Ліна Костенко (Народилась 1930 р.)

Ліна Василівна Костенко народилась 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині в сім'ї вчителів. Разом із родиною переїхала до Києва. Здобувши середню освіту, навчалась у Київському педагогічному інституті та в Літературному інституті в Москві.

Ліна Костенко

1957 року дебютувала з поетичною збіркою «Проміння землі». Приєдналась до руху «шістдесятників», видала книжки «Вітрила» й «Мандрівки серця». Брала участь у роботі Клубу творчої молоді. Зазнала критики за «аполітичність» — її книжки «Зоряний інтеграл» та «Княжа гора» було заборонено. Письменниця виявляла активну громадянську позицію, протестувала проти арештів української інтелігенції, підтримувала переслідуваних радянською владою митців. Через це ім'я Л. Костенко довго не згадували в українській радянській пресі, а також заборонили друкувати її твори.

Чергова книжка поетеси «Над берегами вічної ріки» побачила світ лише 1977 року (після шістнадцятилітньої перерви). Помітною подією стала публікація роману у віршах «Маруся Чурай» (1979).

Перу Л. Костенко належать книжки «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», поема «Берестечко», вірші для дітей «Бузиновий цар». 2010 року побачив світ її роман «Записки українського самашедшого». Поетична книжка «Річка Геракліта» (2011) об'єднала раніше написані та нові твори Л. Костенко.

У часи української незалежності активна життєва позиція Л. Костенко виявилась, зокрема, у тому, що 2005 року письменниця взяла участь в історико-культурній експедиції до Чорнобильської зони. Вона працювала разом з ученими, рятуючи предмети побуту й народної культури від знищення і забуття.

Коментар фахівця

Уже перші поетичні збірки Ліни Костенко засвідчили прихід в українську літературу надзвичайно сильної поетичної особистості. Органічна відстороненість від імпульсів суєтної «злободенності», а натомість чутливе сприйняття й переживання великих моральних і громадянських проблем та запитів доби, природність і чистота ліричного світу, культура письма, незалежність голосу і виразно вгадувана масштабність творчої особистості — зразу привернули увагу читачів. І ця пристрасна й ревна увага не полишає її вже півстоліття, знаходячи в ній високе розуміння.

Іван Дзюба, літературний критик

Письменниця про себе

Було би гарно, якби можна було сказати: «Все, зараз я себе гармонізую». Щоб можна було, як біцепси, накачати себе гармонією, красою та іншими гарними речами. Мені здається, що я не дуже гармонійна людина. Завжди щось відчуваю, щось переживаю, щось хочу зробити.

Ліна Костенко

Опрацьовуємо прочитане

• 1. Що вас зацікавило, вразило в біографії Л. Костенко?
• 2. Як, на вашу думку, вплинуло на формування письменниці те, що вона народилася в сім'ї вчителів?
• 3. Які деталі з біографії Л. Костенко свідчать про те, що вона є сильною, незламною особистістю?
• 4. Як характеризує себе письменниця? Які прагнення висловлює? Про які її риси, на вашу думку, це свідчить?
• 5. Які риси Л. Костенко як поетеси відзначає літературний критик І. Дзюба? Поміркуйте, чому зосередженість на моральних проблемах на противагу злободенності можна вважати ознакою сильної творчої особистості.

Досліджуємо самостійно

• 6. Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте записи публічних виступів Ліни Костенко. Яке враження справляє її манера спілкуватися з аудиторією? Ліну Костенко вже давно називають «живим класиком». На вашу думку, чи властива їй «зірковість»?
• 7. Підготуйте мультимедійну презентацію на тему «Ліна Костенко і «шістдесятництво». Презентуйте її однокласникам та однокласницям.

• ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОГО СТИЛЮ

Творчість Л. Костенко загалом традиційна: авторка не любить екстравагантних експериментів. Звертається до визнаних і перевірених часом джерел — до досвіду фольклору і класичної літератури. Але письменниця володіє рідкісним даром творчого осучаснення традиції.

Осмислюючи «вічні теми», тобто теми загальнолюдського значення, вона надає їм виразного національного забарвлення, актуального звучання, а подекуди навіть і вираженої публіцистичності. Характерні риси творчості Ліни Костенко — інтелектуалізм та філософічність, що поєднуються з виражальною простотою, а також психологізм та емоційність.

Вічні теми — літературні теми загальнолюдського значення (життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, людина і природа тощо).

Скажімо, мотиви життя і смерті поетеса поєднала з долею народу — звідси історизм її художнього мислення. Вона художньо досліджувала воєнне лихоліття і його наслідки («Мій перший вірш написаний в окопі», «Пастораль ХХ сторіччя»), філософський і моральний аспекти («Життя іде і все без коректур», «У драмі людській небагато дій...», «Мені відкрилась істина печальна...»).

Поетеса завжди уважна до проблем творчості («Страшні слова, коли вони мовчать...», цикл «Силуети»). В інтимній ліриці розкрила високі переживання своєї героїні («Моя любове, я перед тобою...», «Світлий сонет», «Розкажу тобі думку таємну...», «Напитись голосу твого...»).

Творчість для Л. Костенко невіддільна від відповідальності митця й кожної людини перед довкіллям. Мотив «людина і природа» поетеса ускладнила й розкрила в різних варіантах. Не лише в екологічному аспекті, а ще й у зв'язку з роздумами про сенс і призначення людського життя («Я вранці голос горлиці люблю...», «Гроза проходила десь поруч...», «Послухаю цей дощ...», «Вечірнє сонце, дякую за день...»).

Лірична героїня Л. Костенко відзначається душевним аристократизмом, високою культурою почуттів, людяністю, щирістю та моральним максималізмом.

Коментар фахівця

У добу жорстокого ідеологічного насилля над мистецтвом і митцями її слово звучало як бунт проти покори й компромісності, ерзаців і стандартів. Тим самим воно виходило за рамки суто літературні, стаючи фактором духовно-суспільним.

Володимир Панченко, дослідник літератури

• ПРО ТВОРЧІСТЬ

(«СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬ...»)

Чому «слова мовчать» і як подолати це мовчання? Напевно, у кожної людини є схожий досвід стосунків зі словом.

Поезія Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать» розкриває сутність поетичного мистецтва та переживання митця, відповідального за слово, творчість. Провідний мотив твору — неповторність і вагомість поетичного слова.

У поезії Ліни Костенко відтворено динаміку творчого процесу. У першому катрені — розгубленість і навіть розпач ліричної героїні; у другому — роздум над складністю поезії, коли звичні для всіх слова слід «вимовити вперше». Нарешті, останній чотиривірш містить розв'язку: прийняття ліричною героїнею загадкової й парадоксальної суті поезії-натхнення.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 11 клас Борзенко, Лобусова (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)