Олександр Олесь (1878-1944)
- 18-01-2023, 00:30
- 259
5 Клас , Українська література 5 клас Качак, Тебешевська 2022
Олександр Олесь
(1878-1944)
Справжнє його ім’я — Олександр Кандиба. Народився 5 грудня 1878 року в с. Білопілля (тепер Сумщина). Чотирирічним хлопчиком навчився читати, а в п’ятнадцять років уже публікував свої вірші в рукописних журналах. Більшість творів писав на клаптиках паперу вдома вранці за чаєм або в кав’ярнях, часто їх губив.
Під час навчання в Харківському ветеринарному університеті самостійно опановував польську, сербську та болгарську мови, познайомився з відомими на той час письменниками. Література стала його покликанням. Перша поетична збірка «З журбою радість обнялась» принесла славу й визнання. Пізніше були інші збірки віршів, драматичні твори для дітей і для дорослих.
Рятуючись від переслідувань радянської влади, емігрував до Угорщини, відтак жив в Австрії та Чехії. Там і почалася його активна творчість для дітей.
Олександр Олесь цікавився минулим України, вивчав літописи та інші історичні джерела й написав віршовану історію Київської Русі «Княжа Україна». У ній розповів про києворуські часи, князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, їхні діяння та заповіді нащадкам.
За народними мотивами та під впливом літописного оповідання про юнака-кожум’яку (майстра, що обробляв шкіру) написав драму-казку «Микита Кожум’яка». У ній поєднано ознаки казки та драматичного твору. Складається вона із чотирьох частин, дії яких відбуваються в палаті й світлиці князя, дворі Кожум’яки, за містом. Дійові особи — Микита Кожум’яка, Князь, Княгиня, Джура, Дівчина, Посланець та інші учасники подій.
«Алфавіт віршами, писаними для сина» — відома абетка, створена Олександром Олесем. У нього були дуже теплі й щирі стосунки із сином — Олегом Кандибою (Ольжичем) — українським поетом і поборником української державності, якого закатували в концтаборі у 1944 р.
Теорія літератури
Драматичний твір — художній твір, призначений для постановки на сцені. У його основі — дія, діалоги, монологи і вчинки дійових осіб. Зміст драматичного твору розкриває й увиразнює гра акторів.
Драму-казку «Микита Кожум’яка» Олександр Олесь написав віршованою мовою. Завдяки ритмові та римі, художнім засобам він емоційно передав почуття дійових осіб, їхні настрої, переживання і ставлення до того, що відбувається.
Теорія літератури
Віршована мова — розмірена, ритмічна образна мова, для якої характерні своєрідна інтонація, особливий темп, більша кількість пауз порівняно з прозовою мовою.
Ритм вірша створюється повторенням рядків, у яких однакова кількість та впорядковане чергування наголошених і ненаголошених складів, звуків у кінці рядків (рима), пауз після кожного рядка.
Розгляньте для прикладу фрагмент твору Олександра Олеся:
Сумний наш Князь, сумний наш Князь,
Лягли йому на чоло хмари,
Неначе ждуть нас знов удари,
Неначе знов орда знялась...
Ви зауважили, що рядки звучать ритмічно, мелодійно, зокрема і завдяки впорядкованому чергуванню складів: перший ненаголошений, а другий наголошений. Графічно це можна відобразити так:
У віршах рядки об’єднані у строфу. Строфа може мати два чи більше віршованих рядків. У цьому фрагменті вона містить чотири рядки — таку строфу називають чотиривіршем.
Віршована мова використовує тропи — засоби образної мови: епітети (художнє означення), порівняння, гіперболи, перенесення (метафори).
• Поміркуйте, які події легше уявляти — описані у віршованому чи прозовому творі. Що простіше — відтворювати уявні картини, читаючи твір чи спостерігаючи за його постановкою на сцені? Відповіді обґрунтуйте.
Микита Кожум’яка
(Казка в чотирьох картинах)
Скорочено
Дійові особи:
Микита Кожум’яка. Гонець. Батько, він же Дід. Воєводи. Князь. Сини. Княгиня. Парубок. Князівна. Старий дід. Джура. Діти. Дівчина. Дівчинка. Посланець. Юрба.
КАРТИНА ПЕРША
Палати Князя.
Дівчина
Сумний наш Князь, сумний наш Князь,
Лягли йому на чоло хмари,
Неначе ждуть нас знов удари,
Неначе знов орда знялась...
Княгиня
Ах, я так серцем не боліла,
Коли орда в степах кипіла,
І він з мечем і на коні
Літав орлом між ворогами,
А кров червоними квітками
Цвіла на дикім бур’яні.
Тепер же я горю в огні, —
Невже віддати мушу Змію
Дочку мою, красу, надію,
Сама згубити її мушу?
Ах, краще б взяв мою він душу...
Дівчина
Лишіть! Послухайте мене:
Ще, може, лихо і мине.
Ще, може, найдеться в державі
Юнак хоробрий, молодий,
Що й сам повернеться у славі
І вславить трон ваш золотий.
Хай Змій віки уже лютує, —
Всьому на світі край свій є...
Княгине! Серце моє чує,
Що Змія лицар той уб’є!
Княгиня
Покинь свої химерні мрії
І в очі правді подивись:
Прийшла черга — і смерть надії,
І не змагайся, і корись...
От так колись черга настане,
І згину я, і згинеш ти...
Дівчина
Чому ж увесь народ не встане
Страшного ката розп’ясти?!
Хай має він залізні руки,
Хай має безліч він голів,
Нехай страшні народні муки, —
А ще страшніш народний гнів.
Княгиня
Мовчи... Бо й стіни мають вуха!..
І що, коли нас Змій підслухав, —
Удвох загинем в одну мить!
Дівчина
Ах, в серці кров моя кипить!
Коли б Князівну врятувати,
Я б не боялась самострати...
Княгиня
У тебе серце золоте...
Мовчи!.. Здається, хтось іде...
Дівчина, угледівши на порозі Князя, виходить.
Князь
Недобрі знов у тебе очі...
Чому?! Від сліз? Не спала ночі?
Тому моя й журба подвійна...
Княгиня
Ні, Князю мій! Ні, я спокійна.
Князь
Спокійна... ти... А де ж вона?
Княгиня
Сидить в задумі край вікна
І в простір дивиться кудись...
А очі слізьми налились...
Князь
Невже країна вся байдужа?..
Невже у нас немає мужа,
Палкого серцем, молодого,
Який би зваживсь на двобій,
Невже не знайдеться нікого
В державі нашій молодій?!
(Входить Джура.)
Князь
Що сталось, Джуро?
Чийсь гонець?
Джура
Атож! Від Змія посланець.
Князь (до Княгині)
Іди собі в свої покої.
Княгиня
Ах, не минути долі злої...
(Виходить.)
Князь
Хм! Посланець?!. Від Змія...
Клич!
Джура
Такий він чорний, як та ніч!..
Такий зубатий та окатий...
Князь
Дарма!.. Іди, зови в палати!
Посланець (входить)
Наш пан, великий володар
Землі й самого пекла цар,
Прислав мене тобі сказати,
Що мусиш ти Дочку віддати.
Лишає він тобі три дні...
Оце сказать звелів мені.
А що мені сказати Пану, —
Кажи, бо так я не одстану.
Ілюстрація Петра Андрусіва
Князь
За три дні відповідь я дам...
Яку — твій Пан почує сам.
Посланець
Гляди! Накличеш ще біду...
Дивися сам... Так я піду.
(Виходить.)
Князь
Щоб нарешті ката-гада
Наш позбавився народ,
Джуро, скликать воєвод!
Нині ввечері нарада!..
КАРТИНА ДРУГА
Велика світлиця в палатах Князя.
За столами сидять воєводи.
Князь
Воєводи, в горі, в тузі
Вас, мої і слуги, й друзі,
Скликав я на раду днесь...
Я не сам, народ увесь
Просить вас пораду дати,
Як державу врятувати,
Як скрутити Змія злість,
Бо він всіх нас переїсть.
Ви згадайте, скільки кращих
Вояків пропало в пащі,
Скільки в розквіті дівчат
Йде щороку з наших хат.
За яку, скажіть, провину
Мусим ми платить данину?!
За що кров з нас смокче
Змій?
Воєводи, на двобій!
Що черга Дочці, — байдуже,
Хай моя Княгиня тужить,
Все дарма... Але неволі
Мусим крикнути: «Доволі!»
Досить нам зубів і лап!
Хто не бореться, той раб!..
Одні воєводи пропонують скоритися долі, а інші — стати на двобій зі Змієм.
...Князь
Бачу, слухаю, радію.
Але хто себе і зброю
Вкриє славою ясною?!
(Тиша.)
Другий воєвода
Що ж замовкли, люди добрі?!
Є ж у нас борці хоробрі!
Їхні руки з криці куті...
І, як звірі, в гніві люті.
Перший воєвода
Їхні руки, кажеш, з криці!..
Чув вже я... Лиши дурниці,
Досить тих борців хвалити!..
Краще — де вони, — вкажи ти;
Їх, на жаль, у нас немає...
Джура (входить)
Дід там... Справу пильну має,
Хоче Князю щось сказати.
Князь
Що ж, гаразд! Зови в палати.
Вибачайте, воєводи,
Що нараду перервав.
Третій воєвода
«В лихоліття всі до згоди», —
Батько мій колись казав.
Хай земля йому пером!
Дід (входить)
Б’ю я Князеві чолом,
Б’ю чолом і воєводам!
Чув я, Князю мій, що ти
Перестав спокійно спати,
Що до тебе йдуть свати,
Щоб Дочку твою узяти.
Перший воєвода
Тут не місце жартувати!
Дід
Я, панове, не жартую,
Не для жартів я прийшов:
Я до Князя в серці чую
І пошану, і любов.
Воєводи! Не годиться,
Щоб віддав Дочку наш Князь.
Треба з лютим Змієм биться,
Щоб не жер він більше нас.
Князю! Треба вбити гада!
Князь
Ось про це і йде нарада...
Але б хто на бій пішов?!
Дід
Змія б син мій поборов.
Князь
Що ж, він дужий?
Дід
Та не знаю,
А подужав би, гадаю.
Всі сини мої, панове,
Молоді, міцні, здорові,
А найменший — щось страшне!
Вже трьох літ боров мене!
...Раз колись коня мій син
Перекинув через тин.
...А сердитий!.. Тільки слово —
І скипів, і вже готово!
Що підвернеться під руку,
Все потрощить, як макуху!
Скажеш: «Сину, час вставати!» —
І тікай, тікай із хати,
Бо, що трапиться на очі,
Те тобі й на спину скоче!
Сміх і сльози... Чулий, добрий,
І розумний, і хоробрий,
І всіх любить нас, либонь,
А зачепиш — як огонь!
Князю! В мене є надія,
Що подужає він Змія.
Князь
Ах, коли б він гада вбив,
Я б тебе озолотив!
Незабаром замість хати
Мав би ти, старий, палати,
Мав би коней і волів —
Все, що тільки б захотів...
Дід
Не прошу нічого в тебе,
Та мені його й не треба;
Я хотів лише тобі
Помогти в тяжкій журбі...
Князь
Ох, старий, тяжка година!
Що ж... Поклич до мене сина!
Дід
Щоб пішов він?! Та нізащо!
Не послухає, ледащо.
Він не встане із стільця.
Князь
Що ж — послати посланця?
Дід
Де там! Знаю я синів!
Шли дванадцять посланців,
Шли найкращих, молодих.
Не послухає — старих!
Як не вийде знов нічого,
Шли малих дітей до нього.
Наймиліш йому дитина...
Оттакого маю сина!
Князь
Все зроблю, сивенький мій,
Тільки б завтра був двобій!
Я на все, старий, готовий!
Прощавай, іди здоровий.
Перший воєвода
Цей уб’є напевно гада!..
Князь
Що ж... Скінчилася нарада...
Дуже ви допомогли...
Але є ще в нас орли,
Та не тут, не в цій палаті,
А в мужицькій простій хаті!
(Князь встає і виходить. Разом з ним встають і воєводи з ніяково похиленими головами.)
Ілюстрація Петра Андрусіва
КАРТИНА ТРЕТЯ
Подвір’я Кожум’яки. Сини при роботі.
...Четвертий син
А ви чули чутку дивну?
Кажуть люди, що Князівну
Завтра Змію віддають...
У палатах сльози ллють!..
Другий син
Що робить? Прийшла черга
Невблаганна, грізна, люта...
Ех, коли б оця рука
Та була з заліза кута!
Четвертий син
Таку руку має він,
Наш найменший брат, Микита.
Не з заліза — з криці лита!
Переміг би він один...
Перший син
Гей, Микито, чуєш ти,
Що Тарас про тебе каже?
Може б, ти схотів піти?..
Переможеш, Змій поляже.
Зважся, з силою зберись
І — на гада!
Микита
Одчепись...
Батько (входить)
Гарно, сину, дуги гнеш —
Це сьогодні уже п’яту?
(До другого.)
І ти добре шкури мнеш...
Що ж! Нову збудуєм хату,
Купим пару ще волів
Та новий поставим хлів.
А Микита?! Цей відразу
По дванадцять шкур бере...
Другий син
З його сила так і пре:
Він поміг уже й Тарасу...
Четвертий син
Ех, цю б силу та на Змія!
Та чомусь плоха надія...
(Входять дванадцять парубків.)
Парубок (до старого Кожум’яки)
Князь великий нас послав
І чолом звелів нам бити
До твого синка Микити,
Щоб він відповідь нам дав.
Князь довідавсь, що твій син
Неймовірну силу має,
Що в державі він один
Ката-Змія подолає.
(До Микити.)
Отже, Князь хотів би знати,
Чи ти підеш на двобій,
Бо Князівну нашу взяти
Післязавтра хоче Змій.
Що звелиш сказати Князю?
Не вагайсь, кажи відразу:
Будеш ти з тим гадом биться?..
Що ж мовчиш ти?..
Микита
(рве дванадцять шкур)
Одчепіться!..
Геть! Не маю я охоти
Розмовлять під час роботи.
Батько (до парубків)
Кепсько... Ви мовчіть тепер...
Тихо йдіть собі додому,
Бо не спустить він нікому!
Бач, дванадцять шкур роздер.
(Парубки з похиленими головами пішли.)
Батько
Сину, сину! Що ж це буде?
Це ж були від Князя люди...
Негаразд, мій любий сину...
Входять дванадцять дідів і теж просять Микиту врятувати Князівну і край від Змія. Але він не послухав їх.
...Входять дванадцять дітей.
Дівчинка
Нас прислали до Микити,
Ми прийшли його просити.
Де ж він, той, що дуги гне?
Батько
Ось він, діти, шкури мне.
Дівчинка
Князь, Княгиня і Князівна
Низько б’ють тобі чолом.
Налети орлом на Змія,
Вбий його своїм крилом.
Коли кращу від Князівни
Найдеш квітку навесні,
І коли темніше неба її
віченьки ясні,
Коли є корали в морі,
Червоніші уст її,
І коли від неї краще
Заспівають солов’ї, —
То не йди... Вона й не хоче.
Коли ж чуєш правду ти,
На двобій із лютим Змієм
Мусиш, лицарю, піти.
Все ти матимеш, що схочеш,
Зробить Князь для тебе все,
А вона тобі в дарунок
Власне серце принесе...
Микита
Скарбів, діти, я не хочу!
Що б робив я з скарбом тим?
Недосяжна зірка в небі,
Хоч вона і сяє всім.
Йдіть скажіть ясному Князю,
Що іду я на двобій,
Що поміряюсь я з гадом,
Хоч і дужий, кажуть, Змій.
Йдіть скажіть, що за хвилину
Я у Князя на дворі
Хочу спробувати силу,
А уранці — на горі.
Дівчинка
Низько б’єм чолом Микиті...
Ще не вмерла правда в світі,
Вогник віри не погас...
Гонець (вбігає)
Люди добрі! Лихо в нас!
Прилетів на крилах гад!
І Князівну вкрав з палат!
(Всі наче закам’яніли).
Ілюстрація Петра Андрусіва
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Майдан за містом.
Вдалині, на горі, химерний замок Змія з різнокольоровими, освітленими огнями вікнами.
Ліворуч попід горою частина міста.
Ледве починає розвиднятись.
Юрба, яка щохвилини збільшується.
...Перша дівчина
Сьогодні Князь ішов,
Мовчав, сховавши муку,
Княгиня ж — як та ніч...
Її вели під руку.
Друга дівчина
Я бачила в дворі
Микиту Кожум’яку:
Усе сміється він —
Ні крихти переляку!
Третя дівчина
Залізну булаву
Всю ніч йому кували,
Нещасні ковалі
І стілечки не спали.
Перший голос
Здається, ось ідуть
Княгиня з Князем поруч...
Микита шапку зняв,
Пішов собі праворуч.
Друга дівчина
В палац, до замку йде!
Ой лишенько, ой горе!
Та що ж це буде з ним?
Та він же не поборе?!
Парубок (з дерева)
Погляньте: став, як дуб,
І стукає в ворота...
Змій виглянув з вікна
І сипле іскри з рота!!!
Другий голос
Князь! Князь! Шапки з голів...
Дорогу! Розступіться!
Третій голос
Княгиня також з ним
Іде на бій дивиться.
Князь
Добридень вам усім!
Усіх тут вас вітаю...
В страшний, тривожний час
Я шапку вам скидаю.
Дід
Б’ємо тобі чолом,
Б’ємо й твоїй Княгині!
Минало тебе зло,
Мине тебе і нині.
Я Змія знав здавен
І силу його знаю:
Микиту щоб побив, —
Я, Князю, не гадаю.
Хіба що Змій огнем
Микиті спалить очі,
Та хлопець він верткий
І набік в час відскочить.
(Князь із Княгинею пішли наперед.)
Голос (з дерева)
Ой, гляньте, гляньте: Змій!
Перша дівчина
Ой лишенько, дивіться!
Друга дівчина
Який страшний та злий!
І в сні таким не сниться.
Другий голос
Микита одступив...
...Третій голос
Микита не здригне:
Я знаю Кожум’яку.
П’ятий голос
Посипав іскри Змій.
Горять, вгорі літають,
Мов снігом золотим
Вітри у полі грають.
Шостий голос
Схопились... ай, ай, ай!
Одскочили і стали...
Стоять і ждуть...
Сьомий голос
Ну що ж? Хоч боки розім’яли!
Перший голос
Дивіться! Буде щось:
Микита наступає,
Тримає булаву,
Змій лапи потирає.
(Гук від удару.)
Ага! Ото дістав!
Другий голос
Дісталось і Микиті!
Дід
Це, мабуть, перший бій
Такий на цілім світі.
Другий голос
Ай, як розгнівавсь Змій!
Пустив, дивіться, пару,
Мов курява знялась.
О, знову кинув жару!
(Чути гупання булави.)
Голос (з дерева)
Не видко ані-ні!
Вся площа димом вкрита..
(Пауза)
Дивіться: Змій упав,
Спіткнувся і Микита.
Третій голос
Схопились знов! Ай-ай!
(Чути: бух, бух, бух.)
Ну, тут вже буде край!
Другий голос
Погляньте: Змій зваливсь!
Це, мабуть, добре вшкварив!
Микита Змія взяв,
Ще раз об землю вдарив.
(Гупання. Люди весь час ворушаться, деякі пробують вилізти на дерева, матері піднімають угору дітей.)
Голос (з дерева)
Як мертвий, Змій лежить...
Лежить і не здригнеться...
Микита в боки взявсь,
Стоїть собі й сміється.
Крики
— Слава, слава, слава!
— Слава, слава Микиті!
— Хай живе Князь!
— Хай живе Микита!
— Слава, слава, слава!
Перший голос
Микита вже з палацу йде
І на руках виносить...
Крики
— Князівну, Князівну!
— Князівну несе!
— Хай живе Князь...
Ілюстрація Петра Андрусіва
Запитання і завдання за матеріалом, який вивчаєте
1. Про які біографічні факти і період життя Олександра Олеся ви б хотіли дізнатися більше? Спробуйте віднайти інформацію в інтернеті.
2. Твори яких жанрів є в доробку письменника?
Завдання щодо аналізу жанрово-змістових, мовних особливостей твору, характеристики героїв
3. Яка тема драми-казки «Микита Кожум’яка»? Для чого князь зібрав воєвод? Чи допомогли вони розв’язати проблему?
4. Хто просив Микиту йти на двобій зі Змієм? Кого він послухав? Чому?
5. Хто розповідає про двобій Микити і Змія? Хто вийшов переможцем у двобої?
6. Виразно прочитайте драму-казку. Складіть план до кожної картини, підберіть заголовки.
7. До якого жанру належить драма-казка «Микита Кожум’яка»? Доведіть, вказавши на конкретні ознаки твору. Створіть за зразком таблицю і заповніть її.
8. Складіть цитатну характеристику Микити Кожум’яки, Князя, Князівни, Діда. Визначте, які риси характеру їм притаманні.
Інтерактивні, ігрові та проєктні завдання для роботи в парах, групах
9. Попрацюйте у групах. Прочитайте кожну картину в особах чи інсценізуйте їх.
10. Використовуючи метод «Ромашка Блума», проаналізуйте прочитану драму-казку в групах. Одна група ставить запитання, інша - відповідає.
11. Проаналізуйте віршовану мову твору, звертаючи увагу на ритм, рими і художні засоби, які використав письменник. Випишіть цитати з епітетами, порівняннями, гіперболами, метафорами (перенесенням), пестливими словами. З якою метою їх використовує автор?
Завдання пошуково-дослідницького характеру
12. Які слова у драмі-казці вам незрозумілі? З’ясуйте їхнє значення за допомогою словників.
Творчі завдання та завдання щодо практичного застосування набутих знань
13. Випишіть із драми-казки прислів’я й приказки. Кому з дійових осіб вони належать? Створіть за зразком таблицю і заповніть її.
14. Хто з героїв твору вам подобається? Які риси характеру, поведінки вас приваблюють? Чому?
Завдання для розгляду твору в мистецькому контексті та з урахуванням міжпредметних зв’язків
15. Перегляньте анімації-мультфільми «Микита Кожум’яка» Ніни Василенко та Манука Депояна. Яка версія за змістом є ближчою до твору Олександра Олеся? Яка робота сподобалася вам більше? Чому?
16. Розгляньте ілюстрації Петра Андрусіва до драми-казки «Микита Кожум’яка». Зачитайте епізоди, до яких вони створені.
Домашнє завдання
1. Заповніть картку прочитаного твору.
2. Виразно прочитайте історичне оповідання «Богатирська застава». Підготуйтеся до детального його переказу.
Цікаво знати
• «Микита Кожум’яка» — повнометражний анімаційний фільм режисера Манука Депояна — став першою українською 3D-анімацією і вийшов у прокат у 2016 р. В іноземному прокаті фільм має назву «Драконячі чари» (англ. The Dragon Spell).
Коментарі (0)