— Ви зауважили, що наша господиня зварила собі кашу на воді? Не на молоці, а на воді.

— То й що?

— Ми її об’їдаємо.

— Спокуха! — озвався Кутузов. — Вона, мабуть, молока не любить. Або має на нього алергію.

— Не думаю, — засумнівалася Пушинка. — Ой, не думаю. Якщо завтра випогодиться, треба дякувати і валити на вулицю.

Кутузов не бажав цього обговорювати.

— Не жени хвилю. Поки нас не випхають, нікуди не підемо. Нам і тут непогано.

— Та й куди ми, такі чисті, підемо? — озвалася Баронеса, їй тут теж дуже подобалося. Вона перевернулася на другий бік і позіхнула.

— Авжеж, Баронесо, — одна з жоржинок підвела голову, — ти так кажеш, бо до тебе тут особливе ставлення. Спиш на шовковій подушці або ж на клавіатурі від комп’ютера. Породиста кішка, одне слово. Улюблениця господині... Бракує лише кількох крапель лимона для повного щастя.

Баронеса ліниво підвелася і вигнула спину.

— Ну вибачте. Прохопилося. Це з минулого життя. Так, згадалося...

— Ще б пак!

— Авжеж, породиста, — Баронеса знову вляглася. — То й що з того? Хіба це великий недолік? Чи значна перевага? У найважливіші моменти це зазвичай нічого не значить. Анічогісінько. От послухайте. Одного дня, дуже схожого на сьогоднішній, у дощ, вітер, у страшну негоду, підвальні коти надибали на вулиці брудну хвору кішку. Худу, мов тріска. Це була я. Їм навіть на думку не спало, що я породиста. Подумали, що облізла здихля. Затягли до себе у підвал, поклали на теплу трубу, принесли води... Навіть пригостили залишками паштету, такого смачного печінкового паштету з бляшанки. Звідки він у них узявся, гадки не маю.

— Кутузов із підвіконня поцупив, — озвався Голота.

— Шото не пам’ятаю, — рипнув Кутузов.

— А Голота мене вилікував, — вела далі Баронеса, — приволік звідкись жмутик гіркої трави і змусив прожувати. Я вижила. А коли одужала, Голота сказав: не така ти вже й сіра. Я тоді вигадала, що в мене колір «попелу троянди». Насправді знала, що я рожева. Така, як зараз. Тому хочу ще трошки тут побути. Нас ніхто поки що не жене, то куди спішити?

Коти мовчали, і це було схвальне мовчання: справді, ніхто нікуди не поспішав.

— А мені моя господиня ніколи не казала «киць-киць», — подав раптом голос Ля Сосис.

— А як вона тебе кликала? — зацікавилося допитливе кошеня.

— Мсьє Ля СосИс! — казала. Саме з таким наголосом. «Прошу, — казала, — обідати. Ваша сосиска парує на тарілці».

— Та йди! — підхопився Кутузов. — Справді? Я теж якось намагався пристати до однієї... З вигляду начебто вихована людина. А до мене зверталася лише так: «Гей ти, халамиднику!» Мишей їй не було кому ловити. Сам від неї пішов. Я Кутузов, а не халамидник.

— Ми теж колись жили у квартирі, — зітхнула одна з жоржинок, Колетта. — Наша господиня нас так любила... Усіх вісьмох — Іветту, Лізетту, Мюзетту, Жанетту, Жоржетту, Кларетту... І мене з Марієттою. Вона весь час наспівувала пісеньку про нас. Але одного разу поїхала в Італію, справді в Італію, я не брешу. Казала, ненадовго. А нас передала товаришці. Тимчасово. Але ми втекли, вирішили чекати на господиню вдома. У квартиру потрапити не змогли, сховалися під балконом. Потім у тій квартирі оселилися інші люди... А господині досі нема та й нема... Що вона так довго робить у тій Італії?

— Гей, досить уже мелодрами розводити! — подав голос Голота. — Дамські романи якісь. Залишилося почути історію, як ви загубилися, а потім знайшлися, впізнали одна одну по родимих плямках. Я не можу! У мене сльози навертаються на очі, шмарклі заважають говорити...

— Не хочете слухати життєвих історій, то й не треба. А що робитимемо?

— Міряймося вусами! Вони і в котів є, і в кішок, і в кошенят. Гайда визначатися, хто серед нас найвусатіший!

Пропозицію Голоти зустріли піднесеним нявчанням. Конкурс! Конкурс на найдовші вуса, предмет особливої гордості кожного муркотуна. Без вусів вони втрачають половину своїх можливостей, а з ними і бачать краще, і чують, і відчувають. Котячі вуса — котяче багатство.

— Привіт! — вистрибнув на середину кімнати Коментатор — Чорний кіт. — Я Коментатор — Чорний кіт, і зараз ми вам покажемо, як визначають носія найдовших вусів. Ви спостерігаєте за конкурсом «Вуса сезону»! І зараз бачите, як Хук і Джеб витягають зі Стасової кросівки довгу шнурівку. Невеличка сутичка — і ось брати підходять до гурту, смикаючи кожен до себе свій кінець вимірювальної мотузки. А судді хто? Хто мірятиме вуса? Цю відповідальність бере на себе самовисуванець Бубуляк. Товариство згодне, громада підказує, що йому потрібні помічники. Помічників треба обрати. І Бубулякові допомагатимуть... Хто ж йому допомагатиме?.. Ага, бачу, як кожна група висуває свого представника, а тоді ці представники обирають між собою двох до складу журі. І це буде Кларетта... Ні, я помилився, це Марієтта. Так, Марієтта. І Альбінос, чистісінько білий кіт із незаплямованою репутацією. Що ж, поки триває підготовчий період, ми поцікавимося прогнозами від... ну хоча б від Пушинки. Як думаєш, Пушинко, хто може бути претендентом на перемогу? Хто з хлопців переможе?

— Чому ти так ставиш питання? — обурилася Пушинка. — Яке неподобство! Чому відразу хлопці? У дівчат теж є розкішні довгі вуса! Бажаю перемоги саме дівчатам! Фир-р!

Пушинка підстрибнула, зависнувши в повітрі на секунду-другу, м’яко опустилася на всі чотири лапки, та й пішла собі геть.

— А ми продовжуємо наш репортаж, — вів далі Коментатор — Чорний кіт. — Першими вибувають зі змагання малюки. Їм поки що не до снаги мірятися з дорослими. Що з цього приводу скаже Клаповух? Для нього змагання, як ми бачимо, вже закінчилося.

Вухастого малюка це не засмутило. Аніскілечки.

— Вусячі змагання — не моя стихія, — зухвало виголосив він. — Коли будуть вухачі? Тобто... Коли ми змагатимемося в розмірі вух? Не забудьте попередити, коли почнеться конкурс «Вуха сезону».

— Погляньте який! — вигукнув Коментатор — Чорний кіт. — Бійцівський характер у цього малого. — І поплескав Клаповуха по спині.

— А з довжини хвостів? Коли буде конкурс із довжини хвостів? — з-за спини Коментатора визирнула Хвостуля, закрутила в повітрі воронку своїм чорним хвостом.

— Змагання з вусів — це лише початок, — Коментатор наближався до Бубуляка, Марієтти та Білого-Альбіноса, які завзято виконували покладені на них обов’язки. Несподівано Коментатор опинився в лещатах. Його вхопили, затисли голову лапами, задерли догори морду. Все відбулося блискавично. Марієтта вхопила його найдовший вус, натягнула струною, Альбінос приклав до нього шнурівку, Бубуляк перевірив, чи все відбувається за правилами, і зробив висновок: вуса Коментатора — Чорного кота середні за розміром. На вихід у фінал цей учасник претендувати не може. Наступний!

— Що відчуває кіт, почувши таке про свої вуса? — уголос розмірковував Коментатор — Чорний кіт, відходячи вбік. — Відверто кажучи, певне розчарування... Але ця стороння оцінка не вплине на моє ставлення до власних вусів. Загалом їх чотирнадцять! І кожен мені потрібен. Я залишаюся при своїй думці, і вона краща за оцінку журі. А змагання тим часом тривають. Ми бачимо, як лічильна комісія міряє вуса тепер уже одне в одного, і жоден із них — кхе-кхе — не потрапляє у фінал... Хто ж виходить на фінішну пряму? Хто ці вусатики? Авжеж, це Голота. Хто другий? Кутузов. Третій? Це Рудий! Ви теж здивовані? Ніхто ніколи не помічав його вусів. Може, тому, що вони руді? Варто придивлятися одне до одного уважніше, щоб не пропустити чогось важливого... Отже, у Рудого теж довгі вуса, тож у фіналі — троє. Починається повторне вимірювання! Зараз ми дізнаємось ім’я переможця. У трійці фіналістів визначиться лідер. Отже... Терпіння... Хто здобуде титул «Вуса сезону»? Хто? Що? Що сталося?

Ви теж це бачите? Штовханина й шарпанина, крик і ґвалт. Кутузов із Голотою не поділили першості. Здається, зараз тут буде бійка. Альбінос щойно виголосив, що в усіх трьох котів вуса однакової довжини! У жодного вони ні на міліметр не переважають! І це спричинило до вибуху незгоди. Варіант «перемогла дружба» Кутузова з Голотою не влаштовує. Ви чуєте ці крики? «Прикуси язика! Я тобі твої вуса розтягну й зав’яжу на потилиці!!!» — «Все! Тобі гаплик! Карочі, вкорочу тобі вуса, щоб не пхав їх куди не слід!!!» Сварка у фіналі змагань! Між потенційними переможцями! Який скандал! Зараз цих двох учасників буде дискваліфіковано. Їх знімуть зі змагань.

І перемога... дістається... Рудому! Цілком слушно, як на мене. Але що це? Кутузов із Голотою об’єднуються, стають плечем до плеча і сунуть у наступ. Вони знову разом. Ви чуєте їхні вигуки? «Чому перемога Рудому? Зараз ми перевіримо його вуса на міцність!»

У помешканні здійнявся несамовитий галас! Уже й не чути Коментатора — Чорного кота.

— Перемогу Рудому! — волають коти. — Перемогу Рудому!

Але Кутузов із Голотою проти.

— Ми проти! — шкіряться обидва і лаються на всі заставки.

— Ви що, проти всіх? — кричать їм коти.

— Гей ви, противсіхи! — гукає з-під самої стелі оскаженілий Ковбасюк. Він розгойдується на люстрі. Скориставшись із цього шарварку, Ковбасюк знайшов ліки пані Крепової — пляшечку із залишками валеріанки — спорожнив її і втратив контроль над собою. Здавалося, наче по Ковбасюку пустили електричний струм. У нього навіть шерсть стала дибки. Кіт видерся шторою вгору мало не до стелі, перестрибнув на люстру і, розхитуючись на скляному ріжку, несамовито заволав:

— Поковбасьмося!!! Бо ніц із того конкурсу не буде!

Відштовхнувся, перелетів через усю кімнату, зачепився за фіранки й гепнувся просто на братів Хука і Джеба. Спалахнула загальна бійка.

Пані Крепова повернулася додому в самісінький розпал цього несамовитого гармидеру і з несподіванки випустила на порозі парасольку з рук. Спантеличений Шпондермен виглядав у неї з-за плеча. Що тут сталося за його відсутності?

— Геть звідси, бандо котяча! Забирайтеся геть! — голос господині вмить привів котів до тями. Вона підхопила з підлоги парасольку, і розбишакам здалося, що зараз їм усім перепаде тією довгою, вологою, холодною ковінькою.

Коти завмерли хто де, чути було лише важке сапання. А потім усі заходилися обтрушуватися, пригладжувати шерсть і зализувати подряпини.

Пані Крепова рішуче повторила: «Геть!» І показала пальцем на балкон. Ще й тупнула ногою, суворо звівши на переніссі брови. Бровчик теж звів брови й побіг за всіма. А ті, радісно штовхаючись, ушилися з кімнати, підбираючи видерті в бійці клапті шерсті.

Зраділи, що їх виганяють на балкон, а не надвір, під холодний дощ. Хоча могло бути й так. Бо заслужили.

І ніхто, навіть Голота з Кутузовим, навіть Ковбасюк, не дістали парасолею.

(...) Соромно котам. Не хотіли вони порушувати правила «Не битися!». Хотіли лише визначити переможця в змаганні на найдовші вуса.

— На найдовші вуса? — перепитав Шпондермен і зареготав.

Поміркуй над прочитаним

1. Прочитай діалог, у якому Кутузов і Пушинка розмірковують, чи варто їм залишати квартиру пані Крепової. Як він характеризує героїв? Чия позиція тобі ближча? Чому? Накресли в робочому зошиті таблицю й заповни її.

2. Як ти розумієш слова Баронеси: «Авжеж, породиста... То й що з того? Хіба це великий недолік? Чи значна перевага? У найважливіші моменти це зазвичай нічого не значить. Анічогісінько»?

3. Про що свідчить історія порятунку Баронеси? Яка участь у ній Кутузова? Як ти оцінюєш його вчинок? А що ти думаєш про його виправдання цього вчинку?

4. Чому Баронеса вигадала, що у неї шерсть кольору «попелу троянди»? Як ти розумієш цей вираз?

5. Чи повинна людина відповідати за свої вчинки? Звернись до спогаду Колетти.

6. Прокоментуй слова кота: «Я Кутузов, а не халамидник». Кого називають халамидником? Знайди в мережі Інтернет інформацію про людину, на честь якої кіт отримав кличку.

7. Чому Голота назвав історію жоржинок мелодрамою, дамським романом? Чи ти вже чув/чула ці вислови? Стосовно чого?

8. Знайди в мережі Інтернет відео футбольного матчу, у якому грала збірна України. Переглянь його уривок. Як змінюється сила голосу коментатора в найнапруженіші моменти матчу? Яка швидкість, емоційність його мовлення? У такій самій манері прочитай слова Коментатора — Чорного кота.

9. Як ти розумієш слова Коментатора — Чорного кота: «Альбінос, чистісінько білий кіт із незаплямованою репутацією». Чи ти вловив/вловила в них прихований зміст? Який він — серйозний чи насмішкуватий? Поясни свою думку.

10. Поясни слова Коментатора — Чорного кота: «Варто придивлятися одне до одного уважніше, щоб не пропустити чогось важливого».

11. Прочитай три вислови, що стосуються вчинків пані Крепової:

1. — Ви зауважили, що наша господиня зварила собі кашу на воді? Не на молоці, а на воді.