Василь Голобородько (нар. 1945 р.)
- 3-01-2023, 13:27
- 223
8 Клас , Українська література 8 клас Міщенко
Василь Голобородько
(нар. 1945 р.)
Василь Голобородько
Моє слово не вогнисте, в моїй поезії - метелики, бджоли. Але я засвідчую перед світом, Богом і людьми: тут Україна, і ви - українці.
Василь Голобородько
«НАДІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ»
Якщо доля колись закине вас до Мельбурна або Вашингтона, до Ріо-де-Жанейро або Торонто, то в найбільших місцевих бібліотеках ви обов’язково знайдете книги Василя Голобородька. Навіть українською, не лише в перекладах. Бо його поезія - це життя, у якому душа та настрій народу зринають з високостей вічності. Бо це є справжня Поезія, а не просте віршотворення.
А чи знаєте ви, що одна з антологій світової поезії, видана у Європі, має назву «Від Рабіндраната Тагора до Василя Голобородька»?
Поет народився в селищі Андріанопіль на Луганщині в селянській родині. Його з дитинства хвилювало те, на що, можливо, решта й не звертала уваги. Можливо, це й зумовило такий довгий шлях через роки мовчання до свого читача.
Уявіть собі, наскільки чесною і безкомпромісною людиною є Василь Голобородько, що навіть вищу освіту зміг завершити лише у 2001 році! Бо ніколи не кривив душею, а тому його з деяких вищих навчальних закладів виключали, з деяких він ішов сам.
Пригадайте, хто ще з українських письменників вирізнявся такою ж безкомпромісністю, відстоюючи рідну мову, культуру, традиції.
Поетові небайдуже все у рідній країні. Його окрилена душа найперше відгукується на красу пташиного лету. Він написав навіть книжку - «Українські птахи в українському краєвиді». До кожного вірша про того чи того птаха він добирає прислів’я, приказки, загадки. Сам поет про це говорить так: «Побачивши якось птаха, про якого не знаємо навіть назви, ми тільки одне зауважуємо, на рівні безпосереднього спостереження, притаманного не лише людям: це - птах, але знаючи усе багатство назв птаха, загадку про нього, прислів’я і приказки, повір’я і прикмети, заклички і замовляння, пов’язані з птахом, ми привносимо все це птахові, олюднюємо його, а бачачи птаха в краєвиді, тим самим олюднюємо і дикий, порожній, без людської присутності краєвид».
А які твори про тварин і птахів ви знаєте? Які вивчали в школі? Поміркуйте, чого вчать читачів автори, розповідаючи про красу рідної природи.
Двадцять довгих років мовчав Василь Голобородько. Але зараз його ім’я у європейському духовному просторі стоїть поряд з іменами Волта Вітмена і Шарля Бодлера, Поля Верлена і Артюра Рембо. Василь Голобородько - лауреат премії ім. Василя Симоненка та Державної премії імені Т. Г. Шевченка, член Спілки письменників України. А ще поет має ступінь магістра за дослідження українських казок. Він є представником «київської школи поетів», за визначенням літературознавців - найцікавішого і найбільш глибокого літературного явища кінця XX століття. І це правда, бо той, хто прочитає бодай декілька рядків, написаних Василем Голобородьком, завжди повертатиметься до його книг, бо в них - відповідь на поетове запитання до себе і до нас: «Чому ми такі стали сьогодні?».
НАША МОВА
Кожне слово нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
з побратимами у товаристві
розмовляємо
кожне слово нашої мови
записане у Літописі
тож хай знають вороги
якими словами
на самоті мовчимо
«СЛОВА У ВИШИВАНИХ СОРОЧКАХ»
Кожен справжній поет, який народжується на нашій землі й промовляє до людей мовою матері та свого народу, стає на захист цієї мови. Адже її історія - то історія боротьби українців за свою незалежність. Поки ця дана від Бога музика звучить у наших душах, до того часу ми маємо право зватися нацією. Саме про це поезія Василя Голобородька, про те, що мова - щось коштовне і незбагненне, набагато глибше і значущіше, ніж ті слова, що її складають. Короткими рядками, у яких відсутні будь-які художні засоби, поетичні «красивості», Василь Голобородько спромігся сказати головне: мова - це душа кожного з нас, наше єство, наша гордість, наше минуле й майбутнє. Ви звернули увагу, що поезія особлива і за своєю формою? Це вільний вірш, про який прочитаєте у своєму літературознавчому словничку. Проте вслухайтесь у його мелодію: він вільний не лише за зовнішнім виглядом. Він вільний за своєю внутрішньою розкутістю, духовним летом, органічністю поетового мислення.
Поет нічого не нав’язує, не повчає і не застерігає. Він увесь час ніби повертається до спокійної, чимось перерваної розмови, якій, сподіваємось, ще довго не буде кінця...
Які ще поезії про українську мову ви знаєте? Виявіть спільні риси й думки у прочитаних вами творах про рідну мову.
ТЕПЛІ СЛОВА
Співаймо пісні про кохання,
щоб не вмерло слово «Дунай»,
гуляймо весілля своїм дітям,
щоб не вмерло слово «коровай»,
розповідаймо казки своїм онукам,
щоб не вмерло слово «Змій», -
наповнюймо
цей холодний всесвіт
теплими словами нашої мови,
які народжуються разом із диханням.
Як ви зрозуміли рядки про слова, які народжуються разом із диханням?
«ЩОБ НЕ ВМЕРЛИ СЛОВА...»
Для творів Голобородька характерне звертання «Ми». Воно сприймається як факт довіри, як свідчення спорідненості з кращими представниками нашого суспільства, що вже обрали єдину і несхибну дорогу - на віки, на щастя, на здобутки. Василь Голобородько знає, що вже підростає покоління, яке має дбати про збереження національних святинь, до яких, зокрема, належать і слова нашої мови. Поет бачить і перепони на освяченому прадідами шляху, а проте цей рух не зупинити. Недаремно перша потужна громадська організація, що виникла іще в часи фактичної несамостійності України, називалась «Народний Рух». Бо рух - це життя, а рух пробудженого українства до майбутнього, що охопив навіть найвіддаленіші куточки країни, - це найважливіше, на чому хотів би наголосити поет.
Проаналізуйте, у чому полягає пафос цієї поезії.
У його поезіях, на індивідуальний стиль яких ви вже звернули увагу, вживаються традиційні епітети - «тихомрійні села», «віковічна земля», «золотоверхі церкви». Але ця, на перший погляд, простота насправді підкреслює дуже важливі речі: сталість, вічність, незнищенність святинь, які й складають таке поняття, як Батьківщина. Але головним компонентом цієї, та й деяких інших поезій Василя Голобородька є ключові слова. Прислухайтесь, куди падає логічний наголос: «ми йдемо», «ми гордо йдемо» і «марна справа», «марна справа» стояти нам на заваді!
Оригінальна, неповторна манера письма, наскрізний патріотизм, що пронизує кожний з рядків його поезій, усвідомлення нерозривності зв’язків між минулими, сьогоднішніми та прийдешніми поколіннями, шанобливе ставлення до рідної мови, висловлене в простих, неповторних образах, зробили Василя Голобородька самобутньою постаттю в українській літературі.
З ДИТИНСТВА: ДОЩ
Пригадайте вірш Ігоря Калинця «Дощ» із циклу «Дивосвіт», вивчений вами у 6-му класі. Спробуйте знайти спільні образи, почуття у цих творах. Яким вимальовується образ дощу у кожного з поетів?
Я уплетений весь до нитки
у зелене волосся дощу,
уплетена дорога, що веде до
батьківської хати,
уплетена хата, що видніється на горі, як
зелений птах,
уплетене дерево, що притихле стоїть над
дорогою,
уплетена річка, наче блакитна стрічка в
дівочу косу,
уплетена череда корів, що спочивають
на тирлі.
А хмара плете і плете
зелене волосся дощу,
холодне волосся дощу.
Але усім тепло,
усі знають: дощ перестане,
і хто напасеться, хто набігається,
хто нахитається,
хто насидиться на горі,
хто належиться,
а хто прийде додому
у хату, наповнену теплом, як гніздо.
Т. Яблонська. Гроза минула
Погодьтеся, Василь Голобородько так тепло і зворушливо написав про звичайний дощ, що відчуваєш себе так само «вплетеним» у його ласкаві струмені, у його лагідне шумовиння.
Це - пейзаж неповторної і найкрасивішої для нього частини світу - батьківщини. Бо нема на всій земній кулі куточка милішого, аніж той, на якому звелася батьківська хата. І улюблений автором образ - хата «тепла, як гніздо». Подумайте, адже гніздом можна назвати лише ту домівку, де справді панує гармонія і затишок. Щось є в цьому слові, яким Голобородько завершує вірш, дуже глибоке. Пейзаж, на перший погляд, простий, традиційний. Але ж якою поетичною майстерністю потрібно володіти, щоб змалювати його немовби через шибку тієї самої хатини-гнізда, через шибку, списану вервечками дощу...
В. Хайдурова. Риби, птахи, звірі
Твори Василя Голобородька - це відгомін казок і легенд, замовлянь і пісень, загадок і приказок, що збереглися з давніх-предавніх часів у скарбничці народної пам’яті. Це і пересторога, і нагадування, і спогад, і філософські роздуми над «вічним» питанням: як залишитись справжньою Людиною? Одразу згадуються слова Ліни Костенко: «Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Повторюємо
- 1. Назвіть прочитані вами твори Василя Голобородька. Про що в кожному з них ідеться?
- 2. У яких важливих речах, на думку поета, живе наша мова?
- 3. Що означає поняття «вільний вірш»?
- 4. Назвіть основне дієслово-образ, що пронизує весь вірш «З дитинства: дощ».
2. Міркуємо
- 1. На чому наголошується у поезії «Теплі слова»? Свою думку аргументуйте.
- 2. Прочитайте виразно поезію «З дитинства: дощ». Зверніть увагу, на яких словах (рядках) ви робите логічний наголос. Чому?
- 3. Які образи підкреслюють місце рідної мови в житті кожної людини?
- 4. У чому полягає життєстверджуючий, оптимістичний характер поезій Василя Голобородька?
3. Аналізуємо
- 1. Проаналізуйте вірш «З дитинства: дощ».
- 2. Визначіть провідну думку поезії «Наша мова».
- 3. Які почуття викликають у вас поезії Василя Голобородька?
- 4. З якими надзвичайно важливими для людини речами пов’язує Василь Голобородько образ дощу (вірш «З дитинства: дощ»)?
4. Дискутуємо
- 1. Обговоріть поезію, яка вам найбільше сподобалась. Визначіть у ній провідні мотиви, ідеї, прокоментуйте центральні образи.
- 2. Доведіть за допомогою цитування, що Василь Голобородько наголошує на найважливіших для кожної людини істинах.
- 3. Наскільки, на вашу думку, форма творів Василя Голобородька відповідає їхньому ідейному задумові?
- 4. Назвіть визначальні мотиви для творчості поета.
- 5. Оцініть поезії з точки зору їх спорідненості з фольклором. Котра з них, на ваш погляд, найближча до традицій народної творчості?
ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ
Мабуть, щось є у, здавалося б, звичайному паданні дощу, що воно надихає поетів на ліричну розмову. І разом з тим найчастіше вони звертаються саме до форми вільного вірша, щось єднає їхні мініатюри, у яких іскриться живлюща вода. Переконайтеся самі, прочитавши поезію турецького поета Назима Хікмета «Знову про дощ»:
Дощ, як горобець,
Хлібні крихти, що я накришив на дах,
сторожко клює: тук-тук, тук-тук...
сторожко клює горобець-дощ.
Дуже подібний за образами і настроєм до «Дощу» Василя Голобородька твір поляка Ярослава Івашкевича:
Що там вдома?
Сипле дощик.
Пес гавкоче.
Мла бліда.
Тяжко по шляху
хлюпоче череда.
Ні багрянцю,
ні порфіри.
Лиш буденних справ
ознаки.
Боже,
якщо ти існуєш, -
не відкинь моєї дяки!
ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК
Верлібр - форма вірша, яка не має наскрізної симетричної будови, не передбачає поділу на стопи, не має рими, унаслідок чого зникає і поділ на строфи, що структурно наближає його до прози.
Вільний вірш - поетичний вірш, написаний переважно ямбом без особливої строфічної будови, коли кількість стоп у рядках коливається від однієї-двох до п’яти-шести.
ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ
Творче завдання сьогодні вимагатиме від вас знань не лише з літератури, а й з природознавства. Пропонується тема творчо-пошукової роботи: «Птахи мого краю». Для того щоб успішно впоратись із завданням, потрібно дотримуватись таких вказівок:
1. Пригадати, які саме птахи відлітають у вирій, а які - ні.
2. Записати всі прикметні риси цих птахів, про які можуть вам розказати старші люди.
3. Уважно погортати довідкову літературу та сторінки Інтернету, щоб віднайти цікаві історії про цих птахів.
4. Знайти і прочитати літературні твори, проаналізувати: наскільки цікаво і точно автори змалювали птахів, наскільки це збігається з тими відомостями із зоології, якими ви володієте, з народними прикметами, повір’ями.
5. Використати або намалювати ілюстрації до творчої роботи.
А для тих, хто захоплюється фольклором, пропонується підготувати доповіді на тему «Образи птахів в українському фольклорі» і виступити з нею. Ви можете запитати в літніх людей, які народні пісні, казки чи легенди про птахів вони знають.
ЛІТЕРАТУРНА П’ЯТИХВИЛИНКА
Упродовж п’яти хвилин спробуйте пригадати, у яких літературних творах розповідається про птахів. Якими особливими рисами, можливо, символічними, наділяли їх автори? Які пернаті були в пошані у фольклорі і що саме вони уособлювали? Той, хто пригадає найбільшу кількість цікавих історій, стане переможцем на сьогоднішній п’ятихвилинці.
Коментарі (0)