Борис Олійник

(1935—2017)

Борис Ілліч Олійник — поет, перекладач, громадський діяч, народився 22 жовтня 1935 року в селі Зачепилівка на Полтавщині. Батько майбутнього поета був журналістом. Під час Другої світової війни він добровольцем пішов на фронт і загинув.

Виховувала Бориса мати. Хлопчик змалку цікавився поезією, народною піснею. Іще навчаючись у п’ятому класі, почав друкуватися. Після закінчення десятирічки 1953 року вступив на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Григоровича Шевченка, який закінчив 1958 року. Працював у редакціях українських газет і журналів.

Поезія стала головною справою життя Бориса Олійника. 1962 року побачила світ його перша збірка поезій «Б’ють у крицю ковалі» — книга про повоєнні часи, про пережите народом.

Борис Олійник — автор більш як 40 книг віршів, статей, які перекладено багатьма мовами світу. Свої найкращі ліричні вірші поет присвятив матері, усім матерям.

1983 року Бориса Олійника відзначено Державною премією України імені Тараса Шевченка.

Борис Ілліч жив напруженим життям громадянина, поєднуючи творчу працю з громадською діяльністю. Він був народним депутатом України. Як громадянин, як поет виступав із пристрасним поетичним словом про незалежну Україну, її працьовитий народ, його солов’їну мову.

2005 року удостоєний високого звання Героя України.

Помер Борис Олійник 30 квітня 2017 року. Його поховали в Києві на Байковому кладовищі.

• 1. Розкажи, що ти знаєш про професію журналіста.
• 2. Кому поет присвятив свої найкращі ліричні вірші?
• 3. Що ти знаєш про громадську діяльність Бориса Олійника?

Мати

(Скорочено)

Зупиніться, поети!

Чекайте, не треба...

Мати вийшла на ґанок

і дивиться в небо.

Мати дуже висока,

древніша од космосу.

На плечі в неї райдуга

гнеться коромислом.

Приймачі підбадьорливо

сиплють прогнозами.

Мати мовчки ковтає

просолені сльози.

Мати вірить не дуже

професорським викладам:

ще ж нема од серця

точнішого приладу.

І тривога їй кригою

пада на серце:

«А як з космосу чорного

син не повернеться?»

І тому вона йде

за село, на околицю,

і стає на коліна,

і небові молиться.

Та не супте ви брів

і не хмартесь осінньо:

мати молиться в небо...

на рідного сина.

• 1. Читай вірш виразно, чітко вимовляй кожне слово.
• 2. Визнач тему й основну думку вірша.
• 3. Поясни зв’язок назви твору з його основною думкою.

* * *

Ніхто не забутий.

На попіл ніхто не згорів:

солдатські портрети

на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам’ять в людей

і живуть матері,

допоти й сини, що спіткнулись об кулі,

живуть.

• 1. Читай вірш душевно, дотримуйся інтонації.
• 2. Визнач основну думку твору.
• 3. Поясни, як ти розумієш останнє речення вірша.
• 4. Вивчи вірш напам’ять.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Українська література 8 клас Кравець 2020 (F70)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)