Віршовані казки. Цар Плаксій і Лоскотон. Василь Симоненко (1935-1963)
- 17-01-2023, 22:15
- 318
5 Клас , Українська література 5 клас Архіпова, Січкар 2022
Віршовані казки
Вислови припущення, як слово пов'язане з темою.
Усі літературні твори за формою можна поділити на три великі групи: прозові, тобто епічні, віршовані, їх називають ліричними, і у формі п’єси — драматичні. Ти вже знаєш, що літературні казки теж можуть мати всі три форми. Із прозовими ти вже ознайомився/ознайомилася. Прозова мова подібна до тієї, якою ми спілкуємося щодня, вона не має ритмічної будови.
ЛАЙФГАК
Що таке віршована мова?
Цар Плаксій і Лоскотон
Цареве сімейство
Там, де гори і долини,
Де гуляє вітровій, —
Там цвіте краса-країна
З дивним ім’ям Сльозолий.
І колись в країні тій
Був на троні цар Плаксій,
Голова його мов бочка,
Очі — ніби кавуни.
В Плаксія було три дочки
І плаксивих три сини.
Старша звалася Нудота,
Середульшенька — Вай-Вай,
Третя донечка — Плакота,
Всі сльозливі через край.
А цареві три сини
Так і звались — Плаксуни.
Отака була сім’я
У царя у Плаксія.
Цілі дні вони сиділи,
Голосили, та сопіли,
Та стогнали, та ревли,
Сльози відрами лили.
Цар Плаксій велів сердито:
«Хай із ними день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти
У моєму царстві — ні!
Хто всміхнеться — в часі тім
Я того негайно з’їм!»
Ще була у Плаксія
Грізна гвардія своя:
В ній служили молодці
Забіяки-сльозівці.
Хто сміявсь — вони хапали
І нагайками шмагали,
Так що в царстві тому скрізь
Вистачало плачу й сліз.
Цар любив, як плачуть діти,
Бо любив їх сльози пити.
Отакий був цар Плаксій
У країні Сльозолий.
Дядько Лоскотон
Але в тому диво-царстві,
Зневажаючи закон,
Жив у мандрах і митарстві
Добрий дядько Лоскотон.
Він приходив кожний вечір —
Хай чи дощ іде, чи сніг —
До голодної малечі
І усім приносив сміх.
Мав він вдачу теплу й щиру,
Ще й лукавинку в очах.
І була накидка сіра
В Лоскотона на плечах.
Лоскотливі мав він вуса
І м’якенькі, наче пух.
І м’яке волосся русе
Розсипалося до вух.
Він як прийде, залоскоче,
То сміється, хто й не хоче.
Тільки де він появлявся,
Зразу плач там припинявся,
І приходив до усіх
Голосний та щирий сміх.
Не любили Лоскотона
Цар Плаксій і Плаксуни,
Видавали заборони
Проти лоскоту вони.
І за дядьком Лоскотоном
Із нагайками в руках
Охоронці злих законів
Полювали по хатах.
Але дядько Лоскотон
Не боявся цих заслон:
Він ходив по всій країні
І носив з собою сміх
В розмальованій торбині,
В пальцях лагідних своїх.
Арешт Лоскотона
Розізливсь тоді Плаксій —
Цар країни Сльозолий.
Гнівно він гукнув із трону:
«Гей, ледачі сльозівці!
Хто впіймає Лоскотона,
Буде муж моїй дочці!
Хто його посадить в льох —
Вибирай одну із трьох!
Бо уже цей Лоскотон
Скоро нам розвалить трон:
Що тоді ми будем пити,
Як не будуть плакать діти!»
І завзяті сльозівці
Понеслись у всі кінці,
Щоб скарати по закону
Баламута Лоскотона.
Довго скрізь його шукали,
У всі шпари заглядали,
Перерили всі двори,
Обходили всі бори,
Час потратили дарма:
Лоскотона скрізь нема,
Бо його завжди і всюди
Од ловців ховали люди.
Опівночі Лоскотон,
Коли всіх колише сон,
Йшов собі в бідняцькі хати
Їхніх діток розважати.
Був тоді у Плаксія
Лютий посіпака,
Віроломний, як змія,
Капітан Макака.
Так хотілося йому
Царським зятем стати,
Що ні разу в ту зиму
Не лягав і спати.
Все ходив, усе він слухав
І нарешті все рознюхав.
На світанку Лоскотон,
Насмішивши діток,
У міцний поринув сон
Між кленових віток.
А лукавий капітан
Підікрався змієм
Й Лоскотонові аркан
Зашморгнув на шиї.
Руки вивернув назад,
Міцно спутав ноги
І мерщій у Плаксоград
Рушив у дорогу...
Весілля в палаці
Лоскотона посадили
За вузенькі ґрати,
А в палаці порішили:
— Час весілля грати...
Гей, зійшлися царенята
І придворна свита
Наречених шанувати,
Сльози діток пити.
До вінця веде жених
Висохлу Нудоту,
Та дивитися на них
Зовсім неохота.
Хоч Макака був бридкий,
А вона ще гірша,
Їм поет один гладкий
Присвятив ще й вірша.
Стільки там було хвальби,
Так скрасив їх вроду —
Навіть жаби від ганьби
Булькнули у воду!
Але цар ходив, пишався,
Він із зятем цілувався,
Похвалявся: «Ну, тепер
Лоскотон, вважай, умер!
Недоступним став для всіх
Голосний та щирий сміх.
Тож від радості стрибайте!
Тож від радості ридайте!
Ми тепер встановим скрізь
Віковічне царство сліз!»
Так розхвастався Плаксій —
Цар країни Сльозолий.
Звільнення Лоскотона
Та поки гуло весілля,
То п’яниці вартові
Напились якогось зілля
Та й поснули у траві.
А вночі йшли до в’язниці
Батраки й робітники,
Щоб звільнити із темниці
Лоскотона на віки.
Рознесли всі перепони,
Гнули ґрати, мов прути:
— Гей, веселий Лоскотоне,
Це прийшли твої брати!
Йди до нас, веселий брате,
В нашу здружену сім’ю!
Підем разом догравати
Ми весілля Плаксію...
Продовження весілля
У палаці кожен скаче
Та від щастя гірко плаче,
Ллються сльози, як ріка, —
Бачте, радість в них така!
Раптом цар упав на трон:
— Ой, рятуйте — Лоскотон! —
Всі відразу «ох!» та «ах!»,
Жах у кожного в очах.
А веселий Лоскотон
До царя стрибнув на трон
І сказав йому якраз:
— Насмієшся ти хоч раз!.. —
Став царя він лоскотати,
І Плаксій став реготати.
Так сміявсь — аж заливався,
Аж від реготу качався,
Кулаками очі тер —
Потім лопнув і помер.
Ой, була ж тоді потіха —
Цар Плаксій помер од сміху!
З ним придворні одубіли,
Бо сміятися не вміли.
А цареві три сини,
Три завзяті Плаксуни,
Так сміялись-реготали,
Що штани з них поспадали —
Тож всі троє без штанів
До чужих втекли країв.
Три царівни теж навтьоки
У чотири бігли боки.
Кровопивці-сльозівці
Стали п’явками в ріці,
ЗБАГАЧУЙ МОВЛЕННЯ
Митарство — тяжкі переживання, труднощі.
Посіпака — прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, переважно ганебних.
Лукавинка — деяка хитрість, кмітливість.
Аркан — довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять тварин.
Баламут — той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи.
Свита — люди, які супроводжують високопоставлену особу.
А Макака-забіяка
З’їв себе із переляку.
Так веселий Лоскотон
Розвалив поганський трон.
Сам же він живе й понині,
Дітям носить щирий сміх
В розмальованій торбині,
В пальцях лагідних своїх.
Схочеш сам піти в цей край,
То маршрут запам’ятай:
Треба йти спочатку прямо.
Потім вправо завернуть,
А тоді поміж дубами
Поведе наліво путь.
Після цього вже помалу
Чимчикуй куди попало:
Як од втоми не впадеш —
В цю країну попадеш.
• Чим здивувала тебе казка? Перекажи стисло зміст казки, скориставшись картою-підказкою.
ПОЗНАЙОМСЯ З АВТОРОМ
Василь Симоненко
(1935-1963)
Майбутній письменник зростав із дідусем Федором і мамою на Полтавщині. Дід замінив Василькові батька, а мама любила сина понад усе. Рідні хотіли для хлопчика нормального дитинства, хоч і припало воно на воєнні та повоєнні роки.
Від дому до школи Василько ходив пішки аж дев’ять кілометрів! Проте жодні труднощі не заважали йому бути відмінником. За словами однокласників, він майже не вчив уроків, усе ловив на льоту з пояснень учителя. Нерідко уроки готував дорогою зі школи, вивчав усе, що треба. Хоча дід Федір не дуже довіряв цьому і часто всаджував Василя до столу.
Школу В. Симоненко закінчив із золотою медаллю, потім навчався на факультеті журналістики Київського університету. У цей час почав писати вірші. Був дуже вимогливим до своєї творчості, бо розумів велику відповідальність перед читачами за кожне сказане слово.
Василь Симоненко — один із найяскравіших та найвідоміших українських письменників. Про нього ми згадуємо як про щирого патріота й ніжного поета. Писав В. Симоненко і твори для дітей: «Казка про Дурила», «Подорож у країну Навпаки», а один із найвідоміших — віршована казка «Цар Плаксій та Лоскотон».
Я знаю, що...
1. Рівномірне чергування наголошених і ненаголошених складів — це:
- ритм;
- рима;
- строфа.
2. «Цар Плаксій та Лоскотон» — це:
- вірш;
- віршована казка;
- поема.
3. Слова «Лоскотливі мав він вуса І м’якенькі, наче пух. І м’яке волосся русе Розсипалося до вух» описують:
- Плаксія;
- Макаку;
- Лоскотона.
Працюю над текстом
4. Доведи, що казка «Цар Плаксій та Лоскотон» написана віршованою мовою.
5. Хто із героїв казки жив у країні Сльозолий? Чим вони були схожі між собою?
6. Чи викликає у тебе співчуття царська родина? Чому?
7. Чи хотів/хотіла б ти опинитися у цій країні? Чому?
8. За які якості Лоскотона люблять люди? Що тобі в ньому подобається?
Виконую складне завдання
9. Цар Плаксій та його родина належать до песимістів чи оптимістів? Розкажи однокласникам/однокласницям, що ти знаєш про цих людей.
10. Як допомагає в житті почуття гумору? Чи були в тебе схожі ситуації? Поділися з однокласниками/однокласницями власним досвідом.
Виконую домашнє завдання
11. Кажуть, що сміх — це здоров’я, і він продовжує людям життя. Чи погоджуєшся ти із цим твердженням? Вислови власні міркування у формі письмового твору.
Коментарі (0)