Поет про поета («Феномен доби (Сходження на Голгофу слави)»)

Василь Стус був не лише видатним поетом, а ще й талановитим знавцем літератури. Навіть мріяв про професію науковця — недарма ж навчався в аспірантурі Інституту літератури ім. Т. Шевченка, яку, однак, мусив залишити через участь у правозахисному русі.

Найбільше В. Стуса зацікавила постать Павла Тичини — геніального митця, який у часи кривавого сталінського терору обрав шлях пристосуванства і зрештою зрікся своїх мистецьких ідеалів. У 1970—1971 роках поет-«шістдесятник» написав дослідження «Феномен доби (сходження на Голгофу слави)», у якому на прикладі П. Тичини розглянув становище митця в тоталітарному суспільстві.

Показовою є й назва — «Феномен доби». Адже саме сталінська доба створила умови, коли поети або гинули, або мусили оспівувати радянські цінності.

У творчому житті П. Тичини переломним став 1934 рік — тоді він видав збірку «Партія веде», засвідчивши свою лояльність до влади. На це й звернув увагу В. Стус, жорстко і правдиво написавши: «В історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину — нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням».

В. Стус зарахував геніального автора «Сонячних кларнетів» до решти жертв сталінського терору: «Як би там не було, Тичина — така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як Косинка, Куліш, Хвильовий, Скрипник, Зеров чи Курбас. З однією різницею: їхня фізична смерть не означала смерті духовної. Тичина, фізично живий, помер духовно, але був приневолений до існування як духовний мрець, до існування по той бік самого себе. Тичина піддався розтлінню, завдавши цим такої шкоди своєму талантові, якої йому не могла завдати жодна у світі сила. Починалася смуга подальшої деградації поета, причому деградував покійний поет так само геніально, як колись писав вірші».

Хоча В. Стус ставився прихильно до ранньої творчості П. Тичини, це не порушило принциповості його оцінок. Поет-«шістдесятник» міряв свого старшого колегу по перу власною міркою максималіста: обстоював абсолютну відданість мистецьким ідеалам.

Він визначив насамперед своє бачення мистецького покликання: бути собою й не хилитись перед обставинами, не зраджувати творчих цінностей. Адже зрада дорівнює загибелі митця: «Геніальний Тичина вмер. Лишився жити чиновник літературної канцелярії, довічно хворий на манію переслідування, жалюгідний пігмей із великим ім'ям Тичини. Творчість Тичини 30-х років — це тільки маніпуляції над небіжчиком, спроби використати мерця. Як не моторошно це казати, але наступна творчість Тичини — це майже ірреальні спроби примусити усміхатися голий череп. Вірші поета перестали бути актом індивідуальної творчості: ці бездарні версифікаційні вправи уже писав хтось — але мертвою поетовою рукою».

Праця В. Стуса «Феномен доби (сходження на Голгофу слави)» не лише про П. Тичину. Вона є максимально правдивим словом про високе творче покликання й фатальну зраду, що загрожує духовною смертю. У ній відобразились і погляди кращих із покоління «шістдесятників», тих, хто не зрадив і, попри загрозу репресій, зберіг вірність своїм ідеалам.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Визначте жанр твору В. Стуса «Феномен доби». Обґрунтуйте свої міркування.
• 2. Які проблеми порушує В. Стус у дослідженні «Феномен доби»?

Запрошуємо до дискусії

• 3. Поміркуйте, що об'єднує постаті видатних українських поетів В. Стуса і Т. Шевченка (особливості біографії, сприйняття в суспільстві, позиціонування себе в поезії). Яке сприйняття В. Стуса вам ближче: як борця за свободу, символ незламного духу чи як самобутнього поета й інтелектуала? Що, на вашу думку, важливіше для українського суспільства?
• 4. Роман Бровко, режисер сучасного фільму про В. Стуса, стверджує, що фільм повинен бути розрахованим на масову аудиторію: «...Якщо не буде видовищної картинки, глядач, що бачитиме в кінотеатрі «Форсаж 9» або «Форсаж 10», <...> не піде на наше кіно, не вважаючи ні на ідеологію, ні на цікаві-важливі історичні факти» (за матеріалами «Детектор медіа»). Чи згодні ви з тим, що для розповіді про долю поета важлива видовищність? Поясніть свою думку.

ПОВТОРЮЄМО ТА УЗАГАЛЬНЮЄМО

1. Умовна назва суспільно-політичної доби, на тлі якої постало літературне «шістдесятництво», міститься в рядку

А «культ особи»

Б «хрущовська відлига»

В «перебудова»

Г «атомний синдром»

2. Назва представників нової генерації, яких влада переслідувала за свободу творчості, міститься в рядку

А дисиденти

Б комсомольці

В стиляги

Г партапаратники

3. Автором збірки «Лебеді материнства» є

А Іван Драч

Б Василь Стус

В Василь Симоненко

Г Дмитро Павличко

4. Автор рядків

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено.

А Борис Олійник

Б Василь Стус

В Василь Симоненко

Г Дмитро Павличко

5. Дмитро Павличко є автором вірша

А «Балада про соняшник»

Б «Лебеді материнства»

В «Два кольори»

Г «Казка про Дурила»

6. Актором і режисером був поет

А Іван Драч

Б Борис Олійник

В Василь Симоненко

Г Микола Вінграновський

7. Автором віршів «Пісня про матір» є

А Микола Вінграновський

Б Борис Олійник

В Василь Симоненко

Г Дмитро Павличко

8. Визначення жанру твору «Три зозулі з поклоном» міститься в рядку

А поема

Б роман

В вірш

Г новела

9. Перший розділ історичного роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай» має назву

А «Весна, і смерть, і світле воскресіння»

Б «Страта»

В «Якби знайшлась неопалима книга»

Г «Сповідь»

10. Установіть відповідність між назвою поезії і автором.

1 «Моя любове! Я перед тобою!..»

2 «Крила»

3 «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...»

4 «Задивляюсь у твої зіниці...»

А Іван Драч

Б Борис Олійник

В Василь Симоненко

Г Василь Стус

Д Ліна Костенко

• Визначити рівень засвоєння теми ви зможете за допомогою онлайн-тестів в електронному додатку до підручника.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно