Євген Маланюк (1897—1968)

Євген Филимонович Маланюк народився 1 лютого 1897 року в містечку Новоархангельську, що на Херсонщині (нині Кіровоградська область). Середню освіту одержав у Єлисаветградському реальному училищі, навчався в Петербурзькому політехнічному інституті.

Євген Маланюк

Під час Першої світової війни був на фронті. Згодом брав активну участь у національно-визвольних змаганнях. А після падіння Української Народної Республіки емігрував, потрапив до табору інтернованих осіб поблизу польського міста Каліша. Поезію писав ще зі школи, але по-справжньому захопився творчістю, коли був у таборі. Тоді разом з однодумцями видавав журнал «Веселка», надрукував у ньому свої вірші. 1923 року переїхав до Чехословаччини, де закінчив Українську господарську академію, працював інженером.

Лише 1925 року видав свою першу поетичну збірку «Стилет і стилос». Віра в майбутню перемогу становить її ідейний зміст. Адже після поразки національно-визвольних змагань загострилась потреба долати зневіру й розчарування, підтримувати натхненним словом українську громаду. На це головним чином і була спрямована поезія Є. Маланюка.

З 1929 року він жив і працював у Варшаві, входив до літературної групи «Танк». Варшавський період був плідним у творчому плані: тоді поет видав нові збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата», «Вибрані поезії».

Євген Маланюк на початку Першої світової війни, під час навчання в Київській школі прапорщиків (1914)

А після Другої світової війни Є. Маланюк жив у Німеччині, був учасником Мистецького українського руху, згодом переїхав до США. Працював інженером, але й не забував про творчість: опублікував поетичні книжки «Влада», «Остання весна», «Серпень» та ін.

Євген Маланюк є автором багатьох публіцистичних і літературно-критичних статей. Видав їх у збірниках «Книга спостережень» та «Нариси з історії нашої культури».

Помер Євген Маланюк 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Які факти життєвого та творчого шляху Євгена Маланюка вас зацікавили? Про які факти ви хотіли б дізнатися більше? У який спосіб ви могли б задовольнити свою цікавість?
• 2. У зручній для вас формі (текст, план, таблиця, схема) складіть опорний конспект для розповіді про життєвий та творчий шлях Євгена Маланюка.
• 3. Скористайтеся довідковою літературою, матеріалами мережі Інтернет і знайдіть цікаві факти про письменника, його творчий, життєвий шлях, його родину, друзів. Ознайомте із цими фактами однокласників (у формі виступу на уроці з повідомленням, на своїй сторінці в соціальній мережі, у дружньому спілкуванні).

Коментар фахівця

Світова війна закінчилася для Євгена Маланюка в лютому 1918 року. Проте склалося так, що після короткої відпустки йому знову довелося воювати: він став на захист Української держави. На нього чекали ще три роки війни. Війни, у якій тричі доводилося здавати ворогові Київ, у якій був «кривавий листопад» 1919 року, коли внаслідок жорстоких боїв та тифу в сотнях залишалося 5—10 бійців, а полки нараховували 50—60 багнетів.

Леонід Куценко, дослідник літератури

• З ВІРОЮ В ПЕРЕМОГУ

(«УРИВОК З ПОЕМИ»)

Назва «Уривок...» підкреслює, що, на переконання поета, боротьба українців за волю ще триває. Адже вірш написано 1924 року, коли вже минув перший пекучий біль від поразки в національно-визвольних змаганнях і настав час прийняти цю подію не лише як утрачений шанс відродити державу, а як один з етапів на шляху до безсумнівної перемоги в майбутньому. І тоді «поему» буде завершено.

Автор проводить лінію спадкоємності в боротьбі українців за незалежність. І він сам учасник цієї боротьби, гордий «праправнук січовика». Про це свідчить і епіграф, слова бельгійського поета Еміля Верхарна: «Je suis un fils de cette race...» («Я син своєї раси...»).

Дослідник В. Панченко відзначив: «Противник матеріалізму, Євген Маланюк вірив у Дух і Волю, тому й узявся за божевільно складне зав дання: «перекодувати» українську вдачу, сформувати нового українця, випекти з його душі комплекси раба-малороса, породжені хворобами бездержавності». Поет послідовно вибудовував тяглість традиції воїнів, тому й з української історії вирізнив лінію визвольної боротьби: згадав запорожців, воїнів Богдана Хмельницького, гетьмана Івана Мазепу, повстанців-гайдамаків та їхніх лідерів Максима Залізняка й Івана Гонту. Свобода понад усе, ліпше загинути в боротьбі, але не миритися з рабством. Саме такою є життєва філософія «раси» воїнів, що з нею ототожнив самого себе автор поезії.

У творі чимало алюзій, і не лише історичних. Очевидно, що вірш розрахований на достатньо ерудованого українського читача. Утверджуючи волелюбний дух народу, автор в одному місці фактично цитує Т. Шевченка («Вставайте! Кайдани порвіте!»). А полемічним «Не паралітик і не лірник / Народ мій...» відсилає читачів до вступу з Франкового «Мойсея»: «Народе мій, замучений, розбитий, / Мов паралітик той на роздорожжу...».

Віра в майбутню перемогу становить ідейну основу твору. Адже після поразки національно-визвольних змагань гостро стояло завдання долати зневіру й розчарування, підтримувати натхненним словом українську громаду. На це й спрямована поезія Є. Маланюка.

Алюзія — натяк, що відсилає до певного сюжету чи образу, культурного явища, історичної події в розрахунку на проникливість читача, який може цей натяк зрозуміти.

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Як потрактовано в статті підручника назву вірша «Уривок з поеми»? Як це пов'язано із часом та обставинами написання твору?
• 2. Який епіграф має вірш Є. Маланюка? Поясніть його значення.
• 3. Яке завдання, на думку дослідника В. Панченка, ставив перед собою поет? Як це виявляється в пропонованому вірші?
• 4. Що становить ідейну основу твору? Чому ці ідеї були особливо актуальними в часи створення вірша?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)