Войти
Закрыть

Олександр Олесь (1878-1944)

5 Клас

Справжнє його ім’я — Олександр Кандиба. Народився 5 грудня 1878 року в с. Білопілля (тепер Сумщина). Чотирирічним хлопчиком навчився читати, а в п’ятнадцять років уже публікував свої вірші в рукописних журналах. Більшість творів писав на клаптиках паперу вдома вранці за чаєм або в кав’ярнях, часто їх губив. Під час навчання в Харківському ветеринарному університеті самостійно опановував польську, сербську та болгарську мови, познайомився з відомими на той час письменниками. Література стала його покликанням. Перша поетична збірка «З журбою радість обнялась» принесла славу й визнання. Пізніше були інші збірки віршів, драматичні твори для дітей і для дорослих. Рятуючись від переслідувань радянської влади, емігрував до Угорщини, відтак жив в Австрії та Чехії. Там і почалася його активна творчість для дітей. Олександр Олесь цікавився минулим України, вивчав літописи та інші історичні джерела й написав віршовану історію Київської Русі «Княжа Україна». У ній розповів про києворуські часи, князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, їхні діяння та заповіді нащадкам....
0 Переглянути

Літописні оповіді. «Повість минулих літ»

5 Клас

Багато переказів, народних оповідок про життя українців та історичні події з часів заснування Київської Русі дійшли до нас завдяки літописам. Їх поява зумовлена поширенням писемності, коли почали фіксувати короткі замітки та оповідання про події і людей. Тільки-но записів назбирувалося багато, їх зводили в одне ціле й складали за порядком років. Так створювали літописи. Ви вже знаєте, що на той час це був єдиний спосіб зберегти пам’ять про минуле народу для нащадків. Літописи утримують інформацію про походження східних слов’ян, зародження і функціонування Київської держави. Літописці розповідали про ті історичні факти, свідками чи учасниками яких були самі або про які дізнавалися з інших джерел, зокрема з усних народних переказів. Літопис — найдавніший твір історичної прози, який у хронологічному порядку фіксує події кожного року (літа). Першим києворуським літописом є «Повість минулих літ», укладена в 1113 р. (XII ст.) ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором Літописцем. Він знав історію, літературу, грецьку мову та богослов’я, що допомогло йому показати історію києво-руської держави у зв’язку з історією світу. Літопис розгортає широку картину виникнення й розселення слов’янських племен, розповідає про те, «звідки пішла Руська земля і хто в ній найперший почав княжити», прославляє засновників Київської Русі....
0 Переглянути

Народні перекази

5 Клас

Народні перекази дуже близькі до легенд, але, на відміну від них, не містять вигадки. У переказах немає казково-фантастичних елементів та алегорії. У них відображена історія українського народу, реальні події, явища, драматичні ситуації, які відбувалися в попередні епохи. Головними героями є історичні особи, опис діянь яких може бути дещо ідеалізований. Пригадуєте такі твори? Теорія літератури Переказ — усне народне оповідання про визначні історичні події та їх героїв, відомості про яких часто зафіксовані в пам’ятках писемності. За змістом перекази близькі до легенд, але для них не характерні казково-фантастичні, надприродні елементи. Перекази побудовані на достовірних фактах. Перекази поширюються завдяки переповіданню почутого. За змістом і походженням їх поділяють на міфологічні, історичні, топонімічні («Озеро панське», «Змієва нора»). Найдавнішими є перекази про часи Київської Русі, а найбільше до нашого часу дійшло переказів козацької доби про запорозьких козаків, їхні звитяги. Саме з народних переказів дізнаємося, як з’являлися перші козацькі поселення, як козаки протистояли ординцям, який порядок панував на Запорозькій Січі («Козацьке житло», «Одяг і зброя запорожців»). У них ідеться і про козацьку старшину, гетьманів, козаків-характерників Івана Сірка, Богдана Хмельницького, Семена Палія, Петра Калнишевського та подвиги інших лицарів, які боролися за волю України....
0 Переглянути

Легенди українців

5 Клас

З давніх часів люди переказували одне одному почуті оповіді про певні події, історичних осіб, явища. Не всі факти вони могли пояснити, тому щось домислювали, чимось їх доповнювали. Так виникли легенди. Ви вже читали легенди про дівчину-Україну, «Хліб і золото», «Як виникли Карпати», «Місто Сміла». • А чи знаєте, які легенди поширені у вашому краї? Поцікавтеся в місцевій бібліотеці чи музеї і розкажіть іншим. Теорія літератури Легенда — народне оповідання про події, життя і діяльність якоїсь особи, чудесні явища, що сприймаються як достовірні. Люди вірили, що події та явища, про які йшлося в легенді, могли бути насправді. Героїв легенд вважали справжніми. Ознаками легенди є: переплетення реального й вигаданого, історичні факти, таємничість (навіть містичність), героїчність, драматизм. Зміст легенд відображає історію народу, його характер, світогляд, звичаї, традиції....
0 Переглянути

Валерій Шевчук (1939 р. н.)

5 Клас

У п’ятирічному віці Валерій Шевчук уже знав напам’ять весь «Буквар». За буйну фантазію малого Валерія називали «брехунцем». Він мріяв бути геологом, а став письменником. Народився 20 серпня 1939 року в Житомирі. У юнацькі роки був активним учасником літературних студій. Найпомітніше вплинули на нього твори Григорія Сковороди та Івана Франка. Пише вірші, новели, повісті, досліджує літературу, перекладає сучасною українською мовою твори давньоукраїнської літератури. Спеціально для дітей Валерій Шевчук видав тільки одну книжку — «Панна квітів» (1990), до якої увійшли казки «Золотий стіл», «Чотири сестри», «Місто без квітів», «Панна квітів», «Дівчинка, котра шукала маму», «Бігунець і Котило». У передмові зауважив, що ідею написати для дітей книжку подала його шестирічна дочка Юліана: запропонувала використати свої власні казки, записані друкованими літерами, з її ж ілюстраціями. Разом із дочками письменник придумував імена, пригоди, розгортання сюжетів. Це підтверджує жанровий підзаголовок книжки: «Казки моїх дочок». • А чи знаєте ви історії, коли дорослі разом з дітьми придумують казки? У вас є такий досвід? Валерієм Шевчуком керувало сподівання, що книжка «могла б бути цікава дітям, саме тим, котрі люблять фантазувати, вигадувати, котрі бачать перед собою зелений світ не просто так, а населений найдивовижнішими істотами і найнезвичайнішими людьми»....
0 Переглянути

Леся Українка (1871-1913)

5 Клас

Справжнє її ім’я — Лариса Косач. Росла дуже талановитою дівчинкою: в чотири роки навчилася читати, у п’ять почала писати драматичні твори, у шість — майстерно вишивала. А ще знала понад п’ятсот народних пісень, добре грала на фортепіано, малювала картини. • А які ще цікаві факти про Лесю Українку ви знаєте? Народилася Леся Українка 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському в сім’ї Петра і Ольги Косачів. Мати — відома письменниця Олена Пчілка (псевдонім), батько був юристом. З дитинства Лесю, її братів та сестер виховували в любові до рідної землі, українського слова, дбали про їхню освіту. У них удома часто збиралися письменники, художники і музиканти. Узимку сім’я жила в Луцьку, а влітку — в селі Колодяжне на Волині. Тут Леся пізнавала народні звичаї і традиції, разом із сільськими дівчатами купалася в озері, потай від батьків тікала до лісу, сподіваючись зустріти мавку. У дев’ять років Леся захворіла на туберкульоз кісток, тому не ходила до школи, займалася з приватними вчителями вдома, потім — самоосвітою. Вивчала літературу, іноземні мови, історію, філософію. Любила грати на фортепіано. Коли бувала в Києві, уроки гри на фортепіано їй давала дружина композитора Миколи Лисенка....
0 Переглянути

Іван Франко (1856-1916)

5 Клас

За надзвичайну працьовитість, поєднану з глибоким розумом і великим талантом, Івана Франка називають академією в одній особі. Уявіть собі: він написав майже шість тисяч праць найрізноманітніших жанрів. Це означає, що в дорослому віці писав у середньому два-три твори на день. • Деякі з них ви вже читали. Чи можете їх назвати? Народився І. Франко 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичі поблизу Дрогобича Львівської області в сім’ї коваля. Шестилітнім пішов до школи в сусіднє село Ясениця Сільна, де провчився два роки. Відтак батько віддав його в Дрогобицьку школу при монастирі. Про цей період ідеться у Франкових оповіданнях «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Отець-гуморист», «Красне писання». Після першого року навчання в школі його було визнано найкращим учнем у класі й нагороджено книжкою. Дев’ятилітнім утратив батька, а згодом — і матір. Якийсь час йому допомагав вітчим Гринь Гаврилик. Після школи продовжив освіту в Дрогобицькій гімназії. Багато читав, у шостому класі почав писати вірші, а згодом — поеми і драми, перекладав з інших мов. Мав феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити годинну лекцію вчителя; знав напам’ять «Кобзар» Тараса Шевченка; домашні завдання з польської мови нерідко виконував у поетичній формі. Уже тоді почав комплектувати власну бібліотеку, зібравши майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами....
0 Переглянути

Літературні казки

5 Клас

Народні казки є джерелом літературної казки. Письменники/письменниці використовують фольклорні мотиви, образи, сюжети або створюють цілком оригінальні казки. У літературних казках також розгортаються фантастичні сюжети й діють фантастичні персонажі, реальність поєднана з вигадкою. І народні, і літературні казки мають повчальний характер. Літературні казки — результат творчої уяви письменника/ письменниці, тому вони не завжди мають традиційну будову, зокрема зачин і щасливе закінчення. Такими є казки українських письменників/письменниць Івана Франка, Лесі Українки, Бориса Грінченка, Наталії Забіли, Зірки Мензатюк, Сашка Дерманського, а також зарубіжних авторів Шарля Перро, Ганса-Крістіана Андерсена, братів Грімм. • Чи доводилося вам читати літературні казки? Назвіть їх. Літературні казки існують у писемній формі й тільки в одному варіанті. Цим вони відрізняються від народних, які поширювали усно. У процесі розповідей народні казки зазнавали різноманітних змін, наслідком чого є велика кількість їхніх варіантів....
0 Переглянути

Народні казки

5 Клас

Світ казок чарівний і неповторний. У ньому живуть цікаві й фантастичні герої/героїні, відбуваються неймовірні події, але завжди перемагає добро. За якими ж ознаками розпізнати казку? За традиційним початком, цікавим закінченням, поєднанням реального і вигаданого, оптимізмом, дотепністю, розважальністю, чарівними предметами, магічними числами. • Ви вже прочитали багато казок. Наведіть приклади для підтвердження цього. Українські народні казки відображають життєвий досвід, мудрість і мрії народу, важливі історичні події. Вони прославляють добро, хоробрість, любов до рідної землі, високі морально-етичні цінності. Казка має усталену будову: зачин, основну частину, кінцівку. Зачин і кінцівка зазвичай стандартні: «Жили-були...», «Жили-були дід і баба...» і «Живуть-поживають, добра наживають», «Вам казка, а мені бубликів в’язка». • Пригадайте казки, які починалися саме так. У казці протиставлені добрі та погані персонажі, немає розгорнутих описів природи чи побуту, але є народні прислів’я, приказки, загадки....
0 Переглянути

Леонід Глібов (1827-1893)

5 Клас

Відомий український байкар, поет, драматург, педагог, громадський діяч народився 5 березня 1827 року в селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя помістя магнатів Родзянків. Дитинство його минало в селі Горби Кременчуцького повіту. Початкову освіту здобув удома: мати навчила читати, пан Родзянко — писати, місцевий священник — Закону Божого, арифметики, латинської та грецької мов. Із тринадцяти років Леонід навчався в Полтавській гімназії, де написав перші вірші. Через важку хворобу змушений був покинути гімназію й повернутися до батьків. Прочитавши «Кобзар» Т. Шевченка та «Приказки» Є. Гребінки, почав писати українською мовою. Навчаючись у Ніжинському ліцеї вищих наук, створив байки «Вовк і Кіт», «Лебідь, Щука і Рак», «Зозуля й Півень», «Жаба й Віл», «Синиця» та ін. Після закінчення ліцею Л. Глібов викладав історію та географію у дворянському училищі містечка Чорний Острів на Поділлі, географію в чоловічій гімназії Чернігова. Запам’ятався учням тим, що часто не давав домашнього завдання. Був учителем батька Лесі Українки. У 1863 р. вийшла збірка «Байки Леоніда Глібова», яка містила 36 творів. У цьому ж році Валуєвським циркуляром були заборонені видання, написані українською мовою, і тому знищено майже весь наклад збірки. Було призупинено випуск газети, в якій працював Л. Глібов, і він залишився без роботи. Суворий нагляд поліції за ним тривав понад п’ятнадцять років. У 1872 р. Л. Глібову вдалося видати другу, доповнену збірку байок, а 1882 р. — її перевидати....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 18 19 20 21 22 23 24 25 26 ... 41
Назад

Навігація