Чому ми весну любимо, словом її голубимо?
- 18-01-2023, 23:32
- 461
5 Клас , Українська література 5 клас Коваленко, Бернадська (повторне видання) 2022
Розділ 6. Чому ми весну любимо, словом її голубимо?
Навчальний маршрут розділу
Завдання від Софії Мудрагелівни
У робочому зошиті накресли табличку ЗХД. Заповни першу й другу її колонки — дай відповіді на запитання:
- які твори про весну ти читав/читала?
- що ти знаєш про ліричний твір та оповідання?
Софія Мудрагелівна цікавиться
Чи є в тебе улюблена мелодія? Чи нагадує вона своїм звучанням вірш? Чи відоме тобі слово «мотив»? Якщо так — поясни, як ти його розумієш.
Завдання від Софії Мудрагелівни
Розглянь світлину. Знайди в мережі Інтернет інформацію про матір Лесі Українки — Олену Пчілку. Які стосунки були між ними?
Олена Пчілка і Леся Українка. Січень 1898
Чи ти знаходиш порозуміння з рідними? Що вас об’єднує?
ВЕЧІРНЯ ГОДИНА
(Коханій мамі)
Уже скотилось із неба сонце,
Заглянув місяць в моє віконце.
Вже засвітились у небі зорі,
Усе заснуло, заснуло й горе.
Вийду в садочок та погуляю,
При місяченьку та й заспіваю.
Як же тут гарно, як же тут тихо,
В таку годину забудеш лихо!
Кругом садочки, біленькі хати,
І соловейка в гаю чувати.
Ой, чи так красно в якій країні,
Як тут, на нашій рідній Волині!
Ніч обгорнула біленькі хати,
Немов маленьких діточок мати,
Вітрець весняний тихенько дише,
Немов діток тих до сну колише.
Будь уважним/уважною до слова
Чувати — чути.
Літературний експеримент від Софії Мудрагелівни
Візьми олівець і постукай ним по столу з однаковим коротким інтервалом між ударами: стук, стук, стук...
Тепер зміни інтервал: стук — пауза, стук — пауза, стук — пауза...
А тепер поєднай звучання першого та другого звукових малюнків: стук — пауза, стук, стук, — пауза, стук, стук...
Виконуючи ці завдання, ти вистукував/вистукувала звуки з різною швидкістю — швидко, повільно або комбіновано. Отже, ти відбивав/відбивала різний ритм. Кожен музичний твір має свій ритм. Ліричні твори також мають ритмічність. Окрім того, у більшості з них наявна співзвучність останніх слів рядка (наприклад, хати — мати, дише — колише).
У ліричному творі передають не події, а враження від них, емоції, які вони викликають. Тому його основну думку визначають як мотив — згусток почуттів, які втілив автор. Наприклад, мотив вірша Ліни Костенко «Затишно дітям в пазусі казок...» — дитяче захоплення казкою, вміння бачити казковий світ довкола себе.
Консультація Софії Мудрагелівни
Одним із різновидів тропів є порівняння.
Порівняння — це художній засіб, у якому один предмет пояснюється через порівняння з іншим на основі схожості. Для утворення порівняння найчастіше використовують слова як, ніби, наче, неначе, нібито: козак, як дуб; волошкове поле, ніби море. Порівняння може бути виражене також іменником в орудному відмінку: Лебідкою летить до сина мати (В. Назарук). Порівняй: Мати летить до сина, мов лебідка.
Поміркуй над прочитаним
- 1. Який основний мотив вірша Лесі Українки? Назви ДВА-ТРИ слова, які його найточніше розкривають. Чому ти вибрав/вибрала саме ці слова?
- 2. Чи можна назвати цей твір ідилією? Чи порушують її слова горе, лихо? З якою метою їх використала поетеса?
- 3. Чому вірш присвячений матері? Адже про маму у творі не йдеться.
- 4. Чому Леся Українка згадує про Волинь? Звернися до її біографії.
- 5. Простеж зв’язок між словами мати, Волинь, Україна. Про що він свідчить?
- 6. Запиши в робочий зошит художні засоби, використані поетесою. Як вони допомагають відтворити основний мотив вірша?
- 7. Яка роль пестливих слів у творі?
Леся Українка. Фото. 1878-1879, 1888, 1886
Софія Мудрагелівна консультує
Ти ознайомився/ознайомилася з ліричним твором, характерна ознака якого — вираження найрізноманітніших людських переживань та відчуттів. Він має свій особливий ритм — із паузами, співзвучанням останніх рядків, кількістю складів тощо. Ліричний твір найчастіше митці/мисткині створюють у віршованій формі. Переживання та відчуття, передані в ньому, висловлені від імені ліричного героя / ліричної героїні — умовної вигаданої особи, яка і є головною в ліричному творі. Від імені ліричного героя / ліричної героїні автор/авторка може звертатися до читача/читачки, укладаючи в його/її вуста власні емоції та переживання. Проте ототожнювати ліричного героя / ліричну героїню з автором/авторкою не можна, адже втілені в ліричному творі почуття ширші за ті, що є в досвіді автора/авторки. Поет/поетеса може відштовхуватися від того, що він/вона відчуває, проте доповнювати ці відчуття вигаданими.
Тарас Шевченко
ЗА СОНЦЕМ ХМАРОНЬКА ПЛИВЕ...
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.
Поміркуй над прочитаним
- 1. Який основний мотив ліричного вірша Т. Шевченка? Назви ДВА-ТРИ слова, які його найточніше розкривають. Чому ти вибрав/вибрала саме ці слова?
- 2. Розділи за рядками твір на дві частини. Озаглав кожну з них. Чому автор спочатку відтворює різні стани природи, а потім — ліричного героя?
- 3. Знайди в мережі Інтернет біографію Т. Шевченка. З’ясуй, у якому році написано цей вірш. Які події відбувалися в житті поета в цей період? Чи віддзеркалилися вони у творі?
- 4. Чому у вірші протиставлено світло й пітьму, день і ніч?
- 5. Чому ліричний герой вірша так чекає світанку («того світу»)?
- 6. Які міфологічні стихії згадано у творі? Про що це свідчить?
- 7. Які означення кольору використовує поет? Яке їх значення у творі?
- 8. Випиши з вірша в робочий зошит пестливі слова. З якою метою їх використав поет?
- 9. Знайди у вірші по одному епітету, порівнянню, уособленню, які тебе найбільше вразили. Чому? З якою метою поет олюднює природу?
- 10. Які слова є центральними в пейзажі? Чому?
- 11. Чи можна вважати закінчення вірша несподіваним? Аргументуй свою думку.
- 12. Як природа впливає на тебе? У чому це виявляється? У які моменти твого життя?
- 13. Розглянь автопортрет Т. Шевченка. Як би ти схарактеризував/схарактеризувала поета за ним?
Софія Мудрагелівна консультує
Одним із різновидів тропів є епітет.
Епітет — це художнє означення.
Визначати епітети дуже просто. Для цього потрібно знайти в реченні означення, а потім з’ясувати, яку ознаку воно виражає. Якщо прикметник вжито в прямому значенні, то це звичайне означення: українська мова, київські вулиці; вовняний светер. Якщо прикметник ужито в переносному значенні, то він виступає епітетом: кислий настрій, чисті думки, скажена кров. А ось рядки з вірша Т. Шевченка, де вжито епітети:
Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний несповитий!
Епітети поділяють на постійні та індивідуально-авторські.
Постійні епітети найчастіше зустрічаються у фольклорі. Їх вживають з одними й тими самими іменниками: широкий степ, синє море, вороний кінь, буйний вітер.
Індивідуально-авторські епітети унікальні, неповторні, тому що вони відображають своєрідність сприйняття предмета чи явища поетом/поетесою: калиновий вітер, вишнева заметіль.
Домашнє завдання
- 1. У робочому зошиті або на окремому аркуші намалюй ілюстрацію до вірша. Оформи з однокласниками/однокласницями виставку малюнків у класі. Визначте переможця.
- 2. Навчися виразно читати вірш Т. Шевченка.
Катерина Штанко. Ілюстрація до вірша Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати». 1980-ті
Григорій Гавриленко. Ілюстрація до вірша Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати». 1963
САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ...
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Поміркуй над прочитаним
1. Який основний мотив ліричного вірша? Назви ДВА-ТРИ слова, які його найточніше розкривають. Чому ти вибрав/вибрала саме ці слова?
2. Знайди в мережі Інтернет рік створення цього вірша. Які події відбувалися в житті поета в цей період? Чи віддзеркалилися вони у творі?
3. Яким ти уявив/уявила вечір у родинному колі? Чи знайома тобі така картина? Чим вона близька тобі?
4. Який настрій передано у творі? Підтвердь це рядками з тексту.
5. З яких деталей складається картина весняного вечора в українському селі? Накресли в робочому зошиті таблицю за зразком і заповни її. Проаналізуй, які деталі переважають. Що вони передають?
6. Прочитай слова з вірша: садок вишневий, хрущі... гудуть, співають... дівчата, зіронька, соловейко. Які з них указують на:
- а) гармонію людини і природи;
- б) гармонію людини і мистецтва;
- в) гармонію людини і Космосу, Бога?
Свою позицію аргументуй.
7. Чому у вірші тричі згадано хату («коло хати»)? Як ти розумієш вирази родинне гніздо, мала батьківщина? Що значить для тебе рідна домівка?
8. Як ти розумієш вислів поета «А мати хоче научати, / Так соловейко не дає»? Чого саме мати хоче «научати дочку»?
9. Чи нагадує гудіння хрущів музику? Чому?
10. Які спогади навіяв тобі вірш?
11. Знайди в тексті пестливі форми слів. Які з них натякають на ставлення автора до зображеного?
12. Випиши в робочий зошит дієслова. Чи можна стверджувати, що їх значна кількість як для невеликого за обсягом твору? Для чого поет використав їх?
13. Випиши в робочий зошит епітети й уособлення. Чи можна стверджувати, що їх небагато? Чи змінилося від цього твоє сприйняття твору?
14. Прослухай пісню «Садок вишневий коло хати...» у виконанні гурту «Хорея Козацька» (cutt.ly/tTBSotc). Які твої враження? Поділися ними зі своїми однокласницями/однокласниками.
15. Порівняй ілюстрації до вірша «Садок вишневий коло хати» Г. Гавриленка та К. Штанко. Чим вони відрізняються? Яка з них тобі більше сподобалася? Чому? Опиши її усно.
Домашнє завдання
- 1. Вивчи вірш Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати...» напам’ять.
- 2. Запиши у робочий зошит відповідь на запитання: чи вважаєш ти, що «садок вишневий» уособлює Україну як рай земний? (за бажанням).
Ти — творча особистість
Організуй у класі конкурс читців творів Т. Шевченка. Визнач переможця. Запиши відео і виклади його в соцмережу.
Твої літературні проєкти
У мережі Інтернет знайди народні пісні (2-3), у яких згадано вишневий садок. Які їх мотиви? Чи сподобалися вони тобі? Зроби презентацію цих пісень у класі.
Література в колі мистецтв
Розглянь картину Т. Шевченка «Селянська родина». Порівняй зображене на ній і у вірші «Садок вишневий коло хати...». Свої спостереження обговори з однокласниками/однокласницями.
Тарас Шевченко. Селянська родина. 1843
Цікавинки від Софії Мудрагелівни
У бібліотеці знайди книгу Л. Ушкалова «Шевченко: від А до Я». Прочитай її. Які нові факти ти дізнався/дізналася про поета? Що тебе найбільше вразило?
Анастасія Стефурак. Обкладинка книжки Леоніда Ушакова «Шевченко: від А до Я». 2017
Завдання від Софії Мудрагелівни
За назвою вірша М. Рильського «Розмова з другом» передбач, про що в ньому йтиметься.
Максим Рильський
РОЗМОВА З ДРУГОМ
Ліс зустрів мене, як друга
Горлиць теплим воркуванням,
Пізнім дзвоном солов’їним,
Ніжним голосом зозулі,
Вогким одудів гуканням,
Круглим циканням дроздів.
Ліс зустрів мене, як друга
Тінню від дубів крислатих,
Смутком білої берези,
Що дорожчий нам за радість,
Кленів лапами густими,
Сосни гомоном одвічним,
Срібним шемранням осик.
І до друга я звернувся
Із промовою такою:
— Ти рости на втіху людям,
Отіняй кохання чисте,
Бережи нам світлі ріки,
Що полям несуть вологу,
Що запліднюють сади,
А за кожну деревину,
Що піде нам на будови
Чи на щогли корабельні,
Ми нові гаї посадим,
Щоб земля була весела,
Як веселе птаство в лісі,
Як веселі дерева.
Будь уважним/уважною до слова
Шемрання — від шемрати — видавати легкий шум, шурхіт.
Поміркуй над прочитаним
- 1. Чи вдалося тобі передбачити, про що написав М. Рильський у вірші? Чому поет називає ліс другом?
- 2. Який основний мотив ліричного вірша? Назви ДВА-ТРИ слова, які його найточніше розкривають. Чому ти вибрав/вибрала саме ці слова?
- 3. З якими словами ліричний герой звертається до свого «зеленого друга»? Про що вони свідчать?
- 4. Якими словами поет відтворив симфонію лісу, його багатоголосий хор? Чи доводилося тобі чути співи згаданих птахів? Обговори з однокласниками/однокласницями, наскільки влучно автор означив «хорову партію» кожного птаха. Чи для тебе це було відкриттям?
Цікавинки від Софії Мудрагелівни
Розглянь світлини птахів. У мережі Інтернет знайди записи їхнього співу. Чи сподобалися вони тобі? Чим? Свою позицію аргументуй та обговори з рідними. Яких птахів часто згадано у фольклорних творах? Що вони символізують?
Горлиця
Зозуля
Дрізд
Одуд
Соловей
- 5. Як М. Рильський зобразив рослинне багатство лісу?
- 6. Випиши в робочий зошит по ТРИ зорові і слухові деталі. Які почуття вони викликають у тебе? Скористайся Правилом читання № 2.
- 7. Випиши в робочий зошит по ТРИ епітети та уособлення (з 1-13 рядків), які тебе найбільше вразили. Поясни, який настрій вони створюють.
- 8. Чому поет висловлює думку, що «смуток білої берези дорожчий нам за радість»? Як ти розумієш цей вираз?
- 9. Як ти розумієш епітети «земля весела», «веселе птаство», «веселі дерева».
- 10. Що поет говорить про значення лісу в житті людини?
- 11. Як ти вважаєш: ліс приносить людині насолоду від споглядання чи реальну користь? Як про це сказав поет?
- 12. Що символізують у фольклорних творах дуб, береза, осика? Чи таке ж значення надав їм М. Рильський?
- 13. Вибери найточнішу характеристику ліричного героя цього вірша: залюблений у природу, сміливий, працьовитий, талановитий.
- 14. Про які проблеми захисту природи ти знаєш? Чому вони виникли? Як людина повинна ставитися до природи?
Домашнє завдання
Напиши мінітвір (6-8 речень) на тему «Хто садить дерево — благословен».
Література в колі мистецтв
Послухай музичний твір Ф. Ліста «Шум лісу» (cutt.ly/zTBS7Ei), розглянь картину К. Білокур «Берізка» і ще раз прочитай вірш М. Рильського «Розмова з другом». Як у різних видах мистецтва — музиці, живописі, літературі — передано враження від спілкування людини з природою? Чи можна віддати першість якомусь із видів мистецтва? Свою думку аргументуй.
Катерина Білокур. Берізка. 1934
Завдання від Софії Мудрагелівни
За назвою передбач, про що йтиметься у творі М. Дочинця. Прочитай текст. Чи збіглися твої здогадки з його змістом?
Мирослав Дочинець
У ЧЕРЕВІ ДЕРЕВА
Скорочено
Я вхопився за роботу. Добре, що гуртик кудлатих ялиць ріс зовсім поруч. І скоро над входом у дупло навис щільний дашок. Тоді я кинувся збирати хмиз. Коли збирав п’яту в’язанку, у плечі вдарили перші краплі. Холодні й тверді, як градини. Тріщання дощу об листя заглушило гримотіння. Наче справді урвалася хмара, ціле небо.
До криївки добіг я весь мокрий. Зате моє сухе паліччя жадібно облизували язички вогню. У лице війнуло теплим димом. Коли він устиг повернутися, що я не почув, і запалити багаття? Ще й колода з’явилася для сидіння. Старий підпалив жмут папороті і обніс ним вийму. Смолоскип пострілював іскрами, димів.
— Ведмежий дух вижене, — пояснив дід.
Лише тепер я помітив на підсвічених стінах дупла зваляну шерсть. Пломінець хапався її, і шерсть синювато спалахувала.
— Це ведмежий барліг? — зойкнув я.
— А чий же ще?!
— Як же ви вгадали, що він тут?
— Ну як... Ведмідь чує мене, я чую його. Себто покинуте його житло. Нюхом почув, а очі потвердили. Ведмеді люблять опоряджати собі лігва під старими тополями. М’яко і тепло. Поскрипує стовбур, заколисує, солодить сон. Цієї ночі й ти спробуєш, як то спати в череві дерева. Але перед тим належиться скусити щось зубами. Хаща нам пожертвувала м’ясце, — кивнув на землю.
На папороті лежав заєць. На хутрі не було ні краплини крові. Правда, тушку перехоплювало сильце з лика.
— Як ви добули його? — вирвалося в мене.
— Та просто. Якби ти був рибалкою, то знав би, що перед дощем найлегше здурити рибу. Так само зі звірами. Від грому декотрих ледве не параліч хапає. Тоді їх можна взяти майже голіруч... Я напав слід, дійшов до його нори і приладнав на виході сильце. А виманити зайчука — не штука, як знаєш чим... Цю вечерю ми з тобою заслужили.
Може, й так, думав я, але що він буде робити з дичиною, коли навіть ножа не має. Та старий, схоже, нічим не журився. Видобув із капелюха товсту, як шевська дратва, голку, з її допомогою зняв шкуру та підвісив під дашком. Тоді зробив на тушці розрізи і наповнив їх травами, що пахли часником і кропом. Із кишені дістав пригорщу сріблястого лишайника, потовк на колоді та став обмащувати ним тушку.
— Це моховиння, — пояснив, — тягне собі з каменя сіль. Посічене, пускає зелену ропу. Так м’ясо на смак не буде прісним.
Пригасив відкрите полум’я. Тоді обшкрябав кореневища трави просвирника і загріб їх у жар.
— А ось і наш хліб.
Я захоплено стежив за його зграбними, вивіреними рухами, втрачаючи відчуття реальності. Ніби це відбувалося не зі мною. То була не стільки робота, як молитва рук. Я не міг відірвати очей. І не міг не запитати його:
— Хто вас цьому навчив?
— Самотужки дійшов до всього, коли мусив звікувати свою молодість у хащах. Попервах гадав, що пропаду, — сам, як перст. А потім обвикся і зрозумів, що я не сам — із Лісом і його жителями. І то, може, й ліпша компанія, ніж люди. Добріша, чесніша. Я їм відкрився, вони мені...
Довкола періщив дощ. Тугі цівки товкли гілляччя, лупили по віялах папороті, по торішньому листі. Дим із ватри неохочо витягувався з-під ялинової покрівлі на мокре, жар від багаття прогрів наше дупло, підсушив одяг. Ми сиділи без сорочок, вбираючи шкірою благодатну теплінь. Старий мав жилаве і досить ще збите тіло. Зате немилосердно понівечене рубцями, шрамами від опіків, віспинами затягнутих колотих ран. Слідами злобного, чи то тваринного, чи то людського світу. А може, й одного, і другого. Тіло мисливця, воїна, борця. Це ніяк не поєднувалося з його приязною, безмежно мирною натурою. І я, здивований та зворушений побаченим, несподівано запитав його:
— Хто ви?
Його не здивувало моє запитання. Він узагалі рідко дивувався. Замислившись на хвильку, відповів:
— Я зачарований мандрівник світу. Світован.
Десь я вже чув, що його так називали. Тому перепитав:
— А що означає Світован?
— Той, що перейшов світ. І далі йде.
— І куди веде ваша дорога?
— Я в дорозі до самого себе.
— А в чому ваша зачарованість?
— У смуткові за недосяжним.
Я дивився на вогонь і намагався зрозуміти сказане. Наче язики полум’я могли договорити мені те, що залишилося прихованим у дивних словах. Паличкою він вигріб з попелу спечене коріння і поклав на дірчасту серветку папороті. Відломив заячу ногу й простягнув мені. З полотняного мішка наскубав різної зелені.
І я накинувся на їжу. Поки він раз куснув, я тричі. Такої смачної печені мені ще не довелося їсти. М’ясо було ніжне й пахуче. Мабуть, від лісових приправ, якими він натер дичину. А коренеплід смаком був схожий на печений каштан.
Будь уважним/уважною до слова
Ялиця — високе вічнозелене дерево, нагадує сосну.
Криївка — схованок.
Сильце — петля для ловлення птахів, дрібних тварин.
Лико — внутрішня частина молодих листяних дерев, переважно лип.
Поміркуй над прочитаним
- 1. Як ти розумієш назву твору М. Дочинця?
- 2. Опиши Світована. Дай йому характеристику. Які події у його житті засвідчує такий опис? Як він розкриває внутрішній світ героя?
- 3. Як ти розумієш вислів «молитва рук»?
- 4. Чи погоджуєшся з думкою Світована, що мешканці лісу — «ліпша компанія, ніж люди»? Чому?
- 5. Як мудрий літній чоловік пояснює своє ім’я? Чому він відмовився від імені, яке йому дали при народженні?
- 6. З якою метою письменник слово «Ліс» вжив з великої літери?
Софія Мудрагелівна консультує
У художньому творі того/ту, хто розповідає якусь історію, називають оповідачем/оповідачкою. Ним/нею може бути як людина, так і тварина або навіть предмет. У творі М. Дочинця це юнак, який живе разом зі Світованом серед дикої природи.
- 7. Які слова Світована оповідач називає дивними? Знайди їх у тексті й поясни зміст.
- 8. Передбач, як розвиватимуться події далі та прочитай наступну частину твору.
Буря перевалила за гори. У заростях шемрав густий дощ, скапував із ялинової стріхи крупними опаловими намистинами. Ситість і внутрішнє тепло принесли вмиротворення. Я подумав, що дві години тому ще не знав, де ми будемо спати і що їсти...
Втім спати не хотілося. Шкода було втрачати ці магічні, урочі, як сказав би він, години єднання з нічним Лісом. Приналежності до нього.
Дорогою ми не встигли набрати води, бо «черпати з криниці не гідно після заходу сонця». Старий скрутив лопушину і запхав її під дашок — у дерев’яну коновочку зацямкотіла дощова вода.
— А ти? — обернувся до мене.
— Що я?
— За кого маєш себе ти?
Не запитав «хто ти є?», а — «за кого себе маєш?». Мабуть, це далеко не одне й те ж: бути кимось і здаватися кимось. І я без найменшого затаєння розповів йому все про себе.
Потім ми мовчали. Кожен мовчав по-своєму.
Здавалося, він задрімав. Та ні, раптом губи його здригнулися — і все тіло напружилось. Очі потемніли і звузились. Дослухався до чогось. Так же раптово роззувся, підвівся і вийшов надвір. Як був, без сорочки. Завмер із напіввідкритим ротом, ніби ловлячи краплі дощу. Відблиск вогню червоно миготів на його мокрій спині.
Я почув, як кроків за двадцять щось лунко затріщало. Дід, задкуючи дрібними кроками, намацав у папороті голову зайця. Пожбурив її в ліс. І вигукнув навздогін густим, владним голосом: «На! Це твоє. І досить тобі!»
Світован повернувся до вогнища, погрів руки.
— Не бійся. Усе своїм рядом. Хаща живе законом подільності, і ми його не переступили. Будь спокійний, тут безпечно.
— Мені тут краще, ніж вдома, — промимрив я, бадьорячи себе.
— Де б ти не був, ти вдома. Тому що світ цей — для тебе. Якщо прийматимеш його в себе таким, яким він є, світ ніколи не буде до тебе ворожим. Бо хіба чоловік хоче бути ворогом сам собі? Аби душа твоя чиста, а постоли почистимо. Люди ломляться кудись і за чимось. Де б загріти місце. Шукають себе і Бога для себе деінде, що добре там, де їх немає. Обминаючи добра в родимих сторонах. Нехтуючи великим законом — законом присутності, який дає повсюдно добре місце і добрий час.
— Що це за закон?
— Бути там, де знаходишся тепер. Не в минулому і не в майбутньому. Бути — значить не ділити цільність душі і повноту дня. Це істинне твоє благо. І воно завжди з тобою... А те, що тобі здається, ніби ти втратив... Воно не було твоїм. Бо своє не можна втратити, хоч би й хотів... Учися жити в бджоли. Вона радіє кожній квітці і несе солодкий збір до громадської комори. І не переймається тим, хто ласуватиме її взятком, аби наїстися. Вона перше годує матку і трутнів, закладає золоті щільники, а тоді вже їсть сама. Мудра в радісному й некорисливому труді комашина. Можна людині весь розум з’їсти, а того, що знає мізерна комаха, й не зрозуміти... І не збагнути другого важного закону — закону потрібності. Цебто бути цінним для іншого. Роби найменше діло совісно. Бо його тобі доручив світ. І помагай досягти цього іншим. Лише тоді утверджується твоя цінність. І відкривається цінність для тебе іншої людини...
Старий, загадково посміхаючись, зняв з бантини підсохлу шкуру і розпоров її кістяною скалкою. Тоді постелив у глибині дупла на валик, збитий із сухої папороті. Кивнув на готове узголів’я.
— Лягай і спи ведмежим сном. Ведмеді не мають снів, бо нічого не бояться. І ти не бійся. Все буде гаразд. Бог намочив — Бог і висушить. Дякуймо Йому за те, що маємо, і Він дасть нам те, чого бракує.
Я слухав його, і мій горобиний мозочок завмирав. Дощ примовк, дим від ватерки хитнувся й завмер. Солодко потяглася в землі корінням тополя. Здавалося, що Бог і справді зовсім близько.
Сон обережно прийняв мене у свої обніми. Ведмежий сон — без картинок, без тривожних змагань зі світом і самим собою.
Дерево м’якої сили стояло над нами в нічній варті.
Будь уважним/уважною до слова
Коновочка — від слова «коновка» — відро.
Взяток — нектар, який збирають бджоли з квітів.
Постоли — м’яке взуття селян, виготовлене зі шкіри.
Бантина — поперечна балка, одна з опор даху.
Поміркуй над прочитаним
- 1. Порівняй вирази: «У заростях шемрав густий дощ» (М. Дочинець) та «срібне шемрання осик» (М. Рильський). Який це троп? Яка його роль у творах?
- 2. Як ти розумієш вираз «Бути кимось і здаватися кимось»?
- 3. Розкрий зміст «закону присутності» та «закону потрібності». Чи потрапляв ти в ситуації, коли вони діють? Якщо так, то наведи приклади.
- 4. Який зміст вкладає Світован у слова: «Аби душа твоя чиста, а постоли почистимо»; «Учися жити в бджоли». Чому цей герой говорить такі мудрі слова? Як це його характеризує?
- 5. Добери ДВА-ТРИ синоніми до слів «родима сторона».
- 6. Випиши в робочий зошит деталі, за допомогою яких письменник змальовує лісовий пейзаж. Який він — похмурий чи радісний? Як ставиться до природи Світован? Наведи приклади з твору.
- 7. Чи можна вважати природу героїнею цього твору? Чому?
- 8. «Світован — мудрий, шляхетний, добрий...» Продовж це речення, доповнивши його ще трьома рисами, притаманними героєві. Оформи «хмарку слів».
- 9. Дай відповіді на запитання за правилами читання № 1 і 3.
- 10. Розглянь обкладинку книги М. Дочинця «Світован. Штудії під небесним шатром», до якої увійшло, зокрема, оповідання «У череві дерева». Опиши зовнішність головного героя. Чи таким ти його уявляєш?
Григорій Пономаренко. Обкладинка книги «Світован. Штудії під небесним шатром». 2014
Домашнє завдання (на вибір)
- 1. У робочому зошиті або на окремому аркуші намалюй ілюстрацію до твору М. Дочинця. Поясни, чому ти вибрав/вибрала саме такий епізод, пейзаж чи портрет.
- 2. Склади план твору. Запиши його в робочий зошит. Зверни увагу, що переважає в сюжеті — описи чи діалоги героїв. Чи нагадує тобі цей твір притчу? Чим?
- 3. Які життєві уроки ти засвоїв/засвоїла, прочитавши «У череві дерева»?
Розділ 6. Чому ми весну любимо, словом її голубимо?
Навчальний маршрут розділу
Завдання від Софії Мудрагелівни
У робочому зошиті накресли табличку ЗХД. Заповни першу й другу її колонки — дай відповіді на запитання:
- які твори про весну ти читав/читала?
- що ти знаєш про ліричний твір та оповідання?
Софія Мудрагелівна цікавиться
Чи є в тебе улюблена мелодія? Чи нагадує вона своїм звучанням вірш? Чи відоме тобі слово «мотив»? Якщо так — поясни, як ти його розумієш.
Завдання від Софії Мудрагелівни
Розглянь світлину. Знайди в мережі Інтернет інформацію про матір Лесі Українки — Олену Пчілку. Які стосунки були між ними?
Олена Пчілка і Леся Українка. Січень 1898
Чи ти знаходиш порозуміння з рідними? Що вас об’єднує?
ВЕЧІРНЯ ГОДИНА
(Коханій мамі)
Уже скотилось із неба сонце,
Заглянув місяць в моє віконце.
Вже засвітились у небі зорі,
Усе заснуло, заснуло й горе.
Вийду в садочок та погуляю,
При місяченьку та й заспіваю.
Як же тут гарно, як же тут тихо,
В таку годину забудеш лихо!
Кругом садочки, біленькі хати,
І соловейка в гаю чувати.
Ой, чи так красно в якій країні,
Як тут, на нашій рідній Волині!
Ніч обгорнула біленькі хати,
Немов маленьких діточок мати,
Вітрець весняний тихенько дише,
Немов діток тих до сну колише.
Будь уважним/уважною до слова
Чувати — чути.
Літературний експеримент від Софії Мудрагелівни
Візьми олівець і постукай ним по столу з однаковим коротким інтервалом між ударами: стук, стук, стук...
Тепер зміни інтервал: стук — пауза, стук — пауза, стук — пауза...
А тепер поєднай звучання першого та другого звукових малюнків: стук — пауза, стук, стук, — пауза, стук, стук...
Виконуючи ці завдання, ти вистукував/вистукувала звуки з різною швидкістю — швидко, повільно або комбіновано. Отже, ти відбивав/відбивала різний ритм. Кожен музичний твір має свій ритм. Ліричні твори також мають ритмічність. Окрім того, у більшості з них наявна співзвучність останніх слів рядка (наприклад, хати — мати, дише — колише).
У ліричному творі передають не події, а враження від них, емоції, які вони викликають. Тому його основну думку визначають як мотив — згусток почуттів, які втілив автор. Наприклад, мотив вірша Ліни Костенко «Затишно дітям в пазусі казок...» — дитяче захоплення казкою, вміння бачити казковий світ довкола себе.
Консультація Софії Мудрагелівни
Одним із різновидів тропів є порівняння.
Порівняння — це художній засіб, у якому один предмет пояснюється через порівняння з іншим на основі схожості. Для утворення порівняння найчастіше використовують слова як, ніби, наче, неначе, нібито: козак, як дуб; волошкове поле, ніби море. Порівняння може бути виражене також іменником в орудному відмінку: Лебідкою летить до сина мати (В. Назарук). Порівняй: Мати летить до сина, мов лебідка.
Поміркуй над прочитаним
- 1. Який основний мотив вірша Лесі Українки? Назви ДВА-ТРИ слова, які його найточніше розкривають. Чому ти вибрав/вибрала саме ці слова?
- 2. Чи можна назвати цей твір ідилією? Чи порушують її слова горе, лихо? З якою метою їх використала поетеса?
- 3. Чому вірш присвячений матері? Адже про маму у творі не йдеться.
- 4. Чому Леся Українка згадує про Волинь? Звернися до її біографії.
- 5. Простеж зв’язок між словами мати, Волинь, Україна. Про що він свідчить?
- 6. Запиши в робочий зошит художні засоби, використані поетесою. Як вони допомагають відтворити основний мотив вірша?
- 7. Яка роль пестливих слів у творі?
Леся Українка. Фото. 1878-1879, 1888, 1886
Софія Мудрагелівна консультує
Ти ознайомився/ознайомилася з ліричним твором, характерна ознака якого — вираження найрізноманітніших людських переживань та відчуттів. Він має свій особливий ритм — із паузами, співзвучанням останніх рядків, кількістю складів тощо. Ліричний твір найчастіше митці/мисткині створюють у віршованій формі. Переживання та відчуття, передані в ньому, висловлені від імені ліричного героя / ліричної героїні — умовної вигаданої особи, яка і є головною в ліричному творі. Від імені ліричного героя / ліричної героїні автор/авторка може звертатися до читача/читачки, укладаючи в його/її вуста власні емоції та переживання. Проте ототожнювати ліричного героя / ліричну героїню з автором/авторкою не можна, адже втілені в ліричному творі почуття ширші за ті, що є в досвіді автора/авторки. Поет/поетеса може відштовхуватися від того, що він/вона відчуває, проте доповнювати ці відчуття вигаданими.
Тарас Шевченко
ЗА СОНЦЕМ ХМАРОНЬКА ПЛИВЕ...
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає
І сонце спатоньки зове
У синє море: покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
Малую годину
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...
А туман, неначе ворог,
Закриває море
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповиє тобі душу,
Й не знаєш, де дітись,
І ждеш його, того світу,
Мов матері діти.
Поміркуй над прочитаним
- 1. Який основний мотив ліричного вірша Т. Шевченка? Назви ДВА-ТРИ слова, які його найточніше розкривають. Чому ти вибрав/вибрала саме ці слова?
- 2. Розділи за рядками твір на дві частини. Озаглав кожну з них. Чому автор спочатку відтворює різні стани природи, а потім — ліричного героя?
- 3. Знайди в мережі Інтернет біографію Т. Шевченка. З’ясуй, у якому році написано цей вірш. Які події відбувалися в житті поета в цей період? Чи віддзеркалилися вони у творі?
- 4. Чому у вірші протиставлено світло й пітьму, день і ніч?
- 5. Чому ліричний герой вірша так чекає світанку («того світу»)?
- 6. Які міфологічні стихії згадано у творі? Про що це свідчить?
- 7. Які означення кольору використовує поет? Яке їх значення у творі?
- 8. Випиши з вірша в робочий зошит пестливі слова. З якою метою їх використав поет?
- 9. Знайди у вірші по одному епітету, порівнянню, уособленню, які тебе найбільше вразили. Чому? З якою метою поет олюднює природу?
- 10. Які слова є центральними в пейзажі? Чому?
- 11. Чи можна вважати закінчення вірша несподіваним? Аргументуй свою думку.
- 12. Як природа впливає на тебе? У чому це виявляється? У які моменти твого життя?
- 13. Розглянь автопортрет Т. Шевченка. Як би ти схарактеризував/схарактеризувала поета за ним?
Софія Мудрагелівна консультує
Одним із різновидів тропів є епітет.
Епітет — це художнє означення.
Визначати епітети дуже просто. Для цього потрібно знайти в реченні означення, а потім з’ясувати, яку ознаку воно виражає. Якщо прикметник вжито в прямому значенні, то це звичайне означення: українська мова, київські вулиці; вовняний светер. Якщо прикметник ужито в переносному значенні, то він виступає епітетом: кислий настрій, чисті думки, скажена кров. А ось рядки з вірша Т. Шевченка, де вжито епітети:
Світе ясний! Світе тихий!
Світе вольний несповитий!
Епітети поділяють на постійні та індивідуально-авторські.
Постійні епітети найчастіше зустрічаються у фольклорі. Їх вживають з одними й тими самими іменниками: широкий степ, синє море, вороний кінь, буйний вітер.
Індивідуально-авторські епітети унікальні, неповторні, тому що вони відображають своєрідність сприйняття предмета чи явища поетом/поетесою: калиновий вітер, вишнева заметіль.
Домашнє завдання
- 1. У робочому зошиті або на окремому аркуші намалюй ілюстрацію до вірша. Оформи з однокласниками/однокласницями виставку малюнків у класі. Визначте переможця.
- 2. Навчися виразно читати вірш Т. Шевченка.
Катерина Штанко. Ілюстрація до вірша Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати». 1980-ті
Григорій Гавриленко. Ілюстрація до вірша Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати». 1963
САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ...
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
Поміркуй над прочитаним
1. Який основний мотив ліричного вірша? Назви ДВА-ТРИ слова, які його найточніше розкривають. Чому ти вибрав/вибрала саме ці слова?
2. Знайди в мережі Інтернет рік створення цього вірша. Які події відбувалися в житті поета в цей період? Чи віддзеркалилися вони у творі?
3. Яким ти уявив/уявила вечір у родинному колі? Чи знайома тобі така картина? Чим вона близька тобі?
4. Який настрій передано у творі? Підтвердь це рядками з тексту.
5. З яких деталей складається картина весняного вечора в українському селі? Накресли в робочому зошиті таблицю за зразком і заповни її. Проаналізуй, які деталі переважають. Що вони передають?
6. Прочитай слова з вірша: садок вишневий, хрущі... гудуть, співають... дівчата, зіронька, соловейко. Які з них указують на:
- а) гармонію людини і природи;
- б) гармонію людини і мистецтва;
- в) гармонію людини і Космосу, Бога?
Свою позицію аргументуй.
7. Чому у вірші тричі згадано хату («коло хати»)? Як ти розумієш вирази родинне гніздо, мала батьківщина? Що значить для тебе рідна домівка?
8. Як ти розумієш вислів поета «А мати хоче научати, / Так соловейко не дає»? Чого саме мати хоче «научати дочку»?
9. Чи нагадує гудіння хрущів музику? Чому?
10. Які спогади навіяв тобі вірш?
11. Знайди в тексті пестливі форми слів. Які з них натякають на ставлення автора до зображеного?
12. Випиши в робочий зошит дієслова. Чи можна стверджувати, що їх значна кількість як для невеликого за обсягом твору? Для чого поет використав їх?
13. Випиши в робочий зошит епітети й уособлення. Чи можна стверджувати, що їх небагато? Чи змінилося від цього твоє сприйняття твору?
14. Прослухай пісню «Садок вишневий коло хати...» у виконанні гурту «Хорея Козацька» (cutt.ly/tTBSotc). Які твої враження? Поділися ними зі своїми однокласницями/однокласниками.
15. Порівняй ілюстрації до вірша «Садок вишневий коло хати» Г. Гавриленка та К. Штанко. Чим вони відрізняються? Яка з них тобі більше сподобалася? Чому? Опиши її усно.
Домашнє завдання
- 1. Вивчи вірш Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати...» напам’ять.
- 2. Запиши у робочий зошит відповідь на запитання: чи вважаєш ти, що «садок вишневий» уособлює Україну як рай земний? (за бажанням).
Ти — творча особистість
Організуй у класі конкурс читців творів Т. Шевченка. Визнач переможця. Запиши відео і виклади його в соцмережу.
Твої літературні проєкти
У мережі Інтернет знайди народні пісні (2-3), у яких згадано вишневий садок. Які їх мотиви? Чи сподобалися вони тобі? Зроби презентацію цих пісень у класі.
Література в колі мистецтв
Розглянь картину Т. Шевченка «Селянська родина». Порівняй зображене на ній і у вірші «Садок вишневий коло хати...». Свої спостереження обговори з однокласниками/однокласницями.
Тарас Шевченко. Селянська родина. 1843
Цікавинки від Софії Мудрагелівни
У бібліотеці знайди книгу Л. Ушкалова «Шевченко: від А до Я». Прочитай її. Які нові факти ти дізнався/дізналася про поета? Що тебе найбільше вразило?
Анастасія Стефурак. Обкладинка книжки Леоніда Ушакова «Шевченко: від А до Я». 2017
Завдання від Софії Мудрагелівни
За назвою вірша М. Рильського «Розмова з другом» передбач, про що в ньому йтиметься.
Максим Рильський
РОЗМОВА З ДРУГОМ
Ліс зустрів мене, як друга
Горлиць теплим воркуванням,
Пізнім дзвоном солов’їним,
Ніжним голосом зозулі,
Вогким одудів гуканням,
Круглим циканням дроздів.
Ліс зустрів мене, як друга
Тінню від дубів крислатих,
Смутком білої берези,
Що дорожчий нам за радість,
Кленів лапами густими,
Сосни гомоном одвічним,
Срібним шемранням осик.
І до друга я звернувся
Із промовою такою:
— Ти рости на втіху людям,
Отіняй кохання чисте,
Бережи нам світлі ріки,
Що полям несуть вологу,
Що запліднюють сади,
А за кожну деревину,
Що піде нам на будови
Чи на щогли корабельні,
Ми нові гаї посадим,
Щоб земля була весела,
Як веселе птаство в лісі,
Як веселі дерева.
Будь уважним/уважною до слова
Шемрання — від шемрати — видавати легкий шум, шурхіт.
Поміркуй над прочитаним
- 1. Чи вдалося тобі передбачити, про що написав М. Рильський у вірші? Чому поет називає ліс другом?
- 2. Який основний мотив ліричного вірша? Назви ДВА-ТРИ слова, які його найточніше розкривають. Чому ти вибрав/вибрала саме ці слова?
- 3. З якими словами ліричний герой звертається до свого «зеленого друга»? Про що вони свідчать?
- 4. Якими словами поет відтворив симфонію лісу, його багатоголосий хор? Чи доводилося тобі чути співи згаданих птахів? Обговори з однокласниками/однокласницями, наскільки влучно автор означив «хорову партію» кожного птаха. Чи для тебе це було відкриттям?
Цікавинки від Софії Мудрагелівни
Розглянь світлини птахів. У мережі Інтернет знайди записи їхнього співу. Чи сподобалися вони тобі? Чим? Свою позицію аргументуй та обговори з рідними. Яких птахів часто згадано у фольклорних творах? Що вони символізують?
Горлиця
Зозуля
Дрізд
Одуд
Соловей
- 5. Як М. Рильський зобразив рослинне багатство лісу?
- 6. Випиши в робочий зошит по ТРИ зорові і слухові деталі. Які почуття вони викликають у тебе? Скористайся Правилом читання № 2.
- 7. Випиши в робочий зошит по ТРИ епітети та уособлення (з 1-13 рядків), які тебе найбільше вразили. Поясни, який настрій вони створюють.
- 8. Чому поет висловлює думку, що «смуток білої берези дорожчий нам за радість»? Як ти розумієш цей вираз?
- 9. Як ти розумієш епітети «земля весела», «веселе птаство», «веселі дерева».
- 10. Що поет говорить про значення лісу в житті людини?
- 11. Як ти вважаєш: ліс приносить людині насолоду від споглядання чи реальну користь? Як про це сказав поет?
- 12. Що символізують у фольклорних творах дуб, береза, осика? Чи таке ж значення надав їм М. Рильський?
- 13. Вибери найточнішу характеристику ліричного героя цього вірша: залюблений у природу, сміливий, працьовитий, талановитий.
- 14. Про які проблеми захисту природи ти знаєш? Чому вони виникли? Як людина повинна ставитися до природи?
Домашнє завдання
Напиши мінітвір (6-8 речень) на тему «Хто садить дерево — благословен».
Література в колі мистецтв
Послухай музичний твір Ф. Ліста «Шум лісу» (cutt.ly/zTBS7Ei), розглянь картину К. Білокур «Берізка» і ще раз прочитай вірш М. Рильського «Розмова з другом». Як у різних видах мистецтва — музиці, живописі, літературі — передано враження від спілкування людини з природою? Чи можна віддати першість якомусь із видів мистецтва? Свою думку аргументуй.
Катерина Білокур. Берізка. 1934
Завдання від Софії Мудрагелівни
За назвою передбач, про що йтиметься у творі М. Дочинця. Прочитай текст. Чи збіглися твої здогадки з його змістом?
Мирослав Дочинець
У ЧЕРЕВІ ДЕРЕВА
Скорочено
Я вхопився за роботу. Добре, що гуртик кудлатих ялиць ріс зовсім поруч. І скоро над входом у дупло навис щільний дашок. Тоді я кинувся збирати хмиз. Коли збирав п’яту в’язанку, у плечі вдарили перші краплі. Холодні й тверді, як градини. Тріщання дощу об листя заглушило гримотіння. Наче справді урвалася хмара, ціле небо.
До криївки добіг я весь мокрий. Зате моє сухе паліччя жадібно облизували язички вогню. У лице війнуло теплим димом. Коли він устиг повернутися, що я не почув, і запалити багаття? Ще й колода з’явилася для сидіння. Старий підпалив жмут папороті і обніс ним вийму. Смолоскип пострілював іскрами, димів.
— Ведмежий дух вижене, — пояснив дід.
Лише тепер я помітив на підсвічених стінах дупла зваляну шерсть. Пломінець хапався її, і шерсть синювато спалахувала.
— Це ведмежий барліг? — зойкнув я.
— А чий же ще?!
— Як же ви вгадали, що він тут?
— Ну як... Ведмідь чує мене, я чую його. Себто покинуте його житло. Нюхом почув, а очі потвердили. Ведмеді люблять опоряджати собі лігва під старими тополями. М’яко і тепло. Поскрипує стовбур, заколисує, солодить сон. Цієї ночі й ти спробуєш, як то спати в череві дерева. Але перед тим належиться скусити щось зубами. Хаща нам пожертвувала м’ясце, — кивнув на землю.
На папороті лежав заєць. На хутрі не було ні краплини крові. Правда, тушку перехоплювало сильце з лика.
— Як ви добули його? — вирвалося в мене.
— Та просто. Якби ти був рибалкою, то знав би, що перед дощем найлегше здурити рибу. Так само зі звірами. Від грому декотрих ледве не параліч хапає. Тоді їх можна взяти майже голіруч... Я напав слід, дійшов до його нори і приладнав на виході сильце. А виманити зайчука — не штука, як знаєш чим... Цю вечерю ми з тобою заслужили.
Може, й так, думав я, але що він буде робити з дичиною, коли навіть ножа не має. Та старий, схоже, нічим не журився. Видобув із капелюха товсту, як шевська дратва, голку, з її допомогою зняв шкуру та підвісив під дашком. Тоді зробив на тушці розрізи і наповнив їх травами, що пахли часником і кропом. Із кишені дістав пригорщу сріблястого лишайника, потовк на колоді та став обмащувати ним тушку.
— Це моховиння, — пояснив, — тягне собі з каменя сіль. Посічене, пускає зелену ропу. Так м’ясо на смак не буде прісним.
Пригасив відкрите полум’я. Тоді обшкрябав кореневища трави просвирника і загріб їх у жар.
— А ось і наш хліб.
Я захоплено стежив за його зграбними, вивіреними рухами, втрачаючи відчуття реальності. Ніби це відбувалося не зі мною. То була не стільки робота, як молитва рук. Я не міг відірвати очей. І не міг не запитати його:
— Хто вас цьому навчив?
— Самотужки дійшов до всього, коли мусив звікувати свою молодість у хащах. Попервах гадав, що пропаду, — сам, як перст. А потім обвикся і зрозумів, що я не сам — із Лісом і його жителями. І то, може, й ліпша компанія, ніж люди. Добріша, чесніша. Я їм відкрився, вони мені...
Довкола періщив дощ. Тугі цівки товкли гілляччя, лупили по віялах папороті, по торішньому листі. Дим із ватри неохочо витягувався з-під ялинової покрівлі на мокре, жар від багаття прогрів наше дупло, підсушив одяг. Ми сиділи без сорочок, вбираючи шкірою благодатну теплінь. Старий мав жилаве і досить ще збите тіло. Зате немилосердно понівечене рубцями, шрамами від опіків, віспинами затягнутих колотих ран. Слідами злобного, чи то тваринного, чи то людського світу. А може, й одного, і другого. Тіло мисливця, воїна, борця. Це ніяк не поєднувалося з його приязною, безмежно мирною натурою. І я, здивований та зворушений побаченим, несподівано запитав його:
— Хто ви?
Його не здивувало моє запитання. Він узагалі рідко дивувався. Замислившись на хвильку, відповів:
— Я зачарований мандрівник світу. Світован.
Десь я вже чув, що його так називали. Тому перепитав:
— А що означає Світован?
— Той, що перейшов світ. І далі йде.
— І куди веде ваша дорога?
— Я в дорозі до самого себе.
— А в чому ваша зачарованість?
— У смуткові за недосяжним.
Я дивився на вогонь і намагався зрозуміти сказане. Наче язики полум’я могли договорити мені те, що залишилося прихованим у дивних словах. Паличкою він вигріб з попелу спечене коріння і поклав на дірчасту серветку папороті. Відломив заячу ногу й простягнув мені. З полотняного мішка наскубав різної зелені.
І я накинувся на їжу. Поки він раз куснув, я тричі. Такої смачної печені мені ще не довелося їсти. М’ясо було ніжне й пахуче. Мабуть, від лісових приправ, якими він натер дичину. А коренеплід смаком був схожий на печений каштан.
Будь уважним/уважною до слова
Ялиця — високе вічнозелене дерево, нагадує сосну.
Криївка — схованок.
Сильце — петля для ловлення птахів, дрібних тварин.
Лико — внутрішня частина молодих листяних дерев, переважно лип.
Поміркуй над прочитаним
- 1. Як ти розумієш назву твору М. Дочинця?
- 2. Опиши Світована. Дай йому характеристику. Які події у його житті засвідчує такий опис? Як він розкриває внутрішній світ героя?
- 3. Як ти розумієш вислів «молитва рук»?
- 4. Чи погоджуєшся з думкою Світована, що мешканці лісу — «ліпша компанія, ніж люди»? Чому?
- 5. Як мудрий літній чоловік пояснює своє ім’я? Чому він відмовився від імені, яке йому дали при народженні?
- 6. З якою метою письменник слово «Ліс» вжив з великої літери?
Софія Мудрагелівна консультує
У художньому творі того/ту, хто розповідає якусь історію, називають оповідачем/оповідачкою. Ним/нею може бути як людина, так і тварина або навіть предмет. У творі М. Дочинця це юнак, який живе разом зі Світованом серед дикої природи.
- 7. Які слова Світована оповідач називає дивними? Знайди їх у тексті й поясни зміст.
- 8. Передбач, як розвиватимуться події далі та прочитай наступну частину твору.
Буря перевалила за гори. У заростях шемрав густий дощ, скапував із ялинової стріхи крупними опаловими намистинами. Ситість і внутрішнє тепло принесли вмиротворення. Я подумав, що дві години тому ще не знав, де ми будемо спати і що їсти...
Втім спати не хотілося. Шкода було втрачати ці магічні, урочі, як сказав би він, години єднання з нічним Лісом. Приналежності до нього.
Дорогою ми не встигли набрати води, бо «черпати з криниці не гідно після заходу сонця». Старий скрутив лопушину і запхав її під дашок — у дерев’яну коновочку зацямкотіла дощова вода.
— А ти? — обернувся до мене.
— Що я?
— За кого маєш себе ти?
Не запитав «хто ти є?», а — «за кого себе маєш?». Мабуть, це далеко не одне й те ж: бути кимось і здаватися кимось. І я без найменшого затаєння розповів йому все про себе.
Потім ми мовчали. Кожен мовчав по-своєму.
Здавалося, він задрімав. Та ні, раптом губи його здригнулися — і все тіло напружилось. Очі потемніли і звузились. Дослухався до чогось. Так же раптово роззувся, підвівся і вийшов надвір. Як був, без сорочки. Завмер із напіввідкритим ротом, ніби ловлячи краплі дощу. Відблиск вогню червоно миготів на його мокрій спині.
Я почув, як кроків за двадцять щось лунко затріщало. Дід, задкуючи дрібними кроками, намацав у папороті голову зайця. Пожбурив її в ліс. І вигукнув навздогін густим, владним голосом: «На! Це твоє. І досить тобі!»
Світован повернувся до вогнища, погрів руки.
— Не бійся. Усе своїм рядом. Хаща живе законом подільності, і ми його не переступили. Будь спокійний, тут безпечно.
— Мені тут краще, ніж вдома, — промимрив я, бадьорячи себе.
— Де б ти не був, ти вдома. Тому що світ цей — для тебе. Якщо прийматимеш його в себе таким, яким він є, світ ніколи не буде до тебе ворожим. Бо хіба чоловік хоче бути ворогом сам собі? Аби душа твоя чиста, а постоли почистимо. Люди ломляться кудись і за чимось. Де б загріти місце. Шукають себе і Бога для себе деінде, що добре там, де їх немає. Обминаючи добра в родимих сторонах. Нехтуючи великим законом — законом присутності, який дає повсюдно добре місце і добрий час.
— Що це за закон?
— Бути там, де знаходишся тепер. Не в минулому і не в майбутньому. Бути — значить не ділити цільність душі і повноту дня. Це істинне твоє благо. І воно завжди з тобою... А те, що тобі здається, ніби ти втратив... Воно не було твоїм. Бо своє не можна втратити, хоч би й хотів... Учися жити в бджоли. Вона радіє кожній квітці і несе солодкий збір до громадської комори. І не переймається тим, хто ласуватиме її взятком, аби наїстися. Вона перше годує матку і трутнів, закладає золоті щільники, а тоді вже їсть сама. Мудра в радісному й некорисливому труді комашина. Можна людині весь розум з’їсти, а того, що знає мізерна комаха, й не зрозуміти... І не збагнути другого важного закону — закону потрібності. Цебто бути цінним для іншого. Роби найменше діло совісно. Бо його тобі доручив світ. І помагай досягти цього іншим. Лише тоді утверджується твоя цінність. І відкривається цінність для тебе іншої людини...
Старий, загадково посміхаючись, зняв з бантини підсохлу шкуру і розпоров її кістяною скалкою. Тоді постелив у глибині дупла на валик, збитий із сухої папороті. Кивнув на готове узголів’я.
— Лягай і спи ведмежим сном. Ведмеді не мають снів, бо нічого не бояться. І ти не бійся. Все буде гаразд. Бог намочив — Бог і висушить. Дякуймо Йому за те, що маємо, і Він дасть нам те, чого бракує.
Я слухав його, і мій горобиний мозочок завмирав. Дощ примовк, дим від ватерки хитнувся й завмер. Солодко потяглася в землі корінням тополя. Здавалося, що Бог і справді зовсім близько.
Сон обережно прийняв мене у свої обніми. Ведмежий сон — без картинок, без тривожних змагань зі світом і самим собою.
Дерево м’якої сили стояло над нами в нічній варті.
Будь уважним/уважною до слова
Коновочка — від слова «коновка» — відро.
Взяток — нектар, який збирають бджоли з квітів.
Постоли — м’яке взуття селян, виготовлене зі шкіри.
Бантина — поперечна балка, одна з опор даху.
Поміркуй над прочитаним
- 1. Порівняй вирази: «У заростях шемрав густий дощ» (М. Дочинець) та «срібне шемрання осик» (М. Рильський). Який це троп? Яка його роль у творах?
- 2. Як ти розумієш вираз «Бути кимось і здаватися кимось»?
- 3. Розкрий зміст «закону присутності» та «закону потрібності». Чи потрапляв ти в ситуації, коли вони діють? Якщо так, то наведи приклади.
- 4. Який зміст вкладає Світован у слова: «Аби душа твоя чиста, а постоли почистимо»; «Учися жити в бджоли». Чому цей герой говорить такі мудрі слова? Як це його характеризує?
- 5. Добери ДВА-ТРИ синоніми до слів «родима сторона».
- 6. Випиши в робочий зошит деталі, за допомогою яких письменник змальовує лісовий пейзаж. Який він — похмурий чи радісний? Як ставиться до природи Світован? Наведи приклади з твору.
- 7. Чи можна вважати природу героїнею цього твору? Чому?
- 8. «Світован — мудрий, шляхетний, добрий...» Продовж це речення, доповнивши його ще трьома рисами, притаманними героєві. Оформи «хмарку слів».
- 9. Дай відповіді на запитання за правилами читання № 1 і 3.
- 10. Розглянь обкладинку книги М. Дочинця «Світован. Штудії під небесним шатром», до якої увійшло, зокрема, оповідання «У череві дерева». Опиши зовнішність головного героя. Чи таким ти його уявляєш?
Григорій Пономаренко. Обкладинка книги «Світован. Штудії під небесним шатром». 2014
Домашнє завдання (на вибір)
- 1. У робочому зошиті або на окремому аркуші намалюй ілюстрацію до твору М. Дочинця. Поясни, чому ти вибрав/вибрала саме такий епізод, пейзаж чи портрет.
- 2. Склади план твору. Запиши його в робочий зошит. Зверни увагу, що переважає в сюжеті — описи чи діалоги героїв. Чи нагадує тобі цей твір притчу? Чим?
- 3. Які життєві уроки ти засвоїв/засвоїла, прочитавши «У череві дерева»?
Коментарі (0)