Образ сучасної жінки (цикли «Триєдина перспектива», «Прості вірші»)

Що за «Триєдина перспектива» і до чого тут згадки про аркан — суто чоловічий танець?

Просто свої життєві погляди героїня описує в танцювальних метафорах. Їй болить самотність і беззахисність: у «виконанні» аркану означує себе як «зализувачку ран». Тому й потребує побільше сили у світі «чоловічих ритуалів», а в завершальній поезії циклу вона вже «цариця». І їй байдуже до всіх «дешевих Афродит», адже її танець — аж ніяк не ніжний жіночний вальс.

Це вже її власний аркан, що націлює на боротьбу. Ось така «триєдина перспектива»: спершу самотність, потім — визнання жорстких «правил гри», а зрештою («хоч не жіночий то є хист») життя-боротьба — виконання власного «аркану» («тримай аркан одна, як палець...»).

А «Прості вірші» насправді не такі вже й прості. Складна метафорика, асоціативність, а в центрі — образ безмежно закоханої ліричної героїні. Вона надзвичайно емоційна — аж до екзальтації: тут і «я молюсь», і «я клянусь», і сльози... Одне слово, цикл складає інтимна лірика — настільки інтимна, що, можливо, лише самій авторці до снаги осягнути всю бурю емоцій.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Чим зацікавила вас особистість письменниці? Які факти вас здивували, вразили? Які запитання у вас виникли? У який спосіб ви могли б задовольнити свою цікавість?
• 2. Як Марія Матіос ставиться до письменницької праці? Поміркуйте, чому для письменниці важлива думка читачів про її твори.
• 3. Які особливості творчої манери письменниці визначені в статті підручника? Чого ви очікуєте від творів Марії Матіос?

Читацький практикум

Прочитайте поезії, виконайте завдання.

Триєдина перспектива

1

Ти перелітуєш, як лань, —

Між трав, під небом, серед лісу.

Але проклята глухомань

Тебе не втримає.

Не бійся:

Ти зимуватимеш сама,

І далі житимеш — як палець.

Тебе крутитиме аркан —

На витривалість сольний танець.

Ти вийдеш з моди, як з води,

Схрестивши руки попід груди,

І пожинатимеш плоди

Своєї самоти.

Повсюди

Тебе питатимуть: хто ти?

Чиї тепер у тебе очі?

Тебе найближчі потолочать

Незгірш, як наймані кати.

2

Ридай, зализувачко ран

Відредагованої драми:

То чоловічий хист — аркан.

Ти ж затесалась між аркани.

А там — суцільний плебісцит.

Морозно, як у лютім січні.

І непомірний апетит,

І ритуали чоловічі.

А там — різниця і темниця,

Бакшиш,

гашиш

і нувориш.

Некоронована царице!

Ти не показуй, що дрижиш...

3

Парад дешевих Афродит

Тебе не скине із цариці.

Ти — не балетна танцівниця,

Аркан — твій танець і твій щит.

Верхи смерек — твої пуанти,

І косми хмар — твій колорит.

Танцюй сама.

Комедіанти

Хай свій ладнають реквізит.

Бо твій аркан не стане вальсом,

Хоч не жіночий то є хист.

Назвуть зухвальство — зубоскальством

І навздогін приліплять свист.

Тримай аркан одна, як палець, —

І літуй, і зимуй сама.

Можливо, не один зухвалець

Колись повторить твій аркан.

Виявляємо літературну компетентність

• 1. Яке враження справили на вас поезії М. Матіос? Які почуття ви переживали під час читання? До яких роздумів спонукають вірші поетки? Які літературні асоціації викликав цикл «Триєдина перспектива»?
• 2. Як ви зрозуміли назву циклу?
• 3. Якою постає лірична героїня твору? Як би ви схарактеризували її життєву позицію?
• 4. Які проблеми порушує поетка в циклі «Триєдина перспектива»? Чи вважаєте ви ці проблеми актуальними? Чи поставали перед вами подібні проблеми?

Прості вірші

1

Ти дивишся на мене каро —

І груди протинає жар.

Ти є мій Спас.

І Божа кара.

Ти любчик мій.

І Бог.

І цар.

Гніздо моє.

І оборона.

І просто — мій ти чоловік...

Чий? Чий? — ріка питає сонна.

Чий? Чий? — гуде нічний потік.

Що? Що?! —

гримлять гірські пороги

Твій?! —

лані зиркають на шлях.

Мій — від людей?

Чи мій — від Бога?

А далі — пишуть в небесах...

2

Бог вборонить.

Хай Бог боронить.

Може, я тебе вбороню.

Я цілую твої долоні.

Я боюся.

Бо я люблю.

Я молюся.

І я клянуся.

І солону сльозу роню.

І голублю — як мру,

журюся,

Попелію —

бо я люблю.

На плече твоє обіпруся —

Нетерплячу згашу свічу.

Розумію тебе.

Й корюся.

І мовчу.

І мовчу.

Мовчу.

...А біда у дзвінки нам дзвонить.

І росте — як під буком мох.

Бог вборонить.

Нас Бог вборонить.

Чи змете...

Це лиш знає Бог.

4

Ти упав на мене — як грім

Паде на тонку ялицю.

Зітнув мене — як зігрів —

Пахку, аж дурманну глицю.

Я вчула, що вже нема

Коріння, кори і крони...

...Та капала звідкись смола —

смолиста сльоза в долоні.

6

Складу долоні — мовчки помолюся

О, Господи, на кого я молюсь?!

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

До тебе, як до мами, притулюся.

І співом пташки радісно озвусь.

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

Нікого більш судити не беруся.

Але благословляє наш союз.

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

Бо я тобі, як Господу, корюся.

На кожен подих твій я підкорюсь.

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

Ну а на цім з привітом зостаюся.

А з болем я ще трохи поборюсь.

Ти — смерть моя.

І я її боюся.

Ти смерть.

...І я тебе вже не боюсь.

Виявляємо літературну компетентність

• 1. Яке враження справили на вас поезії циклу «Прості вірші»? Які емоції вони викликали? Які думки породили?
• 2. Чи згодні ви з автором статті, що в поезіях передано «бурю емоцій»? Прослідкуйте за текстом твору, як ці емоції змінюються.
• 3. Доведіть або спростуйте тезу: «Лірична героїня Марії Матіос — це сильна жінка в сучасному світі, яка залишається жіночною».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно