Поет і його доба. Поет-емігрант Є. Маланюк своє життя і творчість присвятив Україні, уславленню її героїчного минулого та утвердженню віри в незалежне майбутнє.

Поет-патріот і воїн за духом, Є. Маланюк ще у 20-х роках на фронтах громадянської війни у складі добровольчої армії УНР захищав суверенність Вітчизни, осмислював поразку її в закордонних таборах для інтернованих осіб і розвивав ідею утвердження державності України, перебуваючи на теренах чехословацької еміграції.

Є. Маланюк болісно сприймав перебування України під владою різних режимів. Свою ідейну позицію митець розкрив у публікації «Малоросійство» (1959). Однією з умов здобуття української незалежності, за Є. Маланюком, є доконечна потреба українцям мислити себе самостійною нацією, а не «рабами Москви» в особі «малоросів». Саме тому поет закликав: «Геть від Москви!».

Творча спадщина Є. Маланюка багатогранна. Вона охоплює збірки поезій «Земля і залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939), «Вибрані поезії» (1943); «Влада» (1951), «П’ята симфонія» (1954), «Поезії в одному томі» (1954), «Остання весна» (1959), «Серпень» (1964), «Перстень і Посох» (1972, вийшла посмертно), публіцистичні розвідки («Книга спостережень»), переклади й статті.

Наскрізними в творчості Маланюка є історіософські, античні, мистецькі, релігійні, інтимні та пейзажні мотиви.

Боротьба за національне й соціальне відродження України, утвердження її державності — центральна ідея поетичного світу Є. Маланюка.

Поет дебютував збіркою віршів «Стилет і стилос» (1925). Осмислення трагічної долі Вітчизни та шукання виходу із цього становища, піднесення войовничого духу, звернення до державницької й визвольної атрибутики, роздуми над роллю сучасного мистецтва, що має слугувати високим ідеалам, — наскрізні мотиви поезій раннього періоду творчості Є. Маланюка.

Ця збірка побудована на своєрідній художній антитезі. Стилет як холодна зброя є втіленням боротьби за ідеали народу. Стилос, тобто загострена з одного кінця паличка, якою в давні часи писали на вощаних дощечках, символізує світ мистецтва, його гармонію, людські почуття, красу та добро.

У назві збірки «Стилет і стилос», як і в однойменному вірші, актуалізується давня проблема світової літератури: що має бути визначальним у художній творчості — краса чи служіння суспільним інтересам? Для Є. Маланюка фонетично співзвучні пароніми стилет і стилос є синонімами: силу слова митець прирівнює до зброї.

Наступні збірки, зокрема «Земля й залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1924), «Перстень Полікрата» (1939), характеризуються філософськими роздумами митця. Він заглиблюється в історію України, шукає в ній державотворчі ідеали та відповіді на злободенні питання. Міцності, силі, мужності попередніх поколінь українців поет протиставляє «рабську кров», «розслабленість ледачу» їхніх нащадків. Відтак намагається сформувати тип нового українця, що не має відчуття меншовартості раба-малороса, розбудити в ньому віками витравлювану національну свідомість.

Є. Маланюка називають співцем Степової Еллади, яка для нього була збірним символом. Для поета-філософа Степова Еллада — це Україна, її історія й сьогодення, ментальність і світобачення українців. Вона уособлює традиційний для світової культури образ Матері, символізує любов до рідної країни, красу, добро, що протистоять злу, руїні, хаосові — як у попередніх історичних епохах, так і на сучасному етапі. У поезії Степова Еллада виступає вираженням ідеологічних, естетичних, релігійних переконань автора.

Символічній Степовій Елладі Є. Маланюк протиставляє Чорну Елладу, яка символізує суцільну руїну («Вікам на поталу — руїна, руїна»), убогість духу людей, злиденність, занедбаність життя («пригноблені, вбогі, непевні будівлі...»). Чорна Еллада — це дійсність, а Степова Еллада — це мрія.

Отже, для лірики Є. Маланюка прикметними є рельєфно виписаний образ України, її доля та історія; історіософічність; проникнення у глибини людської психології; патетичність; публіцистичність; динамізм.

Запитання і завдання

• 1. Розкрийте громадянську позицію поета-патріота Є. Маланюка.
• 2. Схарактеризуйте його творчий шлях.

«УРИВОК З ПОЕМИ» — ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ ГЕРОЇЧНОЇ І ТРАГІЧНОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Вірш «Уривок з поеми» (1924) увійшов до збірки «Стилет і стилос», характерною ознакою якої є історіософічність.

Основний мотив твору — осмислення історичної долі України, утвердження ідеї її суверенності.

Образ ліричного героя подано в контексті його історичного походження: «Внук кремезного чумака, / Січовика блідий праправнук, / Я закохавсь в гучних віках, / Я волю полюбив державну».

Автобіографічне у вірші органічно переплітається з національно-історичним, тому не випадково за епіграф автор узяв слова бельгійського поета Е. Верхарна: «Je suis un fils de cette race...» («Я син цієї раси»).

Конфлікт у творі побудовано на зіткненні протилежних категорій — миру («там тече козацький Буг... я там весен вербний пух і дух землі — з дитинства нюхав») і війни («держава рухнула», «взяли свячений ніж», «лишилися, як криця», «жадний примус, жадне зло... не примусило скориться»).

Героїчне минуле в поезії Є. Маланюка постає взірцем для нащадків. Поет звертається до історичних витоків української державності, зокрема часів гетьманства Б. Хмельницького та І. Мазепи, чиї образи є символом хоробрості й мудрості, уособленням фундаторів національної ідеї.

Перед читачем також постають яскраві перемоги українських козаків-січовиків, «отаманів курінних», мужніх ватажків гайдамацьких повстань М. Залізняка та І. Гонти, які в переосмисленні поета набувають масштабності символу державної влади. Використовуючи тематику козацької звитяги та апелюючи до народної пам’яті, Є. Маланюк проводить паралелі з подіями XX ст. Він намагається в нащадків славетних козаків-героїв пробудити психологію переможця, нагадуючи про звитяги їхніх пращурів, котрі «Уміли кинуть п’яний сміх / В скривавлене обличчя — муці».

Бунтарський дух своїх сучасників автор пробуджує за допомогою алюзії із «Заповітом» Т. Шевченка: «І рідним був одразу клич: / Вставайте! Кайдани порвіте!».

Образи борців за волю, їхню військову міць і мужність митець влучно розкриває, використовуючи виразні поетичні тропи — «Рокоче запорозька кров / Міцних поплічників Богдана»; «чия упевнена рука / Зміцняла сивого Мазепу»; «Вони взяли свячений ніж, Залізняка майбутні діти!»; «Та враз підвівсь, і запалав, і з серця кров’ю крикнув Гонта».

Вірш «Уривок з поеми» вражає палітрою яскравих художніх засобів, як-от: епітети («залізна голова», «п’яний сміх», «свячений ніж»); метафори («гармати революцій»; «дикий вихор гопака»); персоніфікації («рокоче запорозька кров»); порівняння («херсонські прерії — мов Січ»), інверсія («дні буденні») тощо.

Завершується твір гнівним, погрозливим риторичним звертанням до ворогів: «...Даремно, вороже, радій — / Не паралітик і не лірник / Народ мій — в гураган подій / Жбурне тобою ще, невірний!».

Отже, у вірші «Уривок з поеми» Є. Маланюк утверджує оптимістичну ідею про здобуття Україною незалежності.

Запитання і завдання

• 1. Поділіться своїми враженнями від вірша «Уривок з поеми» Є. Маланюка.
• 2. Розкрийте мотив твору. Підготуйте його виразне читання.
• 3. Схарактеризуйте галерею історичних постатей в образній системі поезії.
• 4. За допомогою яких художніх засобів досягається виразність ідеї твору?
• 5. У заголовку автор указує на жанр поеми. Пригадайте визначення цього теоретико-літературного поняття. Чи можна цей вірш вважати поемою? Розкрийте символічність назви вірша.
• 6. Поясніть авторський вибір епіграфа до поезії. Як ви розумієте слова бельгійського поета Е. Верхарна? Прокоментуйте їх.
• 7. Які пророчі думки висловлено у вірші? Чим актуальні вони нині?

«НАПИС НА КНИЗІ ВІРШІВ...» — ЛІРИЧНИЙ РОЗДУМ ПРО МІСІЮ ПОЕТА І ПРИЗНАЧЕННЯ ПОЕЗІЇ

Тема мистецтва і митця є однією з вічних у художній літературі. У своїй творчості Є. Маланюк продовжив традиції Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся, які наголошували на суспільній важливості поезії.

У вірші «Напис на книзі віршів» (1925) Є. Маланюк розв’язує цю актуальну проблему в новому ідейно-естетичному вимірі.

Основний мотив твору — розкриття ролі митця в суспільстві, зокрема в боротьбі за долю народу та у формуванні його національної свідомості.

Поезія вирізняється глибокою символікою. Контрастні образи стилету і стилосу — зброї і пера, сили і краси зливаються воєдино, символізують боротьбу за ідеали народу, свідомий вибір митця й жертовне служіння красі та правді. Стилет як холодна зброя є втіленням боротьби, і свідомий митець-патріот не повинен стояти осторонь неї, а стилос сприймається як символ мистецтва, служіння красі. Стилос-поезія Є. Маланюка нагадує стилет своїм вольовим напруженням і нездоланністю сили духу. Поет поставив слово на сторожі української культури й державності, присвятив його справі формування нового типу українця.

У вірші виразно простежується сконцентроване Маланюкове бачення себе в літературі: «Напружений, незломно-гордий, / Залізних імператор строф — І Веду ці вірші, як когорти, / В обличчя творчих катастроф». Варваризм «morituri» й терміни «дифірамб», «ямб», «стилос» надають пафосного звучання авторському метафоричному самовизначенню «залізних імператор строф».

Ліричний герой Є. Маланюка сповнений рішучості та оптимізму, переконливо й упевнено веде за собою інших: «...булаву гранчасту / Скеровую лише вперед: / це ще не лет, але вже наступ».

Художні засоби вірша увиразнюють його основну думку. Поет майстерно поєднав історичну («тисячолітній порох», «імператор», «Батурин») і військову («когорти», «булава», «наступ») атрибутику з літературознавчими поняттями («строфи», «стопи», «ямб», «утопії», «дифірамб»). Вдало дібрані епітети («творчих катастроф», «збурений Батурин», «важкі та мускулясті стопи», «громовий дифірамб», «тисячолітній порох»), метафори («загравах облуд»), інверсії («залізних імператор строф», «пруживий одбиваютъ ямб»), порівняння («вірші, як когорти»), риторичне звертання («І ти, нащадче мій, збагнеш») та інші тропи передають упевненість митця в боротьбі за загальнонаціональні ідеали.

Запитання і завдання

• 1. Які емоції викликав у вас вірш Є. Маланюка «Напис на книзі віршів...»?
• 2. Яку ідею утверджує поет у цьому творі? Підготуйте виразне читання його.
• 3. У чому Є. Маланюкубачає місію поета?
• 4. Кому, на вашу думку, адресована поезія «Напис на книзі віршів...»? Поясніть її назву.
• 5. Схарактеризуйте образність вірша. Який зміст автор вкладає в образи стилета і стилоса?
• 6. Які художні засоби використані в поезії? Поясніть їх значення для розкриття мотиву твору.
• 7. Поетичні традиції яких митців знайшли продовження у вірші «Напис на книзі віршів...»? У чому виявляється новаторство Є. Маланюка в художньому осмисленні ролі поета і поезії в суспільстві?
• 8. Поезію Є. Маланюка називають «лірикою трагічного оптимізму». Як ви гадаєте, чому?

Ваші читацькі проекти

• 1. Розкрийте громадянську позицію поета-патріота Є. Маланюка. Створіть буктрейлер «Наша ціль — духовна суверенність» (Є. Маланюк).
• 2. Об’єднайтеся у творчі групи. Підготуйте повідомлення прожиття і творчість поетів Празької школи Олени Теліги чи Олега Ольжича (за вибором). Презентуйте слайд-шоу «Яскрава заграва блискучого дня нашої літератури...» (Д. Донцов) у супроводі ліричних творів Олени Теліги й Олега Ольжича.

Читацьке дозвілля

• 1. Послухайте твори Л. ван Бетховена та Е. Гріга — улюблених композиторів Є. Маланюка. Які їхні композиції, на вашу думку, можуть бути музичним супроводом до поезій Є. Маланюка? Свій вибір аргументуйте. Підготуйте мелодекламацію лірики поета.
• 2. Самостійно ознайомтеся з творчістю представників Празької школи (за вибором). Організуйте засідання літературної студії та виразно прочитайте вірші поетів-«пражан», які найбільше сподобалися.