Словник термінів і понять

Акровірш — поетичний твір, у якому початкові літери кожного рядка, якщо читати їх згори вниз, утворюють слово або фразу.

Алегорія (інакомовлення) — втілення певної людської риси в образі тварини, рослини або предмета.

Афоризм — лаконічний влучний вислів.

Байка — віршоване або прозове алегоричне оповідання повчального змісту.

Вічні теми — літературні теми загальнолюдського значення (життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, людина і природа).

Гіпербола — перебільшення якостей людини, явища, предмета.

Гумор — відображення смішного в людині й житті. Гумор частіше висловлює добродушне ставлення.

Діалог — розмова двох осіб у літературному творі.

Драма-казка — драматичний твір із казковими героями та подіями.

Епіграф — цитата, уміщена перед текстом твору або його розділами, яка визначає основну ідею чи тему твору, вказує на авторську позицію.

Епізод — відносно самостійна частина сюжету твору.

Епітет — художнє означення.

Епос — рід літератури, ознакою якого є розповідь.

Ідея — основна думка художнього твору.

Загадка (від «гадати» — думати, вгадувати) — розповідний або питальний метафоричний вислів, що передбачає пошук відповіді.

Казка — народний оповідний твір про вигадані події, що утверджує перемогу добра над злом.

Композиція — побудова твору, співвідношення всіх його компонентів, що створює цілісну картину й сприяє виявленню головної ідеї.

Контраст — різка протилежність, протиставлення.

Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і поглядів у художньому творі.

Легенда — це народний твір про чудесну подію, що сприймається як достовірна.

Лірика — рід літератури, в основу якого покладено емоції, переживання людини.

Ліричний відступ — прийом у літературному творі, коли автор чи авторка безпосередньо висловлює свої думки й почуття з приводу подій чи героїв та героїнь твору.

Ліричний герой/героїня — умовна особа, виразник почуттів і переживань у ліричному творі.

Літературна казка — це авторський художній твір, який розповідає про неймовірні пригоди героїв та поєднує реальність і вигадку.

Літопис — історичний і водночас художній твір, розповідь у якому ведеться за роками.

Метафора — образний вислів, що розкриває ознаки одного явища чи предмета через перенесення на них ознак іншого предмета чи явища.

Монолог — розгорнуте висловлювання, що належить одній людині й виражає її думки та переживання. Від діалогу монолог відрізняється тим, що є самодостатнім висловлюванням, не вимагає відповіді.

Мотив — тема ліричного твору.

Оповідання — невеликий оповідний твір, сюжет якого заснований на одному або кількох епізодах із життя небагатьох персонажів.

Пейзаж — опис природи в літературному творі.

Перекази — народні оповідання, засновані на історичних фактах.

Персонаж — дійова особа літературного твору. Виділяють головних, другорядних, епізодичних персонажів.

Повість — епічний твір, який за широтою зображення дійсності посідає проміжне місце між оповіданням і романом.

Повість-казка — більший від оповідання літературний твір, у якому діють люди й казкові персонажі, а фантастичне тісно поєднується з реальним.

Порівняння — пояснення одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою сполучників як, мов, немов, наче, ніби та ін.

Портрет — зображення зовнішності людини в літературному творі.

Приказка — сталий образний народний вислів, нерідко частина прислів’я, але без висновку.

Прислів’я — народний вислів, завершене судження повчального змісту.

Притча — філософсько-алегоричний повчальний твір.

Псевдонім — вигадане ім’я та прізвище письменника.

Рима — співзвучні закінчення слів у віршованих творах.

Роман — великий і складний епічний твір, у якому широко зображено життя багатьох персонажів.

Сатира — гостре викриття негативних явищ.

Синоніми — слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом.

Сюжет — подія чи система подій у літературному творі.

Тема — коло подій, явищ, зображених у творі.

Усна народна творчість — словесна частина мистецьких явищ народної культури.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно