Дмитро Павличко (нар. 1929 р.)
- 5-12-2022, 11:51
- 418
11 Клас , Українська література 11 клас Авраменко (рівень стандарту)
Дмитро Павличко
(нар. 1929 р.)
Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові Яблунівського району на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині. Спочатку навчався в польськомовній школі в Яблунові, потім у Коломийській гімназії. Вищу філологічну освіту здобув у Львівському університеті. Працював у журналах «Жовтень» і «Всесвіт». Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася в 1953 р. Пізніше побачили світ поетичні книжки «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» і «Правда кличе» (1958), «Пальмова віть» (1962), «Гранослов» (1968), «Сонети подільської осені» (1973), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994) та ін. Окрім поетичної творчості, Д. Павличко захоплюється перекладом художніх творів англійської, іспанської, італійської, французької, португальської та багатьох слов'янських літератур; працює на ниві літературознавства; бере активну участь у громадсько-політичному житті держави (організатор Народного Руху України, депутат Верховної Ради України кількох скликань, посол України в Словацькій Республіці та в Республіці Польща). Д. Павличко має також здобутки й в українському кінематографі: він написав сценарії для фільмів «Сон» і «Захар Беркут».
У тематичному й стильовому аспектах Д. Павличко продовжує традиції І. Франка: патетика, пошук гармонії пристрасного почуття, ясного розуму й сильної волі ліричного героя; увага до громадянсько-патріотичної, любовної та філософської проблематики; афористичність, притчевість. Митець велику увагу приділяє сонету. Але найбільше він прославився як поет-пісняр. Багато його віршів, покладених на музику, стали популярними в народі, зокрема «Лелеченьки», «Два кольори», «Впали роси на покоси», «Явір і яворина», «Долиною туман тече», «Я стужився, мила, за тобою...». Найбільше Д. Павличко працював у тандемі з композитором О. Білашем.
Довідка
Олександр Білаш (1931-2003) — український композитор жанрів класичної та популярної музики. Народився на Полтавщині. Здобував музичну освіту в Полтаві, Житомирі й Києві. Автор романсів, балад, опер, оперет, ораторій та музики до кінофільмів. Автор дев’яти поетичних збірок: «Мелодія» (1977), «Мамине крило» (1999), «Шурась» (2001) та ін. Прославився передусім музикою, написаною до поетичних творів А. Малишка, Д. Павличка, М. Ткача та ін.
ДВА КОЛЬОРИ (1964)
Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені
Червоними і чорними нитками.
Два кольори мої, два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори:
Червоне — то любов, а чорне — то журба.
Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги,
Переплелись, як мамине шиття,
Щасливі і сумні мої дороги.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна
I вишите моє життя на ньому.
«Два кольори» — одна з найвідоміших і найпопулярніших поезій Д. Павличка. За символікою барв і чисел, філософією життя вона наближається до фольклорної традиції: «Червоне — то любов, а чорне — то журба». Провідним мотивом у творі є дорога. Мати готує свого сина до життєвої подорожі, ніби благословляючи в далеку путь. Звичайно, ця дорога не завжди буде гладенькою (червоний — колір щастя, радощів, любові), кожна людина проходить через труднощі й біди (їх символізує чорний колір на маминій сорочці). Вишита сорочка — ніба часточка маминої душі, тому ліричний герой проніс її через усе життя як оберіг від злих сил, як спогад про рідний дім, стежку й дитинство. Вірш був покладений на музику О. Білашем і став народною піснею. За своїм колоритом і національною символікою він споріднений з «Піснею про рушник» А. Малишка.
«Я СТУЖИВСЯ, МИЛА, ЗА ТОБОЮ...» (1998)
Я стужився, мила, за тобою,
З туги обернувся мимохіть
В явора, що, палений журбою,
Сам-один між буками стоїть.
Грає листя на веснянім сонці,
А в душі — печаль, як небеса.
Він росте й співає явороньці,
І згорає від сльози роса.
Сніг летить колючий, ніби трина,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.
Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби,
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби.
Віршу «Я стужився, мила, за тобою...» притаманна фольклорна образність. Ліричний герой у ньому постає в образі явора, «паленого журбою», який страждає через нерозділене кохання й узимку, коли «сніг летить колючий», і навесні, коли все пробуджується та цвіте. Автор використав два етапи метаморфози (ліричний герой спочатку постає як явір, а потім як скрипка), щоб утвердити віру в те, що з високої проби почуттів і страждань народжується нова краса — мистецтво (скрипка з її мелодією). Ці трансформації нагадують метаморфози «Лісової пісні» Лесі Українки (Мавка — верба — сопілка). Меланхолійний настрій вірша досягається за допомогою влучних епітетів («сніг колючий», «на веснянім сонці»), інверсії («і згорає від сльози роса»), персоніфікації («яворові сниться яворина»), порівнянь («печаль, як небеса», «сніг летить колючий, ніби трина»). Вірш належить до інтимної лірики. Провідний мотив — туга через нерозділене кохання.
До речі...
Для виготовлення скрипки традиційно використовують смереку або явір. Щоб інструмент вийшов якісним, явір повинен бути хвилястим. У народі кажуть: щоб скрипка жила сторіччя, явір має рости на сонці. Якщо на ньому співають пташки, то він годиться на скрипку. А смереку треба брати ту, у яку влучила блискавка.
6. Виконайте завдання.
1. Установіть відповідність.
2. Розкрийте символіку вірша Д. Павличка «Два кольори».
3. Визначте віршовий розмір поезії Д. Павличка «Я стужився, мила, за тобою...».
4. Заповніть літературний паспорт до поезії Д. Павличка «Я стужився, мила, за тобою...».
5. Напишіть вільне есе про поезію Д. Павличка «Два кольори», висловивши свої міркування щодо причин популярності цього твору в народі.
Домашнє завдання
- Вивчіть напам’ять вірш Д. Павличка «Два кольори».
7. Прочитайте матеріал про І. Драча й «Баладу про соняшник». Виконайте завдання.
Коментарі (0)