Життя — як книга («Життя іде і все без коректур...»)

У невеликій поезії — цілий комплекс мотивів, що охоплює метафора «життя — книга». Лірична героїня переконана, що кожен, навіть того не усвідомивши, пише окрему книгу власного буття. Щоправда, його так просто не виправиш, адже все в ньому незворотне, «усе без коректур».

Так увиразнено філософські проблеми сенсу існування й індивідуальної відповідальності за пройдений земний шлях. І ця відповідальність стосується принаймні двох моментів. Перший, філософський, пов'язаний із темою вічності — про відповідальність за світ, який ми лишаємо після себе. Звідси випливає й гостро актуальний мотив співіснування людини і природи («...щоб землю завжди бачили в цвітінні»). А другий вимір відповідальності вже є більш особистісним — він стосується «екології людської душі» («Людині бійся душу ошукать...»).

Авторка поезії утримується від настирливого моралізування: обирає тон довірливої розмови — відверто ділиться своєю життєвою філософією з уявними співрозмовницями й співрозмовниками. Творча людина, адресуючи своє слово до читацької аудиторії, нагадує, що в певному сенсі всі ми теж творці, адже пишемо (звичайно, кожен по-своєму) уявну книгу життя.

Для вираження своїх думок авторка добирає гарні метафоричні образи, зокрема й персоніфікації: «час летить», «неба очі голубі». Вони допомагають художньо поєднати в єдине ціле людину і природу, «вписати» рядки кожного людського життя у загадкову книгу вічності.

Читацький практикум

Прочитайте поезію, виконайте завдання.

* * *

Життя іде і все без коректур,

і час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

в які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, — час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,

щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш — то уже навіки.

Виявляємо літературну компетентність

• 1. Яке враження справила на вас ця поезія? До яких роздумів заохотила?
• 2. У яких образах постає в поезії час? Наведіть приклади застосування засобів персоніфікації для передачі стрімкості часу, миттєвості людського життя в часі.
• 3. Об'єднайтеся в групи, виконайте завдання А, Б, В.

A. Визначте мотиви поезії Ліни Костенко «Життя іде і все без коректур...».

Б. Які образи створює Ліна Костенко в поезії «Життя іде і все без коректур...»? Які мотиви ці образи допомагають увиразнити? Який мотив твору є найцікавішим для вас? Який образ поезії вас найбільше вразив, зацікавив?

B. Пригадайте твори українських поетів, у яких лунали мотиви, що їх розвиває Ліна Костенко в поезії «Життя іде і все без коректур...». Які образи згаданих поезій вам найбільше запам'яталися? На вашу думку, у чому полягає своєрідність поезії Ліни Костенко?

• 4. Узагальніть результати роботи в групах за допомогою таблиці і зробіть висновок щодо особливостей поезії Ліни Костенко.

Виявляємо творчі здібності

• 5. Поміркуйте, які рядки поезії «Життя іде і все без коректур...» могли б стати темою есею. Обґрунтуйте свої міркування.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно