Повість. Галина Малик (нар. 1951 року)
- 17-01-2023, 22:26
- 267
5 Клас , Українська література 5 клас Архіпова, Січкар 2022
Повість
Вислови припущення, як слово пов'язане з темою.
ЛАЙФГАК
Що таке повість?
ОБСЯГ Найперше, за чим ти можеш впізнати повість, — це обсяг тексту. Вона значно більша за оповідання.
ПОДІЇ Звісно ж, що більше тексту — то більш розлогим є сюжет, тобто відбувається значно більше подій.
ЧАС Багато подій не можуть відбутися водночас. Тому в повісті йдеться про великий часовий відрізок: кілька днів, тижнів, місяців чи навіть років.
ГЕРОЇ Головний персонаж тут може бути один. А ось другорядних — дуже багато, й описано їх детально.
Повість — це великий прозовий твір, у якому йдеться про життя одного або кількох героїв протягом тривалого проміжку часу.
Працюю над текстом
«Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» — це повість. Прочитай її та відшукай ознаки цього жанру.
НЕЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ АЛІ В КРАЇНІ НЕДОЛАДІЇ
Повість
(Скорочено)
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ,
у якому починаються чудеса
Аля грюкнула кімнатними дверима і притулила долоні до гарячих щік.
— Ой, як соромно! Як негарно все вийшло!
Ще місяць тому надумала вона вишити рушничка для бабусі, до її дня народження. І нитки підібрала, і рушничок білий знайшла, і навіть перший хрестик зробила. А потім їй усе набридло.
Дівчинка відклала роботу й подумала: «Завтра дошию!» Назавтра часу у неї не знайшлося. А згодом вона й зовсім забула про вишивку. Їй навіть здалося, що рушничок давним-давно вишитий!
Тому, коли сьогодні всі поздоровляли бабусю, Аля була впевнена, що дарує рушничка з вишитими червоними півнями.
Бабуся розгорнула пакунок, і тут усі побачили біле полотно з маленьким хрестиком у куточку та лялечку червоних ниток.
— Що це? — здивувалася бабуся.
— Це... це... вишиваний рушничок... — ледве вимовила Аля і почервоніла, як ті нитки.
А тато глянув на неї й стиха мовив:
— Ех ти!
І тоді Аля втекла до своєї кімнати.
Ох, як негарно все вийшло!
Потроху дівчинка заспокоїлася. Вона чекала, що за нею от-от хтось прийде, бо час сідати до святкового столу! Але ніхто не прийшов. Спочатку Алі стало нудно, а потім вона розсердилася. «То ви такі! — сказала вона сама собі. — Ось візьму голку і навишиваю вам сто півників, щоб ви не думали!..»
— Цілих сто! — голосно промовила вона.
— Еге ж, рівнесенько сто! — повторив хтось за її спиною. Першої миті Аля зраділа, бо вирішила, що по неї таки прийшли. Але таким голосом ні тато, ні мама і ніхто з її знайомих не розмовляє! Він був якийсь неживий, безбарвний і дуже неприємний — ніби цвяшком дряпали по склу.
Аля обернулася і...
— Хто тут? — прошепотіла вона.
На плінтусі сидів маленький чоловічок у довгому, майже до п'ят, піджачку з широкими кишенями. На голові в чоловічка червонів ковпачок. А на ногах у нього були величезні черевики із червоними шнурівками.
Аля заніміла. А чоловічок поважно вийняв з однієї кишені окуляри, з другої — якогось папірця і почав уважно читати, водячи по рядках вказівним пальцем.
— Так, так, усе правильно! — задоволено мовив він. — Сьогодні ця дівчинка не завершила соту справу. Якраз стільки, скільки треба...
Чоловічок не доказав, бо Аля вже встигла на той час отямитись. Вона запхнула у кишеньку нитки, які ще тримала в руці, і хотіла накрити чоловічка долонькою, наче коника. Але він побачив занесену над собою руку — і вмить опинився на люстрі. Зручно вмостився на краєчку, звісивши ноги у величезних черевиках.
Аля задерла голову і з цікавістю чекала, що ж він робитиме далі.
А чудернацький гість тим часом змахнув руками і швидко-швидко щось забурмотів собі під носа. Аля прислухалась і почула дивні слова:
Недо-роби!
Недо-пиши!
Недо-почни!
Недо-лиши!
І недо-їж!
І недо-ший!
І в Недоладію
Мерщій!
Чоловічок задоволено потер руки. Потім зняв з лівої ноги черевика і почав засовувати його до кишені.
Черевик помістився, однак носком діставав самісінького підборіддя дивного чоловічка.
Тоді отой чоловічок, наче коник, стрибнув на підлогу, тупнув ногою і... зник!
Раптом щось підхопило Алю, й вона миттю вилетіла у розчинене вікно...
РОЗДІЛ ДРУГИЙ,
у якому Аля потрапляє в дуже дивну країну
А треба вам сказати, що Аля тільки на перший погляд була звичайна дівчинка. Тобто виглядала вона звичайною: ластовиннячко на носі, дві кіски, ямочки на щоках.
А вдачу вона мала незвичайну. Вона нічого, ну зовсім нічогісінько не могла доробити до кінця.
Почнім з того, що насправді звали її Галя. Але ще як була вона маленькою, вимовляла своє ім’я не повністю. Казала: «Аля хоче! Алі дай!». Тато з мамою так і почали звати її не Галею, а Алею. За ними бабуся з дідусем. Потім — знайомі та сусіди. Так і залишилася вона Алею.
Те, що їй клали на тарілку, вона не доїдала. Те, що давали пити, не допивала. Почне малювати — кине, бо набридло. Почне щось ліпити з пластиліну — кине, бо нудно. Почне вишивати — кине, бо нецікаво. Навіть заплестися не може до кінця. Заплете одну кіску, а за другу й не береться. Так і ходить цілий день — одна коса заплетена, друга ні.
Через це з нею завжди траплялися якісь неприємності, як от сьогодні з бабусиним днем народження.
Утім, подивімося, що трапилося далі.
Аля недовго мандрувала таким незвичним способом. Їй здалося, що вона просто впала зі стільця на підлогу. Але, роздивившись навкруги, зрозуміла, що опинилась у геть незнайомому місці.
Сиділа вона біля ставка. Але якого ставка! У ньому зовсім не було води! Так, так! Аля протерла очі, але дивний ставок не зникав. Великі і маленькі риби пішки походжали по дну, наче прогулювались. Старий рак з однією клешнею за щось сварив маленьких рачків. А біля самого берега гуляли дві плотвички. Одна з них тримала парасольку. Вона часто поглядала на небо і казала:
— Згадаєш мої слова, любонько! Сьогодні неодмінно буде дощ, і ми всі добряче вимокнемо!
Та найбільше здивувалася Аля, коли подивилася на небо. Там сяяло не кругле сонце, а рівнесенько відрізана його половина, промені від неї розходилися тільки в один бік.
— Ну й дива! Що це з ними всіма сталося — із ставком, із квітами, із сонцем?!
Та ніхто не відповів їй на це запитання. Тому Аля подумала, що як вона й далі отак сидітиме, то ні про що не дізнається. Дівчинка схопилася на рівні ноги і недалеко завважила шлях, який уривався на березі ставка. Шлях був страшенно покручений і весь у вибоїнах. «Але який би він не був, раз він є, то мусить кудись вести», — подумала Аля і рішуче рушила вперед.
Мистецька скринька
Архітектор із Каталонії Антоні Ґауді теж міг би потрапити в Недоладію. Ще 1882 року він почав зводити храм Саґрада Фамілія, але за 42 роки так його і недобудував! Роботи тривають і досі.
Компанію архітектору в Недоладії міг би скласти німецький художник Антон Рафаель Менґс, який недомалював портрет герцогині Уескар. Проте дехто вважає, що картину від домалював, а потім навмисно зафарбував обличчя.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ,
у якому Аля знайомиться з першим недоладянином
Тільки-но мандрівниця звернула за перший поворот дороги, аж попереду побачила дерев'яний стовпчик, а на ньому висіла криво прибита стрілка, що показувала кудись угору. А на стрілці нерівними літерами нашкрябано: НЕДОЛАДІЯ
ЗБАГАЧУЙ МОВЛЕННЯ
Плотвичка — невелика прісноводна рибка.
Завважити — побачити, звернути увагу.
— Що за Недоладія? — уголос запитала Аля. — І де вона, якщо навколо тільки трава та кущі?
І тут у цих самих кущах щось зашаруділо. З густого листя висунулася голова. Її прикрашав шкіряний капелюшок з півнячою пір'їною збоку. Капелюшок сидів криво, бо лівого вуха, яке мало б його підтримувати, на голові зовсім не було. Голова повернулася обличчям до Алі. Добре, що хоч очі на місці. Зате одне більше, а друге — менше. Ніс набік скривлений, губи перекошені. Навіть ямочка на підборідді не на своєму місці, а майже біля вуха. Та, незважаючи на це, губи весело всміхалися, очі дивилися лагідно, а обличчя було відкритим і добродушним.
— Ти хто? — спитала голова звичайним людським голосом.
— Я — Аля, — отямившись від несподіванки, відповіла дівчинка. — А ти хто?
— А я Недоладько! — губи ще ширше розпливлися в усмішці, а менше око майже зовсім заплющилося.
І з кущів виліз кремезний, широкоплечий хлопчина. Стояв він, нахилившись набік, бо ліва нога в нього була коротша від правої.
— От такий компот! — ніби вибачаючись за свою зовнішність, сказав новий знайомий.
— Який компот? — не зрозуміла Аля.
— Е, то в мене така дурна звичка — отак приказувати, — знітився Недоладько і махнув рукою, — не зважай!
— А-а-а, — протягла Аля. Тут вона знову згадала про стрілку на стовпчику і спитала: — Ти часом не знаєш, що це за Недоладія?
— Ой, тепер я зрозумів! — не відповідаючи на запитання дівчинки, вигукнув Недоладько і ляснув себе по лобі: — Ти, напевно, тільки що прибула! От так компот! А я дивлюся на тебе й нічого не второпаю. Бо хоч одна кіска у тебе й не заплетена, та дуже ти схожа на звичайну живу дівчинку!
— Як це схожа? Я і є звичайна жива дівчинка! — обурилася Аля.
— Як? Справдешня жива?! — не повірив Недоладько. Він так кумедно округлив свої неоднакові очі, що Аля голосно засміялася.
• Відскануй та прочитай наступні розділи.
Префікс -недо вказує на неповноту ознаки, дії, предмета чи явища.
Працюю над текстом
• Розкажи, що ти дізнався/дізналася про Алю.
• Що в ній привернуло твою увагу, насторожило чи здивувало?
• Хто із героїв допоміг Алі зрозуміти, куди вона потрапила?
• Як ти вважаєш, Аля зможе знайти вихід із цієї дивної країни? Що може їй у цьому допомогти?
• Чи справедливим, на твою думку, було те, що Аля потрапила в дивну країну? Чому?
ПОЗНАЙОМСЯ З АВТОРОМ
Галина Малик
(нар. 1951 року)
• Переглянь відеоурок про Галину Малик.
• Якою була в дитинстві майбутня письменниця? Яке заняття для неї було улюбленим? Які книги захоплювали її найбільше?
• Розглянь схему та визнач, чим твір «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» відрізняється від тих, що ти вже прочитав/прочитала?
«НЕЗВИЧАЙНІ ПРИГОДИ АЛІ В КРАНІ НЕДОЛАДІЇ»
Я знаю, що...
1. Сотою недоробленою справою Алі є:
- недомальований малюнок;
- недовишиваний рушничок;
- недоплетена коса.
2. Як Недороль потрапив у Недоладію?
- у нього вкрали корону;
- його недомалювали;
- його корону не полагодили.
3. Як вибратися з країни Недоладії, знав тільки:
- Недоладько;
- Недороль;
- Недочеревик.
Працюю над текстом
4. Чи були у твоєму житті ситуації, коли треба було вирішувати проблеми? Що ти робив/робила для того, щоб подолати труднощі?
5. Поясни символіку країни Недоладії, скориставшись підказками. Із якою метою автор використовує символічні предмети у творі?
Чарівна книга
Ставок
Колодязь
Вежа
Замок
6. Прокоментуй порушені в повісті проблеми:
- добро і зло;
- дбайливе ставлення до себе і навколишніх;
- відповідальність за свої вчинки;
- уміння долати перешкоди на шляху до мети.
7. Яка із перелічених проблем стосується тебе? Що у твоїй поведінці варто змінити?
Виконую складне завдання
8. За схемою-характеристикою підготуй розповідь про одного із героїв повісті-казки, який найбільше запам’ятався, сподобався, здивував чи вразив. Чим цікаві для тебе ці персонажі? Чого б тобі хотілося повчитися у них?
Виконую домашнє завдання
9. Склади інтелект-карту за твором «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії». Інтелект-карту до якого твору ти вже бачив/бачила у підручнику?
Коментарі (0)