Роман у формі щоденника («Криничар. Діяріюш найбагатшої людини Мукачівської домінії»)

Працюючи над книгою, автор спирався на документальні відомості часів XVIII століття: «Герой книги реальний, був такий чоловік. Я дістав з архіву про нього скупі дані — єпархіальну виписку, кілька сторінок його життєпису. Він робив незбагненні речі — почав будувати міст у Мукачеві. Тоді влада не могла цього зробити, хоча воно було королівським містом. Цей чоловік своїми силами та енергією його збудував. Але обернули все так, ніби влада збудувала той об'єкт. З тим русином рахувалися у Відні, Будапешті, Варшаві, Ужгороді та Лемберзі».

Роман має вигляд нотаток головного героя: у щоденних записах перед читачами поступово розгортається життя хлопчика-сироти Овферія, який завдяки наполегливій праці й терпінню досягнув визнання.

Головне — не боятися працювати й навчатися, набувати нових і нових навичок, пізнавати світ навколо себе. Та й життєве правило в героя відповідне: «працюй, навчаючись; навчайся, працюючи». Тож і береться без остраху за все: опановує малярство, гончарну справу, засвоює граматику й математику, багато мандрує — вбирає знання про світ і людей. А ще здобув важливе вміння криничара — навчився відчувати під землею воду й виводити її на поверхню.

Збагатившись новими знаннями, герой зрештою повертається до рідного міста й багато в чому допомагає своїм землякам, навіть замислює збудувати міст через річку.

І теми грошей автор роману не оминув — її теж добре розкрито. Щоправда, написав не про «владу грошей» над людиною, а якраз навпаки: мовляв, заробляти й примножувати гроші — таке саме покликання, майже мистецтво, тільки здобуте має служити людям, а не розпалювати пристрасть до наживи.

М. Дочинець зауважив, що багато в чому покладався на філософію Григорія Сковороди, зокрема на його вчення про «споріднену працю». Для письменника «Криничар» — «це книжка про Служіння з великої букви, про людину, яка служить до кінця свого життя, у цьому подвиг наш — просто служити».

І ще один цікавий факт: письменник створив і суто дитячу версію свого твору й назвав її «В'язень замку Паланок». Ось як це прокоментував: «Були прохання від педагогів, батьків та різних фондів. Головна ідея — є свій готовий герой, який всього добився завдяки вмінням та розуму, а наші діти вимушені виростати на чужих, та ще й штучних. Цей герой нам близький та зрозумілий за духом. У нього такі ж незбагненні пригоди, як у графа Монте-Крісто».

Коментар фахівця

Для того, щоб схопити і відтворити життєвий фрагмент, щоб намалювати замальовку дійсності, зробити звичне незвичним, очудненим, потрібно дуже скрупульозно, точно і майстерно віднаходжувати потрібні слова. М. Дочинець акумулює в слові чи словосполученні головний ідейний концепт, майстерно добирає слова, що вміщують запах, колір і звук, передають плин часу, динаміку подій та мінливість світу.

Oлeнa Талько, дослідниця літератури

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Яке враження справив на вас роман? Які літературні асоціації викликав? Чи справдилися ваші очікування щодо твору М. Дочинця?
• 2. Хто є оповідачем у романі? На вашу думку, які художні можливості криються в такій формі оповіді?
• 3. Яким постає головний герой роману? На вашу думку, що найбільше в герої приваблює автора? Обґрунтуйте свої міркування. А як ви ставитеся до персонажа?
• 4. Який моральний урок мають винести читачі роману?
• 5. Поміркуйте, чому автор переносить дію свого твору в далеке XVIII століття.

Запрошуємо до дискусії

• 6. На вашу думку, цей роман належить до масової чи елітарної літератури? Мирослав Дочинець — постмодерніст?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (профільний рівень)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)