Історія написання. Над кіноповістю «Зачарована Десна» О. Довженко працював упродовж довгих 14 років. Перший запис про цей твір у його «Щоденнику» датовано від 2 квітня 1942 р.

У «Щоденнику» митець писав про цей твір «як труд цілого фактичного життя, з великими екскурсами в біографію, у дитинство, в родину, природу». Письменник хотів «пригадати всі чинники, які створювали й визначали смак, тонкість сприймання» (30. 03. 1948). Кіноповість «Зачарована Десна» було завершено 1955 р., а надруковано 1956 р.

Автобіографічна основа. Основою кіноповісті «Зачарована Десна» О. Довженка стали його світлі спогади про дитинство, своїх рідних й односельців Чернігівського краю. Цей твір належить до автобіографічного жанру, на що свого часу вказував сам письменник.

Сюжет й особливості композиції. Кіноповість «Зачарована Десна» не має чіткого сюжету з послідовним розвитком подій.

Дія твору починається з опису городу, на якому полюбляє хазяйнувати головний герой кіноповісті — малий Сашко. Наступні епізоди — це його дитячі спогади про ікону, що висіла в хаті, на якій мати добрала місце кожному члену родини, про сімейну трагедію — смерть чотирьох синів. Автор також пригадує народження молодшої сестрички, смерть прабаби, порятунок односельців від повені. Світлі спогади письменника затьмарюються його розповіддю про воєнне лихоліття, коли фашисти спалили село. О. Довженко пригадує свою першу косовицю, колядування, збирання до школи. Закінчується кіноповість описом-звертанням митця до річки Десни.

Особливістю композиції кіноповісті є чергування сюжетно завершених епізодів з авторськими ліричними й публіцистичними відступами-роздумами.

Розповідь у творі ведеться у двох площинах. Перша — це новели про дитинство Сашка, його веселі пригоди, пізнання світу, краси природи, захоплення довкіллям, про традиції та звичаї селян, враження від тогочасної соціальної дійсності, злиденного життя селян-хліборобів. Друга — це ліричні авторські відступи, філософські роздуми зрілого майстра, митця-патріота про роль дитинства у формуванні кожної особистості, про тяжку долю українського народу, це філософське осмислення краси природи та хліборобської праці тощо.

Краєвид зачарованої Десни

Ідейно-тематичний зміст. Тема кіноповісті «Зачарована Десна» — спогади письменника про своє дитинство, відтворення картин дитячого світосприймання; зображення життя наддеснянського села та його мешканців.

Головна ідея — розкриття основних джерел формування людської особистості, утвердження родинних цінностей, оспівування краси природи, рідного краю, поетизація праці.

Проблематика твору — вплив родинного оточення на формування світогляду, характеру особистості; любов і повага до батьків як традиційні родинні цінності; взаємозв’язок людини і природи як доконечна умова духовності особистості, праця як потреба людської душі та її виховний потенціал; проблема патріотизму.

Художні образи. У кіноповісті «Зачарована Десна» О. Довженко створив яскраві художні образи — типові народні, виразно національні характери.

Кадр із фільму «Зачарована Десна». 1964

Казково-хвилюючий світ дитинства головного героя — малого Сашка — сповнений різних несподіванок і таємниць, починається він із рідної хати, городу, саду, лугу над Десною в пору косовиці...

Сашко — допитливий, добрий, уважний, спостережливий, спритний, здатний до фантазування хлопчина. Наївні й безпосередні його перші життєві враження. Із гумором письменник згадує про щире прагнення малого зменшити свій «гріх» за вирвану молоду моркву, творячи добрі діла й шануючи старших людей, його по-дитячому простодушне розуміння картини Божого суду, страх перед гадюкою в гущавині смородини, історія з левом на березі Десни тощо.

Натхнення для своїх фантазій хлопчина черпав із розкішного довкілля. Особливе ставлення в малого Сашка до тварин, які для нього — вірні друзі, свідки його зростання й перших гріхів. Тому і коні, і собака Пірат, і качки в уяві хлопчика розмовляють, як люди.

О. Довженко романтизує світ Сашка — «ловкого хлопчика, святої душечки», малює ідилічні картини сільського життя, осяяні романтикою дитячого світосприйняття.

Малий Сашко по-дитячому чутливо, інтуїтивно розумів, що його родині жилося нелегко. Його вражала убогість батькового одягу, однак найсильніше — коні, які були вкриті коростою, бо в батька не вистачало грошей придбати гарних.

Змальовуючи важке, убоге життя своїх рідних, митець возвеличував їхню моральну велич і духовну красу. Саме в родині малий Сашко навчився людяності й доброти. Назавжди запам’ятав він настанову діда Семена про пошанування старших людей. Батько пояснював хлопчині «хто ми», згадуючи про козацтво. Поступово привчали малого й до праці, брали на сінокіс. Батько напучував Сашка цінувати працьовитих і чесних людей, і цю науку він поніс у доросле життя.

Образ батька Петра Семеновича виписано зі щирою синівською любов’ю та шанобливістю: «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку».

У творі батько з’являється як Аполлон на своїй колісниці, розбиваючи мокрими кіньми ворота після звістки про смерть його чотирьох малолітніх синів. Красномовне порівняння батька з античною статуєю засвідчує, що для малого Сашка батько був схожим на Бога: «З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів, — він годивсь на все».

Образ батька — це образ хлібороба-трудівника: «Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий».

У кіноповісті батько зображений як бунтар проти певних соціальних сфер тогочасного життя. Цей герой схильний до філософських роздумів з притаманним йому песимістичним ставленням до світу і людей. Батьків песимізм письменник виразно передає в епізоді з левом на березі Десни — його не вражають слова сина про справжнього лева, і він із відчаєм б’є веслом по воді. За цим жестом постає людина, яка зневірилася у своєму житті й не сподівається на краще.

Душевний стан героя письменник характеризує поєднанням діаметрально протилежних ознак: «І хоч життя послало йому калюжу замість океану, душа в нього була океанська. І саме тому, що душі в нього вистачило б на цілий океан, Васко да Гама часом не витримував цієї диспропорції й топив свої кораблі в шинку, щоб бодай хоч іноді у брудному шинку маленька калюжа його життя обернулась хоч на час у море — бездонне і безкрає»... Проте глибинно розуміючи житейську безвихідь простого селянина, О. Довженко виправдовує свого батька в усіх його слабкостях: «Батько був одним з найбільших мучеників, яких я знав».

Поєднуючи зовнішні й внутрішні характеристики батька, письменник творить тип красивої людини з «високою культурою думок і почуттів», який жив, закутий у «тяжкі кайдани неписьменності і несвободи».

Довженківський образ батька є уособленням певного архетипу українського чоловіка, символом працелюбства, народної мудрості й справедливості.

З особливою теплотою письменник розкриває образ матері Одарки Єрмолаївни. Автор не подає характеристики зовнішності, а зосереджується на її внутрішньому світі. Мати повсякчас у безконечних домашніх клопотах, у роботі: «чого тільки не насадить в городі — і огірки, і гарбузи, і картоплю, і малину, смородину, тютюн, квасолю, соняшник, мак, буряк, лободу, укроп, моркву — бо нічого в світі так не любить, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало». Матір переживає і смерть своїх дітей, і матеріальну скруту, і побутові труднощі, однак нетлінними в її душі залишаються любов до землі, до людей, прагнення допомагати їм, лікуючи молитвою. Вона почувається щасливою, творячи добро іншим.

Об’єктивно змальовуючи образ матері, О. Довженко не ідеалізує її, а пригадує життєві епізоди, незлостиво іронізує над гоноровістю, забобонністю, наївністю, неосвіченістю цієї сільської жінки, особливо над її простодушним прагненням потрапити до раю. Попри те, що матір у «Зачарованій Десні» читач бачить крізь призму сприймання Сашка-дитини, синівська любов дорослого автора-художника підносить її образ до широкого узагальнення, відтак він постає як багатогранний образ української жінки — матері, трудівниці, берегині домашнього вогнища.

Уособленням народного досвіду, мудрості поколінь і душевної щедрості є образ прадіда Тараса. Саме він відкривав правнукові таємниці природи, її красу.

В образі діда Семена О. Довженко показав народного філософа-трудівника, мудрого, доброго, працьовитого чоловіка. Його портрет — «високий і худий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла» — письменник доповнює виразними штрихами: «і була в нього велика грижа ще з чумацьких літ», «пахнув дід теплою землею і трохи млином». Такі місткі деталі характеристики образу вказують на нелегку долю героя, його селянське коріння, лагідну вдачу.

Дід Семен є втіленням доброти, розуму, честі, гідності. Для малого Сашка він є справжнім другом і порадником. Через цей образ автор утверджує думку про невичерпність і життєдайність джерел народної духовності, про безсмертя рідного народу.

Контрастним до образів дідів є колоритний комічний образ прабаби Марусини. Виразну портретну характеристику цієї жінки-фурії — «вона була малесенька і така прудка, і очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі» — автор доповнює іронічним описом її пристрасної натури: «їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею».

Прабабу Марусину О. Довженко зображує з любов’ю і гумором.

Образ зачарованої Десни. Серед чарівної природи на берегах ріки Десни, серед хліборобів із натрудженими руками й гіркою долею формувався світогляд майбутнього митця — О. Довженка. Образ зачарованої Десни набуває у творі узагальненого значення світу дитинства письменника. Тим часом кіноповість завершується проникливим зверненням зрілого художника до рідної ріки.

Інші образи. У кіноповісті «Зачарована Десна» письменник створив галерею яскравих другорядних персонажів — добрих і працьовитих людей. Це дід Захарка — сільський коваль і рибалка, прокурений ядучим тютюновим димом; дядько Самійло — талановитий косар, який орудував косою легко і вправно, «як добрий маляр пензлем»; химерний кульгавий мисливець-невдаха Тихон Бобир та інші.

Художні особливості. Твір багатий на різноманітні художні засоби. О. Довженко вдається до гіперболізації та умовності, народнопоетичних уособлень, епітетів, порівнянь, метафор. Порівняння розкривають оригінальність світобачення головного героя, його сприйняття довкілля. Так, тютюн для Сашка цвів поповими ризами, кукурудза нагадувала стрункі тополі, кашель у дідових грудях клекотів, мов лава у вулкані, батько був схожий на Бога.

Промовисті епітети («маленька», «прудка», «видющі й гострі очі») та метафори («прокльони лились») надають колоритності образу прабаби; епітети («великі розумні сірі очі», «точне, влучне слово», «руки широкі, щедрі»), метафори («в очах було повно смутку») підкреслюють риси зовнішності та вдачі батька.

Письменник використовує специфічні гіперболи. Наприклад, Сашко слухає колядки, у яких дівчата «довго й повільно, ніби линучи в безмежну далечінь часу, на сімсот, може, літ виспівують мені талан»; прабаба Марусина «без прокльонів не могла прожити ні дня»; розповідаючи про батька, автор зауважує: «...багато бачив я гарних людей, ну такого, як він, не бачив». Особливої виразності досягає письменник, використовуючи умисне перебільшення у сцені бійки на косовиці, коли уява хлопчика домальовує фантастичне: «Вже замахнувся дід на Самійла сокирою... Тоді я не витримував і затуляв очі, а вони рубали один одного сокирами, як дрова. Кров лилася з них казанами...».

Вдається письменник і до такого прийому, як контрастне зображення подій та явищ. Це епізод, коли в один день у хаті Довженків народжується дівчинка й помирає прабабуся Марусина; монолог-міркування Сашка про приємне і неприємне в його житті, що також увиразнює дитяче осягнення світу. Таке контрастне зображення спонукає читача до філософських роздумів про сенс людського буття.

Із гумором та іронією О. Довженко змалював кумедні випадки з життя односельців. У творі нерідко звучать дошкульна, викривальна насмішка, гостра сатира, коли йдеться про деякі звички чи вади характеру персонажів, а подекуди й сарказм, як, скажімо, у сцені розмови батька з учителем. Неабиякий комічний ефект створює мова героїв, пересипана прислів’ями, приказками, порівняннями, жартівливими висловами.

Особливості індивідуального стилю. Специфіка жанру кіноповісті значною мірою зумовила особливості творчої манери О. Довженка, який писав твори, маючи на увазі перспективу екранізації їх. Саме тому його індивідуальний стиль вирізняється глибоким підтекстом, посиленою увагою до кольору, монтажем окремих епізодів, зміщенням часових і просторових площин, а також ретельно вибудованими діалогами.

Для кіноповістей О. Довженка характерна умовність зображення ситуацій, сюжетна контрастність, акцентування на художніх деталях, яскравих образах. Таке зображення дає змогу авторові в піднесеній поетичній формі змальовувати своїх персонажів, зосереджуючи увагу читачів (а відтак і потенційних глядачів) на найвиразніших ознаках у характерах, поведінці та долях героїв.

Запитання і завдання

• 1. Опишіть свої враження від автобіографічної кіноповісті «Зачарована Десна». Хто з героїв твору вам імпонує найбільше? Чим саме? Свою відповідь аргументуйте.
• 2. Створіть інформаційне гроно важливих подій у житті малого Сашка. Визначте ті риси характеру юного героя, що згодом вирізняли його як митця.
• 3. Дослідіть, як у творі «Зачарована Десна» простежується вплив природи на світогляд Сашка, його поведінку, риси характеру.
• 4. Яким постає батько головного героя? Доберіть цитати для його характеристики. Чи ідеалізує О. Довженко свого батька?
• 5. Схарактеризуйте образ матері письменника. Свою відповідь проілюструйте цитатами із твору. Яким є ставлення автора до цього персонажа?
• 6. Стисло розкажіть про інших героїв кіноповісті. Чим саме вони вам запам’яталися?
• 7. Аргументовано доведіть, що герої повісті О. Довженка «Зачарована Десна» — уособлення моральної краси й духовної величі трудової людини.
• 8. Розкрийте зміст назви твору. Як ви гадаєте, чи можна образ Десни розглядати як художній образ? На підтвердження своєї думки наведіть переконливі аргументи.
• 9. Дайте приклади використання художніх засобів у творі. Які з них є найбільш влучними? Прокоментуйте свою відповідь.
• 10. Що таке кіноповість? Назвіть відомі вам кіноповісті О. Довженка. Доведіть, що твір «Зачарована Десна» належить до цього жанру.
• 11. Назвіть особливості індивідуального стилю О. Довженка. Прокоментуйте його на прикладі кіноповісті «Зачарована Десна».
• 12. Обґрунтуйте думку про те, що «Зачарована Десна» — це сповідальний твір, хвилююча розповідь письменника про своє дитинство й водночас про Україну, народ, про невмирущість його оптимізму.
• 13. Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте фільм Ю. Солнцевої «Зачарована Десна», знятий за сценарієм О. Довженка. Підтвердьте або спростуйте оцінку кінокритиків, які стверджують, що Ю. Солнцевій як кінорежисерці не вдалося сповна розкрити глибинну сутність цієї кіноповісті.

Ваші читацькі проекти

• 1. Видатний актор і кінорежисер німого кіно Чарлі Чаплін захоплювався кінотворчістю О. Довженка. Відомим є його вислів: «Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета — Олександра Довженка». Перегляньте його фільми «Звенигора», «Земля», «Іван», «Зачарована Десна» й підготуйте мультимедійний проект «Олександр Довженко — класик світового кіно».
• 2. Презентуйте повідомлення на засіданні інтелектуально-мистецького клубу на тему «У всьому людському я хочу шукати красу...» (О. Довженко).

Читацьке дозвілля

• 1930 р. О. Довженко зняв художній фільм «Земля», який визнано світовим кіношедевром. Сучасний український гурт «ДахаБраха» написав до нього нову оригінальну музику, яку вперше було виконано на Одеському кінофестивалі у 2012 р. Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте кінострічку, послухайте музичну композицію гурту «ДахаБраха». Поділіться своїми враженнями у класі.