портрети княжої фамілії. Все це дивиться на мене з усіх кінців мойого випадкового кабінету.
Десь апарат військового телефону тягне свою печальну тривожну мелодію, що нагадує дальній вокзальний ріжок.
На розкішній канапі сидить, підклавши під себе ноги, озброєний татарин і монотонне наспівує азіятське: «ала-ла-ла».
Я дивлюсь на портрети: князь хмурить брови, княгиня — надменна зневага, княжата — в темряві столітніх дубів.
І в цій надзвичайній суворості я відчуваю весь древній світ, всю безсилу грандіозність і красу третьої молодости минулих шляхетних літ.
Це чіткий перламутр на бенкеті дикої голодної країни.
І я, зовсім чужа людина, бандит — за одною термінологією, інсургент — за другою, я просто і ясно дивлюсь на ці портрети, і в моїй душі нема й не буде гніву. І це зрозуміло:
— я — чекіст, але і людина.
Темної ночі, коли за вікном проходять міські вечори (маєток злетів на гору й царить над містом), коли сині димки здіймаються над цегельнею й обивателі, як миші, — за підворіття, у канареєчний замок, темної ночі в мойому надзвичайному кабінеті збираються мої товариші. Це новий синедріон, це чорний трибунал комуни.
Тоді з кожного закутка дивиться справжня й воістину жахна смерть. Обиватель:
— Тут засідає садизм!
Я:
— ...(мовчу).
На міській башті за перевалом тривожно дзвенить мідь. То б'є годинник. З темного степу доноситься глуха канонада.
Мої товариші сидять за широким столом, що з чорного дерева. Тиша. Тільки дальній вокзальний ріжок телефонного апарату знов тягне свою печальну, тривожну мелодію. Зрідка за вікном проходять інсургенти.
Моїх товаришів легко пізнати:
доктор Тагабат,
Андрюша,
третій — дегенерат (вірний вартовий на чатах).
Чорний трибунал у повному складі.
Я:
— Увага! На порядку денному діло крамаря ікс!
З давніх покоїв виходять льокаї і також, як і перед князями, схиляються, чітко дивляться на новий синедріон і ставлять на стіл чай. Потім нечутно зникають по оксамиту килимів у лабіринтах високих кімнат.
Канделябр на дві свічі тускло горить. Світлу не сила досягти навіть чверти кабінету. У височині ледве манячить жирандоля. В городі — тьма. І тут — тьма: електричну станцію зірвано. Доктор Тагабат розвалився на широкій канапі вдалі від канделябра, і я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб. За ним іще далі в тьму — вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа. Мені видно лише його трохи безумні очі, але я знаю:
— у дегенерата — низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс. Мені він завжди нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусів стояти у відділі кримінальної хроніки.
Андрюша сидить праворуч мене з розгубленим обличчям і зрідка тривожно поглядає на доктора. Я знаю, в чому справа.
Андрюшу, мого бідного Андрюшу, призначив цей неможливий ревком сюди, в «чека», проти його кволої волі. І Андрюша, цей невеселий комунар, коли треба енергійно розписатись під темною постановою —
— «розстрілять»,
завше мнеться, завше розписується так:
не ім'я і прізвище на суворому життьовому документі ставить, а зовсім незрозумілий, зовсім химерний, як хетейський ієрогліф, хвостик.
Виявляємо літературну компетентність
- 1. За допомогою яких деталей зображено помешкання, де відбуваються засідання «чорного трибуналу»? Які деталі символізують минулу епоху? Як до неї ставиться герой? Які деталі допомагають уявити тривожну атмосферу за межами приміщення?
- 2. Зверніть увагу на побудову тексту, поділ його на абзаци, використання розділових знаків. Чи відрізняється за цими ознаками новела М. Хвильового від українських прозових творів, які ви читали в попередніх класах? Як саме? Якого ефекту досягає автор за допомогою цих засобів?
- 3. Зачитайте слова, якими характеризує себе герой. З'ясуйте за допомогою тлумачного словника значення слова інсургент. Як ви вважаєте, хто б міг назвати героя «бандитом», а хто «інсургентом»? Як би ви схарактеризували «Я»?
- 4. Якими постають перед читачем інші учасники «чорного трибуналу»?
- 5. Розкажіть, як поведуться доктор Тагабат, Дегенерат і Андрюша в ситуації засудження до страти матері «Я».
- 6. Об'єднайтеся в малі групи, висуньте гіпотези, обґрунтуйте їх і презентуйте однокласникам та однокласницям.
• Чому саме засудження до страти теософів породжує екстаз «Я»?
• Чому в сцені вбивства матері «Я» захоплений «пожаром якоїсь неможливої радости»?
• Чому після вбивства матері біля «Я» залишається тільки дегенерат?
- 7. Оберіть рівень складності й дайте обґрунтовану відповідь на запитання.
• Які епізоди твору є його кульмінацією і розв'язкою?
• Які образи твору втілюють протилежні чинники в розвитку особистості головного героя?
• Яку роль у новелі «Я (Романтика)» відіграє тема материнства?
• Які ознаки експресіонізму властиві твору?
Виявляємо обізнаність у сфері культури
- 8. Знайдіть у мережі Інтернет короткометражний фільм за мотивами психологічної новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)» (дипломна робота режисера Михайла Калюжного (2008 р.). На вашу думку, з якою метою автори фільму додали до сюжету новели нові епізоди? Поділіться враженнями від фільму з однокласниками, однокласницями й учителями.
Читаємо взірці української художньої літератури
Прочитайте або поновіть у пам'яті новелу Миколи Хвильового «Кіт у чоботях». Порівняйте власне враження від твору з матеріалом, запропонованим у статті підручника.
Коментарі (0)