Письменниця Оксана Забужко є однією із центральних постатей українського постмодернізму. Поетеса, авторка прозових творів — романів, есеїв.

Знайомство здалеку і зблизька

Сторінки життєпису. Оксана Стефанівна Забужко народилася 19 вересня 1960 р. в місті Луцьку в сім’ї інтелігентів-шістдесятників.

За сталінських часів батько майбутньої письменниці був репресований і відбував заслання в Забайкальському краї.

Закінчила філософський факультет (1982) й аспірантуру (1985) Київського університету ім. Тараса Шевченка. Захистила кандидатську дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Викладала естетику, українську літературу, історію культури в Україні та за кордоном (Пенсильванський, Гарвардський, Піттсбурзький університети США).

О. Забужко активно займається творчою, науковою та громадською діяльністю: віце-президент українського відділення міжнародного ПЕН-клубу (1995-2010), член Наглядової Ради Міжнародного Фонду «Відродження» та багатьох редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні й за кордоном.

За вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави нагороджена орденом княгині Ольги III ст. (2009). Лауреатка премії Міжнародної Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (2009) та інших літературних відзнак. Письменниця мешкає в Києві, працює в Інституті філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.