Продовження весілля

У палаці кожен скаче

Та від щастя гірко плаче,

Ллються сльози, як ріка, —

Бачте, радість в них така!

Раптом цар упав на трон:

— Ой, рятуйте — Лоскотон! —

Всі відразу «ох!» та «ах!»,

Жах у кожного в очах.

А веселий Лоскотон

До царя стрибнув на трон

І сказав йому якраз:

— Насмієшся ти хоч раз!.. —

Став царя він лоскотати,

І Плаксій став реготати.

Так сміявсь — аж заливався,

Аж від реготу качався, —

Кулаками очі тер —

Потім лопнув і помер.

Ой, була ж тоді потіха

Цар Плаксій помер од сміху!

З ним придворні одубіли,

Бо сміятися не вміли.

А цареві три сини,

Три завзяті Плаксуни,

Так сміялись-реготали,

Що штани з них поспадали —

Тож всі троє без штанів

До чужих втекли країв.

Три царівни теж навтьоки

У чотири бігли боки.

Кровопивці-сльозівці

Стали п’явками в ріці,

А Макака-забіяка

З’їв себе із переляку.

Так веселий Лоскотон

Розвалив поганський трон.

Сам же він живе й понині,

Дітям носить щирий сміх

В розмальованій торбині,

В пальцях лагідних своїх.

Схочеш сам піти в цей край,

То маршрут запам’ятай:

Треба йти спочатку прямо.

Потім вправо завернуть,

А тоді поміж дубами

Поведе наліво путь.

Після цього вже помалу

Чимчикуй куди попало:

Як од втоми не впадеш —

В цю країну попадеш.

Теорія літератури

Віршована мова

Віршована мова має ритм і риму, вона розмірена. Казка «Цар Плаксій та Лоскотон» написана саме такою мовою. Що таке рима? Рима — це співзвучні закінчення рядків у віршованому творі. Знайдімо риму в казці В. Симоненка. Прочитайте рядки:

У палаці кожен скаче

Та від щастя гірко плаче,

Ллються сльози, як ріка, —

Бачте, радість в них така!

Зверніть увагу на кінець рядків: перший рядок співзвучний з другим (рима аче), а третій — з четвертим (рима ка). Отже, у цьому уривку перший рядок римується з другим, а третій — з четвертим. До речі, римування може відбуватися і в інший спосіб: наприклад, перший рядок римується з третім, а другий — з четвертим, як у такому уривку:

Але в тому диво-царстві,

Зневажаючи закон,

Жив у мандрах і митарстві

Добрий дядько Лоскотон.

Важливим у вірші є ритм. Ритм — рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів, розміреність і злагодженість у звучанні. Якщо проставити наголоси в будь-якому з наведених вище уривків, то помітимо, що в більшості випадків почергово розміщено наголошений та ненаголошений склади, наприклад: Ллються сльози, як ріка. Придивіться: у рядку сім складів, із них наголошені — перший, третій, п’ятий та сьомий, а ненаголошені — другий, четвертий та шостий. Таке чергування створює у вірші ритм, воно ритмізує рядок.

А. Базилевич. Ілюстрація до казки В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон»

А ще ритмізації сприяють паузи — короткі перерви (або зупинки) під час читання, які у вірші здебільшого збігаються із закінченням рядка. Віршовану мову записують у формі колонки.

Часто віршований текст поділяють на строфи, чого немає в казці «Цар Плаксій та Лоскотон». У цьому творі віршований текст іде суцільним полотном.

Строфа — це кілька рядків, згрупованих за змістом та інтонаційно. Вона може об’єднувати два рядки (двовірш), три рядки (тривірш), чотири рядки (чотиривірш) і більше. Коли будете читати твори Т. Шевченка, П. Тичини, М. Рильського, зверніть увагу на особливість строф у їхніх віршах. Тож не плутайте поняття «рядок» і «строфа», коли йдеться про поетичний твір.

Порівняння. Епітет

Засоби образної мови також називають тропами (епітет, метафора, гіпербола, порівняння, персоніфікація та ін.). Важко уявити художній твір без тропів, адже саме за допомогою них мова стає емоційною, дотепною, красивою. Сьогодні розглянемо епітет і порівняння.

Епітет — це художнє означення. У перекладі з грецької мови означає «прикладка». Справді, епітет ніби прикладається до слова, надаючи зображуваному більшої емоційності, виразності й поетичності. Порівняйте два словосполучення: золоті персні та золоті руки. Епітет ужито в поєднанні з іменником руки. Золотими називають роботящі руки, ті, що творять дива. Тут прикметник золоті вжито в переносному значенні. А в першому словосполученні означення золоті вказує на метал, з якого виготовлено персні: золоті персні. Поміркуйте, у якому словосполученні вжито епітет: світлий піджак чи світла душа. Епітети не обов’язково вживаються в переносному значенні, як у попередніх прикладах. Якщо означення урочисте, піднесене, емоційне, то й у прямому значенні воно буде епітетом, наприклад: рідний край, святі місця, блискуче проміння. Якщо епітет часто вживається з конкретним іменником, то його називають постійним, таких епітетів найбільше у фольклорі: ясний сокіл, буйний вітер, широкий шлях, сизий орел, червона калина.

У казці В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон» вдачу дядька Лоскотона наділено епітетами «тепла й щира», а його пальці — «лагідні». Водночас прислужник Плаксія, капітан Макака, отримує негативну оцінку за допомогою епітета «лютий посіпака».

Порівняння — художній вислів, у якому один предмет чи явище зіставляється з іншим, чимось подібним до нього. Для цього зазвичай використовують слова мов, наче, ніби, як і под. Казка В. Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон» густо засіяна порівняннями:

Голова його — мов бочка,

Очі — ніби кавуни.

Напевно, ви вже впізнали Плаксія. За допомогою порівнянь можна давати літературним героям і позитивну характеристику:

Лоскотливі мав він вуса

І м’якенькі, наче пух.

У фольклорі поширені порівняння: дівчина, як зоря; парубок, як явір. Найчастіше порівняння вводяться словами як, наче, ніби, мов, немовби. Будьте уважними: іноді ці сполучники пропускають, наприклад: Книги — морська глибина (І. Франко). Тут мається на увазі, що книги, як морська глибина.

Бувають і заперечні порівняння, у них використовується заперечна частка не, наприклад:

То ж не маки червоненькі —

То козаки молоденькі (Нар. пісня).

Рідше порівнянням буває іменник у формі орудного відмінка: дивитися вовком (дивитися, як вовк).

1. Портретна характеристика голова його — мов бочка, очі — ніби кавуни належить

А Лоскотонові

Б Плаксуну

В Плаксію

Г Макаці

2. Установіть відповідність.

3. Установіть відповідність.

4. Чим віршована мова відрізняється від прозової?

5. Прокоментуйте імена членів царської родини, назву її країни й столиці.

6. За що діти й дорослі любили Лоскотона? Як вони допомогли йому в скрутну хвилину?

7. Знайдіть і прочитайте портрет Лоскотона. Які засоби засвідчують симпатію автора до цього героя?

8. Чому капітан Макака вирішив допомогти Плаксію знайти Лоскотона? Які слова використовує автор, характеризуючи Макаку?

9. Визначте, чому В. Симоненко вирішив написати казку про плаксу й веселуна.

10. Випишіть у зошит приказки й прислів’я, які близькі за змістом до казки «Цар Плаксій та Лоскотон».

Тобі сміх, а мені плач.

Сміх — найкращі ліки.

Буває сміх і крізь сльози.

Дурню сміх — розумному сльози.

Краще сміятися, ніж плакати.

Скоре на сміх — гостре на плач.

Не смійся багато, бо скоро будеш плакати.

Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш.

11. Який малюнок до казки «Цар Плаксій та Лоскотон» вам найбільше сподобався? Чим саме? Який фрагмент твору ви б іще проілюстрували? Словесно намалюйте його.

12. Складіть маленький вірш із поданими римами.

... прилетіли

... вони

... сповістили

... весни.

1. Запишіть у зошит перші чотири рядки Державного Гімну України й підкресліть у ньому рими.

2. Прочитайте першу частину повісті Г. Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».