Сучасна українська література
- 29-11-2022, 11:18
- 264
11 Клас , Українська література 11 клас Коваленко, Бернадська (рівень стандарту)
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ СТ.
Літературний процес кінця ХХ — початку ХХІ ст. визначається кількома надзвичайно важливими чинниками, що не лише вплинули на розвиток української культури й мистецтва, а й зумовили радикальний злам усього суспільства, його політичних, економічних, духовних підвалин. Найважливіша подія — це, безперечно, здобуття Україною незалежності, її перехід (який ще й досі триває) від колоніального стану до самоусвідомлення, самоідентифікації та справжньої свободи.
Великий вплив на розвиток культури справила й така масштабна катастрофа, як Чорнобиль, яка зачепила не одну європейську країну. Техногенна аварія в центрі Європи сколихнула світоглядні й духовні основи буття сучасної людини: відповідальності за майбутнє планети й людства, моральний аспект науково-технічних відкриттів, екологічна загроза. Недаремно літературознавиця Т. Гундорова відлік сучасної української літератури починає з 1986 р. — часу Чорнобильської трагедії, відповідно найсучасніше українське письменство цього періоду вона називає «післячорнобильською бібліотекою».
Історично ж відлік сучасної української літератури починається із 1991 року — року здобуття Україною незалежності.
Які ж тенденції характеризують літературний процес цього періоду?
У найзагальніших рисах їх можна означити так:
• свобода творчості, вільний розвиток усіх видів і жанрів літератури, а також літературної критики;
• взаємодія різних поколінь художників слова: старшого (Ю. Мушкетик, Вал. Шевчук, Ліна Костенко, Д. Павличко, донедавна — І. Драч, П. Загребельний, А. Дімаров, Б. Олійник), середнього, тобто тих, хто прийшов у літературу в 1980-1990-х рр. (В. Герасим'юк, І. Малкович, Ю. Андрухович, О. Ірванець, О. Забужко, В. Медвідь та інші) і «наймолодшого» (Софія Андрухович, Таня Малярчук, С. Жадан та інші)1;
• співіснування різних літературних напрямів — модернізму, постмодернізму, необароко, реалізму, авангарду.
1 Умовність цього підходу очевидна, незважаючи на його зручність — вісімдесятники, дев'ятдесятники, двотисячники, він може бути потрактований по-різному. Скажімо, і за часом дебюту письменника, і за піком його популярності, і навіть залежно від року народження.
Юрій Андрухович
Сергій Жадан
Модернізм після вимушеної перерви на кілька десятиліть, спричиненої пануванням соціалістичного реалізму, відроджується і вголос заявляє про себе, наприклад, у творчості Вал. Шевчука, В. Медведя. Проте сучасний літературний процес розгортається під знаком постмодернізму1. Якщо у світовій літературі цей художній напрям виник у другій половині ХХ ст., то в українській — після 1991 року. Проте перші його паростки (відповідно — руйнування соцреалістичних догм і стереотипів) помітні у 1980-х рр., коли у Львові виникає літературне угруповання «Бу-Ба-Бу» (бурлеск, балаган, буфонада), до якого увійшли Ю. Андрухович, О. Ірванець, В. Неборак.
1 Сьогодні значна частина літературознавців переконана, що епоха постмодернізму відходить у минуле, натомість на зміну приходить постпостмодернізм.
Найперше завдання бубабістів — відродити духовну свободу людини, повернути літературі питомо естетичну функцію, заперечити її політичну заангажованість, зумовлену тоталітарним світоглядом. Поети «переписують» класичні тексти, використовують із них цитати, часто із пародійною метою, експериментують зі словом, захоплюються верлібром. Їхні твори — це своєрідний поетичний експеримент, який був неоднозначно сприйнятий критикою.
На початку ХХІ ст. цей струмінь — комічний — продовжує фонтанувати, водночас інтенсивно розвивається інтимна лірика, зорова поезія, поети звертаються до філософських мотивів, художньо осмислюють духовні та історичні проблеми.
Серед епічних жанрів лідером став роман. Під пером талановитих авторів поява кожного нового твору, незалежно від його стильових ознак — модерністських, постмодерністських, реалістичних, ставала справжньою подією. Наприклад, сучасний літературознавець В. Даниленко визначив у 2009 р. топ-50 найкращих романів, серед яких твори Ю. Андруховича «Московіада», М. Матіос «Солодка Даруся», Ю. Іздрика «Воццек», В. Кожелянка «Дефіляда в Москві», С. Жадана «Депеш Мод», Любко Дереша «Культ». Як і в поезії, так і в сучасній прозі помітні жанрово-стильові експерименти, пошуки нових засобів виражальності. Наприклад, в історичній прозі простежується так звана альтернативна історія, у якій автор вибудовує, спираючись на якийсь один чи кілька реальних історичних фактів, неправдоподібний сюжет, моделюючи ймовірні вектори розвитку конкретної історичної події (яскравий приклад — романи В. Кожелянка). Зростає інтерес і до реальної української історії, у якій, особливо радянського часу, залишається чимало «білих» плям. Найперше — це десятиліттями, а то і століттями замовчувані сторінки національно-визвольних змагань (наприклад, романи В. Шкляра «Чорний Ворон», «Троща» та інші).
Ще одна тенденція в розвитку сучасної літератури — існування в ній літературних ієрархій, тобто творів елітарних та масових.
Літературознавчі координати
Елітарна література — твори з ускладнено образністю, багатим підтекстом, часто експериментаторською побудовою, призначені для культурного, освіченого, вдумливого читача. Такі тексти творяться в руслі модернізму та авангарду, їм властиве осягнення нового як у змістовому плані, так і у формальному.
Масова література — сукупність популярних творів, які виконують розважальну та психотерапевтичну функції. Техніка написання проста, зрозуміла, традиційна. До масової літератури належать детективні, кримінальні, любовні, фантастичні романи. Їх основна мета — зацікавити читача, щоби подібні книги успішно продавалися, а отже, приносили авторам і видавництвам комерційний успіх. Твори масової літератури пишуться за певними правилами: зрозумілість сюжету, зокрема — передбачуваність розв'язки, простота мови, певні штампи і кліше у змісті.
У тоталітарному суспільстві масової літератури майже не існує. Водночас видаються твори авторів, які ідеологічно обслуговують певну політичну доктрину і видаються великими накладами, у такому розуміння вони — масові. Зрозуміло, що в українському культурному просторі масова література як популярна широко розвивається після 1990-х рр. ХХ ст.
Цікавий факт: постмодернізм схвально ставиться до масової літератури. Ба, більше — він «змішав» її з елітарною. Це виявляється в тому, що творці елітарних текстів запозичують і використовують засоби та прийоми масової літератури.
Запитання та завдання
1. Чи можна стверджувати, що сучасна українська література належить до перехідного періоду? Чому?
2. Чому сучасні письменники відмовляються у своїх творах від ідеологічних догм?
3. Прочитайте вірш О. Ірванця «До французького шансоньє». Яка його основна думка? Чому автор згадує гітару, дзвін, Квазімодо?
4. Прочитайте вірш Б.-О. Горобчука «Про моїх батьків». Поясніть його образність.
5. Що таке елітарна та масова література?
6. Прочитайте повість «Язиката Хвеська» А. Кокотюхи — представника масової літератури. Яке ваше враження?
Ваші літературні проекти
Дослідіть питання, як взаємодіють різні літературні напрями в сучасній українській літературі.
Ви — творча особистість
Перекладіть іноземною мовою, яку ви вивчаєте, один із віршів бубабістів (на вибір).
Я — читач, або перевіряємо себе
- 1. Коли і в яких суспільно-історичних умовах постала сучасна українська література?
- 2. Як ви розумієте поняття «післячорнобильська бібліотека», запропоноване Т. Гундоровою?
- 3. Чи можна вважати елітарною творчість Лесі Українки, О. Кобилянської, М. Коцюбинського? Свою думку аргументуйте.
- 4. Кого із українських письменників ХХ ст. ви вважаєте елітарними?
- 5. Пригадайте факт, що Остапа Вишню називали «королем тиражу». Чи свідчить це, що творчість гумориста належала масовій літературі? Чи існує масова література в тоталітарному суспільстві? Свою думку аргументуйте.
- 6. У чому полягає розважальна і психотерапевтична функції масової літератури?
- 7. Що таке бестселер? Чи є бестселери у сучасній українській літературі?
Коментарі (0)