КНЯЖА УКРАЇНА

ЗАСПІВ

Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

Розкажу вам про минуле,

Що вже мохом поросло,

Що, нащадками забуте,

За водою поплило.

Перед вами стародавні

Пройдуть хвилями часи,

Із могил до вас озвуться

Наших предків голоси.

Наших предків, що блукали

По страховищах-лісах,

Що з природою змагались

Тільки з вірою в серцях.

Ах, тоді була живою

Вся природа навкруги

І людину оточали

Духи — друзі й вороги.

У часи ті Бог великий

Не ховавсь в небесній мглі,

А усі боги родились

І вмирали на землі.

Рано вдосвіта на сході

Прокидавсь ясний Дажбог

І ходив-блукав до ночі

Синім степом без дорог.

По зелених пишних луках

Волос пас овець гладких,

Грів їх вовною м’якою,

Одганяв вовків від них.

Над дрімучими лісами,

По пустелі степовій

Бог Стрибог літав на крилах,

Грав на кобзі золотій.

Бог Перун на чорних хмарах

Вічно землю об’їздив,

Часом плакав, як дитина,

Часом сурмами будив.

Часом гнівом його серце

Наливалось, як огнем:

Левом він ревів з-під неба

І погрожував мечем.

А в річках жили русалки,

Хапуни-водяники,

Лісовик свистів у лісі,

І сміялися мавки.

Треба добре було знати

Душі всіх богів земних,

То коритись, то змагатись,

То просити ласки в них.

І змагалася людина,

В вперед невпинно йшла,

Де ясним промінням-цвітом

Дивна папороть цвіла...

...Заспіваю нам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

Розкажу вам, як на горах

Ставний Київ наш постав,

Як він жив і розвивався,

Як столицею він став.

Хто й коли у нього княжив

І в який ходив поход,

Хто боровсь за Україну,

За державність, за народ.

Розкажу вам, як боролись

Наші прадіди колись,

Як за щастя України

Ріки крові розлились.

Розкажу, чому і досі

Чути стогони її

І чому так довго в хмарах

Сонце рідної землі...

Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

УКРАЇНА В СТАРОВИНУ

Ліс густий, дрімучий, темний,

Споконвічний ліс росте,

Не проб’ється навіть сонце

Крізь гілля його густе.

Велетенські граби, вільхи,

Сосни, явори, дуби

Раз в століття полягають

Після віку боротьби.

Де родились, там вмирають,

Обертаються у тлінь,

На могилах виростає

Ряд наступних поколінь.

По лісах шумлять потоки,

Смарагдові від трави,

Розпливаючись то в багна,

То в озера, то в стави.

По річках, озерах, багнах

Вічний галас, вічний спів,

Крик гусей, качок і чапель,

Зойк чайок і журавлів.

Лебедині білі зграї

В небі хмарами летять,

Навкруги орлині крила

Гучно, хижо лопотять.

Над струмком спинився олень,

Прислухається, тремтить,

Десь почув непевний шелест

І зникає через мить.

То ведмідь ішов напитись,

Остудитися в воді,

То збирають під дубами

Чорні вепри жолуді.

По лісах блукали кози,

Тури, олені, вовки,

Кабани, ведмеді, лосі,

Рисі, зубри, борсуки.

Не стихав до ночі галас,

Дикий рев і ніжний спів...

Все кругом жило, змагалось,

Ліс дивився і шумів.

По лісах дрімучих, темних,

З луком пращур наш ішов,

З рисем, лосем і ведмедем

Він боровся і боров.

Здобував він теплі хутра,

М’ясо, шкуру на свій дах,

Часом сам роздертий падав

З серцем звіря у руках...

А на півдні за лісами

Колихалось море трав:

То над степом буйний вітер

На шовкових струнах грав.

Степ широкий, степ безмежний,

Де початок, де твій край?!

Коли сам Стрибог не знає —

У Дажбога поспитай.

В день ясний горіло сонце,

Нерухомо вітер спав,

Нерухомо в мертвій тиші

Степ незайманий стояв.

В бурю він шумів, як море,

І ховався в сизій млі,

Полохливо буйні трави

Припадали до землі.

А зимою умирав він,

Спав під килимом снігів...

Тихо, пусто... Тільки чути

Десь сумне виття вовків.

Та часами прогуркочуть

Диких коней табуни;

Наче вихори, здіймають

Білу куряву вони.

На лісах дрімучих, темних,

На незайманих степах

Спочивала Україна

В золотих, дитячих снах.

Поміркуй над прочитаним

1. Прочитай початок «Заспіву» й порівняй, у яких фольклорних творах може так починатися розповідь. Чому Олександр Олесь саме так починає поему?

2. Завершуючи «Заспів», автор пояснює читачеві:

Заспіваю вам не пісню

Про стару старовину,

Розкажу я вам не казку,

А бувальщину одну.

Як ти розумієш ці рядки? Яку мету він ставить перед собою, приступаючи до написання поеми?

3. Яких давньоруських богів згадує автор? Пригадай із прочитаних міфів, яких богів ще створила уява наших предків.

4. Назви, які міфічні істоти, крім богів, на думку наших предків, населяли світ. Намалюй «Карту розуму» на цю тему, згрупувавши всіх на головних і другорядних.

5. Намалюй «Карту розуму», у якій узагальни, які рослини й тварини населяли давню Русь-Україну. Про що це свідчить?

ПОХІД НА ЦАРГОРОД

Геть за морем українським,

Понад склом Босфорських вод

Дивні вежі і палати

Розкидає Царгород.

Наче вир, кипить, торгує

Крамом, зброєю, вином.

Вдень він вуликом здається,

А вночі — чудесним сном.

І з усіх країн до його

Ллється хвилями народ.

Наші теж торгові люди

їздять в славний Царгород.

Та не любить грек чужинців

І тримає їх в руці.

«Хоч не їдь! Одурить, скривдить!» —

Наші скаржаться купці.

І Олег, на греків лютий,

Став збиратися в поход:

Хоче він до України

Прилучати Царгород.

І укрили Чорне море

Українські байдаки,

Розгорнулися вітрила,

Заспівали вояки.

Простір! Воля! Грають хвилі,

Море диха, як живе,

Мов лютує, що з піснями

Легковажний хтось пливе.

Небезпека? Вітер? Буря?

Гнуться щогли кораблів?

О, хіба згорнути крила

Важко, довго для орлів?!

І гуртом за весла взятись,

Разом взятись і гребти...

Море, море! І в негоду

Любе сміливому ти!

Так три дні пливли по морю

Без турботи, без нудьги.

Ось і вежі Царгорода,

Ось і грецькі береги.

Але греки уже знали,

Що летять до них орли,

І, щоб в пристань не пустити,

Ланцюги перетягли.

І звелів Олег на беріг

Витягати кораблі.

«Що ж, мовляв, як не по морю,

То поїдем по землі».

І, колеса приробивши,

Він вітрила розпустив.

І невидане тут сталось,

Найдивніше диво з див.

«Ой, повій, повій ти, вітре!

Швидше коней повези!!

Зашумів — повіяв вітер,

Покотилися вози.

Вороги перелякались,

До Олега шлють послів:

«Не руйнуй нас, все дамо ми,

Що б ти, князю, не схотів!»

«Ну, гаразд. Покора ваша

Погасила в серці гнів,

І, здається, ми братами

Станем з лютих ворогів.

Царю, хай моє купецтво

Вільно ходить в Царгород,

Хай торгує і купує

Вже без кривди і без шкод.

У купців не буде зброї:

Я обмежу їх число,

Щоб не більше, як півсотні

Їх нараз у місто йшло».

Цар годився на умову,

Хрест святочно цілував.

Князь на Волоса, Перуна

І на меч присягу склав.

На воротах Царгорода

Князь Олег свій щит прибив.

На воротах Царгорода

Український щит висів.

Поміркуй над прочитаним

1. Чому князь Олег вирушив у похід на Царгород? Як про причини походу сказано у творі?

2. Яка мета походу? Зацитуй уривок, який підтверджує твою відповідь.

3. Розкажи, як Олександр Олесь описує море. Які почуття в тебе навіває картина подорожі до Царгорода?

4. З яким птахом порівнює автор руських воїнів? Чому саме з ним?

5. До яких бойових хитрощів вдався князь Олег перед Царгородом і чому? Розкажи перший раз двома реченнями, другий — детально.

6. Яку творі автор показує, що русичі жили в злагоді із силами природи? Зацитуй уривок на підтвердження твоєї відповіді.

7. Прочитай передостанню строфу розділу. Укажи, які вірування на час зображення подій були у греків, а які — у русичів.

8. Назви три-чотири риси характеру князя Олега та його воїнів. Запиши їх до зошита. Спираючись на них, розкажи про героїв цього розділу.

ЯРОСЛАВ МУДРИЙ

Після ката Святополка,

Що замучив трьох братів,

Брат четвертий на престолі,

Ярослав розумний, сів.

Святополком Окаянним

Все зруйноване було.

Бідувало бідне місто,

Бідувало і село.

І усю свою увагу

Ярослав звернув на лад.

І небавом Україна

Зацвіла, як пишний сад.

І небавом знову люди

Багатіти почали,

І Дніпром човни чужинців

Знову в Київ поплили.

Греки, німці, італійці,

Чехи, угри — всі ішли,

Купували, продавали

І у Києві жили.

Так живий, шумливий Київ

Царгородом другим став.

Як про друга, як про сина,

Дбав про його Ярослав.

Оточив його валами,

Ровом, мурами обвів.

Укріпив його, оздобив

І препишний двір завів.

До палат ішли невпинно

Чужоземні посланці,

Князь сидів на пишнім троні

З грізним берлом у руці.

І, допущені до князя,

Низько кланялись посли,

І до ніг дари складали,

Що з чужини принесли.

В час бенкету на бандурах,

Гуслях, різних сопілках

Грали весело музики;

Вина пінились в чарках.

Співаки пісні співали,

Скоморохи, штукарі,

Розважаючи чужинців,

Метушились у дворі.

Після ситого обіду

Всі виходили з палат

Подивитись на верблюдів,

На муштрованих звірят.

І в Європі честю мали

Королі, князі, царі

Поріднитись з Ярославом,

Побувати у дворі.

Але мудрість Ярослава

Вся була в його ділах,

У державнім будівництві,

Владі, устрою, в судах.

Ілюстрація Георгія Акулова

Щоб не нищити народу

І народного майна,

Не хотів він воювати,

Не тягла його війна.

Він прогнав лише поляків

І, щоб ворог тихшим став,

Він твердиню понад Сяном —

Ярославль свій збудував.

Та ходив на печенігів

І черкесів під Кавказ,

Що на нашу Україну

Нападали раз у раз.

Та з Редедею касозьким

Ярославів брат Мстислав

Бивсь хоробро в поєдинку

І Редедю подолав.

Наш співець Боян великий,

Найславніший із співців,

Сплів йому вінок безсмертний

Із пісень безсмертних слів.

Пролетіли дні короткі...

Перед смертю Ярослав

Всіх своїх синів покликав

І з любов’ю проказав:

«Вас я, діти, покидаю,

Йду я в ліпшу сторону,

Але, діти, пам’ятайте

Мою заповідь одну:

Не сваріться, жийте в згоді:

Тільки мир збере усе,

А незгода, наче вітер,

Все по полю рознесе.

Як не будете всі разом

Йти до спільної мети,

Ви, державу зруйнувавши,

Подастеся у світи.

Ви розгубите ту землю,

Що придбали вам батьки,

І тинятиметесь всюди,

Як вигнанці й жебраки».

Та недовго пам’ятали

Діти мудрий заповіт,

А нащадки Ярослава

Осміяли на весь світ...

Доньки Ярослава Мудрого. Фреска Софії Київської, XI століття

Поміркуй над прочитаним

1. У якому стані була держава, коли на престол зійшов князь Ярослав Мудрий? Як про це сказано у творі?

2. Спираючись на текст, назви три справи князя Ярослава Мудрого, які сприяли розквіту Русі-України.

3. Поясни, як ти розумієш вираз із тексту твору: І небавом Україна зацвіла, як пишний сад.

4. Що означає вираз із тексту твору: І в Європі честю мали... поріднитись з Ярославом? Пригадай з уроків історії, які шлюби уклав князь Ярослав для своїх дітей із правителями іноземних держав. Навіщо йому це було потрібно?

5. Прочитай, як у творі сказано про захист безпеки русичів від ворогів? Прочитай про це в тексті.

6. Який заповіт залишив князь Ярослав Мудрий своїм дітям?

7. Чи сучасним є заповіт Ярослава Мудрого нині? Чим саме?

8. Чи дотримали діти заповіту Ярослава Мудрого? Як про це сказано утворі?

9. Випиши художні засоби та поясни їх роль.

Збагачуй своє мовлення

1. Олександр Олесь пише:

...Все зруйноване було.

Бідувало бідне місто,

Бідувало і село.

Добери з наступних речень синоніми до слова бідувати. Які ще синоніми до цього слова ти знаєш? Перевір відповідь за Словничком синонімів.

А бідні люди старцюють — і нема цьому кінця (П. Тичина).

Боже, як мучився вбогий народ,

Як нуждував... (Д. Павличко).

Сам ти злиднював, так хай хоч діти добра зазнають (З. Мороз).

2. Олександр Олесь розповідає, що князь Ярослав Київ оздобив. Яке лексичне значення цього слова? Добери в наступних реченнях синоніми до слова оздобити. Які ще синоніми до цього слова ти знаєш? Перевір відповідь за Словничком синонімів.

Палаців зали високі

Розцвічує пензель митця (М. Бажай).

Пани ще хотять прибирати ялинку на вечір (М. Коцюбинський).

Мати разом із старшими сестрами чепурили хату (А. Дімаров).

3. Олександр Олесь розповідає про князівство Ярослава:

І в Європі честю мали...

Поріднитись з Ярославом.

Письменник ужив сталий вираз мати честь, що вживається для вираження гордості за щось, задоволення від чогось. А ще можна сказати мати за честь, мати щастя.

Склади речення з виразами мати честь, мати за честь, мати щастя.

Будь уважним до слова

Окаянний — який порушує моральні настанови.

Небавом — незабаром, невдовзі, скоро.

Берл — символ князівської влади; палиця, оздоблена коштовним камінням і різьбою.

Бандура, гуслі, сопілка — музичні інструменти.

Скоморохи, штукарі — митці, які розважали гостей при дворі князя.

Метушитися — поспішно рухатися, щось роблячи.

Редедя — князь племені касогів.

Боян — відомий співець у Русі-Україні.

Домашнє завдання

1. Олександр Олесь назвав Ярослава Мудрого розумним. Якими ще словами ти охарактеризуєш князя, враховуючи його справи для держави? Відобразь характерні риси в «Карті розуму».

2. За опорними словами «Карти розуму» підготуй усну розповідь про князя Ярослава Мудрого.

3. Випиши в робочий зошит із тексту твору епітети, метафори і порівняння. З якою метою їх вживає автор?

4. Назви із тексту чотири-п’ять прикладів рим.

Ти — творча особистість

Напиши листа князю Ярославу Мудрому від імені правителя однієї з європейських держав. Опиши враження від розквіту Русі-України за князювання Ярослава та запропонуй дружбу між державами. Оформи листа у вигляді старовинної грамоти.

Твої літературні проекти

Організуй та проведи разом з однокласниками конкурс «Великий українець». Вибери з-поміж князів Русі-України, про яких ти дізнався/дізналася на уроках літератури та історії, того, хто має найбільше прихильників у класі. Оформи альбом з портретом та історичними матеріалами й художніми творами про обраного класом великого українця.

ДРАМАТИЧНИЙ ТВІР І ЙОГО ПОБУДОВА

Читаючи літературні твори, ти, мабуть, звернув/звернула увагу, що автор розповідає про події по-різному. Він може ввести у твір оповідача-героя, який сам діє або є свідком події та розповідає про почуте й побачене. Тоді він пише від свого імені — «Я», або «Ми», або «Ми з другом».

Найчастіше у творі про події розповідає оповідач, який усе знає, усе бачить, але не є дійовим персонажем твору. Він пише про всіх героїв «Він», «Вона», «Вони». Такий оповідач у казці І. Франка «Лис Микита» та повісті-казці Г. Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії».

Казка Олександра Олеся «Микита Кожум’яка» належить до особливої групи творів. Їх призначено для вистави на сцені. Такі твори називають драматичними. У них немає мови оповідача. Події та характери дійових осіб у такому творі автор розкриває через розмови дійових осіб або їхні вчинки. Герої драматичного твору розмовляють між собою, розповідають про епізоди зі свого життя, міркують наодинці вголос про щось важливе. Слова дійової особи, з якими вона звертається до іншої дійової особи у драматичному творі, називають реплікою.

Дійові особи у драматичному творі ще й діють, на сцені вони можуть співати чи танцювати.

Сцена з вистави «Король Дроздобород» у Київському Академічному театрі на Липках

«А де ж оповідач? » — запитаєш ти. Його в драматичному творі немає. Автор описує вигляд сцени, іноді додає короткі портрети дійових осіб або вставляє зауваження, наприклад, з якою інтонацією герой говорить, які рухи робить тощо. Такі додаткові зауваження й пояснення у драматичному творі називають ремарками. Ремарки в тексті завжди виділено іншим шрифтом. Вони допомагають творцям театральної вистави правильно зрозуміти, як поставити твір на сцені, а читачеві — уявити героїв та їхні дії, міміку, жести.

Драматичний твір поділяється на дії. Кожна нова дія відбувається в іншому місці або в ній беруть участь інші особи. Тому зовнішній вигляд сцени має відповідати подіям.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно