Разом зі своїм народом — на віки: Тарас Григорович Шевченко (1814—1861)
- 5-01-2023, 12:53
- 227
8 Клас , Українська література 8 клас Коваленко
Разом зі своїм народом — на віки
Тарас Григорович Шевченко
1814—1861
Історичні координати
Щоб зрозуміти, чому Тарас Григорович Шевченко став виразником прагнень українського народу, необхідно зрозуміти історичну добу, у яку він жив. Щоб осягнути, у чому Шевченковий феномен як митця й провідника нації у визвольній боротьбі протягом ось уже двох століть, необхідно дійти до глибин його творчості.
Перша половина XIX ст. Українські землі поділено між двома великими імперіями. Лівобережна, Слобідська, Правобережна та південні території увійшли до складу Російської, а Галичина, Буковина та Закарпаття — до Австрійської імперії. Політика обох держав була колоніальною, мала антиукраїнський та антинародний характер. Але градус політичного й соціального тиску на українців у цих країнах був різний.
На політику Австрійської імперії значний вплив мали європейські революційні рухи. Революції 1789 р. та 1830 р., а особливо революція 1848-1849 рр., що охопила всю Європу, відкрили шлях до демократичних змін у цих країнах, змели кріпосницьке рабство. Це були кілька повстань у різних частинах Європи проти монархічного правління1. Свобода, рівність, братерство — ці революційні гасла під тиском народу почали втілюватись у конкретні демократичні зміни.
На початку ХІХ ст. завершується формування європейських націй та літературних мов. Якщо в попередні століття розподіл у середині суспільства відбувався за станами (землевласник, шляхтич — з одного боку, ремісник, селянин — з іншого), то тепер громадяни країни почали усвідомлювати свою національну спільність і самобутність незалежно від належності до соціального прошарку. У цей час починає бурхливо розвиватися культура зі своїми чітко вираженими національними особливостями. У першій половині ХІХ ст. творять німецькі та австрійські митці й діячі науки Й. В. Ґете, Г. Гейне, Е. Гофман, Л. ван Бетховен, Ф. Шуберт, Р. Вагнер, Ф. Шлегель, Ф. Шеллінг, Г. Гегель, Л. Фейєрбах; французи В. Гюго, О. де Бальзак, Г. Берліоз, Е. Делакруа, Т. Жерико, К. де Сен-Сімон, М. Фур'є; англійці Дж. Байрон, Ч. Діккенс, В. Скотт, Д. Констебл, Дж. Тернер; італійці Н. Паганіні, Дж. Россіні, Д. Доніцетті; поляки А. Міцкевич, Ю. Словацький, З. Красінський, С. Монюшко, М. Огінський, Ф. Шопен та інші.
А як жила батьківщина Т. Шевченка у складі Російської імперії в цей час? У зовнішній політиці Росія виконувала роль «жандарма Європи», беручи участь у придушенні революційних виступів на Заході. Усередині країни після перемоги у війні над Наполеоном (1812 р.) відбувається піднесення патріотичних настроїв, організаційно оформлюється рух декабристів — передових представників дворянства. Мета їх діяльності — ліквідація самодержавства, скасування кріпацтва та встановлення конституційного ладу. Після розправи царату над декабристами в 1825 р. в країні починається наступ реакції2.
Щодо України політика Росії була особливо жорстокою. Наприкінці XVIII ст. ліквідовано Запорозьку Січ, а з нею — і політичну автономію3. Кріпацтво, значно послаблене внаслідок Визвольної війни 1648-1654 рр., набуло на початку ХІХ ст. найбрутальніших форм. Звичним став продаж кріпаків, село потерпало від безправ'я.
У відповідь на гноблення Україна вибухає масовими селянськими повстаннями. Так, наприклад, протягом 1826-1847 pp. відбулося 250 виступів протесту, а 1849-1854 pp. — 104. Найпотужнішим за силою спротиву було повстання під проводом У. Кармалюка.
1 Монархічне правління — форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю або частково належить одній особі — спадкоємному монархові.
2 Реакція — політичний тиск, що придушує прогресивні сили в суспільстві. Мета політичної реакції — збереження та зміцнення старих порядків, які вже віджили.
3 Автономія — самоврядування певної частини держави.
• Пригадайте, що вам відомо про Кармалюка та як його зображено в історичних піснях.
У цей час російське самодержавство1 завдає одного з найнещадніших ударів по освіті: значно зменшує кількість шкіл, перетворює Києво-Могилянську академію зі світського навчального закладу на духовний. Царський указ 1804 р. про заборону української мови в школах був спрямований на русифікацію освіти, що в майбутньому мало позначитися на рівні освіченості народу. Російська імперія свідомо намагалася перетворити Україну на глуху провінцію.
Ще з XVI ст. освічені українці починають переїжджати до російської столиці. Українська культура, вища на той час за розвитком, стала своєрідним інтелектуальним донором для сусіднього народу, сприяла європеїзації російської культури. Але після приєднання до Росії Україна позбулася цієї своєї переваги. На початку ХІХ ст. частина української еліти починає працювати в річищі російської культури. А вже в 30-40-х роках ХІХ ст., в умовах дедалі більшого розвитку російської культури, творення української літератури ставало безперспективним.
Можна було змиритися, пославшись на несприятливі обставини. Але серед освічених, патріотично налаштованих українців з'являється категорія «нових людей», які наступу реакції протиставили самовіддану працю для національного відродження. Їхню діяльність у тих умовах можна назвати подвижницькою.
Українські культурні й наукові діячі ставили перед собою завдання засвоювати народні традиції, зафіксувати на папері перлини усної народної творчості. Вони почали активно збирати й вивчати фольклорні твори (Михайло Максимович, Ізмаїл Срезнєвський та ін.), досліджувати історію, життя та побут народу (Микола й Дмитро Бантиш-Каменські, Микола Костомаров та ін.).
1 Самодержавство — форма правління державою з необмеженою владою однієї особи — самодержця.
Захоплення фольклором позначилось і на творчості українських митців цього періоду: Івана Котляревського, Петра Гулака-Артемовського, Григорія Квітки-Основ'яненка, Євгена Гребінки, Семена Гулака-Артемовського, Івана Вітковського, Іллі та Олександра Лизогубів. Народ упізнавав себе у творах цих митців.
За таких суспільно-політичних та культурних умов приходить у світ великий геній українського народу Т. Шевченко. У чому його феномен? Його твори не просто відтворювали життя народу, а були присвячені народу. Він не тільки розповідав про окремі явища несправедливої кріпосницької системи, а й викривав увесь антинародний устрій. В умовах бездержавності великий Кобзар не тільки оплакував недолю народу, а витворив образ нового позитивного героя — захисника інтересів знедолених. Закликом «Борітеся — поборете!», усіма своїми творами Т. Шевченко відкрив перед народом перспективу звільнення від соціального й національного рабства. Спираючись на фольклор і живу розмовну мову, він своїми творами заклав норми української літературної мови.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
- 1. Розкажіть про особливості суспільно-політичного життя в Європі на початку ХІХ ст. Яка загальнолюдська ідея стає центральною в цей час?
- 2. Поясніть, чи могла, на вашу думку, праця українських культурних діячів навіть у межах чужої держави бути плідною для розвитку національної ідеології та культури. Укажіть можливі шляхи такого розвитку. За потреби проконсультуйтеся з учителями історії чи літератури.
- 3. Поміркуйте, чому відродження освіти й культури було важливим завданням українських культурних діячів початку ХІХ ст.
- 4. Розгляньте репродукції портретів Т. Г. Шевченка, виконані сучасним українським художником Олегом Шупляком. Опишіть ту, що сподобалася вам найбільше. Поясніть, чому художник обирає саме такі композиції для зображення образу Кобзаря.
Попрацюйте в парі!
Прочитайте та прокоментуйте слова О. Кониського1. Розкажіть епізоди з дитинства Т. Шевченка, які будуть ілюстрацією до його розповіді.
«Ледве чи можна вказати якого іншого ще великого поета, щоб у його був такий сумний, безрадісний, так скорботно охмарений вік дитинний... Крепацька неволя вкупі з великими злиднями, сирітство, сварка, бійка, тяжке і несправедливе катування, пекло в родині і в хаті... Голодовання і різки у дяка в школі; носіння відрами води на гору...».
А чи були радісні миттєвості в житті Тараса? Розкажіть про них.
Василь Касіян. Тарас у дитинстві слухає розповіді старих людей на кладовищі гайдамаків
1 Кониський Олександр Якович (1836-1900), український перекладач, письменник, педагог, громадський діяч, один із фундаторів літературного Товариства Шевченка й ініціатор перетворення його на Наукове товариство імені Шевченка. Автор слів пісні «Молитва за Україну», перекладу «Щоденника» Т. Г. Шевченка.
На шляху до волі (1831 — 22 квітня 1838 р.)
У 1831 р. з Вільно (сучасна Литва) до Санкт-Петербурга (тодішня столиця Російської імперії) приїхав сімнадцятирічний Тарас Шевченко. Уже тоді він вирізнявся з-посеред інших кріпаків. Володів польською, бо деякий час жив у Варшаві з паном П. Енгельгардтом, добре знався на тогочасній європейській культурі. Був непоганим живописцем, адже, за деякими джерелами, навчався у Вільно у відомого професора Йонаса Рустемаса.
У Петербурзі Енгельгардт віддав юнака в науку до художника Ширяєва. У ті часи мати власного художника кріпосникам було престижно й вигідно, бо їм діставалась винагорода за роботу кріпака.
Ночами, після роботи, Тарас часто потайки ходив до Літнього саду змальовувати виставлені там античні скульптури. У Санкт-Петербурзі юнак познайомився зі студентом Академії мистецтв Іваном Сошенком. Той відразу оцінив малярські, а згодом і поетичні здібності нового знайомого. О. Кониський так характеризував вплив цього митця на становлення особистості Тараса: «Знайомство із Сошенком перевело Шевченка через той Рубікон, який розділяв людей і кріпосних, темряву і світло, волю і неволю... Він дав поштовх дуже стисненій пружині потенційних можливостей, яка зробила художника і поета Тараса Шевченка світочем нашого народу». Між друзями часто заходила розмова про волю. Т. Шевченко прагнув вирватись із кріпацтва за будь-яку ціну. Але І. Сошенко міг тільки поспівчувати приятелю. Сам бідний художник, він не міг допомогти другові матеріально. Однак І. Сошенко ввів Т. Шевченка в коло впливових українців північної Пальміри1. Він познайомив Тараса зі студентом Аполлоном Мокрицьким, той — з відомим у Санкт-Петербурзі українським письменником Євгеном Гребінкою. Саме Є. Гребінка сприяв знайомству Т. Шевченка з конференц-секретарем Петербурзької академії мистецтв Василем Григоровичем й академіком Олексієм Венеціановим2. Знані митці високо цінували художнє обдарування Т. Шевченка й почали думати, як звільнити його з кріпацтва. Але Енгельгардта не переконали навіть клопотання за Т. Шевченка таких впливових діячів, як Василь Жуковський3, Олексій Венеціанов і Карл Брюллов4. Лише під час візиту графа М. Вієльгорського Енгельгардт назвав ціну за свого кріпака — 2 500 рублів. Щоб зібрати такі кошти, К. Брюллов написав портрет відомого поета В. Жуковського. 22 квітня 1838 р. було організовано лотерею й зібрано необхідну суму.
1 Північна Пальміра — образна назва Санкт-Петербурга.
2 Венеціанов Олексій Гаврилович (1780-1847) — російський художник, один з основоположників побутового жанру в російському живописі, академік Петербурзької академії мистецтв, придворний портретист.
3 Жуковський Василь Андрійович (1783-1852) — російський поет, перекладач, вихователь спадкоємця престолу царевича Олександра.
4 Брюллов Карл Павлович (1799-1852) — російський художник, професор Петербурзької академії мистецтв (з 1836). Автор картин на історичні теми, жанрових акварелей і портретів діячів культури. К. Брюллов навчав Івана Сошенка й Тараса Шевченка.
ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ
- 1. Чому найвпливовіші люди того часу переймалися долею українського хлопчика-кріпака, яких тоді була безмежна кількість? Чому вони клопоталися про викуп із кріпацтва саме Т. Шевченка?
- 2. Як ви думаєте, це простий збіг обставин, щасливий випадок долі чи щось інше?
Уже через три дні Т. Шевченко отримав відпускну від свого колишнього пана, у якій було написано:
Отпускная
Тысяча восемьсот тридцать восьмого года, апреля двадцать второго дня, я, нижеподписавшийся, уволенный от службы гвардии полковник Павел Васильев сын Энгельгардт отпустил вечно на волю крепостного моего человека Тараса Григорьева сьна Шевченка, доставшегося мне по наследству после покойного родителя моего действительного тайного советника Василия Васильевича Энгельгардта, записанного по ревизии Киевской губернии, Звенигородского уезда в селе Кирилловке, до которого человека мне, Энгельгардту, и наследникам моим впредь дела нет и ни во что не вступаться, а волен он, Шевченко, избрать себе род жизни, какой пожелает...
Відпускна Тараса Шевченка (з експозиції Національного музею Тараса Шевченка)
Радості Шевченка не було меж. «...Мало не збивши мене з ніг, — згадував про ці дні І. Сошенко, — кидається мені на шию і кричить: "Воля! Воля!”. А своєму братові в цей період Тарас написав: "Велике щастя бути вільним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить”».
Між двома неволями (22 квітня 1838 р. — 5 квітня 1847 р.)
Викуп із кріпацтва не тільки приніс Тарасу Шевченкові волю, а й відкрив можливості для розвитку таланту. У цей час він активно займається самоосвітою, багато читає історичної, філософської, художньої літератури, відвідує Ермітаж, театри. У 1838 р. Т. Шевченка зарахували до Академії мистецтв у клас Карла Брюллова. За весь час навчання його роботи були відзначені трьома срібними медалями Другого достоїнства (акварель «Циганка-ворожка»; курсова робота «Хлопчик-жебрак, який ділиться хлібом із собакою»).
У цей час чимдалі впевненіше його художню музу починає витісняти поетична. Писати поезії Т. Шевченко, очевидно, почав ще до приїзду в Петербург, проте не надавав першим творам особливого значення. Поміщик і видавець Петро Мартос, чий портрет писав Тарас, ознайомившись із його ранніми творами, запропонував їх надрукувати.
1840 р. на кошти Петра Мартоса та за сприяння Євгена Гребінки з'явилась перша поетична збірка Тараса Шевченка під назвою «Кобзар», до якої увійшло всього вісім творів: «Перебендя»,«Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови...»), «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи мої...». Малюнок до видання (кобзар із хлопчиком-поводирем) виконав Василь Штернберг.
Наступного дня після видання збірки Т. Шевченко прокинувся знаменитим. Його твори читали й переписували в зошити, вивчали напам'ять. Хоч треба сказати, що багато хто з російського оточення Т. Шевченка негативно сприйняв його поезії, вважаючи їх не вартісними художньо, бо написані «мужицькою» мовою. Але, як зазначав сучасний літературознавець і філософ Іван Дзюба: «Шевченків вірш дихав природністю, такою гармонійністю і багатою мелодійністю, такою доладністю, яких не сягали його попередники».
Перше видання «Кобзаря» (1840 р.)
У 1843-1844 рр. та в 1845-1847 рр. Т. Шевченко двічі відвідав Україну. Він заїжджав до своїх рідних у Кирилівку, гостював на запрошення поміщиків у їхніх маєтках. Після цих візитів поет утвердився в думці про прірву, яка пролягла між селянами й поміщиками, а також велику власну відповідальність перед своїм народом.
Прозріваючи, він починає осмилювати сучасне йому самодержавство. Сатиричні твори «Сон (У всякого своя доля...)», «Кавказ», «І мертвим, і живим...», поема-містерія «Великий льох», вірші «Чигрине, Чигрине...», «Розрита могила» та інші пройняті глибокими філософськими роздумами про долю свого народу. Твори цього періоду Т. Шевченко оформлює в рукописну збірку «Три літа».
Пошуки шляхів боротьби за справедливість приводять Тараса Григоровича в 1845 р. до Кирило-Мефодіївського братства — першої політичної організації в Україні. Її основоположними принципами були слов'янська конфедерація1, рівність, братерство.
1 Конфедерація — об'єднання самостійних, суверенних держав.
У казематі та на засланні (1847—1857 рр.)
5 квітня 1847 р. за доносом студента Петрова кирило-мефодіївців було заарештовано. 6 квітня 1847 р. Т. Шевченка відправлено з Києва до Петербурга й ув'язнено в казематі2 III відділу3. За неповні два місяці слідства поет написав тринадцять поетичних творів, об'єднаних (крім вірша «Згадайте, братія моя») у цикл «В казематі».
2 Каземат — у дореволюційній Росії — одиночна камера для ув'язнення у фортеці, цитаделі.
3 ІІІ відділ — слідчий орган у Російській імперії для боротьби проти революційних рухів та організацій.
Слідчі не довели участі Т. Шевченка в діяльності братства, але з-поміж усіх учасників його було покарано найжорстокіше. Головне звинувачення, висунуте проти нього, — написання творів «малоросійською мовою», з якими «могли посіятися й згодом вкоренитися думки про вигадане блаженство часів Гетьманщини, про щастя повернути ці часи й про можливість Україні існувати як окремій державі». Особливо царя обурило висміювання цариці в поемі «Сон».
Сторінка з рукописної збірки «В казематі»
Т. Шевченка віддали в солдати й направили для відбування покарання в Оренбург, а потім перевели рядовим 5-го батальйону першої бригади 23-ї піхотної дивізії в Орську фортецю. Почалася щоденна солдатська муштра. Душевний стан Т. Шевченка в цей період був пригнічений, але, всупереч забороні, він пише поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Чернець», «Москалева криниця» та багато віршів. Рукописи він переховує за халявами чобіт. Так з'являються чотири «захалявні книжечки» періоду заслання.
Микола Самокиш. Т. Шевченка везуть на заслання
Т. Шевченка, як художника, двічі залучали до складу експедицій: 1848 р. — Аральської, 1850 р. — Каратауської. У цей час дещо полегшили умови його служби. Він виконував замальовки місцевості, місцевих жителів, написав поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник» і понад 70 поезій.
Повернення (1857—1861 рр.)
Тільки в серпні 1857 р., через два роки після смерті царя Миколи І та завдяки тривалим клопотанням друзів, Тарас Шевченко залишив Новопетрівську фортецю й повернувся до Санкт-Петербурга. У великій скруті він жив при Академії мистецтв і вважався неблагонадійним, за яким поліцейські вели постійний нагляд. Але в цей період він захопився роботою над офортами1. 1859 р. Рада Академії надала йому звання академіка гравюри.
1 Офорт — гравюра на міді або цинку з малюнком, протравленим кислотами, а також друкарський відбиток із такої гравюри.
1859 р. Т. Шевченко втретє приїхав в Україну. Зустрівся зі своїми рідними, які так і лишились кріпаками, деякими колишніми товаришами — кирило-мефодіївцями. Поет мріяв придбати клаптик землі на батьківщині й побудувати там невелику хату. Але мріям не судилося збутись. 13 липня 1859 р. за доносом його знову було заарештовано й після завершення слідства рекомендовано повернутись до Петербурга. Надто боялася влада присутності Т. Шевченка в Україні.
Іван Шульга. Т. Г. Шевченко на пароплаві повертається із заслання
До останніх днів свого життя Тарас Григорович не полишав працювати. Він підготував і 1861 р. невеликим накладом у 10 тис. примірників власним коштом видрукував «Буквар». Це була остання його книжка. Поет мріяв підготувати для учнів недільних шкіл серію підручників, але не встиг. Як бачимо, навіть в останні місяці свого життя думками поет був з Україною...
10 березня 1861 р. Шевченко помер. Поховали його спочатку в Петербурзі, а 22 травня того ж року відбулось перепоховання в Україні на Чернечій горі поблизу Канева.
Цікава думка
Вдумайтесь у слова Івана Дзюби про Тараса Шевченка:
Ми на вічному шляху до Шевченка...
Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе — свій час і Україну в ньому. Але щоб краще зрозуміти його як нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства XIX століття. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти в його час. Лише так між нами й ним буде глибше взаєморозуміння.
Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям соціальної та національної справедливості, відданістю правді й свободі. Та чи можемо сповна уявити собі, що за цим стояло, скільки це вимагало душевних сил і боротьби, скільки це коштувало мук та болю, скільки для цього треба було прозрінь думки й висоти духу?
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
- 1. Перекажіть епізод із життя Т. Шевченка, який вас найбільше вразив, і поясніть, чим саме.
- 2. Прокоментуйте слова І. Франка про перший «Кобзар» Т. Шевченка: «...ся маленька книжечка відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».
- 3. Пригадайте відомості про українських кобзарів. Поясніть, чому Т. Шевченко першу збірку своїх творів назвав «Кобзар».
- 4. 9 березня 2014 р., у 200-ту річницю від народження Тараса Шевченка, у Львові розпочали акцію «Рік Тараса Шевченка у Львові». Цього дня на проспекті ім. Т. Шевченка львів'яни встановили табличку «Проспект ім. академіка Т. Шевченка». Ця табличка є символічним культурним актом і передбачає привернення уваги до важливого аспекту життєвого шляху письменника. Поміркуйте, що це може означати для українців сьогодні? Обміняйтеся відповідями з однокласниками.
1. За джерелами Інтернет доберіть матеріали, які доповнюватимуть ваші знання про один із періодів життя Тараса Шевченка. Підготуйте повідомлення та виголосіть його на уроці.
2. Спробуйте, це цікаво! У мережі Інтернет за посиланням http://kobzar.kyivstar.ua/#2 увійдіть у програму, розроблену компанією «Київстар», яка будь-який текст записує Шевченковим почерком. Наберіть текст листа від імені Т. Шевченка й у такому оригінальному вигляді надішліть рідним або друзям. Розкажіть їм про ваш задум.
Вірш «Ой три шляхи широкії...» Т. Шевченко написав у 1847 р., перебуваючи в Санкт-Петербурзі в казематі. У пам'яті спалахували один за одним епізоди арешту на переправі в Києві, допити, очні ставки з побратимами. Серце рвалось від розпачу. У такі хвилини перед внутрішнім зором поставали дорогі його серцю картини Батьківщини, до болю рідні й сумні. У голові бриніли народні мелодії, навіюючи й свої поетичні рядки: «Ой три шляхи широкії / Докупи зійшлися...».
Темою, образами й поетичними засобами твір нагадує народну пісню. У ньому відображено традиційну картину розставання матері, сестри та коханої зі своїми рідними. Три брати від'їжджають у похід. Приречено звучать останні рядки вірша. Чи не так і шляхи на Батьківщину самого Тараса заростають терном, як трьох братів? Цим віршем Т. Шевченко відкриває ще одну грань життя, у якому дівоча/козача доля нівечаться недосконалістю людських взаємин.
Софія Караффа-Корбут. Ой три шляхи широкії...
У вірші звучать такі мотиви:
- приреченість на розлуку;
- розпад роду, згасання колись живого українського села (селянської родини), до якого не повертаються із чужини чоловіки;
- самотність і страждання;
- недосконалість світу, у якому мати втрачає синів, а закохані не можуть бути щасливими.
У творі Т. Шевченко використав народнопісенні художні засоби — символіку та прийом паралелізму.
Поезія надзвичайно тонко передає почуття ліричного героя. Не випадково чимало композиторів писали музику до вірша: Яків Степовий, Сидір Воробкевич та ін.
* * *
Ой три шляхи широкії
Докупи зійшлися.
На чужину з України
Брати розійшлися.
Покинули стару матір.
Той жінку покинув,
А той сестру. А найменший
Молоду дівчину.
Посадила стара мати
Три ясени в полі.
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині...
А дівчина заручена —
Червону калину.
Не прийнялись три ясени,
Тополя всихала,
Повсихали три явори,
Калина зов'яла.
Не вертаються три брати.
Плаче стара мати,
Плаче жінка з діточками
В нетопленій хаті.
Сестра плаче, йде шукати
Братів на чужину...
А дівчину заручену
Кладуть в домовину.
Не вертаються три брати,
По світу блукають,
А три шляхи широкії
Терном заростають.
ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ
- 1. Проаналізуйте, який настрій вірша й чим він викликаний.
- 2. Назвіть образи-символи поезії та прокоментуйте їхнє значення.
- 3. Випишіть у робочий зошит художні засоби, які стилізують вірш під народну поезію.
- 4. Прочитайте уривок з вірша, у якому використано прийом паралелізму. Яка його мета?
Усно проаналізуйте поезію «Ой три шляхи широкії...», скориставшись алгоритмом у розділі «Літературознавчий навігатор».
Поезія «Мені однаково, чи буду...» увійшла до циклу «В казематі». Її Т. Шевченко написав у перші дні арешту. Цей період — один із найтрагічніших зламів у його житті. Поет розуміє, що Кирило-Мефодіївське братство зазнало поразки. Але це не просто крах невеличкої групи людей. Це була поразка національно-визвольних устремлінь найкращої частини українського суспільства. Цим арештом була зруйнована надія на встановлення справедливого світопорядку. Т. Шевченко усвідомлював, що розгром кирило-мефодіївців потягне за собою репресії по всій Україні.
На тлі народної трагедії особиста драма поета тьмяніла. Він приречено очікував на свій вирок, адже чого варте його життя та воля порівняно з долею Батьківщини? Та коли мова заходила про Україну, де й дівалася приреченість поета. Україна — це сенс його життя. Вона викликала в поета глибоке ліричне переживання. Заради неї він готовий на все. Любов до Батьківщини звучить і в інших поезіях циклу:
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені
(«Мені однаково»)
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте
І за неї, безталанну,
Господа моліте
(«Згадайте, братія моя»)
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во врем'я люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть
(«Чи ми ще зійдемося знову?»)
Основний мотив поезії «Мені однаково, чи буду...» — любов до України як сенс життя ліричного героя. Провідні мотиви — страх перед жахливим майбутнім України; переважання національних інтересів над особистими.
* * *
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином
Не скаже синові: «Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись».
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні...
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ
- 1. Чи можна вважати вірш «Мені однаково, чи буду...» ліричною сповіддю поета? Свою відповідь аргументуйте.
- 2. Прокоментуйте рядки:
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу...
- 3. Поясніть значення образу «злих людей» у вірші.
- 4. Проаналізуйте, у чому сучасність і актуальність цього вірша. Підтверджуйте прикладами з життя.
- 5. Поясніть, як ви розумієте вислів сучасного українського літературного критика Юрія Барабаша про те, що «поза Україною не осягнемо Шевченка, без Шевченка не зможемо ні уявити, ані вповні збагнути України», у контексті його вірша «Мені однаково, чи буду...».
- 6. Порівняйте вірші Т Шевченка «Мені однаково, чи буду...» та «Заповіт». Визначте, що спільного та відмінного між цими двома творами.
1. Вивчіть вірш «Мені однаково, чи буду...» напам'ять.
2. На каналі YouTube прослухайте виконання вірша «Мені однаково, чи буду...» в стилі реп. Як ви ставитесь до такого осучаснення Т. Шевченка? Свою думку обґрунтуйте.
Вірш «Думи мої, думи мої...» Т. Шевченко написав у 1847 р., перебуваючи в Орській фортеці. Залишились у минулому воля, друзі, цікава праця. А тепер — солдатська служба й безкраї казахські степи... Потайки Т. Шевченко написав цей вірш, у якому вилив на папері весь власний розпач. Такі вірші-роздуми про свою долю рвались на папір... Цей твір відкриває сторінку невільницької поезії Кобзаря.
Мотиви поезії:
- самотність поета-засланця;
- творчість як єдина втіха на засланні;
- нерозривна єдність поета з народом і Батьківщиною;
- тільки Батьківщина в умовах заслання може служити опертям;
- свобода особистості;
- чужина і непевність серед чужих.
Вірш став народною піснею.
* * *
Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб'ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами1 убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі... Та на волі
Ще моляться Богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.
1 Киргизи — в оренбурзьких степах переважно жили казахи, у часи Шевченка їх часто називали киргизами.
ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ
1. Висловіть свої враження від вірша «Думи мої, думи мої...».
2. Поясніть, який настрій ліричного героя та чим він викликаний. Відповідь підтверджуйте цитатами.
3. У своїх творах Т. Шевченко вживав слово «дума» в таких значеннях:
- міркування;
- жанр народного епічного твору;
- поетична творчість.
У якому значенні слово «дума» вжито у вірші «Думи мої, думи мої...»?
4. Прокоментуйте рядки:
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Яку роль виконує частка хоч у цьому контексті?
5. Тарас Шевченко у творі «Кавказ» охарактеризував Росію як тюрму народів. Як цю думку він розвиває у вірші «Думи мої, думи мої...»?
6. Прокоментуйте, як поет розкрив кожний із мотивів вірша. Цитуйте при цьому уривки.
Алла Горська. Дума (Тарас Шевченко)
- 1. Усно проаналізуйте поезію «Ой три шляхи широкії...», скориставшись алгоритмом у розділі «Літературознавчий навігатор».
- 2. Напишіть есе «Разом зі своїм народом — на віки».
Подискутуйте з однокласниками
Розгляньте портрети Тараса Шевченка, виконані сучасними митцями. Як ви ставитесь до неканонічного зображення класика? Свою відповідь обґрунтуйте.
Література в колі мистецтв
1. Багато творів Т. Шевченка покладено на музику, а деякі взагалі вважають народними піснями. Дослідіть «музичну» історію творів Кобзаря. Узагальніть інформацію, підготуйте презентацію та виголосіть повідомлення в класі.
Чи знаєте ви, що казахи вважають Т. Шевченка основоположником своєї національної художньої школи? Доберіть репродукції полотен поета періоду заслання, підготуйте інформацію про його живопис і графіку цього періоду та розмістіть її в соціальних мережах.
2. Перегляньте на каналі YouTube фільм «Мій Шевченко» (режисер — Юрій Макаров).
ТИ — ТВОРЧА ОСОБИСТІСТЬ
Тарас Шевченко — єдиний із українських митців, хто завжди на барикадах у періоди визвольних змагань народу. Вивчіть думку ровесників про те, які якості Кобзаря роблять його в усі часи сучасним. Підготуйте анкету та проведіть опитування в класі (школі) на цю тему. Результати оприлюдніть через соціальні мережі.
Читаємо із задоволенням
З 2006 р. видавництво «Грані-Т» започаткувало серію «Життя видатних дітей». У книжках серії — цікаві й пізнавальні розповіді про дитинство науковців, митців, політиків, полководців. У книжці Івана Андрусяка1 (2008 р.) ідеться про Дмитра Туптала (святого Димитрія Ростовського), Григорія Квітку-Основ'яненка, Тараса Шевченка, Ніла Хасевича, Олексу Довбуша. Тараса Григоровича Шевченка в анотації видавництва представлено одним словом: геній.
1 Андрусяк Іван Михайлович (народився 1968 р. на Івано-Франківщині) — поет, прозаїк, літературний критик, перекладач.
МУЗЕЙНА МАПА УКРАЇНИ
У мережі Інтернет у Вікіпедії знайдіть сторінку «Музеї Тараса Шевченка». Зверніть увагу, що шість музеїв українському генію відкрито за кордоном. Прокладіть уявний екскурсійний маршрут. Якщо не вдасться відвідати обрані музеї, здійсніть віртуальну подорож ними. Враженнями поділіться з батьками та однокласниками.
Телеканал «Інтер» створив інтерактивну карту проекту «Світ Шевченка», на якій позначено 1060 пам’ятників Кобзарю та зазначено установи, названі на його честь. Вони розташовані в 32 країнах. За допомогою мережі Інтернет перегляньте кілька об’єктів.
Як ви вважаєте, чому нашому поетові встановлено пам’ятники в багатьох куточках планети, хоч українська діаспора там може бути мінімальною? Чому 35-й президент США Джон Кеннеді сказав: «Творчість Шевченка є благородною частиною нашої історичної спадщини»? Кого, на вашу думку, він мав на увазі, говорячи «нашої»?
Коментарі (0)