Роман про зраду («Мальви» Романа Іваничука)

У радянські часи звернення до історії дозволяло (хай і в завуальованій формі) розглядати деякі актуальні проблеми. Ось і в романі «Мальви» порушено важливу проблему яничарства, тобто національного відступництва (у широкому сенсі яничари — це зрадники свого народу, які віддано служать чужинцям).

Роман Іванович Іваничук народився 27 травня 1929 року в селі Трачі Косівського повіту Станіславівського воєводства (тоді — Польща, нині — Івано-Франківська область України) у сім'ї вчителя. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Львівського університету, після чого вчителював, працював у журналі «Жовтень». До літератури прийшов у середині 50-х років, писав прозу, зокрема створив низку історичних романів, що здобули читацьке визнання: «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі».

Роман «Мальви» побачив світ 1968 року. Основні події цього твору відбуваються не лише в Україні, а й у Криму та в Туреччині XVII століття. Пишучи про минуле, автор частково спирався на народні історичні пісні. Ось фрагмент такої пісні: «Зажурилась Україна, / Бо нічим прожити, / Витоптала орда кіньми / Маленькії діти, / Котрі молодії — / У полон забрано; / Як заняли, то й погнали / До пана до хана».

Народну трагедію письменник відтворив у людських долях — зобразив життя й поневіряння представників однієї родини. Від руки ворога гине козацький полковник, а його дружина Марія й діти опиняються в неволі. Усі змушені прийняти чужу віру. А Мальва, дочка Марії, зрештою остаточно асимілюється в чужому середовищі й забуває про свої українські корені. Один із синів потрапляє до ханської варти, інший — до турецького корпусу яничарів.

Цих вояків-яничарів набирали з числа полонених християнських дітей, яких виховували в мусульманських традиціях. «На яничарах виросла Османська імперія, на яничарах держиться», — зауважує автор. Ось він подає загальну картину яничарського війська: «З казарм почали виходити яничари — сини Греції, Болгарії, Грузії й українські мальви. В коротких шароварах і кунтушах, у високих з білого сукна шапках з довгими шликами, вони вишикувались в ряд для зустрічі султана».

Яничари в традиційному вбранні

Автор наголошує, що вихованці яничарського корпусу не лише одержували нові імена, а й, що набагато важливіше, нову національну ідентичність — обертались на ворогів свого народу. Не випадково один із персонажів висловлює таку думку: «Тільки такі, рівні силою й завзяттям, можуть бути справжніми супротивниками своїх хоробрих співвітчизників».

Прозаїк розкриває поступові зміни в душах полонених. Починається з окремих малозначущих речей, а завершується повною втратою національного почуття. Ось, наприклад, роздуми сина Марії від побаченого в Туреччині: «Згадував розповіді батька про страшний бусурманський край, забриніли в пам'яті пісні сліпих бандуристів про тяжку турецьку неволю — все те ніяк не збігалося з враженнями від цього світу, що лежав, зеленоміражний, над босфорськими водами. І де ті жорстокі турки?».

Віддавши данину зображенню історичних подій, письменник більше зосередився на людських долях. Пройшовши страдницький шлях на чужині, його героїня — удова козацького полковника Марія — дізнається про визвольну війну під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. І серце кличе її на батьківщину: «Мушу вмерти на тій землі, де коноплі по стелю, а льон по коліна, де мальви вище соняхів ростуть білі, голубі й червоні...».

Письменник про свій роман

Мій перший історичний роман «Мальви» — про зраду, про яничарство. Через нього мав багато клопоту, заборони й цькування. Але роман був популярний, відомий усім українцям у світі.

«Мальви» видали й в Америці — у видавництві «Тризуб», та ще й із тризубом на обкладинці. Про це дізналися тут. Чекав арешту. Але якось минулося, може, не схотіли зчиняти галас іще й з Іваничуком. Їм досить було Горинів, Калинців, Сверстюка. Мене вже не чіпали.

У київському видавництві «Дніпро» «Мальви» вийшли стотисячним накладом. Потім — іще 30 тисяч примірників. Коли наклали заборону, книжка вже розійшлася. Назва була нейтральна — «Мальви». Але всі розуміли, що в романі я мав на увазі тих, хто зрікся рідної мови, батьківщини, став її ворогом. Тема споконвіків у нас дуже актуальна. Актуальна вона і донині.

Коли писав цю книжку, в Україні здійснювали русифікацію — люди відмовлялися від своєї ідеології, мови. Чому зраджували? Це вже інше питання. Зрада — гріх, який зваблює людей слабких, а їх у нас дуже багато.

Роман Іваничук

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Яке враження справив на вас роман?
• 2. Які проблеми порушив у ньому автор?
• 3. Як ви зрозуміли назву твору?
• 4. Схарактеризуйте головних героїв.
• 5. На вашу думку, чи властиві цьому твору риси «соцреалізму»? Обґрунтуйте свої міркування.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)