Розкажіть трішки про своє дитинство.

— Про своє дитинство розповідав у багатьох оповіданнях. Взагалі, тепер здається, що дитинство — найцікавіша пора, та пора, коли майбутнє життя — ще попереду. І хай це вогненні воєнні роки, хай голодні післявоєнні — однак чарівливість дитинства не пропадає навіть за таких умов.

У мене й тепер буває дивне відчуття, наче я й по сьогодні зостався тією самою дитиною, яка вперше стала усвідомлювати себе у світі. Мабуть, дитинство — це справді і майбутня доля, і майбутнє життя.

* Інтерв’ю — розмова журналіста з якою-небудь особою, призначена для опублікування у пресі, передачі на радіо або телебаченні.

Як розпочиналось Ваше творче життя?

— Як розпочиналось? Починалось, очевидно, з ранньої, ще зовсім у дитячі роки, любові до літератури. Ця любов прокинулась — і з часом уже не згасала, а, здається, тільки дужчала. В дитинстві, в перші повоєнні (частково — і воєнні) роки страх цікаво було довідуватись із книжок про життя, якого не знав і яке відкривав уперше. В ту пору книжка наче і була самим життям, і подеколи здавалася значно цікавішою від довколишнього. Бо довколишнє буття — звичне, знайоме, щоденне, близьке, в той час як книжка — це дійсність незнана, нова, незнайома, екзотична, з безліччю пригод. А які почуття героїв! З їхніми почуттями не могли зрівнятися ні твої власні, ні твоїх близьких.

Які саме книжки? Ті, що випадково потрапляли до рук. Це був і Шевченко, і Леся Українка, казки українські і російські, згодом — Тичина, Рильський, Сосюра. Потім були Пушкін, Гоголь, Короленко, Г. Успенський і т. д. Мабуть, залюбленість у літературу і спричинилась до того, щоб самому взятися за перо. Це були вірші. Один із перших вмістила шкільна стінгазета, це був мій п’ятий чи шостий клас. Вірш називався «Червоний прапор».

Яку першу книгу Ви найбільш цінуєте?

— Звичайно, з плином часу ставлення до написаних тобою книжок змінюється. І хоч кожну писав щиро, та згодом не кожну здатен сприйняти на рівні того задоволення, на якому вона народжувалася.

А все-таки коли перша — то це, мабуть, «Запах кропу».

Що спонукало Вас звернутися до поезії?

— Я завжди любив поезію. Проза — всесильна, але не в усьому. Проза може чимало опанувати в царині поезії, проте не все, проте є такі сфери емоцій, такі філософські можливості щось збагнути в собі, в природі, що до снаги лише поезії.

1. Опрацюй форзац на початку підручника і з’ясуй, звідки родом письменник Євген Пилипович Гуцало.

2. Яким було дитинство Є. Гуцала?

3. Який вплив справили на письменника книжки?

4. Як письменник пояснює своє бажання писати поезію?

ОПОВІДАННЯ

Твір Є. Гуцала «Лось» — оповідання. Оповідання — невеликий прозовий твір, у якому зображено переважно один епізод із життя одного або кількох персонажів.

Особливості оповідання:

• невеликий обсяг;

• зображено переважно один епізод;

• події відбуваються протягом короткого часу;

• невелика кількість дійових осіб;

• написане прозовою мовою.