Мужність інтелектуального опору: з української поезії ХХ століття
- 5-01-2023, 13:01
- 244
8 Клас , Українська література 8 клас Коваленко
Мужність інтелектуального опору: з української поезії ХХ століття
Історичні координати
Щоб зрозуміти трьох українських поетів — В. Сосюру, В. Голобородька та В. Підпалого, а через них й інших митців ХХ ст., необхідно дізнатися більше про історичний період, у який вони жили.
Після жовтневого перевороту 1917 р. та п'яти років кровопролить громадянської війни в 1922 р. на уламках колишньої Російської імперії утворено Союз Радянських Соціалістичних Республік (скорочено — СРСР, або Радянський Союз).
Щоб утихомирити опір народу, що виявляв відверту непокору, і зміцнити свою владу, більшовики пішли на тимчасові поступки. Вони запровадили нову економічну політику, що дала відносну свободу підприємницької діяльності, та українізацію, яка полягала в запровадженні української мови в органах управління, освіті й культурі. Унаслідок таких кроків 20-30-ті роки стали періодом національного відродження та зростання національної свідомості українського народу. Розвиток культури в цей час досягає такого високого рівня, якого Україна не знала за всю попередню історію. Хвиля національного відродження підносить творчість таких митців, як Микола Хвильовий, М. Зеров, Григорій Косинка, М. Рильський, О. Довженко, М. Яловий, В. Сосюра, Л. Курбас, Г. Верьовка та ін.
Зміцнивши владу, більшовики вже на початку 30-х років починають проводити політику переслідувань і репресій проти української інтелігенції. Усіх, хто виявляв патріотичні почуття до України та самостійність мислення, звинувачували в націоналізмі й жорстоко розправлялись із ними. Літературно-мистецьке покоління 30-х років ХХ ст., понівечене та знищене радянською владою, згодом отримало назву «розстріляного відродження». Вершиною цинізму1 став розстріл 3 листопада 1937 р. «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» понад сотні найталановитіших українських митців нового покоління, культурних діячів європейського рівня, цвіту української нації. Це Лесь Курбас, Микола Куліш, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Марко Вороний, Михайло Яловий та інші. Репресії щодо українських митців тривали протягом усього ХХ ст. У цих умовах більшість письменників (В. Сосюра, П. Тичина, М. Рильський та ін.) вимушені були працювати в умовах тиску та партійного (владного) керівництва літературою.
1 Цинізм — відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі, етики.
Сергій Майдуков. Обкладинка збірника «Розстріляне Відродження. Поезія та проза» (К. : Основи, 2015)
Після смерті Сталіна з'явилася надія на перебудову суспільства. У так звану «хрущовську відлигу» (період названо за прізвищем керівника комуністичної партії Микити Хрущова, який оголосив про розвінчання культу Сталіна) в Україні зароджується мистецький рух «шістдесятництво», що об'єднав письменників, художників, кінематографістів і просто думаючих інтелігентних людей. Він не був однорідним. Одні рішуче рвали пута «соціалістичного реалізму» й догматизму, які в'язали руки творчості. З поетів це, наприклад, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Василь Симоненко, Василь Голобородько, Іван Калинець. Інші — сміливо експериментували в поезії (Іван Драч) або підтримували справу національного відродження «тихою лірикою» (Володимир Підпалий, Петро Засенко, Василь Діденко, Володимир Лучук та ін.), орієнтуючись не на модерністський розвиток літератури, а переважно на продовження традицій української класики. «Шістдесятники» проголошували перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, відстоювали право митців на самовираження.
У 60-80-х роках ХХ ст. яскраво проявився дисидентський1 рух як форма боротьби з тоталітарною системою СРСР. Майже 80 % його членів — представники інтелігенції.
1 Дисидентський рух — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — також за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність. Представниками були Іван Дзюба, Євген Сверстюк, Василь Стус тощо.
Як бачимо, українська інтелігенція в усі періоди політичних, духовних і культурних утисків захищала право нації на самоствердження та здобуття державності.
Веніамін Кушнір. Митець і генерал
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Спираючись на статтю в підручнику, поясніть, чому в ХХ ст. саме інтелігенція взяла на себе місію творення та захисту української культури й відстоювання інтересів народу.
2. Висловіть припущення, чим загрожує нації відсутність або незначна кількість інтелігенції.
3. 31 грудня 1999 р., на межі двох століть і тисячоліть, викладачі Національного університету «Києво-Могилянська академія» проводили опитування. Одне із запитань звучало так: Як Ви вважаєте, чи впоралась українська інтелігенція зі своїм покликанням — бути інтелектуальною елітою нації — у ХХ столітті?
Приєднайте свій голос до опитування. Для цього в соціальних мережах організуйте обговорення питання та голосування. Перш ніж відповідати, прочитайте статтю в підручнику та додаткові джерела на цю тему (періодичні видання, наукову літературу, джерела Інтернет). Дізнайтеся думку своїх батьків. Узагальніть результати обговорення та виголосіть повідомлення в класі.
Література в колі мистецтв
На каналі YouTube перегляньте документальний трисерійний фільм «Червоний ренесанс» (режисери Віктор Шкурін та Олександр Фролов, 2004 р., кіностудія «Контакт»), що охоплює період української історії від 1921 до 1934 років. Запропонуйте приєднатись до перегляду членам вашої родини. Поділіться своїми враженнями в родині та класі.
Подискутуйте з однокласниками
Чи достатньо наявності диплома про вищу освіту, щоб називатись інтелігентом? Які якості, на вашу думку, мають бути притаманні по-справжньому інтелігентній людині?
1 Еліта — про людей, що виділяються серед інших своїм суспільним становищем, розумом, здібностями і т. ін.
Коментарі (0)