НЕОПАЛИМА КУПИНА

Легенда

Було це дуже давно. Два королі — польський та угорський — об’єднали свої війська і підступили до стін славного міста Дорогобужа (зараз райцентр Смоленської області). Захисникам града зайди передали листа. Пропонували без битви відчинити міські брами, вийти в поле без зброї і здатися в полон. За це королі обіцяли всім зберегти життя. В іншому випадку погрожували, що місто буде спалене і на ласку переможців сподіватися нічого.

Коли минув відведений на роздуми час, із Дорогобужа вийшов посланець. Зайди-воїни зустріли його і провели на узвишшя, де на золочених стільчиках возсідали королі.

— Я приніс відповідь на ваш лист, — сказав посланець і передав угорському та польському владарям бадилину із схожим на ясенове листям та з блідо-рожевим суцвіттям на верхівці.

— Як?! — здивувалися владарі. — Оце й усе?

Посланець вклонився:

— Мені старійшини доручили передати тільки це. А ще веліли сказати: якщо вам цього зілля замало, то ось довкола вас на пагорбі його цвіте скільки завгодно.

Зібрали королі своїх радників та наймудріших мужів. Думали, думали — ніяк не зрозуміють, що саме захисники міста сказали їм цим зелом. Коли знайшовся один:

— Я знаю це зілля. Воно горить і не згоряє.

Він узяв із багаття палаючу гілку і підніс її до квітучого куща. В ту ж мить увесь кущ спалахнув голубувато-зеленкуватим полум’ям. Та ще через мить полум’я згасло. І всі побачили, що кущ стоїть неушкоджений — такий же рожевоквітний, усміхнений.

І всі зрозуміли, що саме відповіли захисники Дорогобужа на ультиматум. І мовив угорський король польському:

— Ми ніколи не завоюємо цієї країни. Тому я повертаю своїх воїнів додому. І тобі раджу зробити те ж саме.

Давно це було.

Відтоді сотні разів вороги воювали наш край. Але кожного разу залишалися з облизнем. А край зеленіє під синім небом та ясним сонцем. І щоліта тут рожево квітують кущі неопалимого зела, стверджуючи незнищенність української землі і її народу.

Неопалима купина. Так називається це зело. Здавна так називається.

Поміркуй над прочитаним

1. Де й коли відбуваються події, описані в легенді? Підтвердь словами з твору.

2. У тексті знайди ключові слова, які дають уяву про місце події. Перевір себе за Словничком-довідничком. Спираючись на ці слова, опиши, яким ти собі уявляєш місце події. Вдома намалюй описану місцевість олівцями або фарбами.

3. Чи злякалися чужинці-завойовники неприступної фортеці? Як про це сказано в легенді?

4. Прочитай виразно розмову посланця з чужинцями. Що змусило ворогів відступити від міста без бою?

5. Що символізує квітка неопалимої купини? Як про це сказано в легенді?

6. Що народ хотів сказати цією легендою?

Збагачуй своє мовлення

1. Залишитися з облизнем, спіймати облизня — лишитися без того, на що розраховував, не отримати нічого; зазнати невдачі в чомусь. Спочатку так казали про собаку, якому не дали їсти і він лише облизувався. Потім так почали говорити про людей, які не отримали те, що хотіли: Ледар літо спав, восени облизня спіймав (Прислів’я).

2. Якщо хочуть передати плин часу, то вживають слово минати: день минув, рік минув. Порівняй у легенді: Коли минув відведений на роздуми час, із Дорогобужа вийшов посланець.

Будь уважним до слова

Зело — зелені рослини — дерева, кущі, трави і т. ін.

Слова град, возсідали, незнищенність начебто й знайомі та зрозумілі тобі, але, погодься, щось все-таки в них бентежить. Вони нагадують про ті давні часи, коли наші предки на місто казали град, князі не сиділи, а возсідали на троні, а військо було незнищенним, тобто непереможним. Навіщо ж вживати застаріле слово замість сучасного? У художньому творі застарілі слова часто надають тексту урочистості, пишності або передають атмосферу історичної доби.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно